05.06.2025 Справа № 914/192/25
Господарський суд Львівської області в складі головуючого судді Бургарт Т.І., при секретарі судового засідання Кравець О.І., розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи за позовом
заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (адреса: 79007, м. Львів, вул. А. Богомольця, 9, Код ЄДРПОУ/Умовний код 38326057)
в інтересах держави в особі: Львівської обласної державної адміністрації (адреса: 79008, місто Львів, вулиця Винниченка, 18, код ЄДРПОУ: 00022562);
до Відповідача: Белзької міської ради Львівської області (адреса: 80062, Львівська обл., Сокальський р-н, м. Белз, вул. Домініканська, 1, код ЄДРПОУ: 04056144);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 );
про: витребування земельної ділянки із незаконного володіння,
За участю:
Від прокурора: Дрібнюк Р.М.
Від позивача: Бобер А.М.
Від відповідача: не з'явився
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Хиря В.В.
До Господарського суду Львівської області звернувся керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до Відповідача Белзької міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 про витребування земельної ділянки із незаконного володіння.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням інтересів держави внаслідок незаконної передачі земель оборони з державної власності в комунальну, що не знайшло належного реагування з боку державного органу, уповноваженого здійснювати функції розпорядження землями державної форми власності. У зв'язку з цим прокурор звернувся до суду з вимогою витребувати на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 4,1747 га, кадастровий номер 4624882400:01:000:0850, яка розташована на території Белзької міської ради Львівської області із незаконного володіння вказаної ради.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду і протоколах судових засіданнях.
В підготовчому засіданні 05 червня 2025 року здійснювався розгляд питання наявності підстав для зупинення провадження у справі з ініціативи суду відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України (далі також ГПК України).
І. Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2025 року на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу № 902/122/24, в межах якої переглядаються рішення Господарського суду Вінницької області від 29 липня 2024 та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 06 листопада 2024 у справі за позовом керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації до Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Військової частини про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державних реєстрацій.
Обґрунтовуючи підстави для передачі вказаної справи на розгляд ВПВС колегія Касаційного господарського суду виходила з того, що:
- у правозастосуванні наявна виключна правова проблема визначення правового статусу земельних ділянок, які розміщені в межах прикордонної смуги, встановленої вздовж державного кордону з урахуванням положень пункту 27-1 перехідні положення ЗК України, а саме щодо віднесення/не віднесення їх до земель оборони в автоматичному порядку. При цьому, від вирішення цього питання залежить встановлення дійсного власника вказаних земель, їх належного розпорядника, а відтак і можливість стверджувати про порушення інтересів держави у спірних правовідносинах;
- вирішення ВСУ у справі № 902/122/24 питання щодо визначення правового статусу земельних ділянок, які розміщені в межах прикордонної смуги має істотне значення для формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права;
- у справі № 902/122/24 існує невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, а питання щодо правового регулювання, які виникли у цій справі, актуальні не лише у справах господарського чи цивільного права, але й в публічному праві (адміністративному, кримінальному), тобто у невизначеній кількості справ.
Суд звертає увагу, що у справі № 902/122/24, яка переглядається ВПВС, прокурор обґрунтовує позовні вимоги таким:
·спірні земельні ділянки частково розташовані в межах прикордонної смуги, встановленої вздовж державного кордону України;
·таке місце розташування земельних ділянок свідчить про належність цих ділянок (у відповідних частинах) до земель оборони;
·землі оборони можуть перебувати виключно у державній власності, не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності та підпадають під спеціальний режим використання;
·земельні ділянки були незаконно зареєстровані як землі сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням «землі запасу»;
·наявність такої реєстрації, на його думку, позбавляє Вінницьку обласну військову адміністрацію можливості реалізовувати свої повноваження щодо передачі цих земель у постійне користування військовій частині для облаштування інженерно-технічної інфраструктури в межах прикордонної смуги.
В той же час, у справі, що розглядається Господарським судом Львівської області в межах цього судового провадження, прокурор висуває аналогічну правову позицію, стверджуючи, що:
·спірна земельна ділянка, з кадастровим номером 4624882400:01:000:0850, площею 4,1747 га, входить до складу прикордонної смуги (розташована між лініями державного кордону та інженерно-прикордонних споруджень), п'ятий абзац сторінки №2 позовної заяви (а.с.2);
·таке місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером 4624882400:01:000:0850, площею 4,1747 га свідчить про її належність до земель оборони, п'ятий абзац сторінки №2 позовної заяви (а.с.2); чотирнадцятий абзац сторінки № 4 позовної заяви (а.с.4).
·землі оборони можуть перебувати виключно у державній власності, не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності та підпадають під спеціальний режим використання, відтак, земельна ділянка з кадастровим номером 4624882400:01:000:0850, площею 4,1747 га не може перебувати у комунальній власності, п'ятий абзац сторінки №2 позовної заяви (а.с.2); чотирнадцятий абзац сторінки № 4 позовної заяви (а.с.4).
·наявність такої реєстрації, на його думку, позбавляє Львівську обласну військову адміністрацію можливості вільно розпоряджатися власним майном і ставить під загрозу виконання ДПС України своїх функцій, абзац 5 сторінки № 12 позовної заяви (а.с.9).
З наведеного вбачається, що у обидвох справах об'єктом спірних правовідносин є земельні ділянки, що розташовані в межах прикордонної смуги, відтак, предмети спору відносяться до одного і того самого майна, мають однакові фізичні та юридичні ознаки та об'єктивно охоплюються єдиним правовим режимом.
Відтак, суд дійшов висновку про тотожність об'єктів, що є предметом спору у обох справах, що свідчить про подібність обох справ за об'єктним критерієм.
Суд зазначає, що у справі № 902/122/24 позов подано прокурором в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації, у зв'язку з порушенням права державної власності на земельні ділянки оборонного призначення, зокрема щодо унеможливлення реалізації військовою частиною повноважень у межах прикордонної смуги. Окрім того, у даній справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - військову частину.
У справі, яка розглядається Господарським судом Львівської області, позов також подано прокурором в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, з аналогічним мотивом захисту прав держави на землі оборони, необхідні для діяльності військової частини в межах прикордонної смуги. Також, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача у даній справі є ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
Таким чином, в обох справах позивачами є прокурори, які діють в інтересах держави в особі обласної державної адміністрації, а третіми особами виступають відповідні військові частини, що забезпечують охорону державного кордону.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у справах наявна схожа процесуальна конфігурація сторін та тотожний інтерес держави, який захищається, що свідчить про подібність справ за суб'єктним критерієм.
Досліджуючи підстави для зупинення провадження, суд встановив, що у справі № 902/122/24 предметом судового розгляду є законність набуття права комунальної власності на земельні ділянки, розташовані в межах прикордонної смуги, які, за твердженням прокурора, мають бути віднесені до земель оборони та, відповідно, перебувати виключно у державній власності.
Аналогічна правова позиція є основою для позовних вимог і в справі, що розглядається Господарським судом Львівської області: прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка, розташована в межах прикордонної смуги, незаконно передана у комунальну власність, що суперечить вимогам законодавства про землі оборони.
В обох справах ідеться про оцінку правомірності передачі земель прикордонної смуги у комунальну власність, визначення правового статусу таких земель (землі оборони чи землі запасу), а також про обмеження повноважень органів державної влади щодо розпорядження цими землями.
Суд зауважує, що у кожному з проваджень прокурором ініційовано позов з підстави порушення інтересів держави внаслідок незаконного відчуження (набуття) таких земель у комунальну власність, що унеможливлює реалізацію державними органами повноважень у сфері оборони та прикордонної безпеки.
Ключовими спільними рисами правовідносин у справах є:
· однакова правова природа об'єкта спору: в даному випадку - земельні ділянки, що розташовані у межах прикордонної смуги;
· однакові юридичні підстави спору: в цьому випадку - оспорювання набуття комунальної власності на земельні ділянки, які, за твердженням позивача, мали б перебувати у виключній державній власності;
· необхідність застосування однакових правових норм: положень земельного законодавства, законів про оборону та державний кордон, актів уряду щодо прикордонного режиму.
Фактично, у кожній зі справ йдеться про оцінку меж допустимості розпорядження прикордонними землями органами місцевого самоврядування та встановлення правомірності дій органів влади щодо відчуження таких земель. Ці обставини формують зміст правовідносин, які є однаковими за характером, обсягом правового регулювання та предметом судового контролю.
Отже, наявність спору щодо визначення належного правового режиму земель прикордонної смуги, правомірності їх передачі у комунальну власність і пов'язаних із цим обмежень для держави, свідчить про тотожність природи спірних правовідносин, що є достатньою підставою для висновку про подібність справ за критерієм змісту правовідносин.
ІІ. Крім цього, судом встановлено, що рішення ВПВС у справі № 902/122/24 матиме прецедентний вплив на встановлення обставин в цій справі щонайменше в розрізі 3 ключових питань, які є спільним предметом дослідження в обох випадках:
1. щодо правового режиму земельних ділянок, які розташовані у межах прикордонної смуги;
2. щодо належних власників та розпорядників таких земельних ділянок.
3. щодо доказів, якими може підтверджуватися факт накладення земельних ділянок.
Вплив на визначення правового режиму земельних ділянок.
У справі № 902/122/24, переданій на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вирішується виключна правова проблема щодо визначення правового статусу земельних ділянок, розташованих у межах прикордонної смуги.
В межах перегляду справи Верховний Суд має надати висновок про те, чи підлягають такі земельні ділянки автоматичному віднесенню до земель оборони відповідно до положень пункту 27-1 Перехідних положень Земельного кодексу України.
У справі, що розглядається Господарським судом Львівської області, предметом спору є земельна ділянка, яка, за твердженнями прокурора та позивача, автоматично відноситься до земель оборони в силу її місцезнаходження в межах прикордонної смуги. В предмет дослідження входять обставини щодо правомірності передання земельної ділянки з цільовим призначенням «землі оборони» з державної у комунальну власність що порушує правовий режим земель оборони та інтереси держави у сфері забезпечення національної безпеки і оборони.
Відтак, остаточне тлумачення положень земельного законодавства щодо режиму прикордонних земель, яке буде надане Великою Палатою Верховного Суду, матиме прецедентне значення та прямо вплине на правильність застосування норм матеріального права під час вирішення цього спору по суті.
Вплив на встановлення належних власників та розпорядників земельних ділянок, розташованих в межах прикордонної смуги.
Як вбачається з пункту 11 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 26 березня 2025 року у справі № 902/122/24, якою її прийнято до розгляду ВПВС, колегія суддів, аналізуючи положення статті 77 Земельного кодексу України, Законів України «Про використання земель оборони», «Про державний кордон України» та постанову Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147 «Про прикордонний режим», дійшла попереднього висновку, що встановлення прикордонного режиму та визначення прикордонної смуги не виключає можливості перебування таких земельних ділянок у комунальній власності.
У цій справі, як і у справі № 902/122/24, поточними власниками спірних земель є органи місцевого самоврядування, що підтверджується відповідними даними кадастрової реєстрації. Отже, остаточний висновок Великої Палати Верховного Суду щодо можливості перебування земель, розташованих у межах прикордонної смуги, у комунальній власності, безпосередньо стосуватиметься ключового правового питання у цій справі - правомірності набуття та реалізації права комунальної власності на такі землі.
Таким чином, рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/122/24 матиме суттєвий вплив на правильність вирішення цієї справи, оскільки від відповіді на поставлене там питання залежить правова оцінка дій органів місцевого самоврядування як власників спірних ділянок, а також можливість стверджувати про наявність чи відсутність порушення інтересів держави у відповідних правовідносинах.
Вплив на докази, якими може підтверджуватися факт накладення земельних ділянок.
Як вбачається з пункту 15 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 26 березня 2025 року у справі № 902/122/24, якою її прийнято до розгляду ВПВС, колегія суддів дійшла висновку про те, що Верховний Суд не висловлювався щодо земельної документації, яка може підтверджувати факти накладення земельних ділянок на межі прикордонної смуги.
У справі, яка перебуває на розгляді Господарського суду Львівської області (№ 914/192/25), учасниками зазначається, що, незважаючи на наявність у матеріалах справи викопіювання з кадастрової карти (а.с. 183), згідно з яким спірна земельна ділянка безпосередньо прилягає до лінії державного кордону України, у відповідній технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відсутні будь-які відомості про наявність обмежень у використанні зазначеної ділянки (а.с. 237).
Зокрема, у документації не вказано жодних обмежень, пов'язаних з розташуванням земельної ділянки у межах прикордонної смуги, що, у свою чергу, свідчить про існування суперечностей між даними публічної кадастрової карти, які свідчать про розташування земельної ділянки в прикордонній смузі, та її правовим режимом, задекларованим у документах землевпорядного характеру.
Відтак, висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/122/24 щодо належних та допустимих доказів, якими може підтверджуватися факт накладення земельних ділянок на прикордонну смугу, матимуть преюдиційне значення для встановлення обставин у справі № 914/192/25, у якій наявні суперечливі докази щодо правового режиму спірної земельної ділянки.
Оцінка судом аргументів сторін щодо зупинення провадження у справі
У судовому засіданні від 05 червня 2025 року сторонами було висловлено свої позиції щодо зупинення провадження у справі з ініціативи суду на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України.
Так, прокурор та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача не заперечили щодо зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду рішень у справі №902/122/24.
Представник позивача просив зупинити провадження до ухвалення рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 902/122/24.
Таким чином, суд встановив, що учасники справи вважають, що зупинення провадження у справі сприятиме неухильному виконанню завдань господарського судочинства, забезпечення чого повинно грунтуватися на єдності судової практики, засадах правової визначеності та довіри до судової системи як гаранта справедливості. Зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/122/24 матимуть преюдиційне значення для правильного та обгрунтованого вирішення спору у справі №914/192/25.
Проаналізувавши обставини справи № 914/192/25, враховуючи підстави позову, що розглядається, з метою недопущення неоднакового застосування норм права та необхідності врахування актуальної позиції Верховного Суду в подібній справі, з'ясувавши думку учасників справи, враховуючи встановлені вище обставини, суд вважає за необхідне зупинити розгляд справи до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду рішень у справі №902/122/24.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Керуючись статтями 2, 12, 177, 182, 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Зупинити провадження у справі № 914/192/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом судового рішення у справі № 902/122/24.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Суддя Бургарт Т.І.