Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" червня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/782/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Полякова Є.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003)
до Приватного підприємства "ОРІАН" (майдан Свободи, 7, м. Харків, 61022)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Жилка С.Е. (в порядку самопредставництва),
відповідача - не з'явився,
Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "ОРІАН", в якій просить суд:
Стягнути з Приватного підприємства «ОРІАН» (майдан Свободи, 7, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 40638690) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 04059243, платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, рахунок (ІВАN) - UA698999980314090611000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі - 2 467 483 (два мільйона чотириста шістдесят сім тисяч чотириста вісімдесят три) грн 71 коп. за використання земельної ділянки по вул. Шевченка, 117 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136600:03:010:0012 за період з 01.01.2020 по 15.04.2021.
Стягнути з Приватного підприємства «ОРІАН» (майдан Свободи, 7, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 40638690) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: р/р UА518201720344240012000032986, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172 Отримувач - Харківська міська рада, код отримувача (ЄДРПОУ) - 04059243, витрати зі сплати судового збору у сумі 37 012 (тридцять сім тисяч дванадцять) гри 26 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач з моменту набуття права власності на нежитлові будівлі використовував земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:03:010:0012 по вул. Шевченка, 117 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, та у період з 01.01.2020 по 15.04.2021 не сплачував плату за користування вказаною земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, які позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача як безпідставно збережені кошти на підставі ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/782/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 01 квітня 2025 року о 12:00.
У підготовчому засіданні 01.04.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання на 22.04.2025 на 11:30.
В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 01.04.2025.
У підготовчому засіданні 22.04.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.05.2025 на 11:30
В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 22.04.2025.
У судовому засіданні 21.05.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про перерву в судовому засіданні до 11.06.2025 до 12:00.
В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 21.05.2025.
У судовому засіданні 11.06.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.
Відповідач у судове засідання, призначене на 11.06.2025 о 12:00, не з'явився.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Копія ухвали суду від 21.05.2025 направлялась відповідачу засобами поштового зв'язку на адресу, зазначену у позовній заяві, що кореспондується із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернулась до суду неврученою з довідкою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду.
Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/782/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даного позову, а відповідач відповідно до частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд справи.
Разом з цим, Приватне підприємство "ОРІАН" наданими відповідачу процесуальними правами не скористалося; у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подало.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
У судовому засіданні 11.06.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Харківською міською радою на підставі ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки по вул. Шевченка, 117 у м. Харкові.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 28.10.2024 № 401174975 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 221,8 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 117 зареєстроване за ПП «ОРІАН»:
- з 15.05.2019 у розмірі 1/2 частки на підставі договору купівлі-продажу від 15.05.2019 № 1392;
- з 16.05.2019 у розмірі 1/2 частки на підставі договору купівлі-продажу від 16.05.2019 № 1407.
Нежитлова будівля літ. «А-1» розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310136600:03:010:0012.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.12.2019 № НВ-6311841272019 площа земельної ділянки по вул. Шевченка, 117 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136600:03:010:0012 складає 0,4007 га, сформована земельна ділянка - 13.12.2019. Вищевказана земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (офіс).
12.04.2021 між Харківською міською радою та Приватним підприємством «ОРІАН» укладено Договір оренди землі, згідно з яким Орендодавець на підставі рішення 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 24.02.2021 р. № 49/21 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок» надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ - (03.10) для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури/адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку), з кадастровим номером 6310136600:03:010:0012, яка розташована м. Харків, вул. Шевченка, 117. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4007 га. На земельній ділянці розміщено об'єкти нерухомого майна - нежитлова будівля літ. «А-1».
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 28.10.2024 № 401174704 право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:03:010:0012 площею 0,4007 га по вул. Шевченка, 117 у м. Харкові зареєстровано за Приватним підприємством «ОРІАН» з 16.04.2021 на підставі Договору оренди земельної ділянки від 12.04.2021.
Як вбачається з листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 03.10.2024 № 20173/5/20-40-04-02-12 Приватне підприємство «ОРІАН» за 2019-2020 роки, січень-березень 2021 року, 2023-2024 роки плату за землю не нараховувало.
Як повідомляє позивач, 28.10.2024 головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Денисюк О.В. проведено комплекс перевірочних заходів щодо земельної ділянки по вул. Шевченка, 117 у м. Харкові, за результатами якого встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:03:010:0012 площею 0,4007 га по вул. Шевченка, 117 у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. «А-1» (стоянка з продажу автомобілів), право власності на яку зареєстровано за ПП «ОРІАН».
Позивач стверджує, що Приватне підприємство «ОРІАН» у період з 01.01.2020 по 15.04.2021 не сплачувало у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:03:010:0012 по вул. Шевченка, 117 у м. Харкові, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 2 467 483,71 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.
Відповідно до вимог статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів.
Згідно зі статтями 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно інформації з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:03:010:0012 від 13.12.2019 № НВ-6311841272019 зареєстрована 13.12.2019.
Відповідно до Інформації з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкта нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28.10.2024 року за № 401174704 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:03:010:0012 площею 0,4007 га по вул. Шевченка, 117 у м. Харкові зареєстроване за Харківською міською радою на підставі Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI.
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.
Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Водночас за змістом статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Аналогічні формулювання поняття оренди землі закріплені в статті 1 Закону України "Про оренду землі".
Враховуючи вищевикладене, та з огляду на те, що: 1) земельна ділянка є сформованою, як об'єкт права; 2) земельна ділянка належить територіальній громаді м. Харкова, від імені якої діє позивач; 3) відповідач фактично використовував земельну ділянку для розміщення належного йому майна; 4) за користування земельною ділянкою на користь позивача підлягають сплаті кошти у вигляді орендної плати; 5) договір оренди земельної ділянки не укладено; 6) кошти, які б у разі укладення договору оренди були б сплачені відповідачем позивачеві, відповідач утримує (зберігає) у себе, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем у відповідності до статті 1212 Цивільного кодексу України виникли кондикційні правовідносини, в силу яких відповідач зобов'язаний повернути повивачеві кошти збережені ним в результаті несплати орендної плати за фактичне користування Земельною ділянкою належною позивачеві.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 року у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 року у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 року у справі №902/794/17, від 04.02.2019 року у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 року у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 року у справі №922/652/18, від 21.05.2019 року у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 року у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 року у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 року у справах №922/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 року у справі №922/2413/19.
Кваліфікація спірних правовідносин як кондикційних, тобто, зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.
Згідно з частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У відповідності до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є саме нормативна грошова оцінка земель, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 року у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 року у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 року у справі №922/3607/18, від 29.05.2020 року у справі №922/2843/19.
При цьому, наявність між сторонами позадоговірних кондикційних правовідносин не є підставою для незастосуванння при визначенні розміру несплаченої відповідачем орендної плати за земельну ділянку як безпідставно збережених грошових коштів затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки цієї ділянки.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктами 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 03.10.2024 № 20173/5/20-40-04-02-12 Приватне підприємство «ОРІАН» за 2019-2020 роки, січень-березень 2021 року, 2023-2024 роки плату за землю не нараховувало.
Відповідач не є власником та постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.
Отже, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 та ін.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Відсутність договору оренди не вказує на те, що відповідач не зобов'язаний сплачувати кошти за користування земельною ділянкою, адже у зв'язку із набуттям права власності на нежитлові приміщення (нерухоме майно), що розташоване на земельній ділянці, у нього автоматично виник обов'язок належним чином сплачувати за користування цією земельною ділянкою, враховуючи презумпцію оплатності використання земельних ділянок в України.
Як вбачається із матеріалів справи, розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:03:010:0012 загальною площею 0,4007 га по вул. Шевченка, 117 у м. Харкові від 10.02.2020 № 1373/0/45-20.
Вищевказаний розрахунок виконано на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008, зі змінами (далі - Положення № 41/08).
Відповідно до п. 289.2. ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно з п. 289.3. ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель. Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, який йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:03:010:0012 загальною площею 0,4007 га по вул. Шевченка, 117 у м. Харкові у 2020 році становить 25 525 693,00 грн.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:03:010:0012 загальною площею 0,4007 га по вул. Шевченка, 117 у м. Харкові у 2021 році становить 25 525 693,00 грн.
Відповідно до п. 2.5 Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021) розмір базової ставки орендної плати встановлено на рівні 8% від нормативної грошової оцінки.
Додатком до Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що у випадку перевищення 50 кв.м площі земельної ділянки застосовується коефіцієнт зі значенням 1.
Щодо застосування коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов із значенням 1 позивачем зазначено наступне.
Пунктом 2.4 Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об'єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).
Враховуючи факт того, що орендарем не надано жодних документів на підтвердження особливих умов використовуваної земельної ділянки, у розрахунках застосоване базове значення 1.
Перевіривши розрахунки безпідставно збережених відповідачем коштів, наданий Департаментом земельних відносин Харківської міської ради, відповідно до якого розмір орендної плати, яку повинно було сплачувати Приватне підприємство "ОРІАН" за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:03:010:0012 загальною площею 0,4007 га по вул. Шевченка, 117 у м. Харкові складає: у 2020 році - 170 171,29 грн в місяць, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 становить 1 871 884,19 грн; у 2021 році - 170 171,29 грн в місяць, за період з 01.01.2021 по 15.04.2021 становить 595 599,52 грн, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними та здійснені відповідно до положень чинного законодавства.
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд також спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», де Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги те, що відповідачем не спростовано наявності заборгованості, суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 2 467 483,71 грн за використання земельної ділянки по вул. Шевченка, 117 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136600:03:010:0012 за період з 01.01.2020 по 15.04.2021.
Враховуючи те, що позов задоволено повністю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства «ОРІАН» (майдан Свободи, 7, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 40638690) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, рахунок (ІВАN) - UA698999980314090611000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 2 467 483 (два мільйона чотириста шістдесят сім тисяч чотириста вісімдесят три) грн 71 коп. за використання земельної ділянки по вул. Шевченка, 117 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136600:03:010:0012 за період з 01.01.2020 по 15.04.2021.
Стягнути з Приватного підприємства «ОРІАН» (майдан Свободи, 7, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 40638690) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: р/р UА518201720344240012000032986, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, Отримувач - Харківська міська рада, код отримувача (ЄДРПОУ) - 04059243) витрати зі сплати судового збору у сумі 37 012 (тридцять сім тисяч дванадцять) грн 26 коп.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Харківська міська рада (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243).
Відповідач: Приватне підприємство «ОРІАН» (майдан Свободи, 7, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 40638690).
Повне рішення складено "11" червня 2025 р.
Суддя О.О. Присяжнюк