79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
29.05.2025 Справа № 914/597/23(916/481/25)
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом:Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту)
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд»
про:стягнення 134254 грн. 72 коп. (з яких: 94483,67 грн. - пеня; 9729,05 грн. - 3% річних; 30042,00 грн. - інфляційні)
в межах справи:№ 914/597/23
про банкрутство:Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд»
Суддя: Цікало А. І.
При секретарі: Андріюк В. М.
Представники:
Позивача:не з'явився
Відповідача:не з'явився
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/597/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд», провадження в якій відкрито ухвалою суду від 16.03.2023 р. Вказана справа перебуває на стадії судової процедури розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд». Повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Абрамов Віталій Валерійович.
11.02.2025 р. до Господарського суду Одеської області за вх. № 498/25 надійшла позовна заява Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд» про стягнення заборгованості за договором про спільне використання електричних мереж № КД-10212 від 29.03.2007р. у розмірі 134254 грн. 72 коп. (з яких: 94483,67 грн. - пеня; 9729,05 грн. - 3% річних; 30042,00 грн. - інфляційні).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 р. відкрито провадження у справі № 916/481/25 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 р. справу № 916/481/25 передано до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи № 914/597/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд».
Справа № 916/481/25 надійшла до Господарського суду Львівської області 02.04.2025 р. за вх. № 1180.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.04.2025 р., зазначеній справі присвоєно єдиний унікальний номер справи 914/597/23(916/481/25) та передано таку для розгляду судді Цікало А. І., в провадженні якого перебуває справа № 914/597/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд».
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.04.2025 р. справу № 914/597/23(916/481/25) прийнято до розгляду в межах справи № 914/597/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд»; постановлено справу № 914/597/23(916/481/25) розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; повторно розпочато розгляд справи по суті; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.05.2025 р.
Ухвалою суду від 20.05.2025 р. розгляд справи відкладено на 29.05.2025 р.
Сторони були належно повідомленні про дату, час та місце цього засідання, в судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне:
29.03.2007 р. між Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» та Іноземним підприємством «Металзюкрайн Корп Лтд» укладено договір про спільне використання електричних мереж ДП «ОМТП» № КД-10212.
04.06.2021 р. між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (власник мереж) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд» (користувач) укладено Додаткову угоду № 8 до Договору № КД-10212 від 29.03.2007 р. про спільне використання електричних мереж, якою договір викладено в новій редакції.
Відповідно до умов Договору № КД-10212 від 29.03.2007 р. про спільне використання електричних мереж в редакції Додаткової угоди № 8 від 04.06.2021 р. (надалі - Договір), Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) (Основний споживач за договором, позивач у справі) зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі електричної енергії електричними мережами в точки приєднання електроустановок Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд» (Користувач за договором, відповідач у справі), а Користувач зобов'язується своєчасно відшкодовувати витрати на електрозабезпечення (витрати на забезпечення технологічних електричних мереж) (п. 1.1.1. та п. 1.1.2. Договору).
Пунктом 11.1. Договору визначено, що Договір укладається на строк до 31 грудня 2021 року, набирає чинності з дня його підписання, скріплення печатками сторін (за наявністю) та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із Сторін про відмову від цього Договору або його перегляд.
Розмір відшкодування витрат Основного споживача на електрозабезпечення (витрат за забезпечення технологічної можливості передачі електричної енергії та утримання технологічних електричних мереж) визначається відповідно до «Порядку розрахунків», який є додатком № 5 до Договору (п. 7.2. Договору).
Відповідно до п. 1 додатку № 5 до Договору, розрахунковим вважається період з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця. Обсяг фактично переданої за розрахунковий період електричної енергії, визначається відповідно до додатку № 2 «Перелік струмоприймачів електроенергії», додатку № 3 «Перелік місць встановлення розрахункових електролічильників» та вноситься у «Акт відшкодування витрат».
Відповідно до контрольних показників лічильників електроспоживання та розрахунку споживача електроенергії по об'єктах відповідача, загальний об'єм електроенергії, спожитої Користувачем за вересень 2023 року, жовтень 2023 року та травень 2024 року становить 100083 кВт*год (у вересні 2023 року - 9204 кВт*год, у жовтні 2023 року - 20100 кВт*год та у травні 2024 року - 70779 кВт*год).
Відповідно до п. 3 додатку № 5 Договору, Основний споживач враховуючи умови п. 1 додатку № 5 оформлює акт відшкодування витрат та надає їх на узгодження Користувачу. Користувач у впродовж трьох календарних днів зобов'язується повернути погоджений «Акт відшкодування витрат».
Оплата Користувачем відшкодування витрат на електрозабезпечення здійснюється платіжним дорученням на підставі оформленого «Акту відшкодування витрат» та виставленого Основним споживачем рахунка не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним періодом (п. 7.3. Договору).
Рахунки направляються Користувачу на його фактичну адресу рекомендованим листом з повідомленням вказаним в Договорі або надаються уповноваженому представнику Користувача під підпис (п. 7.4. Договору).
За надану у зазначений період електричну енергію позивачем направлено відповідачу для підписання акти відшкодування витрат на загальну суму 615370,33 грн. та виставлено для оплати рахунки, а саме :
за вересень 2023 року - Акт відшкодування витрат № 1915 від 30.09.2023 р. та рахунок № 560758 від 30.09.2023 р. на загальну суму 67061,15 грн. з ПДВ - отримано Користувачем 13.10.2023 р., що підтверджується підписом представника Користувача в Журналі реєстрації видачі актів відшкодування витрат, рахунків по СЕЗ. Рахунок з порушенням строків, визначених Договором, сплачений 21.01.2025 р. на суму 67061,15 грн. відповідно до платіжної інструкції від 21.01.2021 р.;
за жовтень 2023 року - Акт відшкодування витрата №1996 від 31.10.2023 р. та рахунок № 560842 від 31.10.2023 р. на загальну суму 146450,36 грн. з ПДВ - отримано Користувачем 09.11.2023 р., що підтверджується підписом представника Користувача в Журналі реєстрації видачі актів відшкодування витрат, рахунків по СЕЗ. Рахунок з порушенням строків, визначених Договором, сплачений 21.01.2025 р. на суму 146450,36 грн. відповідно до платіжної інструкції від 21.01.2025 р.
за травень 2024 року - Акт відшкодування витрат № 338 від 31.05.2024 р. та рахунок № 560420 від 31.05.2024 р. на загальну суму 401858,82 грн. з ПДВ - отримано Користувачем 14.06.2024 р., що підтверджується підписом представника Користувача в Журналі реєстрації видачі актів відшкодування витрат, рахунків по СЕЗ. Рахунок з порушенням строків, визначених Договором, сплачений 10.09.2024 р. на суму 401858,82 грн. відповідно до платіжної інструкції від 10.09.2024 р.
Отже, сума основної заборгованості в розмірі 615370,33 грн. сплачена відповідачем з порушенням строків, встановлених у п. 7.3. Договору.
Листами від 28.11.2023 р. № 2342/19-06-04/Вих (отримано Користувачем 13.12.2023 р., що підтверджується підписом представника Користувача в Журналі реєстрації видачі актів відшкодування витрат, рахунків по СЕЗ), від 26.01.2024 р. № 166/19-06-04/Вих (отримано Користувачем 31.01.2024 р., що підтверджується підписом представника Користувача в Журналі реєстрації видачі актів відшкодування витрат, рахунків по СЕЗ), від 29.03.2024 р. № 631/19-06-04/Вих (отримано Користувачем 10.04.2024 р., що підтверджується підписом представника Користувача в Журналі реєстрації видачі актів відшкодування витрат, рахунків по СЕЗ) та від 24.05.2024 р. № 984/19-06-04/Вих (отримано Користувачем 14.06.2024 р., що підтверджується підписом представника Користувача в Журналі реєстрації видачі актів відшкодування витрат, рахунків по СЕЗ), позивач повідомив відповідача про наявну заборгованість та необхідність її сплати. Однак жодної відповіді від відповідача не надходило.
Згідно з п. 8.5. Договору, за внесення платежів, передбачених підпунктом 1 пункту 4.1. розділу 4 цього Договору, з порушенням терміну (строку), Користувач сплачує Основному споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно оплаченої суми, за кожний день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.
У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати за надану електричну енергію, відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 8.5. Договору, позивачем нараховано відповідачу 94483,67 грн. пені, 9729,05 грн. 3% річних та 30042,00 грн. інфляційних втрат.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійсним оплату надану електричну енергію з порушенням строків такої оплати, встановлених Договором № КД-10212 від 29.03.2007 р. про спільне використання електричних мереж в редакції Додаткової угоди № 8 від 04.06.2021 р.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 8.5. укладеного між сторонами Договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених підпунктом 1 пункту 4.1. розділу 4 цього Договору, з порушенням терміну (строку), Користувач сплачує Основному споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно оплаченої суми, за кожний день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.
За неналежне виконання грошового зобов'язання, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 8.5. Договору, позивачем нараховано відповідачу 94483,67 грн. пені, 9729,05 грн. 3% річних та 30042,00 грн. інфляційних втрат.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, здійсненні позивачем, суд зазначає, що такі розрахунки є правильними, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 9729,05 грн. 3% річних та 30042,00 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Позивачем здійснено нарахування пені наступним чином:
за вересень 2023 року - рахунок № 560758 від 30.09.2023 р. на суму 67061,15 грн., позивачем нараховано пеню за період 21.10.2023 - 21.01.2025 р. у розмірі 23634,30 грн.;
за жовтень 2023 року - рахунок № 560842 від 31.10.2023 р. на суму 146450,36 грн., позивачем нараховано пеню за період 21.11.2023 - 21.01.2025 р. у розмірі 47440,54 грн.;
за травень 2024 року - рахунок № 560420 від 31.05.2024 р. на суму 401858,82 грн., позивачем нараховано пеню за період 21.06.2024 - 10.09.2024 р. у розмірі 23408,83 грн.
Суд зазначає, що позивачем невірно визначено період нарахування пені на заборгованість за надані послуги у вересні 2023 року та жовтні 2023 року згідно рахунків № 560758 від 30.09.2023 р. на суму 67061,15 грн. та № 560842 від 31.10.2023 р. на суму 146450,36 грн. відповідно, виходячи з такого.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Пунктом 7.3. Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати на електрозабезпечення не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним періодом.
Отже, за електроенергію, спожиту у вересні 2023 року згідно рахунку № 560758 від 30.09.2023 р., відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу кошти у розмірі 67061,15 грн. до 20.10.2023 р. включно, а за електроенергію, спожиту у жовтні 2023 року згідно рахунку № 560842 від 31.10.2023 р., відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу кошти у розмірі 146450,36 грн. до 20.11.2023 р. включно.
Враховуючи шестимісячний період, за який нараховується пеня, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, пеню за електроенергію, спожиту у вересні 2023 року згідно рахунку № 560758 від 30.09.2023 р. слід нараховувати за період 21.10.2023 р. - 21.04.2024 р., а за електроенергію, спожиту у жовтні 2023 року згідно рахунку № 560842 від 31.10.2023 р. - за період 21.11.2023 р. - 21.05.2023 р.
Здійснивши власні розрахунки пені, суд зазначає, що за електроенергію, спожиту у вересні 2023 року згідно рахунку № 560758 від 30.09.2023 р. на суму 67061,15 грн., розмір пені за період 21.10.2023 р. - 21.04.2024 р. становить 10345,65 грн., а за електроенергію, спожиту у жовтні 2023 року згідно рахунку № 560842 від 31.10.2023 р. на суму 146450,36 грн., розмір пені за період 21.11.2023 р. - 21.05.2024р. становить 21693,47 грн.
Отже, позовна вимога в частині стягнення 39035,72 грн. пені задоволенню не підлягає.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 р. відкрито провадження у справі № 914/597/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд» (відповідача), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Заборгованість відповідача перед позивачем, стягнення якої є предметом даного спору, виникла після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача, отже, відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, така заборгованість є поточною.
Частино п'ятою статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.
Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд» про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за Договором № КД-10212 від 29.03.2007 р. про спільне використання електричних мереж в редакції Додаткової угоди № 8 від 04.06.2021 р. в частині стягнення 95219,00 грн. (з яких: 55447,95 грн. - пеня; 9729,05 грн. - 3% річних; 30042,00 грн. - інфляційні) обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині стягнення 39035,72 грн. пені задоволенню не підлягають, оскільки такі нараховані позивачем поза шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.
За подання до суду даної позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 229 від 06.02.2025 р.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028,00 грн. слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд» про стягнення заборгованості за договором про спільне використання електричних мереж № КД-10212 від 29.03.2007 р. у розмірі 134254 грн. 72 коп. (з яких: 94483,67 грн. - пеня; 9729,05 грн. - 3% річних; 30042,00 грн. - інфляційні) - задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд» (вул. Головатого отамана, буд. 67/69, м. Одеса, 65003; код ЄДРПОУ 19349403) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) (Митна площа, 1, м. Одеса, 65026; код ЄДРПОУ 38728457) 95219 грн. 00 коп. (з яких: 55447,95 грн. - пеня; 9729,05 грн. - 3% річних; 30042,00 грн. - інфляційні) та 2147 грн. 58 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні позову в частині стягнення 39035 грн. 72 грн. пені - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 10 червня 2025 року.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Цікало А.І.