Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" червня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1186/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатої В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ СИСТЕМС АМ" (Міжнародний аеропорт «Харків») (61031, Харківська обл., м. Харків, вул. Ромашкіна, б. 1)
до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "НЬЮ СИСТЕМС АМ" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
Стягнути з ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 (ідентифікаційний код особи НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НЬЮ СИСТЕМС АМ" (ідентифікаційний код особи 35133822, місцезнаходження: Україна, 61031, Харківська обл., місто Харків, вулиця Ромашкіна, будинок 1) 820 068,85 грн. (вісімсот двадцять тисяч шістдесят вісім гривень 85 коп.) відшкодування витрат за спожиті електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії за період з 01.12.2024 по 31.12.2024, а також 9 840,83 грн. - судових витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором безоплатного користування нерухомого майна № 96 від 17.04.2023 та договору № 393/КЕС про відшкодування витрат за спожиту активну електричну енергію, послуги з розподілу електричної енергії від 13.06.2024.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1186/25. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. В задоволенні клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.
28.04.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позов за вх. № 10421, в якому просить позовні вимоги залишити без задоволення. При цьому, відповідач не заперечує факт споживання електричної енергії у обсягах, які визначені у наданому позивачем Акті фіксації показників засобів обліку від 31.12.2024, однак вказує, що у Військової частини НОМЕР_1 відсутні власні кошти, які могли б бути спрямовані на оплату спожитої електроенергії, а розрахунки за правочинами можливі лише у відповідному бюджетному періоді.
Відзив долучено до матеріалів справи.
05.05.2025 через систему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив за вх. № 10889, в якій позивач вказує, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від зобов'язання.
Відповідь на відзив долучено до матеріалів справи.
Інших заяв чи клопотань до суду не надходило.
В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
17 квітня 2023 року між ТОВ "НЬЮ СИСТЕМС АМ" та Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - Відповідач, Військова частина) був укладений договір безоплатного користування нерухомого майна № 96 (який поширює свою дію з 2022 року).
Відповідно до умов п. 1.1., п. 1.2. Договору безоплатного користування нерухомого майна № 96 від 17.04.2023 р. (далі - Договір), Балансоутримувач (ТОВ "НЬЮ СИСТЕМС АМ") надає Користувачу (Військовій частині) в безоплатне користування нерухоме майно, для їх власних потреб.
Перелік нерухомого майна, яким безоплатно користується Відповідач визначений у пп. 1.1.1-1.1.8 Договору.
Надання Балансоутримувачем майна в користування Користувачу здійснюється на підставі Договору та не потребує додаткового оформлення (підписання акту приймання-передачі) (п. 2.1. Договору).
У відповідності до умов п. 3.2. Договору, Користувач (Відповідач) здійснює відшкодування Балансоутримувачу витрати за водопостачання, водовідведення, електропостачання та енергоносії (надалі також - комунальні послуги), на підставі окремого Договору з Балансоутримувачем, виходячи з фактичного обсягу споживання цих послуг.
На виконання умов Договору, 13.06.2024 між Позивачем (Сторона 1) та Відповідачем (Сторона 2) укладений Договір № 393/КЕС про відшкодування витрат за спожиту активну електричну енергію, послуги з розподілу електричної енергії (далі - Договір № 393/КЕС).
Сторони у п. 9.1 договору погодили, що дія цього договору відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на відносини, що склалися між сторонами з 01.03.2024 р. до 31.12.2024 р., а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.
Військовою частиною НОМЕР_1 в період з 01.12.2024 р. по 31.12.2024 р. спожито електричної енергії 79 345 кВт*год та послуг з розподілу електричної енергії 79 345 кВт*год, що підтверджується Актом фіксації показників засобів обліку (лічильників електричної енергії) за грудень 2024 р., підписаного сторонами без жодних зауважень чи заперечень.
З метою відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та спожиті послуги з розподілу електричної енергії, ТОВ "НЬЮ СИСТЕМС АМ" направила до Відповідача документи, зокрема, що підтверджують суми витрат, які були понесені Позивачем за відповідній період (рахунок постачальника електричної енергії (ПрАТ "Харківенергозбут") за грудень 2024 р., рахунок оператора системи розподілу електричної енергії (АТ "Харківобленерго") про надання послуг з розподілу електричної енергії за грудень 2024 р.), акти відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, послуги за розподіл електричної енергії за грудень 2024 р.
При цьому ТОВ "НЬЮ СИСТЕМС АМ" повністю розрахувався із постачальником електричної енергії (ПрАТ "Харківенергозбут") та надавачем послуг з електричної енергії (АТ "Харківобленерго") за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії за грудень 2024 року, що підтверджується платіжними інструкціями.
Однак, як вказує позивач, зобов'язання щодо відшкодування витрат Позивача за спожиту електричну енергію, за послуги з розподілу електричної енергії, які були отримані Військовою частиною НОМЕР_1 за період з 01.12.2024 р. по 31.12.2024 р., Відповідачем не було виконано, його заборгованість за грудень 2024 р. перед ТОВ "НЬЮ СИСТЕМС АМ" становить 820 068,85 грн. (вісімсот двадцять тисяч шістдесят вісім гривень 85 коп), з яких:
- за спожиту електричну енергію на суму 646 894,58 грн.,
- за спожиті послуги з розподілу електричної енергії на суму 173 174,27 грн.
Відповідач листом від 28.03.2025 р. (вих. № 40/17/11/1/1-615-2025) у відповідь на вимогу (вих. № 1.20-63 від 06.03.2025 р.) з посиланням на норми Бюджетного кодексу України, зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою та має право проводити розрахунки відповідно до затвердженого кошторису і тільки у визначений бюджетний період, у зв'язку з чим, не має можливості сплатити заборгованість грудня 2024 р. у теперішньому бюджетному періоді.
Оскільки, вищевказана заборгованість з відшкодування витрат Позивачу за спожиту електричну енергію, за послуги з розподілу електричної енергії за грудень 2024 року Відповідачем і до теперішнього часу є несплаченою, Позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 820 068,85 грн. відшкодування витрат за спожиті електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії за період з 01.12.2024 по 31.12.2024.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Напроти, відповідач не заперечує факт споживання електричної енергії у обсягах, які визначені у наданому позивачем Акті фіксації показників засобів обліку від 31.12.2024.
А отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з відшкодування витрат за спожиті електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 в сумі 820 068,85 грн.
При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача проти позову, оскільки за приписами ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Тобто, стаття 617 ЦК України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання. Враховуючи, що чинним законодавством не передбачено винятків або будь-яких особливих вимог для укладання договорів з бюджетними установами, виконання цих договорів також повинно здійснюватися на загальних підставах.
Велика Палата Верховного Суду у своєї постанові № 911/4249/16 від 17 квітня 2018 року, пославшись на рішення Європейського суду з прав людини, зробила з цього приводу наступний правовий висновок:
"п. 59. ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
п.60. З огляду на викладене вище Велика Палата Верховного Суду відхилила твердження скаржника про відсутність його обов'язку здійснити розрахунок з позивачем за надані послуги у період з 01 січня 2015 року до 01 січня 2016 року через те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.
п.61. Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду".
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи та не спростованих відповідачем.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір у розмірі 9840,83 грн. покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код особи НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ СИСТЕМС АМ" (ідентифікаційний код особи 35133822, місцезнаходження: Україна, 61031, Харківська обл., місто Харків, вулиця Ромашкіна, будинок 1) 820 068,85 грн. відшкодування витрат за спожиті електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії за період з 01.12.2024 по 31.12.2024, а також 9 840,83 грн. - судових витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "НЬЮ СИСТЕМС АМ" (ідентифікаційний код особи 35133822, місцезнаходження: Україна, 61031, Харківська обл., місто Харків, вулиця Ромашкіна, будинок 1).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код особи НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).
Повне рішення складено "10" червня 2025 р.
Суддя В.В. Усата
справа № 922/1186/25