вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"11" червня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/517/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ-ОІЛ" про забезпечення позову
у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ-ОІЛ"
до відповідача: Приватного підприємства "СВВ Олімп"
про: стягнення 84 308,30 грн
без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТ-ОІЛ" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "СВВ Олімп" про стягнення 84 308,30 грн заборгованості, з яких: 68 207,75 грн основний борг, 3 904,37 грн інфляційні втрати, 1 137,38 грн відсотків річних та 11 058,80 грн пеня.
Разом з позовом позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача в сумі 116 730,70 грн.
Заяву про забезпечення позову заявник аргументує наявність позовної заяви та тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань. А тому невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглянувши матеріали поданої заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Розглядаючи дану заяву суд звертається до наступних норм права.
Згідно з нормами пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до правил статті 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
З аналізу положень статті 136 ГПК України видно, що забезпечення позову допускається у випадках якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Разом з тим особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Проаналізувавши положення глави 10 ГПК України суд робить висновок, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Як зазначено вище, в поданій заяві про забезпечення позову заявник вказує на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Разом з тим, матеріли поданої заяви не містять доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Заявник також не надав жодних доказів на підтвердження власних тверджень про ухилення відповідача від виконання своїх зобов'язань.
Наведені заявником твердження є припущеннями, а проте заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на самих лише припущеннях заявника, а навпаки - така заява повинна бути аргументована обставинами та доказами спроможними підтвердити неможливість або утруднення майбутнього виконання рішення.
На переконання суду, обставини зазначені заявником не можуть свідчити про неможливість чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому.
Стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, наведення обставин неспівмірно малого розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю відповідача порівняно зі стягуваною сумою вимог, відсутність інформації про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов'язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 8 липня 2024 року у cправі № 916/143/24 (п. 3.26).
Натомість, надані заявником обґрунтування не є достатніми для висновку, що невжиття забезпечення позову може спричинити утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у даній справі в разі невжиття таких заходів.
Суд вважає, що на час розгляду заяви про забезпечення позову заявник не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів та не надав на підтвердження своєї позиції належних та допустимими доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов'язує застосування забезпечення позову. В поданих суду матеріалах відсутні докази та доводи, що належним чином обґрунтовують імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
На думку суду, заявлені заходи забезпечення та обставини наведені на підтвердження необхідності вжиття таких заходів не відповідають критеріям обґрунтованості.
Також суд вважає, що запропоновані заходи забезпечення позову не відповідають балансу між предметом позову та забезпеченням, оскільки як слідує з тексту позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 84 308,30 грн заборгованості, з яких: 68 207,75 грн основний борг, 3 904,37 грн інфляційні втрати, 1 137,38 грн відсотків річних та 11 058,80 грн пеня, тоді як просить накласти арешт на кошти боржника в сумі 116 730,70 грн, що значно перевищує суму заявлених до стягнення позовних вимог.
Приймаючи до уваги принципи розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін, та запобігаючи порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд підсумовує, що в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.
Відповідно до правил частини 2 статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином заявник не позбавлений можливості подати заяву про забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, надавши при цьому належне та достатнє обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову.
На підставі статей 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "РОСТ-ОІЛ" в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання до Північно-західного апеляційного господарського суду України в порядку статей 254-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Андрій КАЧУР