29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"10" червня 2025 р. Справа № 924/354/25
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН", м. Тернопіль
до ОСОБА_1 , с. Романів Теофіпольський район
про стягнення 1853,22 грн,
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" звернулось до суду з позовом до Сапсая Василя Петровича, с. Романів Теофіпольський район про стягнення 8853,22 грн, з яких 7272,00 грн основного боргу, 373,14 грн 3% річних, 1208,08 грн інфляційних втрат.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/23, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, № 469/2024 від 23.07.2024, №4024-IX від 29.10.2024, №740/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025. Зокрема, Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.01.2025 №26/2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
Ухвалою суду від 20.05.2025р. закрито провадження у справі №924/354/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН", м. Тернопіль до ОСОБА_1 , с. Романів Теофіпольський район у частині стягнення 7000,00 грн основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмета спору, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем договору №050723-01-С від 05.07.2023р. про надання послуг сервісного обслуговування та ремонту сільськогосподарської техніки.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Копії ухвал від 04.04.2025р., від 30.04.2025р., від 20.05.2025р. направлялись на адресу відповідача ( АДРЕСА_1 ) та отримувались представником відповідача 03.05.2025, 30.05.2025.
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач, не зважаючи на тривалий розгляд справи (копія ухвали суду про відкриття провадження у справі отримана представником відповідача 28.08.2020р.) не скористався своїм правом на подання відзиву, враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Лан" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Сапсай Василем Петровичем (замовник) 05.07.2023р. укладено договір про надання послуг сервісного обслуговування та ремонту сільськогосподарської техніки №050723-01-С, згідно п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з проведення сервісного обслуговування та/або ремонту сільськогосподарської техніки замовника, а замовник в строки та на умовах, передбачених цим Договором, зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги/виконані роботи.
Відповідно до п. 2.1 договору основою для надання виконавцем сервісних послуг є замовлення, що оформляється по кожній окремій сільськогосподарській техніці, в якому замовник, зокрема, вказує перелік надання послуг.
Згідно з умовами п.2.2 договору сервісні послуги надаються на території сервісного центру Виконавця за адресою: м.Тернопіль, вул. Микулинецька, буд. 114.
У відповідності до п. 3.1 договору вартість робіт з сервісного обслуговування таабо ремонту сільськогосподарської техніки, визначається відповідно до розцінок (прайс-листів), які встановлені (існують) у Виконавця.
Згідно з умовами п. 3.2 договору вартість сервісних послуг вказується в рахунках та актах виконаних робіт (наданих послуг).
Відповідно до п.3.3 Договору замовник здійснює оплату в гривнях проягом 3 банківських днів з дня виконання робіт.
Відповідно до п.8.4 Договору у разі порушення термінів оплати замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми, термін оплати якої порушений, за кожен день прострочення.
За п. 10.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє по "31" грудня 2023 p., а за розрахунками - до повного їх завершення.
Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їх печаток.
Позивач виконав роботи (надав послуги) на загальну суму 7272,00 грн, що підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленими відтисками їх печаток Актом виконаних робіт (наданих послуг) №07072023/7 від 07.07.2023р. на суму 7272,00 грн
Невиконання умов договору №050723-01-С від 05.07.2023р., в частині оплати за виконані роботи (надані послуги), мала наслідком звернення позивача з даним позовом до суду з вимогою про відновлення його порушених прав, шляхом стягнення з відповідача 7272,00 грн заборгованості за надані послуги, 373,14 грн 3% річних, 1208,08 грн інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 20.05.2025 закрито провадження у справі №924/354/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН", м. Тернопіль до ОСОБА_1 , с. Романів Теофіпольський район у частині стягнення 7000,00 грн основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмета спору, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та повернуто судовий збір в сумі
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено судом, на виконання умов договору між сторонами були підписаний акт виконаних робіт (наданих послуг) №07072023/7 від 07.07.2023р. на суму 7272,00 грн, що підтверджує факт належного надання позивачем вищевказаних послуг та їх прийняття без жодних заперечень щодо кількості та якості відповідачем на загальну суму 7272,00 грн
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що розрахунки за надані послуги проводяться протягом 2 календарних днів з дня надання сервісних послуг згідно з актом виконаних робіт.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, з врахуванням положень п.3.3 договору відповідач повинен був сплатити кошти протягом 3 календарних днів з дня виконання робіт, згідно з актом виконаних робіт, а саме: за актом №070720223/7 від 07.07.2023р. зобов'язаний сплатити 7272,00 грн до 11.07.2023р.
Ухвалою суду від 20.05.2025 закрито провадження у справі №924/354/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН", м. Тернопіль до ОСОБА_1 , с. Романів Теофіпольський район у частині стягнення 7000,00 грн основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмета спору, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Оскільки відповідач всупереч умовам договору та положенням ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг, у останнього станом на момент розгляду спору існує непогашена перед позивачем заборгованість у розмірі 272,00 грн
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.
Отже, приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання щодо повної оплати наданих позивач послуг згідно договору, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 63515,68 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано відповідачу 373,14 грн 3% річних, загалом за період з 13.07.2023р. по 30.03.2025р.
Суд, здійснивши перевірку поданого розрахунку в системі "Законодавство", дійшов висновку, що позивачем правомірно в межах можливих нарахувань нараховано 3% річних. За таких обставин стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 373,14 грн. за період з 13.07.2023р. по 30.03.2025р.
Також позивачем нараховано відповідачу 1208,08 грн інфляційних нарахувань за період з 13.07.2023р. по 30.03.2025р.
Згідно із ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" №14 від 17.12.2013 року).
При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").
Щодо стягнення суми втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19). Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19).
Також об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі № 905/21/19).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
При цьому, Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18 дійшов висновку, що до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд, провівши в системі "Законодавство" перерахунок інфляційних втрат в межах періоду визначеного позивачем на заборгованість 7272,00 грн, яка має місце у період з серпня 2023р. по березень 2025р., вважає допустимим до стягнення інфляційні втрати за час прострочення виконання зобов'язання у розмірі 1208,08 грн
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Сапсая Василя Петровича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" (м. Тернопіль, вул. Степана Будного, 4А, код 32941987) 272,00 грн (двісті сімдесят дві гривни 00 коп.) заборгованості за надані послуги, 1208,08 грн (одна тисяча двісті вісім гривень 08 коп.) інфляційних втрат, 373,14 грн (триста сімдесят три гривні 14 коп.) 3% річних, 633,84 грн (шістсот тридцять три гривни 84 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).
Суддя І.В. Грамчук
Віддруковано примірн.:
1 - в матеріали,
2 - позивачу в електронний суд
3 - представнику позивача Гураль Р.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )
4 - відповідачу ( АДРЕСА_2 ).
рек. з повід. про вруч.