61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
10.06.2025 Справа №905/349/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м.Київ,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Міртком», м. Краматорськ, смт Біленьке, Донецька область,
про стягнення пені у сумі 12981,26грн, 3% річних у сумі 7811,07грн та інфляційних втрат у сумі 41507,83грн, всього 62300,16грн,
без виклику учасників
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м.Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Міртком», м. Краматорськ, смт Біленьке, Донецька область, про стягнення пені у сумі 12981,26грн, 3% річних у сумі 7811,07грн та інфляційних втрат у сумі 41507,83грн, всього 62300,16грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.08.2024 за результатами аукціону, оформленого протоколом про проведення аукціону № BRD001-UA-20240815-78587 від 26.08.2024, між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством «Білоцерківмаз» (продавець) в особі ліквідатора Маглиш Л.С. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (покупець) укладено договір №30-08-2024 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості продавця.
За умовами цього договору продавець передав покупцю, а покупець набув права вимоги виконання грошових зобов'язань дебіторів продавця за наведеним в договорі переліком, зокрема зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Міртком» у сумі 82980,00грн за договором постачання №01/12-21 від 21.12.2021.
Як вказує позивач заборгованість відповідача виникла внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язань за договором №21/12-1 від 21.12.2021 в частині поставки товару на повну суму отриманої попередньої плати у розмірі 82980,00грн. Вказане стало підставою для стягнення попередньої оплати з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» рішенням Господарського суду Донецької області від 25.11.2024 у справі №905/1205/24.
Предметом позову є стягнення нарахованих позивачем на суму попередньої оплати 3% річних за період з 10.02.2022 по 01.04.2025 та інфляційні втрати за період лютий 2022 - лютий 2025, а також стягнення пені, нарахованої позивачем за порушення відповідачем умов договору постачання №01/12-21 від 21.12.2021 в частині несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничому підприємству «Білоцерківмаз» на суму 82980,00грн; період нарахування пені - з 10.02.2022 по 10.08.2022.
Рух справи.
Після виправлення позивачем недоліків первісно поданого позову, залишеного без руху ухвалою від 07.04.2025, суд відкрив провадження у справі №905/349/25 ухвалою від 10.04.2025. Приймаючи до уваги клопотання позивача, викладене у позові, розгляд справи суд постановив здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України. Клопотань про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін учасниками справи не заявлено.
Повідомлення сторін про судове провадження у справі №905/349/25 суд здійснив шляхом направлення ухвали від 10.04.2025 про відкриття провадження у справі до електронних кабінетів сторін в системі «Електронний суд».
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.
Враховуючи ненадання відповідачем відзиву, суд згідно з положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
21.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством «Білоцерківмаз» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міртком» (постачальник) укладено договір постачання №01/12-21, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався виготовити та поставити покупцю вироби з металу (відливи) надалі «продукція», а покупець зобов'язався прийняти та оплатити виріб, в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1 договору).
Умови і терміни постачання продукції зазначені в специфікаціях (п.3.1 договору). Умови платежів за цим договором зазначені в специфікаціях (п.5.1 договору).
Пунктом 5.3 договору встановлено, що оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів покупцем на розрахунковий рахунок постачальника. Днем оплати є день зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Згідно з п.п.6.1, 6.2 договору №01/12-21 від 21.12.2021 прийом-передача продукції здійснюється уповноваженими представниками покупця і постачальника на складі останнього. Приймання продукції за якістю і за кількістю проводиться на складі постачальника відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю №П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю №П-7.
У разі порушення строків постачання, зазначених у цьому договорі, постачальник повинен сплатити покупцю пеню 0,1% від вартості не поставленої в строк продукції, за кожен день прострочення, що не звільняє покупця від виконання зобов'язань щодо оплати (п.8.1 договору).
Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2022. У разі якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не виявить бажання його розірвати, то він вважається пролонгованим на кожний наступний рік і на поточних (на дату пролонгації) умовах (п.10.1 договору).
Постачальником, Товариством з обмеженою відповідальністю «Міртком» виставлено покупцю, Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничому підприємству «Білоцерківмаз» рахунок на оплату №370 від 23.12.2021 на суму 764160,00грн з ПДВ. В рахунку вказано, що оплата рахунку означає погодження з умовами поставки товару; повідомлення про оплату є обов'язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на рахунок постачальника самовивозом за наявності довіреності та паспорта.
Покупцем на користь постачальника на підставі рахунку №370 від 23.12.2021 перераховані грошові кошти у сумі 210000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2215 від 20.01.2022 на суму 210000,00грн.
За видатковими накладними №83 від 04.02.2022 на суму 15660,00грн з ПДВ та №116 від 22.02.2022 на суму 111360,00грн з ПДВ Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничому підприємству «Білоцерківмаз» був поставлений товар на загальну суму 127020,00грн. Видаткові накладні підписані представниками сторін договору №01/12-21 від 21.12.2021, містять посилання на договір та рахунок №370 від 23.12.2021.
Позивачем також надані товаро-транспортні накладні №83 від 04.02.2022 на суму 15660,00грн з ПДВ та №116 від 22.02.2022 на суму 111360,00грн з ПДВ, з зазначенням відомостей про замовника - ТОВ «Білоцерківмаз», вантажовідправника - ТОВ «Міртком», вантажоодержувача - ТОВ «Білоцерківмаз».
Доказів поставки товару на решту суми попередньої оплати у розмірі 82980,00грн матеріали справи не містять.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.10.2023 у справі №908/2950/23 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Білоцерківмаз».
Постановою Господарського суду Запорізької області від 08.02.2021 у справі №908/2950/23 Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» визнано банкрутом; ліквідатор Маглиш Л.С.
В процедурі продажу майна банкрута для задоволення вимог кредиторів ліквідатором боржника арбітражною керуючою Маглиш Л.С. здійснено реалізацію дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Білоцерківмаз» як активу боржника.
26.08.2024 за результатами проведеного аукціону, оформленого протоколом про проведення аукціону № BRD001-UA-20240815-78587, переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».
30.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством «Білоцерківмаз» (продавець) в особі ліквідатора Маглиш Л.С. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»» (покупець) укладено договір №30-08-2024 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості (майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Білоцерківмаз»).
Як вказано в п.1.2 договору №30-08-2024 від 30.08.2024 у порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець продав покупцю, а покупець придбав права вимоги виконання грошових зобов'язань, які належні продавцю та виникли на підставі документів первинного бухгалтерського обліку (цивільно-правових договорів/угод, видаткових накладних, накладних на поставку товарів, податкових накладних, актів здачі-прийняття виконаних робіт/послуг, рахунків-фактур, банківських виписок, платіжних доручень, тощо), а також судових рішень (рішень, наказів, ухвал, постанов) та документів виконавчого-процесуального характеру, зокрема та не обмежуючись, у тому числі щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Міртком» заборгованість у сумі 82980,00грн на підставі договору постачання №01/12-21 від 21.12.2021.
Сторони визначили та спільно погодили те, що вартість (розмір) грошового зобов'язання, що відступається за даним договором, становить, проте не обмежується, загальним/сумарним розміром права вимоги у відповідності до пункту 1.2 даного договору (п.1.7 договору № 30-08-2024 від 30.08.2024).
Набувши права вимоги до відповідача за договором постачання №01/12-21 від 21.12.2021, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 82980,00грн. Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.11.2024 у справі №905/1205/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міртком» на користь позивача заборгованість у сумі 82980,00грн. Рішення набрало законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України 17.12.2024.
На виконання рішення у справі №905/1205/24 Господарським судом Донецької області видано наказ №905/1205/24 від 24.12.2024. Відомостей щодо виконання рішення Господарського суду Донецької області від 25.11.2024 у справі №905/1205/24 матеріали справи не містять.
Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача пені у сумі 12981,26грн, суд зазначає таке.
Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Нарахування заявленої до стягнення пені позивач обґрунтовує обставинами порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Міртком» умов укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством «Білоцерківмаз» договору постачання №01/12-21 від 21.12.2021 в частині постачання продукції на суму отриманої попередньої оплати у розмірі 82980,00грн.
Підставою для нарахування пені позивач визначає положення п.8.1 договору №01/12-21 від 21.12.2021, якими встановлено, що у разі порушення строків постачання, зазначених у цьому договорі, постачальник повинен сплатити покупцю пеню 0,1% від вартості не поставленої в строк продукції, за кожен день прострочення, що не звільняє покупця від виконання зобов'язань щодо оплати.
Датою порушення строків поставки позивач вказує 10.02.2022, посилаючись як на обставини, встановлені рішенням Господарського суду Донецької області від 25.11.2024 у справі №905/1205/24, так і на умови договору №01/12-21 від 21.12.2021.
Оцінюючи доводи позивача щодо порушення відповідачем строків поставки за договором постачання №01/12-21 від 21.12.2021, суд не бере до уваги посилання позивача на наведений в рішенні Господарського суду Донецької області від 25.11.2024 у справі №905/1205/24 висновок, що поставка товару мала бути здійснена відповідачем в строк до 09.02.2022 включно, оскільки такий висновок суду не є преюдиційною обставиною при розгляді справи №905/349/25 в розумінні ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а є наданою судом правовою оцінкою умов договору №01/12-21 від 21.12.2021 при вирішенні справи №905/1205/24.
Поряд з цим умови договору постачання №01/12-21 від 21.12.2021 свідчать про те, що умови і терміни постачання продукції за погодженням сторін договору визначаються в специфікаціях (п.3.1 договору).
Специфікацій до договору з погодженням строків поставки позивачем до матеріалів справи не надано.
Статтею 663 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Доказів пред'явлення відповідачеві вимоги про постачання продукції на суму 82980,00грн відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України позивач до матеріалів справи не надав.
Пояснень щодо відомостей, вказаних в рахунку на оплату №370 від 23.12.2021, стосовно здійснення поставки товару самовивозом зі складу постачальника, позивач також не навів.
Своєю чергою посилання позивача на те, що строк поставки сторони договору погодили п.п. 6.1, 6.2 договору №01/12-21 від 21.12.2021, є хибним, оскільки ці положення договору стосуються не строків поставки, а умов здачі та приймання товару.
Так, згадуваний п.6.1 договору визначає, що прийом-передача продукції здійснюється уповноваженими представниками покупця і постачальника на складі останнього; п. 6.2 договору встановлює, що приймання продукції за якістю і за кількістю проводиться на складі постачальника відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю №П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю №П-7.
За таких обставин суд дійшов висновку про недоведення позивачем обставин порушення відповідачем строків поставки, що зумовлює висновок про відсутність для застосування до відповідача наслідків порушення цього зобов'язання у вигляді пені.
Суд також окремо звертає увагу на те, що умови договору №30-08-2024 від 30.08.2024 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Білоцерківмаз» не містять положень про передачу позивачеві прав на стягнення штрафних санкцій з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міртком» як постачальника за договором №01/12-21 від 21.12.2021 за порушення строків поставки товару.
Положення п.4.2 договору № 30-08-2024 від 30.08.2024, яким визначено, що до покупця переходять усі права, які забезпечують виконання обов'язків боржника, суд не розцінює як такі, що дозволяють позивачу вимагати від відповідача стягнення пені за порушення строків поставки, оскільки за договором купівлі-продажу майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Білоцерківмаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міртком» перейшли права вимоги на отримання сплаченої банкрутом попередньої оплати за договором постачання №01/12-21 від 21.12.2021, а не всі права покупця за договором постачання як такі.
З наведених мотивів у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 12981,26грн є безпідставними, з огляду на що задоволенню не підлягають.
Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 7811,07грн та інфляційних втрат у сумі 41507,83грн, суд виходить з такого.
Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу
Згідно з ч. 2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто умовою застосування положень ст.693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем з поставки товару і виникає нове зобов'язання щодо повернення попередньої оплати.
Як було наведено, матеріали справи не містять доказів порушення відповідачем як постачальником за договором №01/12-21 від 21.12.2021 строків поставки товару Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничому підприємству «Білоцерківмаз».
Також матеріали справи не містять доказів розірвання договору та/або висування вимог до відповідача з приводу повернення суми попередньої оплати ані Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством «Білоцерківмаз», ані Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».
Поряд з цим суд бере до уваги обставини набуття позивачем майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» в процедурі реалізації активів банкрута за результатами проведеного аукціону від 26.08.2024, оформленого протоколом про проведення аукціону № BRD001-UA-20240815-78587, відповідно до умов договору №30-08-2024 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості від 30.08.2024, зокрема зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Міртком» за договором №01/12-21 від 21.12.2021 у сумі 82980,00грн.
При цьому суд враховує, що відповідно до закріпленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду про визнання договору недійсним, яке набрало законної сили.
Відтак у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Суд також бере до уваги обставини того, що рішенням Господарського суду Донецької області від 25.11.2024 у справі №905/1205/24, яке набрало законної сили 17.12.2024, за результатом задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на його користь стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міртком» заборгованість за договором №01/12-21 від 21.12.2021 у сумі 82980,00грн.
З огляду на таке суд, дотримуючись принципу правової визначеності, дійшов висновку про доведення матеріалами справи обставин порушення відповідачем зобов'язань за договором №21/12-1 від 21.12.2021 з повернення покупцеві суми попередньої оплати у розмірі 82980,00грн, право вимоги на отримання якої позивач набув за договором №30-08-2024 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості від 30.08.2024.
Вказане зумовлює висновок, що відповідач згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановлюючи доведений матеріалами справи час прострочення відповідачем повернення отриманої за договором №21/12-1 від 21.12.2021 попередньої оплати у розмірі 82980,00грн, суд зазначає, що з огляду на набуття позивачем прав кредитора за договором постачання №01/12-21 від 21.12.2021 на підставі договору №30-08-2024 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості від 30.08.2024, доведеним періодом прострочення є період, починаючи з часу укладання договору, тобто з 30.08.2024.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за доведений матеріалами справи період прострочення сплати попередньої оплати та, виходячи з заявленого позивачем періоду розрахунку, суд встановив, що 3% річних за період з 30.08.2024 по 01.04.2025 становлять 1464,04грн, інфляційні втрати, нараховані за повні місяці існування заборгованості за період вересень 2024 - лютий 2025 становлять 7393,36грн.
Отже позов підлягає задоволенню в частині стягнення 3% річних у сумі 1464,04грн та інфляційних втрат у сумі 7393,36грн, в решті вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат позов є таким, що задоволенню не підлягає.
Дійшовши такого висновку суд вважає за необхідне зазначити на тому, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін (ст.129 Конституції України, п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Також, одним із принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, який відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Отже сторони судового процесу, зокрема позивач, повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом. Обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності.
З урахуванням наведеного, суд зауважує, що саме позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання має довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (зокрема щодо строків виконання договірних зобов'язань відповідачем та періоду їх прострочення).
Окремо слід вказати, що позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності.
Розподіл судових витрат.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог витрати позивача зі сплати судового збору у сумі 2422,40грн за приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інших витрат сторонами не заявлено.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 210, 233, 236-237, 239-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міртком» (84318, Донецька область, м. Краматорськ, смт Біленьке, вулиця Софіївська, б. 103, код ЄДРПОУ 34991118) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м.Київ, проспект Академіка Глушкова, б. 40, офіс 315, код ЄДРПОУ 38039872) 3% річних у сумі 1464,04грн, інфляційні втрати у сумі 7393,36грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 344,40грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення суд склав та підписав 10.06.2025.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суд підписав без його проголошення.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було підписано лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя К.І. Аксьонова