Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
11 червня 2025 року м. ХарківСправа № 922/4434/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Катречко Д.С.
розглянувши матеріали справи та заяви (вх. № 12534 від 26.05.2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг" про ухвалення додаткового рішення
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг", м. Одеса, вул. Військовий узвіз, 12 оф. 401
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс", 61072, Харківська обл., місто Харків, пр. Науки, будинок 54
про стягнення 633 982,60 грн.
за участю представників сторін:
позивача: Сиротко М.В. (в режимі відеоконференції);
відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про стягнення суми боргу у розмірі 561 914,51 грн. та пеню у сумі 72 068,09 грн.
Також до стягнення заявлені судові витрати.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 року у позові відмовлено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг" суму боргу 561 914,51 грн., суму пені 66 996,97 грн. та судовий збір у розмірі 7 546,94 грн. В частині стягнення пені у сумі 5 071,12 грн. - відмовлено.
26.05.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 12534) про ухвалення додаткового рішення, у якій останній, просить суд, прийняти та розглянути дану заяву. Судове засідання щодо розгляду даної заяви провести для представника позивача в режимі відеоконференції поза межами суду. Заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити та постановити додаткове рішення яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" на користь ТОВ «Ламан Шипінг» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн.
Ухвалою суду від 26.05.2025 року прийнято до розгляду заяву (вх. № 12534 від 26.05.2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг" про ухвалення додаткового рішення. Продовжено розгляд заяви (вх. № 12534 від 26.05.2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг" про ухвалення додаткового рішення на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод продовжити строк розгляду, та здійснити її розгляд в продовж розумного строку. Розгляд заяви (вх. № 12534 від 26.05.2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг" про ухвалення додаткового рішення призначено на "11" червня 2025 р. о(б) 12:15 год. Клопотання представника позивача викладене у пункту 2 прохальної частини заяви (вх. № 12534 від 26.05.2025 року) про ухвалення додаткового рішення заявлено клопотання про розгляд даної заяви в режимі відеоконференції поза межами суду - задоволено. Постановлено, судове засідання у справі призначене на "11" червня 2025 р. о(б) 12:15 год. за наявності технічної можливості провести в режимі відеоконференції шляхом використання Підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (vkz.court.gov.ua). Запропоновано сторонам у справі надати письмові пояснення та заперечення щодо заяви (вх. № 12534 від 26.05.2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг" про ухвалення додаткового рішення у строк по 10.06.2025 року включно (із описом вкладеного у цінний лист, або використання електронних кабінетів у ЄСІТС щодо направлення пояснень або заперечень на адресу інших учасників справи)
11.06.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 13816/25) у яких останній, просить суд, відмовити повністю у задоволені заяви ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» про компенсацію витрат на правничу допомогу.
Уповноважений представник відповідача у призначене судове засідання з розгляду заяви (вх. № 12534 від 26.05.2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг" про ухвалення додаткового рішення не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, а саме:
«Документ в електронному вигляді "Ухвала" від 26.05.2025 року у справі № 922/4434/24 (суддя Ємельянова О.О.) було надіслано одержувачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 26.05.2025 року о(б) 18:49 год.».
Частиною 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду заяви.
Присутній у судовому засіданні в режимі відеоконференції уповноважений представник заявника (позивача) підтримав наданому до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, та просив суд її задовольнити.
Судом у судовому засідання 11.06.2025 року було оголошено рішення скорочене (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши заяву (вх. № 12534 від 26.05.2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг" про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з наступного.
В обґрунтування наданої до суду заяви, заявник (позивач) зокрема зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про стягнення суми боргу у розмірі 561 914,51 грн. та пеню у сумі 72 068,09 грн. Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 року позов задоволено частково.
Також зазначає, що до стягнення були заявлені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, та те, що представником ТОВ «Ламан Шипінг», у позовній заяві, зазначалося про орієнтовне стягнення з ТОВ "Імекс Макс" витрат на професійну правничу допомогу. Згідно з договором про надання правничої допомоги № 2505 від 25.05.2023 року (пункт 3.1. сторони домовились, що гонорар буде визначений додатковими угодами до цього договору), сторони дійшли згоди, що гонорар адвоката за виконання робіт, вказаний в додатковій угоді № 15 та складає 50 000,00 грн.
За твердженнями заявника (позивача) під час судових дебатів представником позивача було зазначено, що документи, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу буде надано протягом 5 днів з дня проголошення судового рішення. Під час розгляду даної справи жодних заперечень від відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу не надходило.
У зв'язку із чим, заявник (позивач) звернувся із відповідною заявою до суду, про стягнення із відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
Відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно вимог частин 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим, в частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивачем у позовній заяві, позивачем було зазначено щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Суд має оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На виконання вищевказаних вимог, заявником (позивачем) 26.05.2025 року було надано до суду заяву (вх. № 12534) про ухвалення додаткового рішення, у якій останній, просить суд, стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн., разом із доказами у підтвердження заявленої до стягнення суми, а саме копії:
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД № 005022 на адвоката Сиротко М.В.
- ордер на надання правничої допомоги серія ВН № 1469993 від 03.02.2025 року;
- копію договору № 2505 про надання правничої допомоги від 22.05.2023 року укладеного між Сиротко М.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ламан Шипінг»;
- копію додатковї угоди № 15 від 290.05.2025 року щодо узгодження додаткових правничих витрат до договору № 2505 від 25.05.2023 року за справу № 922/4434/24 на суму 50 000,00 грн.;
- копію прибуткового касового ордеру № 45 від 20.05.2025 року за справу № 922/4434/24 на суму 50 000,00 грн.;
- акт виконаних робіт (наданих послуг) від 20.05.2025 року до договору про надання правничої допомоги № 2505 від 25.05.2023 року (у справі № 922/4434/24) на суму 50 000,00 грн.;
- копію витягу з договору № 2505 від 25.05.2023 року про надання правової допомоги від 03.02.2025 року.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Зазначена позиція знайшла своє відображення в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18.
З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.
Заперечуючи проти заяви позивача 26.05.2025 року було надано до суду заяву (вх. № 12534) про ухвалення додаткового рішення відповідачем у наданих до суду запереченнях (вх. № 13816/25 від 11.06.2025 року) було зокрема зазначено, що ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» не було подано попередній розрахунок суми судових витрат разом з першою заявою по суті спору, та навіть до закінчення судових дебатів, подання такого розрахунку після прийняття судом рішення у справі не було жодним чином обґрунтовано.
Також, відповідач зазначає, що ТОВ «ІМЕКС МАКС» просить місцевий господарський суд звернути увагу, що ТОВ "Ламан Шипінг" обґрунтовує розмір начебто понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу: договором № 2505 від 25.05.2023 року, додатковою угодою № 15 від 20.05.2025 року до договору № 2505 від 25.05.2023 року, прибутковим касовим ордером № 45 від "20" травня 2025 року, актом виконаних робіт (наданих послуг) від 20.05.2025р. до договору про надання правничої допомоги № 2505 від 25.05.2023 року. Таким чином, на думку відповідача, усі докази, яким ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» обґрунтовує начебто понесені ним витрати на правничу допомогу були наявні у розпорядженні ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» та адвоката Сиротко М.В. до закінчення 21.05.2025 року судових дебатів у справі. Заява (вх. № 12534 від 26.05.2025 року) ТОВ "Ламан Шипінг" про ухвалення додаткового рішення не містить жодних посилань на поважні причини, які завадили подати ці докази до матеріалів справи до закінчення судових дебатів, проте задоволення судом такої заяви у разі подання доказів після закінчення судових дебатів ставиться статті 221 Господраського процесуального кодексу України в залежність від поважності причин невчасного подання цих доказів до закінчення судових дебатів.
Таким чином, за твердженнями відповідача, заява (вх. № 12534 від 26.05.2025 року) ТОВ "Ламан Шипінг" про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню на підставі статей 124, 126, 129, 221 Господарського процесуального кодексу України оскільки не містить обґрунтування поважності не подання позивачем суду доказів щодо начебто понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу до закінчення 21.05.2025 року судових дебатів у справі за наявності у позивача цих доказів на 20.05.2025 року.
Також, відповідач зазначає, що якщо, детально розглядаючи докази наданні позивачем на підтвердження його начебто понесених витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ІМЕКС МАКС» просить місцевий господарський суд звернути увагу на наступне: 1) договір про надання правничої допомоги від 25 травня 2023 року №2505 є загальним договором предметом якого не є надання конкретної правової допомоги зокрема у спірних взаємовідносинах між позивачем та відповідачем. Таким чином договір про надання правничої допомоги від 25 травня 2023 року №2505 не може бути самостійним доказом щодо надання правової допомоги позивачу у спірних правовідносинах з відповідачем у справі №922/4434/24.
Відповідач просить суд звернути увагу, що додаткова угода № 15 від 20.05.2025 року до договору № 2505 від 25.05.2023 року була укладена тільки 20.05.2025 року, якою визначено детальний обсяг послуг які адвокат мав надати позивачу у справі №922/4434/24, а саме: надання юридичних послуг, зокрема, у справі за позовною заявою про повернення коштів - 5 000 гривень.
Тому, відповідач, просить суд звернути увагу, що «надання юридичних послуг, зокрема, у справі за позовною заявою про повернення коштів» не містить жодного зазначення на конкретну правничу допомогу надано адвокатом позивачу. ТОВ «ІМЕКС МАКС» просить звернути увагу, що позовна заява не складалася адвокатом Сиротко М.В., який вступив у справу згідно його заяви тільки 03.02.2025 року. Сама ж позовна заява була складена та подана 12.12.2024 року адвокатом Безухом М.В., проте докази понесених позивачем витрат на надання позивачу правничої допомоги адвокатом Безухом М.В. в матеріалах справи відсутні. Таким чином за таких обставин такі витрати не підлягають відшкодуванню.
Щодо вивчення документів, що надані клієнтом, відповідних нормативних актів та аналіз судової практики - 2 500,00 грн. відповідач зазначає, що вивчення документів наданих клієнтом не є складовою професійної правничої допомоги, як і вивчення нормативно - правових актів та аналіз судової практики - бо адвокат в силу наявності в нього свідоцтва, яке надає йому право надавати професійну правову допомогу, має бути обізнаний про нормативно правові акти, які регулюють спірні правовідносини. Обов'язок адвоката постійно підвищувати свою кваліфікації, тягне за собою обізнаність адвоката щодо судової практики, що регулює спірні правовідносини. Прт цьому, відсутні жодні посилання, які конкретно документи надані клієнтом «вивчалися» адвокатом, та як ці документи мають відношення до спірної справи, відсутні жодні посилання які конкретно нормативно правові акти та судова практика вивчалася адвокатом. ТОВ «ІМЕКС МАКС» просить суд звернути увагу, що у процесуальних документах підготовлених адвокатом Сиротко М.В. відсутні жодні посилання на якісь особливі нормативно правові акти та судову практику. Проте, якщо під нормативно правовими актами адвокат Сиротко М.В. та позивач мав на увазі ГПК України, то цей нормативно правовий акт адвокат зобов'язаний знати без жодної додаткової плати з боку позивача. Таким чином за таких обставин такі витрати не підлягають відшкодуванню.
Щодо підготовки та направлення для клієнта відповідних звернень до підприємств (контрагентів) - 2 500,00 грн. відповідач зазначає. що у матеріалах справи №922/4434/24 відсутні докази «звернень позивача до підприємств (контрагентів)», за таких обставин такі витрати не підлягають відшкодуванню.
Щодо узгодження з клієнтом юридичної стратегії та інформування клієнта про аналіз первинних документів, отриманих відповідей та можливих сум судових витрат - 5 000,00 грн. відповідач зазначає, що узгодження з клієнтом юридичної стратегії та інформування клієнта про аналіз первинних документів, отриманих відповідей та можливих сум судових витрат - не відноситься до професійної правої допомоги. Таким чином, на думку відповідача такі витрати не підлягають відшкодуванню.
Щодо підготовки та направлення процесуальних документів, оформлення додатків та подання до суду. Супроводження судової справи - 10 000,00 грн. відповідач зазначає, що супроводження судової справи - не відноситься до професійної правої допомоги. Адвокатом Безухом М.В. було складено 3 процесуальних документа: заява про вступ у справу, уточнення до заяви про вступ у справу та пояснення щодо суті правовідносин після закриття підготовчого засідання та перед судовими дебатами. Таким чином судові витрати у 10 000,00 грн., за подання цих документів не є співмірним та жодним чином не обґрунтованими.
Щодо гонорару успіху - 5 000 грн. відповідач зазначає, що позивачем не конкретизовано, що мається на увазі під успіхом. Тим більше що судове рішення місцевого господарського суду не набрало законної сили. Таким чином за таких обставин такі витрати не підлягають відшкодуванню.
Щодо особистої участі у засіданнях (участь у режимі відеоконфеції), Контроль за рухом справи протягом всього процесу - 20 000,00 грн. відповідач зазначає, що такі витрати не є співмірними та жодним чином не обґрунтованими, відсутня посилання на погодинну чи будь-яку форму оплату. А оплата за всі засідання не передбачено умовами договору, тим більше не конкретизовано про які конкретно засідання йде мова, тобто відсутній детальний опис наданих послуг. Контроль за рухом справи протягом всього процесу - не є професійної правничої допомогою, та не відноситься до повноважень адвоката.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним з ціною наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, у зв'язку із чим, просить суд, відмовити у їх задоволенні.
Судом, із урахуванням заперечень відповідача здійснено перевірку заявленої позивачем до стягнення із відповідача суми судових витрат у розмірі 50 000,00 грн., та встановлено наступне.
Як вбачається із пункту 1.1. договору виконавець зобов"язується надати клієнту правову допомогу (надалі може іменуватися - послуги), на умовах та обсязі визначених цим договором. Для надання правової допомоги та виконання отриманих доручень клієнтом надаються виконавцю такі повноваження: консультування з правових питань; складання необхідних процесуальних документів та подання їх в установленому законом порядку, без будь - яких обмежень; складання документів юридичного характеру (наприклад: договір, претензія, протокол, звернення, запит, заява, клопотання, аналіз, узагальнення, тощо); звернення з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, районних та обласних державних адміністрацій, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб), з питань, що стосуються отримання від клієнта доручення за цим договором, без будь-яких обмежень за видом, об'єктом та обсягом запитуваної інформації та документів, у т.ч. з обмеженим доступом або встановленими законом чи договором умовами конфіденційності, чи інших встановлених обмежень у доступі до такої інформації або документів, на що клієнт надає свою згоду без будь-яких обмежень; представництво інтересів клієнта у органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами, з питань, що стосуються отриманого від клієнта доручення по цьому договору, без будь-яких обмежень; збирання відомостей про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою, з питань, що стосуються предмету цього договору, без будь-яких обмежень; представництво інтересів та підписання процесуальних документів від іменні Клієнта у суді першої інстанції, апеляційній та касаційній інстанції, Верховному Суді з правами та обов'язками сторони або третьої особи у відповідному провадженні без будь-яких обмежень; представництво інтересів клієнта у виконавчому провадженні з правами та обов'язками сторони виконавчого провадження, у тому числі передбаченими статтями 9, 12 Законом України «Про виконавче провадження», без будь-яких обмежень; здійснення інших видів адвокатської діяльності, послуги адвоката, з правами та обов'язками, передбаченими Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в межах необхідних для виконання адвокатами (юристами) доручення отриманого від клієнта по цьому договору, на розсуд виконавця; залучати до надання правової допомоги помічників адвоката, в порядку передбаченому Законом України адвокатуру та адвокатську діяльність», Положенням про помічника адвоката, та іншими нормативно-правовими актами України та органів адвокатського самоврядування.
Пунктами 1.2. - 1.3. договору визначено, що за домовленістю сторони можуть змінити, шляхом доповнення та/або зменшення, перелік зазначених в цьому договорі послуг та обсягу правової допомоги щодо якої вони надаються, про що укладається додаткова угода. Виконавець не надає клієнту запевнення і гарантії стосовно реального результату виконання доручення та не впливає на результати доручення іншими засобами, окрім сумлінного виконання адвокатами (юристами) своїх професійних обов'язків.
Згідно пункт 3.1. договору, сторони домовились, що гонорар буде визначений додатковою угодою до цього договору.
Пунктом 3.2. договору визначено, що гонорар по даному договору може бути переглянутий сторонами за домовленістю, про що укладається додаткова угода.
У разі збільшення або зміни клієнтом в процесі розгляду справи позовних вимог і якщо такі зміни вимагають від виконавця додаткового часу, сторони зобов'язуються переглянути гонорар. Сторони також, зобов'язуються переглянути гонорар у випадку збільшення обсягу підозри, обвинувачення у кримінальних провадженнях, або у разі збільшення обсягу роботи адвоката під час виконання отриманого доручення, що потребує суттєво більших затрат часу для його виконання адвокатом - виконавцем (пункт 3.3. договору).
Пунктом 3.4. визначного, що сторони досягли згоди, що в гонорар не входять обов'язкові платежі (судовий збір, тощо), а також інші витрати (оплата кореспонденції, проведення експертиз, проведення досліджень тощо), оплата яких необхідна для вирішення завдань, поставлених клієнтом.
Додатковою угодою № 15 від 20.05.2025 року щодо узгодження додаткових правничих витрат до договору № 2505 від 25.05.2023 року за справу № 922/4434/24 детальний опис робіт (наданих послуг), та розрахунок вартості професійної правничої допомоги в рамках виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ламан Шипінг» та адвокатом Сиротко М.В., останнім надаються такі послуги:
1. Зустріч з клієнтом, з'ясування підстав та мети звернення (усна консультація), а саме: надання юридичних послуг, зокрема, у справі за позовною заявою про повернення коштів - 5 000,00 грн.;
2. Вивчення документів, що надані клієнтом, відповідних нормативних актів та аналіз судової практики - 2 500,00 грн.;
3. Підготовка та направлення для клієнта відповідних звернень до підприємств (контрагентів) - 2 500,00 грн.;
4. Узгодження з клієнтом юридичної стратегії та інформування клієнта про аналіз первинних документів, отриманих відповідей та можливих сум судових витрат - 5 000,00 грн.;
5. Підготовка та направлення процесуальних документів, оформлення додатків та подання до суду. Супроводження судової справи - 10 000,00 грн.
6. Особиста участь у засіданнях (участь у режимі відеоконференції). Контроль за рухом справи протягом всього процесу - 20 000,00 грн.
7. Гонорар успіху - 5 000,00 грн.
Загальною сумою витрат за послуги 50 000,00 грн. за розгляд справи № 922/4434/24.
Відповідно до прибуткового касового ордеру № 45 від 20.05.2025 року та квитанції Товариством з обмеженою відповідальністю «Ламан Шипінг» було сплачено суму у розмірі 50 000,00 грн.
Також, між адвокатом Сиротко М.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ламан Шипінг» було підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) від 20.05.2025 року до договору про надання правничої допомоги № 2505 від 25.05.2023 року (у справі № 922/4434/24) на суму 50 000,00 грн.
Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.
Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 року у справі № 921/2/18, 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 року у справі № 902/519/18, додаткова постанова Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 року у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19, постанова Велика Палата Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Зазначена позиція знайшла своє відображенні в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
Судом із урахуванням заперечень відповідача здійснено перевірку розрахунку позивача зазначеного у наданому до суду акті виконаних робіт (наданих послуг) від 20.05.2025 року до договору про надання правничої допомоги № 2505 від 25.05.2023 року (у справі № 922/4434/24) послуг, та встановлено, що адвокатом відповідно до умов договору про надання правничої допомоги № 2505 від 25.05.2023 року та додаткової угоди № 15 до договору було надано наступні послуги:
1. Зустріч з клієнтом, з'ясування підстав та мети звернення (усна консультація), а саме: надання юридичних послуг, зокрема, у справі за позовною заявою про повернення коштів - 5 000,00 грн.;
2. Вивчення документів, що надані клієнтом, відповідних нормативних актів та аналіз судової практики - 2 500,00 грн.;
3. Підготовка та направлення для клієнта відповідних звернень до підприємств (контрагентів) - 2 500,00 грн.;
4. Узгодження з клієнтом юридичної стратегії та інформування клієнта про аналіз первинних документів, отриманих відповідей та можливих сум судових витрат - 5 000,00 грн.;
5. Підготовка та направлення процесуальних документів, оформлення додатків та подання до суду. Супроводження судової справи - 10 000,00 грн. 3000
6. Особиста участь у засіданнях (участь у режимі відеоконференції). Контроль за рухом справи протягом всього процесу - 20 000,00 грн.
7. Гонорар успіху - 5 000,00 грн.
Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) без ПДВ становить 50 000,00 грн. Послуги надані у повному обсязі.
З вищевикладеного слідує, що адвокатом Сиротко М.В. у межах справи № 922/4434/24 було надано послуги на загальну суму 50 000,00 грн.
При цьому, судом було встановлено, що позивачем заявлено до стягнення із відповідача суму гонорару успіху, у розмірі 5 000,00 грн., у зв'язку із чим, суд зазначає наступне.
Як вбачається із додаткової угоди № 15 від 20.05.2025 року щодо узгодження додаткових правничих витрат до договору № 2505 від 25.05.2023 року за справу № 922/4434/24 детальний опис робіт (наданих послуг), та розрахунок вартості професійної правничої допомоги в рамках виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ламан Шипінг» та адвокатом Сиротко М.В., останнім надаються такі послуги, та визначено пункт 7 гонорар успіху - 5 000,00 грн.
У акті виконаних робіт (наданих послуг) від 20.05.2025 року до договору про надання правничої допомоги № 2505 від 25.05.2023 року (у справі № 922/4434/24) на суму 50 000,00 грн. також у пункті 7 зазначено, що гонорар успіху становить суму у розмірі 5 000,00 грн.
При цьому, із умов договору, а саме пункту 3.1. сторони домовились, що гонорар буде визначений додатковою угодою до цього договору.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
Також, суд враховує, що умовами договору № 2505 про надання правничої допомоги від 22.05.2023 року укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ламан Шипінг» сторонами було погоджено, що гонорар буде визначений додатковою угодою до цього договору. При цьому, будь яких посилань щодо «гонорару успіху» умови договору № 2505 про надання правничої допомоги від 22.05.2023 року не містять.
З урахуванням вищевикладеного, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 на яку посилається позивач заявляючи до стягнення з відповідача "гонорар успіху" у розмірі 5 000,00 грн.
Крім того, Верховним судом у постановах 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
За приписами ж частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
У постанові від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Суд враховує, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтвердження таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
При цьому, суд встановивши, що такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні з виконаною адвокатом роботою в суді першої інстанції, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний характер, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.06.2021 року у справі № 922/902/19.
Враховуючи вищевикладене, ціну позову яка складає 633 982,60 грн., суд вважає, що дані витрати у розмірі 5 000,00 грн. "Гонорар успіху" не пропорційні та неспівмірний, враховуючи обсяг наданих адвокатом позивача послуг, та складністю справи. Крім того, суд враховує, що позовну заяву було подано адвокатом Безух А.М., який діяв на підставі договору про надання юридичних послуг від 02.12.2024 року укладеного між позивачем та адвокатом Безух А.М.
При цьому, адковат Сиротко М.В. вступив у справу відповідно до поданої заяви від 03.02.205 ркоу (вх. № 2992/25), вже після відкриття провадження у справі Ухвала суду від 30.12.2024 року та ухвала про перехід зі спрощеного позовного провадження в загальне позовне провадження від 22.01.2025 року.
З огляду на зазначене, суд оцінивши надані позивачем докази, дійшов висновку, про відмову у задоволенні заявленої позивачем до стягнення із відповідача суми гонорару успіху у розмірі 5 000,00 грн.
Також, суд приймає заперечення відповідача в частині заявлених до стягнення витрат, а саме:
- вивчення документів, що надані клієнтом, відповідних нормативних актів та аналіз судової практики - 2 500,00 грн.;
- підготовка та направлення для клієнта відповідних звернень до підприємств (контрагентів) - 2 500,00 грн.;
- узгодження з клієнтом юридичної стратегії та інформування клієнта про аналіз первинних документів, отриманих відповідей та можливих сум судових витрат - 5 000,00 грн.;
- підготовка та направлення процесуальних документів, оформлення додатків та подання до суду. Супроводження судової справи - 10 000,00 грн.
Як вже було зазначено судом вище, позовну заяву було подано адвокатом Безух А.М. який діяв на підставі договору про надання юридичних послуг від 02.12.2024 року укладеного між позивачем та адвокатом Безух А.М.
При цьому суд, приймає до уваги, що представник відповідача Сиротко М.В. приймав участь в розгляді справи в режимі відеоконференції, про що свідчать протоколи судового засідання від 12.02.2025 року, 26.02.2025 року, 02.04.2025 року, 23.04.2025 року, 14.05.2025 року, 21.05.2025 року та 22.05.2025 року.
Також, представником позивача адвокатом Сипротко М.В. було подано до суду наступні документи, а саме:
- 25.02.2025 року уточнення до пункту 2 заяви наданої представником позивача (вх. № 25.02.2025 року);
- 20.05.2025 року було надано до суду додаткові пояснення у справі (вх. № 12151/25).
З вищевикалденого слідує, що представник позивача адвокат Сиротко М.В. не здійснював її підготовку. У зв'язку із чим, надання адвокатом послуг щодо підготовки та направленню процесуальних документів, оформлення додатків та подання до суду, супроводження судової справи у загальному розмір 10 000.00 грн. є неспівимірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, тому не можуть у повному обсязі бути покладені на відповідача.
Щодо надання адвокатом послуг з вивчення документів, що надані клієнтом, відповідних нормативних актів та аналіз судової практики - 2 500,00 грн.;- підготовка та направлення для клієнта відповідних звернень до підприємств (контрагентів) - 2 500,00 грн.;- узгодження з клієнтом юридичної стратегії та інформування клієнта про аналіз первинних документів, отриманих відповідей та можливих сум судових витрат - 5 000,00 грн., суд зазначає, що такі витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Крім того, послуги щодо підготовки та направленню для клієнта відповідних звернень до підприємств (контрагентів) взагалі не містять будь яких доказів щодо їх надання, а лише включено до опису наданих робіт.
У зв'язку зі чим, такі послуги адвоката не підлягають до стягненню із відповідача. оскільки не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, та необхідності їх надання.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При цьому, частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З аналізу вищевикладеного сліду, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із аналізу судової практики Верховного Суду (постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18), якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд також дотримується позиції, що визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18).
Також, як вбачається із аналізу судових рішень Верховного Суду, сторона у справі, крім заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, поданої відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має право подати заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат (постанова КГС ВС від 03.10.2018 року у справі № 910/23017/17, додаткова постанова КГС ВС від 27.06.2018 року у справі № 911/1803/17).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17).
З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що обґрунтованою є сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 28 225,77 грн.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77)).
При цьому, частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із вищевикладеного, судом у позові відмовлено частково, а саме: стягнуто з стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг" суму боргу 561 914,51 грн., суму пені 66 996,97 грн. та судовий збір у розмірі 7 546,94 грн. В частині стягнення пені у сумі 5 071,12 грн. - відмовлено.
Враховуючи вимоги статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на адвоката покладаються у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 28 000,00 грн. (628 911,48 грн. * 28 225,77 грн. / 633 982,60 грн.).
У зв'язку із чим, заява позивача (вх. № 12534 від 26.05.2025 року) про ухвалення додаткового рішення - підлягає до задоволення частково, а саме у розмірі 28 000.00 грн.
В частині стягнення розподіл витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 22 000,00 грн. у задоволенні заяви - відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Заяву (вх. № 12534 від 26.05.2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс", 61072, Харківська обл., місто Харків, пр. Науки, будинок 54, ЄДРПОУ 42831345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг", м. Одеса, вул. Військовий узвіз, 12 оф. 401, ЄДРПОУ 40551877) суму витрат на професійну правничу допомогу у сумі 28 000,00 грн.
Видати наказ після набранням рішенням (додатковим) законної сили.
В частині стягнення із відповідача суми у розмірі 22 000,00 грн. - відмовити.
Рішення (додаткове) господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення (додаткове) господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.
Реквізити сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг", м. Одеса, вул. Військовий узвіз, 12 оф. 401, ЄДРПОУ 40551877);
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс", 61072, Харківська обл., місто Харків, пр. Науки, будинок 54, ЄДРПОУ 42831345).
Повний текст рішення (додаткового) складено 11 червня 2025 року
Суддя О.О. Ємельянова