іменем України
11.06.2025
Справа № 331/1706/25
Провадження № 2-о/331/204/2025
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя в складі головуючої судді Фісун Н.В., за участю секретаря судового засідання Коростельової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою
ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, Державний реєстратор прав на нерухоме майно Білай Олена Павлівна про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Адвокат Розум О.В., в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Свою заяву обґрунтовує тим, що заявниці на підставі Договору дарування від 18.10.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Тищук Н.Ю., зареєстрованого в реєстрі 2-639 належить квартира АДРЕСА_1 .
Зазначає, що будинок знаходиться на розі АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
Через невідому причину, нотаріус зазначив лише назву однієї вулиці Центральна (до перейменування - Карла Маркса), хоча прописав номер будинку «через дріб» - 22/69. З огляду на те, що все ж таки будинок знаходиться на розі вулиць, необхідним є зазначення саме АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (до перейменування - Дюміна).
Право власності було зареєстровано у КПТІ виконкому Бердянської міської ради 08.11.2002 року, про що свідчить реєстраційний напис на договору дарування.
Також, у результаті технічної інвентаризації КПТІ виконкому Бердянської міської ради внесли зміну у технічний паспорт на квартиру від 11.08.2000 року, зазначивши Заявницю на титульному аркуші із зазначення частки у праві власності.
Через військову агресію з боку рф проти України, Заявниця вимушена була виїхати на підконтрольну Уряду України територію. Оскільки право власності Заявниці не було внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який почав функціонувати з 2012 року, Заявниця звернулась до Заінтересованої особи із заявою про реєстрацію права власності на підставі оригіналу правового документу та технічного паспорту.
Рішенням про зупинення розгляду заяви від 19.06.2024 року (№73726999) було зупинено розгляд заяви до усунення недоліків.
Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій від 31.07.2024 року (№ 74367069) було відмовлено у проведенні реєстрації.Підставою стала відсутність довідки про підтвердження права власності з КП з технічної інвентаризації Бердянської міської ради. Лист державного реєстратора повернуто з відміткою «в окупації».
Просить встановити факт належності правового документу, а саме Договору дарування від 18.10.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Тищук Н.Ю., зареєстрованого в реєстрі 2-639 належить квартира АДРЕСА_1 саме громадянці України: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2025 року відкрито провадження по справі.
Представник заявника, адвокат Розум О.В., у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник заінтересованої особи, Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, просить прийняти рішення на розсуд суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що згідно паспорту громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Бердянськ Запорізької області Україна.
Згідно інформації Міністерства соціальної політики України Голуб Яна Гаврилівна, ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
ОСОБА_2 є власником квартириАДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 18.10.2002 року, технічним паспортом на квартиру, виданим Бердянським підприємством з технічної інвентаризації.
Право власності було зареєстровано у КПТІ виконкому Бердянської міської ради 08.11.2002 року, про що свідчить реєстраційний напис на договору дарування.
Згідно матеріалів позовної заяви, заявник звернулася із заявою про державну реєстрацію належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який почав функціонувати з 2012 року.
Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій від 31.07.2024 року (№74367069) було відмовлено у проведенні реєстрації. Підставою стала відсутність довідки про підтвердження права власності з КП з технічної інвентаризації Бердянської міської ради.
Згідно відповіді виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 22.05.2025 року, з 27 лютого 2022 року і по теперішній час Бердянська міська територіальна громада, на території якої зареєстроване та знаходиться комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради, перебуває в тимчасовій окупації. Майно, реєстри та вся інформаційна база, включаючи документацію підприємства, перебувають під повним контролем військ рф і наразі доступ до них відсутній. Тому підтвердити або спростувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 не можливо.
За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно зі статтею першою Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до статтей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
За правилом частини 2, 7 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Згідно з ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частині 2 ст. 315 ЦПК України зазначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 761/16799/15-ц, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 17 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 (зі змінами), суди повинні мати на увазі, що факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документу про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.
Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (пункт 14 частини першої статті 27 цього Закону).
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (див. висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 127/28130/20, від 02 листопада 2022 року у справі № 686/27167/21).
Абзацом першим пункту 53 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі коли документ, що посвідчує набуття права власності або інших речових прав, похідних від права власності, реєстрацію яких було проведено до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, втрачено, пошкоджено чи зіпсовано, державна реєстрація такого права власності або іншого речового права, похідного від права власності, може бути проведена за бажанням заявника на підставі відомостей Державного земельного кадастру чи відповідно на підставі відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на підставі відомостей таких носіїв інформації.
Згідно з статтею 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
Отже, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить установити та з якою метою.
Встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У окремому провадженні можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Матеріали справи містять докази того, що заявник зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 та володіє нею на підставі договору дарування, проте право власності нею не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який почав функціонувати з 2012 року.
Згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованої території України від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» м. Бердянськ Бердянської міської територіальної громади Запорізької області з 27.02.2022р . є тимчасово окупованою територією.
Вказаний факт є загальновідомим та не підлягає доказуванню в силу вимог частини третьої статті 82 ЦПК України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що встановлення вищезазначеного юридичного факту повністю доведено дослідженими доказами, відповідає вимогам закону й інтересам заявника, встановлюється через неможливість іншим способом встановити факт належності правовстановлюючого документу, відсутній цивільно-правовий спір про право власності на нерухоме майно, а тому заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Згідно ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено Законом.
Відповідно до п. 21 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 14, 76-78, 84, 89, 293, 315, 316, 318-319,355 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, Державний реєстратор прав на нерухоме майно Білай Олена Павлівна про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити повністю.
Встановити факт належності громадянці України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , договору дарування від 18.10.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Тищук Н.Ю., зареєстрованого в реєстрі 2-639 належить квартира АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлено 11 червня 2025 року.
Суддя: Н.В.Фісун