вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
про вирішення заяви про відвід
10 червня 2025 р. м. Рівне Справа №918/180/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув заяву про відвід судді
у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
про: стягнення 125 563 886,30 грн
секретар судового засідання: С.Коваль
представники сторін:
від позивача: С.Піун
від відповідача: В.Бабій
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 125 563 886,30 грн.
Ухвалою від 11 лютого 2025 року суд відкрив провадження у справі, підготовче засідання призначив на 8 квітня 2025 року. Встановив відповідачу 15-ти денний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позов, підготовче засідання призначив на 8 квітня 2025 року.
Вказану ухвалу суду відповідачем отримано 12 березня 2025 року, а отже, строк для подання відзиву на позов установлено до 27 березня 2025 року
26 березня 2025 року (сформовано в системі "Електронний Суд" 26.03.2025 року) відповідач подав відзив на позов.
1 квітня 2025 року позивач подав відповідь на відзив.
7 квітня 2025 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
7 квітня 2025 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою від 8 квітня 2025 року суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відклав на 29 квітня 2025 року.
17 квітня 2025 року відповідач подав зустрічну позовну заяву.
Ухвалою від 22 квітня 2025 року суд повернув вказану зустрічну позовну заяву та додатні до неї документи заявнику.
28 квітня 2025 року відповідач подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення спору у адміністративній справі №320/19887/25.
28 квітня 2025 року відповідач подав заяву про відкладення розгляду справи.
29 квітня 2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, закрив підготовче засідання, розгляд справи по суті призначив на 10 червня 2025 року.
9 червня 2025 року відповідач подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/6743/25.
9 червня 2025 року відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду ухвали Господарського суду Рівненської області від 22 квітня 2025 року у даній справі.
9 червня 2025 року відповідач подав до суду клопотання про призначення експертизи у справі
9 червня 2025 року відповідача подав додаткові пояснення по справі.
9 червня 2025 року відповідач подав до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 10 червня 2025 року суд розглянув подані 9 червня 2025 року клопотання.
У судовому засіданні 10 червня 2025 року суд оголосив перерву до 13:15 години 10.06.2025.
Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 10 червня 2025 року відповідач заявив усно заяву про відвід судді Андрія Качура від розгляду справи.
В мотиви поданого відводу представник відповідача вказує:
- всупереч поданої відповідачем апеляційної скарги на повернення зустрічного позову суд не відправив усі матеріали справи до суду апеляційної інстанції;
- суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі;
- після повідомлення відповідача про часткову оплату заборгованості обов'язок щодо доведення вказаних обставин покладено не на позивача а на відповідача;
- після того як суд розглянув клопотання (в тому числі про призначення експертизи) відповідачу не надано можливості виступити по суті вказаного клопотання;
- представник не погоджується з порядком розгляду клопотань;
- представник відповідача вказує, що судом здійснено порушення норм процесу на користь позивача;
- суд не задоволив клопотання про відкладення розгляду справи по суті;
- представник відповідача вказує, що дії суду спрямовані на нівелювання і нехтування процесуальними правами відповідача.
Згідно з частиною 3 статті 39 ГПК України, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Оскільки заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання (відвід заявлено у усній формі безпосередньо під час засідання), така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Згідно з положеннями частини 8 статті 39 ГПК України, суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Відповідно до пунктів 3, 5, частини 1 статті 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Пунктом 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Пунктами 80, 81 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" визначено, що навіть зовнішні ознаки мають певне значення для вирішення питання довіри, яке суди в демократичному суспільстві повинні вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Для забезпечення існування неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі Газета Україна-Центр проти України).
Розглянувши заяву відповідача про відвід судді Андрія Качура, суд зробив висновок, що дана заява є необґрунтованою та безпідставною. Господарський суд керувався наступним.
У поданій заяві про відвід відповідач вказав, що в супереч поданої відповідачем апеляційної скарги на повернення зустрічного позову суд не відправив усі матеріали справи до суду апеляційної інстанції. Заявник вважає, що суду слід було направити до апеляційної інстанції усю справу. Натомість не направлення усіх матеріалів справи свідчить про упереджене ставлення судді.
Щодо вказаного доводу суд зазначає, що згідно з правилами пункту 17.10 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-8, 10, 12-14, 17, 19, 21, 31-33 частини першої статті 255 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.
В інших випадках - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної або касаційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи.
Тобто нормами процесуального закону встановлено, що до суду апеляційної інстанції направляються, у випадку оскарження ухвал суду, які можуть бути оскаржені окремо від рішення, матеріали справи, крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, в такому випадку до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів.
На виконання вказаних вимог процесуального закону суд згідно із супровідним листом від 1 травня 2025 року №918/180/25/535/25 скерував до Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали оскарження ухвали від 22 квітня 2025 року у справі №918/180/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 125 563 886,30 грн.
9 червня 2025 року апеляційним судом прийнята постанова якою апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Рівненської області від 22.04.2025 про повернення зустрічної позовної заяви у справі №918/180/25 залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
В тексті вказаної постанови відсутні встановлені будь-які порушення судом першої інстанції норм процесуального закону.
Таким чином, у вказаній частині відвід є необґрунтованим.
У своїй заяві про відвід судді заявник вказав, що суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Проте суд звертає увагу відповідача, що вказаний аргумент по суті є незгодою з процесуальними рішеннями суду.
У своїй заяві про відвід судді заявник вказав, що після повідомлення відповідача про часткову оплату заборгованості обов'язок щодо доведення вказаних обставин покладено не на позивача, а на відповідача.
Щодо вказаних обставин суд звертає увагу відповідача, що згідно з нормами статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, обов'язок по доведенню обставин які мають значення для справи і на які відповідач посилається як на підставу своїх вимог або заперечень покладений саме на таку особу, тобто відповідача. Вказавши на певні обставини справи, такий учасник процесу повинен обґрунтувати такі обставини з наданням відповідних доказів.
Згідно з правилами статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Таким чином, у вказаній частині відвід є необґрунтованим, та по суті зводиться до незгоди з процесуальним рішенням суду.
У поданій заяві про відвід судді відповідач вказав, що після того як суд розглянув клопотання (в тому числі про призначення експертизи) відповідачу не надано можливості виступити по суті вказаного клопотання, представник відповідача не погоджується з порядком розгляду клопотань.
Представник відповідача вказує, що судом здійснено порушення норм процесу на користь позивача.
Щодо вказаних обґрунтувань суд зазначає, що по суті вказані тези зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями суду.
Проте суд звертає увагу відповідача, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити зокрема: обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.
Окрім цього власну аргументацію щодо призначення експертизи заявник виклав у відповідному клопотанні, як це і передбачено положеннями параграфу другого Глави І Розділу ІІІ ГПК України, а отже у повній мірі зміг реалізувати можливість подавати заяви та клопотання, надавати суду свої доводи та аргументи стосовно необхідності призначення експертизи.
Згідно з правилами статті 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є:
1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;
2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;
3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;
4) вирішення відводів;
5) визначення порядку розгляду справи;
6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Підготовче провадження у справі тривало близько двох з половиною місяців, тобто сторонам надано достатньо часу для реалізації їх процесуальних прав, які передбачені завданнями підготовчого провадження.
Під час підготовчого провадження сторони обмінялися заявами по суті спору, котрі суд прийняв до розгляду. Зокрема відповідач подав відзив та заперечення на відповідь на відзив у яких навів свої доводи щодо цього спору.
У підготовчому засіданні 29 квітня 2025 року суд, після вирішення усіх процесуальних питань підготовчого провадження, з'ясовував у присутніх у засіданні представників позивача та відповідача наявність інших невирішених процесуальних питань, котрі вирішуються на стадії підготовчого провадження. Однак представники сторін не зазначили інших процесуальних питань, що потребували б розгляду та вирішення під час підготовчого провадження, інших клопотань, окрім вирішених судом у засіданні 29 квітня 2025 року, не заявили.
Водночас завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (статті 194 ГПК України).
Розгляд справи по суті розпочато 10 червня 2025 року.
З урахуванням наведеного, суд констатує, що вказані доводи відповідача зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями суду.
У поданій заяві відповідач вказав, що суд не задоволив клопотання про відкладення розгляду справи по суті.
Стосовно вказаних обставин суд зазначає, що згідно з правилами статті 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, суд зробив висновок, що підстави такого клопотання не відповідають вимогам статей 202, 216 ГПК України, а тому суд відмовив у задоволенні такого клопотання.
Частиною 2 статті 216 ГПК України встановлено, що якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
А проте суд не встановив обставин які свідчили б про те, що спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Таким чином, вказані доводи заявника полягають у незгоді з процесуальними діями та рішеннями суду.
Окрім цього заявник вказав, що дії суду спрямовані на нівелювання і нехтування процесуальними правами відповідача.
Проте суд критично оцінює такі тези відповідача, оскільки на переконання суду процесуальні дії при розгляді даного спору вчинено відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Відповідач мав достатньо часу для реалізації його прав у порядку та строки які встановлені законодавством.
Водночас у випадку незгоди з судовими рішеннями, відповідач не позбавлений можливості викласти свої доводи у межах апеляційної скарги на судове рішення.
Статтею 35 ГПК України встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
За нормами статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. З підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 4 статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, приймаючи до уваги те, що заява про відвід мотивована незгодою сторони з процесуальними рішеннями судді, суд вважає її необґрунтованою та, відповідно до положень частини 4 статті 35 ГПК України, такою, що не може бути підставою для відводу.
За таких обставин, розглядаючи дану заяву суд відзначає, що у відповідно до положень процесуального закону, право на оцінку процесуальних рішень судді віднесено до компетенції судів апеляційної та касаційної інстанцій при розгляді відповідно апеляційної та касаційної скарг на оскаржувані судові рішення. Разом з тим, заявник не надав суду доказів наявності безумовних обставин для відводу судді у випадках, що передбачені статтею 35 ГПК України.
У зв'язку з вищенаведеним, в задоволенні заяви необхідно відмовити.
Керуючись статтями 35, 39, 234, 235 ГПК України, суд
Визнати відвід необґрунтованим та відмовити у задоволенні заяви про відвід судді Андрія Качура від розгляду справи №918/180/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя Андрій КАЧУР