ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.01.2025Справа № 910/6113/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Старовойтову Є.А., розглянувши матеріали
заяви заяву позивача - гр. ОСОБА_1
про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
у справі № 910/6113/24
за позовом гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_1
до Обслуговуючого кооперативу "Садово-дачне товариство "Оболонь" вул. Богатирська, 34, м. Київ, 04209
про визнання недійсними рішень
Представники сторін:
Від позивача: Філіпенко О.В. (в режимі відеоконференції), ОСОБА_1
Від відповідача: не з'явився.
Гр. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Садово-дачне товариство Оболонь" про визнання недійсними:
- рішення Правління Обслуговуючого кооперативу "Садово-дачне товариство Оболонь", оформленого протоколом № 01 від 01.10.2022, в частині встановлення для ОСОБА_1 плати за споживання електроенергії понад 1250 кВт в місяць за підвищеним (комерційним) тарифом, який передбачений для магазинів (питання 2 "Питання тарифу за електроенергію для комерційних потреб ( ОСОБА_2 , ділянки 12/11, 13/12)" порядку денного засідання правління);
- рішення Правління Обслуговуючого кооперативу "Садово-дачне товариство Оболонь", оформленого протоколом № 02 від 16.06.2023, в частині встановлення внутрішнього тарифу на електроенергію у розмірі 3,16 грн. за кВт*год для побутових користувачів та 4,00 грн за комерційне й позалімітне використання (магазини, орендодавці тощо) (питання 1 "Зміна внутрішнього тарифу на електроенергію" порядку денного засідання правління).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6113/24, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 року закрито підготовче провадження у справі № 910/6113/24 та призначена справа до судового розгляду по суті.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними: рішення Правління Обслуговуючого кооперативу "Садово - дачне товариство Оболонь", оформлене протоколом № 01 від 01.10.2022 року, в частині встановлення для ОСОБА_1 плати за споживання електроенергії понад 1250 кВт в місяць за підвищеним (комерційним) тарифом, який передбачений для магазинів (питання 2 "Питання тарифу за електроенергію для комерційних потреб ( ОСОБА_2 , ділянки 12/11, 13/12)" порядку денного засідання правління), рішення Правління Обслуговуючого кооперативу "Садово-дачне товариство Оболонь", оформлене протоколом № 02 від 16.06.2023 року, в частині встановлення внутрішнього тарифу на електроенергію у розмірі 3,16 грн. за кВт*год для побутових користувачів та 4,00 грн. за комерційне й позалімітне використання (магазини, орендодавці тощо) (питання 1 "Зміна внутрішнього тарифу на електроенергію" порядку денного засідання правління). Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Садово-дачне товариство "Оболонь" (вул. Богатирська, 34, м. Київ, 04209, код 22895701) на користь гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 6056,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Так, 03.12.2024 через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву б/н від 02.12.2024 про ухвалення додаткового рішення, в якій останній керуючись ст.ст. 123, 129 ГПК України просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 68 200,00 грн., понесені позивачем в межах судової справи № 910/6113/24. Заяву разом з доказами на підтвердження понесених витрат та доказами направлення копії заяви на адресу відповідача судом долучено до матеріалів справи.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.12.2024 року заява була передана на розгляд судді Селівону А.М.
У відповідності до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, як встановлено судом з матеріалів справи, в поданій позивачем позовній заяві б/н від 19.05.2024 року останнім згідно приписів ст. 162 ГПК України зазначено попередній орієнтовний розмір судових витрат позивача, які останній поніс та очікує понести в зв'язку з розглядом справи, в сумі 61 181,00 грн., до якої позивачем включено судовий збір (який становить 6056,00 грн.) та витрати на професійну (правничу) допомогу у даній справі.
Окрім цього, в позовній заяві зазначено, що детальний розрахунок та документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу буде надано суду у відповідності до ст. 129 ГПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Отже, за висновками суду, відповідний розгляд заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених позивачем витрат на оплату правничої допомоги у справі № 910/6113/24 здійснюється за загальними правилами позовного провадження у межах розглянутої судом справи, з урахуванням норм ст.ст. 126, 129, 244 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2024 року заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6113/24 прийнята до розгляду та призначено судове засідання по розгляду даної заяви позивача на 22.01.2025 року.
У судове засідання з розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення 22.01.2025 року з'явився представник позивача, а також представник позивача брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Представник відповідача в судове засідання 22.01.2025 року не з'явивсяя.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Так, відповідач про дату, час і місце проведення засідання 22.01.2025 року відповідно до норм ст. 6 ГПК України повідомлений належним чином в електронному кабінеті шляхом надсилання копії ухвали суду від 13.12.2024 року про призначення судового засідання у справі № 910/6113/24, факт отримання якої 17.12.2024 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронного кабінету учасника справи.
Судом доведено до відома, що через систему "Електронний суд" від уповноваженого представника відповідача 15.01.2025 року надійшли письмові пояснення б/н від 15.01.2025 року щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6113/24 про стягнення витрат на правничу допомогу, з доказами надсилання на адресу позивача, в яких відповідач заперечує проти заявлених до стягнення вимог на правову допомогу в сумі 68 200,00 грн., посилаючись на їх завищений розмір, оскільки позов не містить вимог майнового характеру, спір у справі не є складним, а обсяг виконаних представником позивача процесуальних дій не є значним та судові засідання проводились в режимі відеоконференції, у зв'язку з чим витрати на правову допомогу підлягають зменшенню до 5000,00 грн. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.
В свою чергу, про поважні причини неявки в судове засідання з розгляду заяви 22.01.2025 року уповноваженого представника відповідача суд не повідомлено.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час проведення судового засідання 22.01.2025 року суду не надано.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від позивача на час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення 22.01.2025 року до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання пояснень щодо заперечень відповідача та/або про намір вчинення відповідних дій та/або продовження відповідних процесуальних строків.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, уповноважений представник відповідача в судове засідання з розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення 22.01.2025 року не з'явився, а також позивачем не надано будь-яких додаткових письмових пояснень на заперечення відповідача на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, суд здійснював розгляд заяви в судовому засіданні 22.01.2025 року виключно за наявними матеріалами за відсутності уповноваженого представника відповідача.
Уповноважений представник позивача та позивач особисто в судовому засіданні 22.01.2025 року підтримали подану заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу та просили її задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.01.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяви, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача особисто та його представника, Господарський суд міста Києва -
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.
За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об'єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст.ст. 129, 130 ГПК України.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, як зазначалось судом вище, в поданій у відповідності до приписів ст.ст. 162, 165 ГПК України позивачем позовній заяві б/н від 02.12.2024 року останнім зазначено орієнтовний розмір витрат позивача на професійну (правничу) допомогу у даній справі в загальному розмірі 61 181,00 грн., включаючи судовий збір в сумі 6056,00 грн., а також зазначено про намір подати докази понесених витрат на правову допомогу в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Також судом встановлено, що 03.12.2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Філіпенко О.В. надійшла заява б/н від 02.12.2024 року про ухвалення додаткового рішення суду (в порядку ст. 244 ГПК України), з доказами надсилання її копії на адресу відповідача, в якій позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 68 200,00 грн.
В свою чергу, з аналізу наведеної норми частини 8 ст. 129 ГПК вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.
Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов'язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.
Зокрема, в поданих через систему «Електронний суд» письмових поясненнях б/н від 15.01.2025 року на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6113/24 відповідач зазначає про непропорційність та завищення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, оскільки спір не є складним, не містить вимог майнового характеру, судові засідання проходили в режимі відеоконференції та позовна заява сформована на підставі доказів, наданих відповідачем після етапу правничої допомоги, зазначеного у п. 1 Акту від 10.09.2024 року, у зв'язку з чим відповідач просить суд зменшити витрати позивача на правову допомогу до 5 000,00 грн.
За результатами розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в порядку ст. 126, 129, 221, 244 ГПК України судом встановлено, що представником позивача долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення гр. ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, а саме:
- копію Договору № 25/03 про надання правничої допомоги від 25.03.2024 року;
- копію замовлення № 1/2024 від 25.03.2024 року на надання правничої допомоги на підставі Договору № 25/03 від 18.03.2024 року;
- копію Акту №1-1/2024 від 10.09.2024 року про надання правничої допомоги на підставі Договору № 25/03 від 25.03.2024 року;
- копію Акту №2-1/2024 від 29.11.2024 року про надання правничої допомоги на підставі Договору № 25/03 від 25.03.2024 року;
- копію Договору - доручення від 03.05.2024 року;
- копію рахунку - фактури № 01 від 01.05.2024 року;
- копію рахунку - фактури № 02 від 22.11.2024 року;
- копію платіжної інструкції № 9361-7664-39798-2008 від 26.11.2024 року;
- копію платіжної інструкції № 241009376 від 03.05.2024 року;
- ордеру серії АІ № 1577838 від 27.03.2024 року, виданого гр. ОСОБА_1 на представництво адвокатом Філіпенко Ольгою Володимирівною інтересів останнього в Господарському суді міста Києва;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5371/10 від 24.07.2015 року на ім'я Філіпенко О.В.
За твердженням позивача, загальна сума нарахованих останнім до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи №910/6113/24, склала 68 200,00 грн.
Суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.ст. 16, 126 ГПК України).
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 вказаного Закону).
В статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" наведені види адвокатської діяльності, а також роз'яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
З матеріалів справи вбачається, що між фізичною особою ОСОБА_1 (Клієнт за договором, позивач у справі) та Адвокатським об'єднанням «ЕФ ТІ ЛІГАЛ» (виконавець за договором) було укладено Договір про надання правничої допомоги №25/03 від 25.03.2024 року (далі - Договір № 25/03), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов'язується за завданням клієнта протягом дії даного Договору надавати за винагороду клієнту правничу допомогу, а клієнт зобов'язується оплатити вартість наданої виконавцем правничої допомоги та відшкодувати (за наявності) фактичні витрати, у тому обсязі та на умовах, що закріплені за взаємною згодою сторін у даному договорі.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Згідно пункту 7.1 Договору № 25/03 даний договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до моменту прийняття однією зі сторін рішення про його розірвання в порядку, передбаченому Договором, але в будь - якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Вказаний Договір № 25/03 підписаний клієнтом та виконавцем та засвідчений печаткою останнього.
Положеннями п.п. 2.1, 2.2 Договору № 25/03 сторони узгодили, що питання, щодо яких надається правова допомоги за Договором, формуються клієнтом у Замовленні. Обсяг і зміст правничої допомоги, строк виконання ,умови оплати, порядок здійснення платежів та інші умови формуються у замовленні за взаємним погодженням сторін. Погоджене замовлення підписується виконавцем та клієнтом, після чого становить невід'ємну частину Договору.
Так, в матеріалах справи наявна копія погодженого сторонами Договору № 25/03 замовлення № 1/2024 від 25.03.2024 року, згідно якого предметом замовлення є надання правничої допомоги, пов'язаної із визнанням недійсними рішень засідання правління ОК «СДТ Оболонь».
Відповідно до п.2.1 Замовлення № 1/2024 від 25.03.2024 року гонорар за надання правової допомоги позасудовий час встановлюється у формі погодинної оплати за ставкою у розмірі 2500,00 грн. за годину (60 хв.) роботи адвоката Адвокатського об'єднання та включає в себе оплату аналізу документів спору, збір доказів, пошук судової практики ,формування правової позиції, консультації клієнта щодо розгляду справи, підготовку процесуальних документів.
Розмір гонорару за участь адвоката в кожному окремому судовому засіданні становить 3500,00 грн. (п.2.2 Замовлення № 1/2024 від 25.03.2024 року).
Згідно п.2.3 Замовлення № 1/2024 від 25.03.2024 року гонорар, зазначений в п.2.1 та п.2.2 цього замовлення сплачується клієнтом протягом 10 (десяти) робочих днів з дати виставлення рахунку.
Відповідно до п.3.2 Договору підтвердженням надання правничої допомоги є підписаний сторонами Акт надання правничої допомоги.
Як встановлено судом за матеріалами справи, на підтвердження обсягу понесених у справі № 910/6113/24 витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії підписаних обома сторонами Договору № 25/03:
- Акту №1-1/2024 від 10.09.2024 року про надання правничої допомоги на підставі Договору № 25/03 від 25.03.2024 року, згідно якого клієнт прийняв надану виконавцем на підставі замовлення № 1/2024 професійну правничу допомогу загальною вартістю 55 000,00 грн., а саме: аналіз документів, наданих клієнтом ,а також формування правової позиції, кількість витрачених годин - 2 години вартістю однієї години роботи адвоката - 2500,00 грн., всього гонорар 5000,00 грн.; підготовка та направлення адвокатського запиту - 1,5 годин вартістю 2500,00 грн./годину, гонорар становить 3750,00 грн.; узгодження правової позиції з клієнтом - 30 хвилин вартістю 2500,00 грн./годину, гонорар - 1250,00 грн.; складання позовної заяви - 7 годин вартістю однієї години 2500,00 грн./годину, гонорар - 17500,00 грн.; складання заяви про забезпечення позовної заяви - 3 години вартістю 2500,00 грн. /годин, гонорар становить 7500,00 грн.; формування та подання позовної заяви - 0,8 години вартістю 2500,00 грн./година, гонорар - 2000,00 грн.; участь адвоката в судовому засіданні, яке відбулося 10.07.2024 року в Господарському суді міста Києва у справі № 910/6113/24 - 1 засідання вартістю 3500,00 грн. за засідання, гонорар - 3500,00 грн.; участь адвоката в судовому засіданні 07.08.5024 року - 1 засідання вартістю 3500,00 грн. за засідання, гонорар - 3500,00 грн.; підготовка та подача відповіді на відзив у справі № 910/6113/24 - 3 годин вартістю 2500,00 грн./годин, гонорар становить 7500,00 грн.; участь адвоката в судовому засіданні 05.09.2024 року - 1 засідання вартістю 3500,00 грн. за засідання, гонорар становить 3500,00 грн. ;
- Акту №2-1/2024 від 29.11.2024 року про надання правничої допомоги на підставі Договору № 25/03 від 25.03.2024 року, згідно якого клієнт прийняв надану виконавцем на підставі замовлення № 1/2024 професійну правничу допомогу загальною вартістю 13 200,00 грн., а саме: участь адвоката в судовому засіданні, яке відбулося 03.10.2024 року в Господарському суді міста Києва у справі № 910/6113/24 - 1 засідання вартістю 3500,00 грн. за засідання, гонорар - 3500,00 грн.; участь адвоката в судовому засіданні 14.11.2024 року - 1 засідання вартістю 3500,00 грн. за засідання, гонорар - 3500,00 грн.; підготовка та подача заперечення на клопотання у справі № 910/6113/24 - 1 година 10 хвилин вартістю 2500,00 грн./година, гонорар - 2700,00 грн.; участь адвоката в судовому засіданні 28.11.2024 року - 1 засідання вартістю 3500,00 грн. за засідання, гонорар - 3500,00 грн..
При цьому, як зазначено у вказаних Актах, клієнт до виконавця жодних претензій по якості та строків надання професійної правничої допомоги не має.
Також в матеріалах справи наявні копії рахунку - фактури Адвокатського об'єднання «ЕФ ТІ ЛІГАЛ» № 01 від 01.05.2024 року на суму 55 000,00 грн. та рахунку - фактури № 02 від 22.11.2024 року на суму 13200,00 грн., у відповідності до яких позивачем платіжною інструкцією № 9361-7664-39798-2008 від 26.11.2024 року сплачено на користь адвокатського об'єднання 13200,00 грн. та гр. ОСОБА_3 на виконання договору - доручення від 03.05.2024 року, укладеного з позивачем, сплачено на користь адвокатського об'єднання платіжною інструкцією № 241009376 від 03.05.2024 року 55 000,00 грн. в якості сплати адвокатських послуг згідно Договору № 25/03 від 25.03.2024 року.
Матеріалами справи також підтверджується, що в процесі розгляду справи №910/6113/24 в Господарському суді міста Києва інтереси позивача представляв адвокат Філіпенко Ольга Володимирівна на підставі Ордеру на надання правової допомоги Серія АІ № 1577838 від 27.03.2024 року, виданого гр. ОСОБА_1 на представництво адвокатом Філіпенко Ольгою Володимирівною інтересів останнього в Господарському суді міста Києва, яка подавала, зокрема, позовну заяву та заяву про забезпечення позову, а також відповідь на відзив, заперечення на клопотання (заяву), заяву про проведення відеоконференції клопотання, а також заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6113/24.
Таким чином, подані позивачем документи щодо вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката в рамках розгляду спору у даній справі №910/6113/24 є належними і допустимими доказами на підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених статтею 126 ГПК України.
Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017 року передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19).
Відтак, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасників справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
При цьому суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.
Водночас, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу .
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Також відповідно до практики ЄСПЛ, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Таким чином, виходячи з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.
Зокрема, суд оцінює та досліджує подані позивачем документи та встановлює, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не подавав адвокат під час розгляду справи явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджуються заявлені до відшкодування суми, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвокатів, необхідних для надання правничої допомоги.
За результатами здійсненого судом аналізу наданих позивачем доказів, в тому числі Актів наданих послуг за Договором № 25/03 про надання правової допомоги суд наголошує, що згідно приписів чинного господарського процесуального законодавства вартість наданої учаснику справи професійної правничої допомоги оцінюється судом виходячи з критеріїв складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Наразі, згідно наданого позивачем Акту № 1-1/2024 від 10.09.2024 року до витрат на професійну правничу допомогу, що пов'язані з наданням правової допомоги з представництва інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва у судовій справі №910/6113/24, включено складання заяви про забезпечення позову, в той час як в задоволенні такої заяви ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 року відмовлено повністю, що виключає можливість покладення на відповідач витрат, пов'язаних з її підготовкою та поданням.
Також щодо включення до складу наданої адвокатським об'єднанням в межах справи № 910/6113/24 правової допомоги вартості аналізу документів, наданих клієнтом, формування правової позиції, узгодження правової позиції, складання позовної заяви та формування і подання позовної заяви вартістю 5000,00 грн.+1250,00 грн.+17500,00 грн.+2000,00 грн. суд зазначає, що виділення в окремий вид та включення до складу наданих адвокатом послуг послуги щодо правового аналізу наданих клієнтом документів, проведення усного консультування, надання відповідних рекомендацій щодо способів захисту прав та інтересів клієнта, аналіз судової практики та формування правової позиції, на переконання суду, не можуть бути виділені в окремий вид послуг, позаяк є обов'язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, в даному випадку позивача, а відтак поглинаються послугами складання позовної заяви у даній справі, вартість яких в розмірі 17500,00 грн. вже визначена та зазначена в погодженому позивачем та адвокатським об'єднанням Акті № 1-1/2024 від 10.09.2024 року від 02.01.2025.
При цьому, за висновками суду, позивачем безпідставно винесена в окремий вид послуг правничої допомоги та заявлена до стягнення з відповідача послуги щодо формування та подання позовної заяви вартістю 2000,00 грн., враховуючи звернення представника позивача як з позовною заявою, так і з іншими процесуальними документами у справі через систему «Електронний суд», позаяк, на відміну від направлення процесуальних документів через поштову службу (складання опису вкладення, заповнення конверту тощо), такі витрати на надсилання позову через систему «Електронний суд» не співвідносяться із заявленим позивачем розміром останніх та є значно завищеними.
Додатково суд зазначає про відсутність підстав для окремого стягнення витрат на правову допомогу за звернення представника позивача з адвокатським запитом, вартість якого визначена позивачем в сумі 3750,00 грн., позаяк за умови можливості віднесення таких дій до витрат на правову допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи, виключно в разі їх вчинення в порядку досудового врегулювання спору, позивачем не доведена необхідність такого запиту в контексті підготовки даної позовної заяви, в тому числі не зазначена в тексті самого адвокатського запиту .
Окрім цього, в частині участі адвоката позивача у судових засіданнях у справі № 910/6113/24 суд зазначає, що відповідно до Акту № 1-1/2024 від 10.09.2024 року та Акту № 2-1/2024 від 29.11.2024 року, вартість участі адвоката у судових засіданнях 10.07.2024 року, 07.08.2024 року, 05.09.2024 року, 03.10.2024 року, 14.11.2024 року та 28.11.2024 року складає 21 000,00 грн. (по 3500,00 грн. за кожне з шести судових засідань).
Поряд із цим, як вбачається зі змісту протоколів судових засідань у справі № 910/6113/24, 10.07.2024 року судове засідання тривало 11 хвилин; 07.08.2024 року судове засідання тривало 8 хвилин; 05.09.2024 року - 4 хвилини; 03.10.2024 року - 53 хвилини; 14.11.2024 року - 52 хвилини; 28.11.2024 року - 36 хвилин.
При цьому, адвокатом позивача у поданій заяві про ухвалення додаткового рішення не зазначено про тривалість очікування судових засідань, 00 тобто фактична тривалість судових засідань у даній справі № 910/6113/24 не відповідає обсягу та вартості наданих послуг з представництва інтересів клієнта в суді, врахованих адвокатом позивача при визначенні загальної суми витрат на правову допомогу, та, окрім цього, представник позивача брала участь в судових засіданнях у справі № 910/6113/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Додатково суд зазначає, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 68200,00 грн. перевищує зазначений згідно приписів ст. 162 ГПК України в позовній заяві попередній орієнтовний розмір таких витрат, яких в сукупності з судовим збором в сумі 6056,00 грн. який становить 61181,00 грн., а також невідповідність зазначеного представником позивача часу, витраченого на складання позовної заяви обсягом 10 аркушів - 7 годин вартістю 17500,00 грн., змісту вказаного процесуального документу, який переважно складається з цитування нормативно - правового обґрунтування з наведенням стислого викладення фактичних обставин справи та підстав визнання рішень правління кооперативу недійсними.
Отже, в контексті понесених сторонами витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, як необхідності так і неминучості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020 року).
Таким чином, господарський суд, розподіляючи понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат позивача на професійну правничу допомогу з відповідача саме в розмірі 68 200,00 грн., адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат, співмірності з ціною позову та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги.
Як вказано колегією суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19, висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Відповідна правова позиція Верховного Суду викладена також у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20.
Також судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані сторонами докази, враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами, а також приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представником позивача документів, а також їх значення для вирішення спору і кількості судових засідань, суд доходить висновку, що зменшення витрат позивача до 20 555,00 грн. від попередньо заявленої суми 68 200,00 грн., яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності. Аналогічну позицію виклав у своїх постановах Верховний Суд від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17 та від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.
За таких обставин, з урахуванням вищенаведених висновків суду заява позивача про стягнення витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню в сумі 20 555,00 грн.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/6113/24 задовольнити частково.
2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Садово-дачне товариство "Оболонь" (вул. Богатирська, 34, м. Київ, 04209, код ЄДРПОУ 22895701) на користь гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 20 555,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В задоволенні заяви позивача в частині стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 09 червня 2025 року.
Суддя А.М.Селівон