79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
29.05.2025 Справа № 914/2782/24
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 , село Солонка, Пустомитівський район, Львівська область
до відповідача Садівничо-городнього кооперативу «Світанок», село Скнилів, Пустомитівський район, Львівська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради,м.Львів
про 1) Визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів.
2) Скасування реєстраційних записів.
За участю представників:
від позивача: Ільків Г.М.- адвокат (ордер на надання правничої допомоги серія ВС 1333349 від 17.01.2025, свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю № 1934 від 07.09.2012);
від відповідача: Куксов В.Г. -адвокат (ордер на надання правничої допомоги серія ВС 1347432 від 17.02.2025, свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю № 1341 від 16.04.2008);
від третьої особи: не з'явився;
присутні в судовому засіданні: ОСОБА_2 , Савіцький Ю.І.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов ОСОБА_1 до Садівничо-городнього кооперативу «Світанок», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про 1) Визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів членів Садівничо-городнього кооперативу «Світанок», що оформлене протоколом №2 від 07.09.2024. 2) Скасування вчиненого державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Горбаль Тарасом Васильовичем реєстраційного запису від 13.09.2024 року №1004041070006001412, здійсненого на підставі протоколу №2 від 07.09.2024 року та вчиненого державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Фенчин Вірою-Яриною Володимирівною реєстраційний запис від 27.09.2024 року №1004041070006001412.
Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.
Представник позивача в судове засідання 29.05.2025 для продовження розгляду справи по суті з'явилася, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 29.05.2025 для продовження розгляду справи по суті з'явився, проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник третьої особи в судове засідання 29.05.2025 не з'явився, його явка не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
У судовому засіданні 29.05.2025 проголошено скорочене рішення (вступна та резолютивна частини).
Правова позиція сторін.
Правова позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що вона є членом Садівничо-городнього кооперативу «Світанок».
Самовисунутий голова зборів ОСОБА_3 та секретар зборів ОСОБА_4 , які не є членами кооперативу, ініціювали та провели 07.09.2024 загальні збори членів кооперативу. Такі громадяни, як ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що зазначені в додатку до протоколу №2 від 07.09.2024 загальних зборів кооперативу, не є його членами, не подавали заяву про вступ до кооперативу, не вносили членських внесків, не отримали посвідчення про членство.
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 будучи необізнаними з реальною кількістю членів Садівничо-городнього кооперативу «Світанок», зазначили їх кількість 112 замість 128 осіб, отже загальні збори членів кооперативу 07.09.2024, на думку позивачки, проведені за відсутності кворуму.
Додаток до оспорюваного протоколу є фіктивним, оскільки більша частина громадян в казаних у переліку в кількості 58 осіб, реально була відсутня (перебування за кордоном, служба в ЗСУ), а декілька з них не є членами кооперативу.
Покликаючись на положення статей 55, 63, 83, 85, 86, 94, 167 Господарського кодексу України, статтей 2, 6, 9, 8, 12, 15 Закону України «Про кооперацію», пункт 1 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридитчних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» позивачка просить суд визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів членів Садівничо-городнього кооперативу «Світанок», що оформлене протоколом №2 від 07.09.2024; скасувати вчинений державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Горбаль Тарасом Васильовичем реєстраційного запису від 13.09.2024 року №1004041070006001412, здійсненого на підставі протоколу №2 від 07.09.2024 року та вчиненого державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Фенчин Вірою-Яриною Володимирівною реєстраційного запису від 27.09.2024 року №1004041070006001412.
Позиція відповідача.
Відповідач свої заперечення проти позову виклав у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив наступне.
Перед проведенням загальних зборів кооперативу член кооперативу ОСОБА_7 звернувся до кооперативу за наданням списку його членів. У відповіді наданій на вказаний запит зазначено, що кількість членів кооперативу станом на 01.08.2024 становить 112 осіб. Отже рішення, що приймались загальними зборами 07.09.2024 достатньою кількістю голосів, відповідно є правомочними.
За вказаних підстав відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.
Крім того, у судових засіданнях по розгляду справи по суті, представник відповідача зазначив, що права позивачки питаннями прийнятими на загальних зборах не порушені, що є окремою підставою для відмови у позові.
Також представник позивача звертав увагу суту на те, що докази долучені позивачем, а саме нотаріально посвідчені заяви членів кооперативу не надсилались відповідачу, подані з пропуском строку без заяви про його поновлення, відтак не можуть братись судом до уваги.
Позивач при поданні позову має довести ті обставини, на які він покликається належними, допустимими, вірогідними, достовірними доказами, водночас, на думку представника відповідача, позивачка таких доказів не надала.
На підставі вищенаведеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Позиція третьої особи.
Третя особа виклала свою позицію у відзиві, в якому зазначила наступне.
Покликаючись на положення Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та Закон України «Про кооперацію» третя особа зазначила, що державний реєстратор не встановляє права і обов'язки для суб'єктів господарювання і не проводить реєстраційні дії від власного імені. Права і обов'язки сторони набувають на підставі рішення засновника (засновників), а реєстраційні дії проводяться державним реєстратором тільки на підставі визначеного законодавством переліку документів.
Державний реєстратор не контролює та не перевіряє дотримання визначених законом процедур створення та функціонування юридичних осіб, зокрема кооперативів. Державний реєстратор під час проведення реєстраційної дії щодо юридичної особи лише засвідчує факт створення, змін чи припинення юридичної особи, тобто виконує функцію легалізації події створення (заснування), змін чи припинення юридичної особи. Виконання цієї функції не передбачає і не наділяє його повноваженнями перевірки (контролю) за тим, чи містять дані документи юридичної особи достовірні відомості.
Згідно з частинами 3, 4 статті 35 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» засновники (учасники) юридичної особи несуть відповідальність за відповідність установчих документів законодавству, а також за відповідність перекладу тексту документів у випадках, визначених пунктом 1 частини 1 статті 15 цього Закону.
Таким чином, державна реєстрація проводиться державним реєстратором не з
власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Державний реєстратор не має права не провести реєстраційну дію у разі подання всіх необхідних документів. Саме безпідставне непроведення реєстраційної дії на підставі належного поданого пакету документів було би порушенням вказаних норм Закону про державну реєстрацію.
Зазначає, що у позовній заяві відсутні посилання на будь-які докази, які б свідчили про наявність порушених прав позивача з боку управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради
Покликаючись на положення частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України третя особа зазначає, що у позовній заяві позивач не зазначила, які саме її права були порушенні та яким чином прийняті рішення впливають на неї.
Щодо тверджень що збори не правомочні, оскільки на них були присутні менше 50% членів кооперативу. На підтвердження цього факту позивач посилається на заяви членів кооперативу, однак відповідно до Глави 5 Докази та доказування Господарського процесуального кодексу України такі заяви не є належними та допустимими доказами.
Враховуючи вищезазначене третя особа просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обставини встановлені судом.
ОСОБА_1 є членом Садівничо-городнього кооперативу «Світанок» з 1989 року.
07.09.2024 проведено загальні збори членів Садівничо-городнього кооперативу «Світанок». Порядок денний загальних зборів був наступним:
1. Обрання голови та секретаря загальних зборів.
2. Звільнення ОСОБА_8 з обов'язків голови та представника Садівничо-городнього кооперативу «Світанок».
3. Обрання нового голови СГК «Світанок» та представника СГК «Світанок».
4. Прийняття рішення щодо уповноваження голови та секретаря зборів на підписання протоколу №2 від 07.09.2024 року загальних зборів членів СГК «Світанок»
5. Прийняття рішення щодо уповноваженого новообраного голови СГК «Світанок» для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі щодо СГК «Світанок».
Позивач не погоджується із прийнятими рішеннями, оскільки за її твердженням такі громадяни як ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не є членами кооперативу, хоча є власниками земельних ділянок у кооперативі, отже не мали права приймати в них участь.
Крім того, позивач вважає, що при проведенні загальних зборів не було дотримано кворуму для прийняття рішень, оскільки членів кооперативу є 128, а у оспорюваному протоколі вказано кількість членів кооперативу 112.
На думку позивачки, враховуючи положення п.8.5 Розділу 8 Статуту Cадівничо-городнього кооперативу «Світанок», оспорювані рішення прийняті неправомочними загальними зборами, оскільки на них були присутні менше 50% членів кооперативу.
З кількості членів кооперативу вказаної в додатку до протоколу (58 членів) фактично була відсутня, оскільки деякі з них не є членами, перебувають за кордоном, проходять службу в Збройних Силах України.
Покликаючись на положення статей 55, 63, 83, 85, 86, 94, 167 Господарського кодексу України, статтей 2, 6, 9, 8, 12, 15 Закону України «Про кооперацію», пункт 1 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридитчних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів членів Садівничо-городнього кооперативу «Світанок», що оформлене протоколом №2 від 07.09.2024; скасувати вчинений державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Горбаль Тарасом Васильовичем реєстраційного запису від 13.09.2024 року №1004041070006001412, здійсненого на підставі протоколу №2 від 07.09.2024 року та вчиненого державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Фенчин Вірою-Яриною Володимирівною реєстраційного запису від 27.09.2024 року №1004041070006001412.
Висновки суду.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно статті 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Згідно статті 10 Закону України «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.
Згідно статті 11 Закону України «Про кооперацію» вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів.Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.
До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить:
затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу;
утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу;
заслуховування звітів його органів управління і органів контролю;
затвердження порядку розподілу доходу кооперативу;
визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв;
визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу;
визначення розмірів оплати праці голови правління, а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу;
затвердження річного звіту і балансу кооперативу;
затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства;
прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном;
утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників;
прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об'єднань;
прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.
Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.
Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік.
Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.
У разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.
Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.
Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.
Згідно п.1.1. розділу 1 статуту кооперативу СГК «Світанок» є юридичною особою, утвореною фізичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської (непідприємницької) та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. СГК «Світанок» створюється, здійснює свою діяльність та реалізує права та обов'язки відповідно до Цивільного та Земельного кодексів України, Закону України «Про кооперацію», чинного законодавства, а також даного статуту.
Відповідно до п.8.2 розділу 8 статуту управління кооперативом здійснюють Загальні збори членів Кооперативу, Спостережна Рада, Правління та Голова Кооперативу.
Згідно п.8.5. статуту загальні збори рахуються правомочними, якщо на них присутні більше 50% членів Кооперативу, а Збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. На засіданні Загальних зборів головує Голова Кооперативу (як правило), або інший член Кооперативу, обраний для цього Зборами. Загальні збори скликаються, як правило, у вихідний день, не рідше одного разу на рік по закінченні календарного року для розгляду наслідків господарської діяльності та затвердження річних результатів діяльності Кооперативу. Рішення Загальних зборів (Зборів уповноважених) приймаються простою більшістю голосів членів Кооперативу присутніх на Загальних зборах.
Позивач стверджує, що загальні збори членів кооперативу проведені 07.09.2024 попри норми Закону та положень діючого статуту Садівничо-городнього кооперативу «Світанок» (нова редакція) від 19.05.2007, були ініційовані громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 які не є членами СГК «Світанок». Водночас доказів скликання загальних зборів саме громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 позивач не надала.
Також позивач покликається на відсутність кворуму при прийнятті оспорюваних нею рішень. При цьому на підтвердження кількості членів кооперативу надає список членів кооперативу станом на 1997 рік.
Позивач стверджує, що кількість членів кооперативу станом на дату проведення загальних зборів складала 128 осіб, а не 112, як вказано у протоколі.
Водночас з 1997 року станом на 07.09.2024 кількість членів кооперативу змінювалась. Списку членів кооперативу станом саме на дату проведення загальних зборів 07.09.2024 позивач не надала.
В додатку до протоколу загальних зборів членів кооперативу від руки зроблено написи проти прізвищ членів кооперативу, які на думку позивача були відсутні, перебувають за межами України або проходять службу в Збройних Силах України.
Однак жодних доказів на підтвердження вищевказаних написів та відсутності на зборах деяких членів кооперативу позивач не надала.
Відповідач долучив до матеріалів справи список членів кооперативу станом на 01.08.2024, який був наданий бухгалтером кооперативу на запит члена кооперативу ОСОБА_7 . У вказаному списку ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 вказані як члени кооперативу.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак позивач при поданні позову, покликаючись на певні підстави для його задоволення, зобов'язана до позовної заяви долучити належні, допустимі, вірогідні, достовірні докази.
До позовної заяви позивач долучила заяви ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , пояснювальної записки ОСОБА_10 , на підтвердження їх відсутності на оспорюваних зборах членів кооперативу та факту неголосування за нового голову кооперативу.
Водночас, як вбачається із заяви ОСОБА_9 в ній йдеться про загальні збори 24.09.2024; у заяві ОСОБА_10 йдеться про загальні збори 07.09.2024 та 24.09.2024; у заяві ОСОБА_11 взагалі не вказано дату зборів; у заяві ОСОБА_12 йдеться про загальні збори 24.09.2024; у заяві ОСОБА_13 вказано про загальні збори 03.08.2024, 07.09.2024, 24.09.2024; у заяві ОСОБА_14 , вказано про загальні збори 24.09.2024; у заяві ОСОБА_15 вказано про відмову від запропонованої посади члена ревізійної комісії та не зазначено жодної дати загальних зборів; у заяві ОСОБА_16 вказано про загальні збори 24.09.2024; у пояснювальній записці ОСОБА_10 зазначено, що вона не має відношення до кооперативу та не зазначено жодної дати загальних зборів.
Рішення прийняті на загальних зборах про які йдеться у вищевказаних заявах, а саме 03.08.2024 та 24.09.2024 не є предметом оскарження позивача, отже вказані заяви не є належними та допустимими доказами на підтвердження відсутності кворуму на загальних зборах 07.09.2024.
На зауваження представника відповідача щодо огляду оригіналу списку членів кооперативу, долученого позивачем до позовної заяви, представником позивача в під час розгляду справи по суті було надано вказаний список для огляду.
Суду було надано для огляду Технічний звіт про проведення робіт для передачі земельних ділянок і видачі Державних актів на право приватної власності на землю членами Садівничо-городнього кооперативу «Світанок» 1997 року де міститься оригінал списку членів кооперативу долучений до позовної заяви.
Відтак, позивачем до матеріалів справи долучений список членів Садівничо-городнього кооперативу «Світанок» станом на 1997 року, однак оспорювані позивачем загальні збори проводились 07.09.2024 року.
Щодо долучених позивачем нотаріально засвідчених заяв суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Згідно частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Нотаріально посвідчені заяви не долучались позивачем до позовної заяви, оскільки були оформлені пізніше, позивач при поданні заяви про їх долучення не просив поновити строк на подання доказів, не надсилав їх відповідачу, зважаючи на вказані обставини ці докази не можуть братись судом до уваги.
На стадії підготовчого провадження позивач не заявляв про те, що вказані заяви є заявами свідків, в порядку визначеному статтями 87-89 Господарського процесуального кодексу України, не просив викликати вказаних осіб, як свідків у судове засідання для проведення процедуру їх допиту.
При вирішенні корпоративного спору про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства, який має місце у цій справі, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, з'ясувати, які саме права та/або інтереси позивача порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів.
Наведене узгоджується з положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України, які визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, а також відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 року у справі № 923/876/16, про необхідність встановлення судом факту порушення прав та законних інтересів учасника товариства спірним рішенням загальних зборів.
При наявності корпоративного спору подаючи позов до суду позивач має довести порушення свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порядок денний загальних зборів кооперативу був наступним:
1. Обрання голови та секретаря загальних зборів.
2. Звільнення ОСОБА_8 з обов'язків голови та представника Садівничо-городнього кооперативу «Світанок».
3. Обрання нового голови СГК «Світанок» та представника СГК «Світанок».
4. Прийняття рішення щодо уповноваження голови та секретаря зборів на підписання протоколу №2 від 07.09.2024 року загальних зборів членів СГК «Світанок»
5. Прийняття рішення щодо уповноваженого новообраного голови СГК «Світанок» для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі щодо СГК «Світанок».
Позивачем не наведено суду жодних доводів щодо того, що спірне рішення зборів членів кооперативу порушує її права та інтереси, а визнання його недійсним приведе до їх відновлення.
У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права. При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду, від 23.06.2020 у справі № 909/447/19, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.
Отже, вирішуючи корпоративний спір, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Водночас суд враховує, що задоволення позовних вимог судом у жодному разі не повинно порушувати прав та законних інтересів інших членів кооперативу, а з'ясування судом питання можливості ефективного поновлення прав позивача саме у заявлений у цій справі спосіб є важливим для правильного вирішення спору. На переконання суду, зазначені обставини є визначальними при вирішенні питання щодо обґрунтованості доводів позивача.
Враховуючи законодавчі приписи, господарський суд під час дослідження матеріалів справи та з'ясування усіх обставин справи має брати до уваги, що за результатом вирішення цього спору шляхом визнання недійсними оспорюваних рішень загальних зборів, жодним чином не мають бути спричинені безпосередні негативні наслідки для інших членів кооперативу, тобто враховувати необхідність дотримання принципу пропорційності, що визначений частиною 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, який забезпечує розумний та справедливий баланс між інтересами позивача та інтересами інших членів кооперативу.
У той же час, суд має встановити, чи доведено матеріалами справи те, що по відношенню до позивача внаслідок прийняття спірних рішень настали будь-які обмеження, а іншим членам кооперативу надані несправедливі переваги за рахунок позивача (правова позиція Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №910/12946/20).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20 (п.6.27), постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №904/3242/18 (п.23), від 07.06.2022 у справі №922/605/15 (п.40.4), від 05.07.2022 у справі №904/3866/21 тощо).
Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (п.24 постанови Верховного Суду 31.05.2022 у справі №904/3242/18).
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України закріпила в господарському процесі стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції).
Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyondreasonabledoubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»).
Позивачем не наведено суду переконливих доводів щодо того, що спірне рішення зборів членів кооперативу порушує його права та інтереси, а визнання їх недійсними приведе до їх відновлення.
Відтак у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів членів Садівничо-городнього кооперативу «Світанок», що оформлене протоколом №2 від 07.09.2024 слід відмовити.
Враховуючи те, що позовна вимога про скасування вчиненого державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Горбаль Тарасом Васильовичем реєстраційного запису від 13.09.2024 року №1004041070006001412, здійсненого на підставі протоколу №2 від 07.09.2024 року та вчиненого державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Фенчин Вірою-Яриною Володимирівною реєстраційний запис від 27.09.2024 року №1004041070006001412, є похідною від першої, відтак у задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.
Крім того, слід зазначити, що позивач оскаржує реєстраційну дію вчинену державним реєстратором 27.09.2024 та яка вчинена не на підставі рішень прийнятих загальними зборами кооперативу 07.09.2024.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені статтями 256,257 Господарського процесуального кодексу України
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повне рішення складено 09.06.2025.
Суддя Сухович Ю.О.