вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у розстроченні виконання судового наказу
11.06.2025м. Дніпро№ 910/7054/24
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляк С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.
представників учасників справи:
від позивача за первісним позовом: Прядко Ю.В.,
від відповідача за первісним позовом: Вергун А.Ю.,
розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення та додаткового рішення
у справі №910/7054/24
за позовом Державного підприємства "Дирекція пересувних циркових колективів України"
до Державного підприємства "Дніпровський державний цирк"
про стягнення грошових коштів,
та
за зустрічним позовом Державного підприємства "Дніпровський державний цирк"
до Державного підприємства "Дирекція пересувних циркових колективів України"
про стягнення грошових коштів,
1. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Через відділ документального забезпечення 26.05.2025 від Державного підприємства "Дніпровський державний цирк" надійшла заява від 20.05.2025 за вих. №01/113, у якій останній просить розстрочити виконання судового рішення у справі на строк дванадцять місяців з щомісячною сплатою на користь стягувача - Державного підприємства "Дирекція пересувних циркових колективів України" грошової суми в розмірі 20.000,00 грн.
Ухвалою від 28.05.2025 заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду прийнято до розгляду та призначено на 11.06.2025.
Через відділ документального забезпечення 04.06.2025 від Державного підприємства "Дніпровський державний цирк" надійшла заява, у якій заявник просить до моменту набрання законної сили рішенням суду по суті заяви ДП "Дніпровський державний цирк" від 20.05.2025 про розстрочення виконання судових рішень зупинити проведення виконавчих дій по примусовому виконанню наказів від 12.05.2025 у справі №910/7054/24.
Через відділ документального забезпечення 09.06.2025 від позивача надійшли пояснення, у яких останній просить заяву відповідача залишити без задоволення.
У судовому засіданні 11.06.2025 представник боржника підтримав подані заяви.
Представник стягувача у судовому засіданні 11.06.2025 заперечив проти задоволення заяви боржника.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Стислий виклад позиції відповідача (заявника)
Заявник зазначає, що 30 квітня 2025 року постановою Центрального апеляційного господарського суду залишено без задоволення апеляційну скаргу, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 та додаткове рішення від 28.11.2024 у справі №910/7054/24 - без змін.
Разом із цим, заявник зазначає, що позбавлений можливості його негайного виконання з огляду на об'єктивні обставини, які не залежать від волі боржника. Підприємство є державним, а його господарська діяльність у зв'язку із воєнною агресією рф зазнала суттєвих збитків: значно скоротився обсяг вистав, зменшилась глядацька аудиторія та обсяги реалізованих квитків, що зумовило різке падіння прибутку. Одночасно з цим, постійно зростають витрати на електропостачання, водопостачання, водовідведення та інші обов'язкові платежі.
З 01 квітня 2025 року вартість комунальних послуг зросла більш ніж удвічі. Щомісячні обов'язкові витрати підприємства становлять орієнтовно 513.169,00 грн, у тому числі на оплату праці, податків, комунальних послуг та утримання майна. Станом на поточну дату на рахунках підприємства наявна грошова сума в розмірі 171.400,00 грн, яка підлягає використанню для забезпечення першочергових потреб підприємства. Річна сума земельного податку становить 1.787.646,33 грн, що зумовлює щомісячне навантаження у розмірі 148.970,61 грн. Крім того, підприємство на постійній основі виконує соціальні зобов'язання перед державою, зокрема надає безкоштовні місця для дітей з малозабезпечених, переселених сімей, а також дітей військовослужбовців. У літній період цирк перебуває в творчому простої (канікули), що ще більше ускладнює надходження доходів.
За таких умов примусове виконання судового рішення та накладення арешту на рахунки підприємства не лише не забезпечить виконання рішення, а й призведе до повного блокування господарської діяльності, неможливості виконання інших обов'язкових зобов'язань перед бюджетом та працівниками, а в перспективі - до відкриття справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Це, у свою чергу, призведе до ще більш тривалого невиконання судового рішення. Враховуючи викладені обставини, істотне ускладнення виконання рішення, фактичну неможливість його невідкладного виконання в повному обсязі, наявність соціально важливих функцій підприємства та намір добровільно погасити заборгованість у розумні строки, заявник звернувся до суду з клопотанням про розстрочення виконання судового рішення.
Стислий виклад позиції позивача
Позивач просить залишити без задоволення заяву Державного підприємства "Дніпровський державний цирк" та зазначає, що позивач також здійснює господарську діяльність в умовах війни, його прибутки зменшились, а витрати зросли. Внаслідок порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати за проведені вистави, артисти позивача залишилися без заробітної плати. Для виплати заробітної плати позивач був змушений акумулювати необхідні кошти, скоротивши інші витрати, при цьому жодного додаткового фінансування з державного бюджету не отримував.
Разом з тим, відповідач просить надати ще рік для виконання рішення, хоча вже мав достатньо часу - близько року для часткової або повної оплати боргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи гарантійними листами та проектом мирової угоди. Однак відповідач зволікав з оплатою. Така поведінка суперечить положенням статей 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 55 та 129-1 Конституції України, які гарантують ефективний судовий захист та обов'язковість виконання судових рішень.
З огляду на викладене, позивач вважає, що заява відповідача є спробою ухилення від виконання рішення і її задоволення призведе до подальшого знецінення боргу через інфляцію та порушення прав позивача.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Дніпровський державний цирк" на користь Державного підприємства "Дирекція пересувних циркових колективів України" 216.616,00 грн (двісті шістнадцять тисяч шістсот шістнадцять грн 00 к.) основної заборгованості, 10.343,64 грн (десять тисяч триста сорок три грн 64 к.) пені, 1.121,16 грн (одну тисячу сто двадцять одну грн 16 к.) трьох процентів річних. В частині позовних вимог (про стягнення 4.000,00 грн основної заборгованості) провадження у справі закрито. В задоволенні решти позовних вимог (583,01 грн пені, 9,18 грн трьох процентів річних) відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2024 заяву позивача про розподіл судових витрат задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Дніпровський державний цирк" на користь Державного підприємства "Дирекція пересувних циркових колективів України" 6.364,35 грн (шість тисяч триста шістдесят чотири грн 35 к.) витрат, пов'язаних з розглядом справи. Решту витрат, пов'язаних з розглядом справи (15,95 грн), покладено на Державне підприємство "Дирекція пересувних циркових колективів України".
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства “Дніпровський державний цирк» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2024 у справі №910/7054/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2024 у справі №910/7054/24 залишено без змін.
12.05.2025 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 було видано накази.
Через відділ документального забезпечення 26.05.2025 від Державного підприємства "Дніпровський державний цирк" надійшла заява від 20.05.2025 за вих. №01/113, у якій останній просить розстрочити виконання судового рішення у справі на строк дванадцять місяців з щомісячною сплатою на користь стягувача - Державного підприємства "Дирекція пересувних циркових колективів України" грошової суми в розмірі 20.000,00 грн.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.
Частиною 1 ст. 239 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 331 ГПК України з підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Розстрочення судового рішення - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Підставою для розстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності виконання рішення частками. Наявність підстав для розстрочення має бути доведена боржником. Строки розстрочення знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже, розстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009, виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.12 Конституційного суду України по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.12. Конституційного суду України по справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013 Конституційного Суду України у справі № 1 7/2013.
Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, то обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд відзначає, що введення в Україні воєнного стану не є універсальною підставою для звільнення від оплати стягнутої судом заборгованості. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для неможливості виконання зобов'язання.
Як зазначає заявник, єдиним засновником та учасником якого є держава. Господарська діяльність підприємства у зв'язку з військовою агресію російської федерації у даний час призвела до значних фінансових труднющій. Окремою графою обов'язкових витрат є оплата електропостачання (вартість є ринковою, визначається на щомісячних торгах та має тенденцію постійного збільшення), водопостачання та водовідведення (з 01.04.2025 вартість збільшилась більше ніж в два рази).
Також значні фінансові витрати є оплата земельного податку, які знаходяться у постійному користуванні нашого підприємства. Починаючи з 2022 року для всіх настали вкрай важкі часи, які в числі іншого досить уразливо відбиваються на умовах здійснення господарської діяльності. Кількість циркових та інших вистав значно зменшилась, обсяг глядацької аудиторії кратно зменшився, що істотно відбивається на кількості реалізованих квитків та отриманому доході від основної циркової діяльності. Крім того, умови проведення всіх вистав в обов'язковому порядку передбачають надання на безоплатній основі значної кількості місць для дітей малозабезпечених сімей, сімей тимчасово переселених осіб, сімей військовослужбовців. Такі витрати є добровільними, свідомими та соціально і морально необхідними перед суспільством та державою. Об'єктивно та неупереджено: розмір прибутку значно зменшився, а розмір витрат істотно збільшився.
Розмір щомісячних витрат по оплаті обов'язкових платежів та зборів, обов'язкових витрат на утримання майна становить приблизно 513.169,00 грн. Станом на теперішній час на рахунках ДП «Дніпровський державний цирк» обліковується грошова сума в розмірі 171.400,00 грн, яка підлягає використанню поточних першочергових витрат підприємства. Сума земельного податку у 2025 році становить - 1.787.646,33 грн, що становить обов'язковій щомісячній сплаті до бюджету у сумі - 148.970, 61 грн.
Однак такі доводи відповідача суд не може повною мірою оцінити в розрізі їх впливу на об'єктивну можливість виконати судове рішення у визначений строк або в строк встановлений у разі задоволення заяви, оскільки заявником не конкретизовано та не описано, як кожна з наведених обставин впливає на можливість виконання зазначеного рішення. Водночас, відповідачем не надано належних доказів можливості виконання рішення суду на умовах розстрочення.
При цьому суд бере до уваги, що позивач також здійснює свою діяльність в умовах воєнного стану.
Позивач просить залишити без задоволення заяву Державного підприємства "Дніпровський державний цирк" та зазначає, що позивач також здійснює господарську діяльність в умовах війни, його прибутки зменшились, а витрати зросли. Внаслідок порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати за проведені вистави, артисти позивача залишилися без заробітної плати. Для виплати заробітної плати позивач був змушений акумулювати необхідні кошти, скоротивши інші витрати, при цьому жодного додаткового фінансування з державного бюджету не отримував. Разом з тим, відповідач просить надати ще рік для виконання рішення, хоча вже мав достатньо часу - близько року для часткової або повної оплати боргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи гарантійними листами та проектом мирової угоди. Однак відповідач зволікав з оплатою. Така поведінка суперечить положенням статей 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 55 та 129-1 Конституції України, які гарантують ефективний судовий захист та обов'язковість виконання судових рішень.
З огляду на викладене, позивач вважає, що заява відповідача є спробою ухилення від виконання рішення і її задоволення призведе до подальшого знецінення боргу через інфляцію та порушення прав позивача.
Приймаючи рішення про можливість (неможливість) розстрочення виконання судового рішення суд врахував і те, що судове рішення ухвалено ще 14.11.2024.
Саме відповідач подав апеляційну скаргу у зв'язку із власною незгодою з винесеним рішенням суду. Апеляційне провадження тривало до 30.04.2025.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2025 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 залишено без змін.
Тому лише 12.05.2025 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 було видано наказ.
Отже наказ суду було видано майже через шість місяців після ухвалення рішення суду, що уже було фактичним відстроченням його виконання для боржника.
Стаття 42 ГК України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані фінансової звітності також з огляду на те, що майновий стан відповідача є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику.
Отже суд розцінює критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю, у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, пункт 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява №41510/98).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
З огляду на вищевикладене, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012).
Таким чином "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення.
Оскільки господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення, та не допускати їх настання, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними доказами, що розстрочення виконання рішення суду зробить реальною можливість отримання боргу позивачем і не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.
Окремо суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано належних доказів можливості виконання рішення суду на умовах розстрочення.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарсько-процесуальне законодавство не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання.
Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами, встановленими Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статей 73, 74, 77, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень статей 76, 77, 91 ГПК України, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів перебування підприємства-відповідача у більш скрутному фінансовому становищі ніж позивач; судом також не встановлено наявності інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності виконання рішення суду, які могли б слугувати підставою для розстрочення виконання рішення суду.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до таких висновків:
- заявником не надано доказів, які б підтверджували наявність виключних обставин, що унеможливлюють виконання судового рішення. Надані вибіркові документи не дають можливості зробити однозначний висновок щодо фінансового стану боржника, а також проаналізувати вплив негайного виконання судового рішення на такий стан;
- заявником не надано доказів того, що він зможе виконати рішення суду на умовах розстрочення;
- посилання заявника на скрутне фінансово-економічне становище не є винятковою обставиною в розумінні частини 3 ГПК України, за наявності якої можливе надання відстрочення виконання рішення;
- скрутне фінансово-економічне становище заявника утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу певних об'єктивних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим;
- розстрочення виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав;
- із підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Надання за вищезазначених обставин боржникові можливості тимчасово не виконувати рішення суду (розстрочення) буде порушенням права власності позивача у розумінні частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
З огляду на викладене, оцінивши надані відповідачем докази у сукупності з фактичними обставинами справи, суд доходить висновку, що вимоги відповідача про надання розстрочення виконання судового рішення не підлягають задоволенню, оскільки обставини справи не дають змоги зробити обґрунтований висновок про те, що розстрочення виконання призведе до покращення фінансового стану відповідача /докази зворотного суду не надані/, а тому сплив дії розстрочення не буде гарантією належного виконання судового рішення у справі.
Також суд звертає увагу заявника на те, що сторони справи не позбавлені можливості укласти мирову угоду в процесі виконання рішення суду в порядку ст. 330 ГПК України.
Разом з тим, 04.06.2025 від Державного підприємства "Дніпровський державний цирк" надійшла заява, у якій заявник просив до моменту набрання законної сили рішенням суду по суті заяви ДП "Дніпровський державний цирк" від 20.05.2025 про розстрочення виконання судових рішень зупинити проведення виконавчих дій по примусовому виконанню наказів від 12.05.2025 у справі №910/7054/24.
Заявник мотивував заяву тим, що 03 червня 2025 року Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавчі провадження ВП № 78250136 та ВП № 78250696 по виконанню вказаних судових рішень.
Однак не зважаючи на наявність судового рішення про призначення до розгляду заяви про розстрочку виконання судового рішення, територіальним органом державної виконавчої служби розпочато виконавчі дії, вчинення яких може призвести до неможливості примусового виконання судового рішення в повному обсязі та поставлення державного підприємства у становище на межі банкрутства, наслідком чого буде повне невиконання судового рішення у найближчий час, а перспектива його виконання буде досить віддаленою. Крім того, в разі задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення, то вчинення примусових виконавчих дій зробить неможливим виконання такого рішення суду.
На думку заявника, не залежно від суті прийнятого судом рішення, яке буде ухвалено за наслідком розгляду заяви про розстрочення виконання судового рішення, є доцільним та послідовним рішення про зупинення виконавчих дій до моменту набрання законної сили рішенням суду по суті заяви ДП «Дніпровський державний цирк» від 20.05.2025 про розстрочення виконання судових рішень у справі № 910/7054/24.
При цьому заявник послався на ч. 7 ст. 327 ГПК України згідно з якою, у разі вирішення питання про відстрочення чи розстрочення виконання, зупинення виконання судового рішення, суд вносить відповідну ухвалу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше двох днів з дня її постановлення у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Суд розглянувши клопотання заявника зазначає таке.
Повний текст ухвали від 28.05.2025 про прийняття заяви ДП "Дніпровський державний цирк" про розстрочення виконання рішення та додаткового рішення, того ж дня була внесена до ЄДРСР, копії ухвали були надіслані учасникам справи до їх електронних кабінетів.
Порядок зупинення вчинення виконавчих дій передбачений п. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.
Водночас, суд не знайшов підстав для відстрочення виконання рішення.
При цьому ані положеннями ч. 7 ст. 327 ГПК України, ані іншими положенням ГПК України не передбачено можливості такого зупинення за встановлених судом обставин.
Таким чином, клопотання щодо зупинення проведення виконавчих дій до моменту набрання законної сили рішенням суду по суті заяви ДП "Дніпровський державний цирк" від 20.05.2025 про розстрочення виконання судових рішень не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 234, 331 ГПК України, суд
У задоволенні заяви Державного підприємства "Дніпровський державний цирк" про розстрочення виконання судового рішення відмовити.
У задоволенні заяви Державного підприємства "Дніпровський державний цирк" про зупинення проведення виконавчих дій відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повна ухвала складена 11.06.2025.
Суддя С.А. Дупляк