вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.06.2025м. ДніпроСправа № 904/429/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Скриннікової Н.С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (без виклику представників сторін) справу за позовом Криворізької міської ради (код ЄДРПОУ 33874388) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомторг» (код ЄДРПОУ 24995192) про стягнення заборгованості з орендної плати за землю в сумі 150 572, 06 грн
Рух справи та процесуальні дії у справі.
Криворізька міська рада звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомторг» про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:381:0037, площею 1, 3200 га у розмірі 150 572, 06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані несплатою орендної плати за період з 01.01.2022 по 21.11.2023 за договором оренди земельної ділянки № 2019129 від 04.03.2019.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено суддю Скриннікову Н.С., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025.
13.02.2025 своєю ухвалою Господарський суд Дніпропетровської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Вирішив здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
04.03.2025 вважається днем вручення ухвали від 10.12.2024, оскільки поштове відправлення (трек номер 0610231172958) не було вручено відповідачу (адресат відсутній за адресою).
Відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Відповідач в порушення вимог частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не зареєстрував, чим обмежує можливість обміну (надсилання та отримання) документів (в тому числі процесуальних документів) між судом та юридичною особою.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою, фізичною особою - підприємцем документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, а ухвала суду від 13.02.2025 вважається врученою відповідачу 04.03.2025.
Станом на 10.06.2025 відповідач відзив на позов суду не подав.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд визнав, що відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позову заяву і доказів, мав можливість його подати, але не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, а тому суд вирішив розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд визнав, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Стислий виклад позиції позивача
Криворізька міська рада зазначає, що ТОВ «Інтеркомторг» має заборгованість з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:381:0037, площею 1, 3200 га у розмірі 150 572, 06 грн., яка нарахована за період з 01.01.2022 по 21.11.2023 на підставі договору оренди земельної ділянки № 2019129 від 04.03.2019.
Судовий збір в сумі 3 028, 00 грн позивач просить суд покласти на відповідача.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
Господарський суд розглянув подані докази, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті на предмет їх належності, достовірності, вірогідності та
Предметом позову є вимога про стягнення заборгованості за оренду земельної ділянки комунальної власності (з урахуванням пені) в сумі 150 572, 06 грн.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з належним укладенням договору, погодженням умов договору, строку його дії, порядку та строку та порядку оплати, настання обов'язку зі сторони відповідача заплатити за оренду землі, допущення невиконання (прострочення боржника) зобов'язань відповідачем, наявність підстав для стягнення пені у заявленій до стягнення сумі.
Підставою позову позивач визначає порушення відповідачем умов договору земельної ділянки, яке виразилось у несплаті орендної плати за період з 01.01.2022 по 21.11.2023.
Суд має зокрема встановити чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1) Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже твердження позивача підлягають перевірці, а докази оцінці на предмет належності доказів і доведеності доказами тих обставин за для підтвердження яких вони подані.
Обставини справи встановлені судом.
14.03.2019 між Криворізькою міською радою. як Орендодавцем та ТОВ «Інтеркомторг», як Орендарем укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:381:0037, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, Покровський район, вул. Фабрична, Зю, прим. 1
23.11.2020 речове право - право оренди земельної ділянки, зареєстроване у Державному реєстрі, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав (номер інформаційної довідки 245134887 від 19.02.2021)
Відповідно до п. 1. Договору Орендодавець на підставі рішення міської ради від 24.10.2018 № 3155 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення нежитлового приміщення у блоці складів Ю, Ю1, Ю2.
Пункт 2. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1, 3200 га.
Пункт 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 06.11.2018 № 97-4-0.22-2133/165-18 становить 15 137 628, 00 грн.
Пункт 6. Договір укладено терміном до 21.11.2023.
Пункт 7. Річна орендна плата за землю на момент укладання договору вноситься Орендарем в розмірі 136 238, 65 грн. виключно у грошовій формі за ставкою 0,9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Пункт 8. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства. Орендар самостійно зобов'язується щорічно відповідно до інформації Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, опублікований в засобах масової інформації, здійснювати індексацію нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів формою, що заповнюється під час укладання або зміни умов Договору чи продовження до цього дії.
Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнення його дії.
Пункт 10. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.
Пункт 13. Орендар самостійно обчислює суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 20 лютого поточного року подає відповідному органу державної фіскальної служби податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Пункт 25 (підпункт без номеру) Обов'язки Орендаря: орендар зобов'язаний систематично сплачувати орендну плату в повному обсязі в установлений Договором строк.
Згідно з відомостями з Державного реєстру нерухомого майна (номер інформаційної довідки 409249380 від 23.01.2025 відповідач є власником нерухомого майна за адресою: м. Кривий ріг, вул. Фабрична, будинок 3ю, прим 1, загальна площа 2 623, 4 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 606670912110, нерухоме майно розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:381:0037.
Відповідно до Листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №6-28-0.222-600/2-24 від 12.01.2024 значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2022 рік - становить 1, 15, за 2023 - 1, 051.
За даними листа Державної податкової служби від 15.11.2024 № 52961/5/04/-36-04-12-14 за показниками поданої звітності з плати за землю ТОВ «Інтеркомторг» визначає податкові зобов'язання за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:381:0037, площею 1, 3200 га в сумі 145 131, 44 грн.
28.02.2024 на адресу відповідача надіслано претензію з вимогою про сплату заборгованості за оренду землі, обґрунтовану несплатою в повному обсязі орендної плати за 2022-2023 роки з урахуванням пені.
Доказів надання відповіді на претензію суду не надано.
Позивач зазначив, що звернення з даним позовом викликано порушенням інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу, як власника земель міста, зумовленого неналежним виконанням Відповідачем умов договору оренди земельної ділянки в частині сплати орендної плати у період з 01.01.2022 по 21.11.2023, що призвело до недоотримання місцевим бюджетом коштів у відповідному розмірі.
За даними розрахунку заборгованості за 2022-2023 роки орендна плата не сплачена в сумі 132 396, 41 грн., пеня становить 18 175, 65 грн
Відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач не подав відзив і не надав суду свій розрахунок заборгованості, а тому суд вирішив прийняти розрахунок позивача, як такий що підтверджує суму заборгованості.
Відповідно до Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи місцевого самоврядування в межах, визначених Основним Законом України (ст. 13 Конституції України).
Згідно зі статтями 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю та інше.
Наведена норма кореспондується з приписами статей 142-145 Конституції України, відповідно до яких до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, шляхом прийняття рішень. Права місцевого самоврядування захищаються у судовому порядку.
В силу статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Згідно з ч.1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.
Частиною 2 ст. 83 Земельного кодексу України встановлено, що у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Як визначено статтею 93 ЗК України, статтею 1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Відповідно до п. в ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Згідно з ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.
За приписами пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю.
Плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Відповідач є орендарем (землекористувачем) земельної ділянки, а тому є суб'єктом плати за землю у формі орендної плати (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з пунктом 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
В силу статті 143 Конституції України, статей 12, 284 ПК України, частини першої статті 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов'язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, пп. 14.1.147. п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу (надалі - Рішення від 26.05.2021 №506), яким установлено, у тому числі, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, та яке набрало чинності з 01.01.2022.
Згідно пунктів 1 та 15 Договору, цільове призначення спірної земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, код 11.02 за Класифікацією видів цільового призначення земель, що відповідає розміру ставки орендної плати - 3,0 % від нормативної грошової оцінки земель міста (див. рядок 11.02 в додатку 2 до Рішення від 26.05.2021 №506).
Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.
У відповідності до статті 23 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів До 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень (п. 12.03. ст. 12 ПК України). Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
Також, за підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
За статтею 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно- правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.
У відповідності до статті 23 цього ж Закону технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
Встановлення Криворізькою міською радою, як то передбачено нормами Податкового кодексу України, ставок плати за землю у відповідному періоді та затвердження нової технічної документації про нормативну грошову оцінку земель міста є підставою для перегляду розміру орендної плати без внесення змін до цього Договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (п.71).
А отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку. Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №917/353/19.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про оренду землі» зміна найменування сторін договору оренди землі, зокрема внаслідок реорганізації юридичної особи або зміни типу акціонерного товариства, не є підставою для внесення змін до договору оренди землі та/або його переоформлення. Зміна власника всього майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу відповідно до затвердженого судом плану санації не є підставою для внесення змін до договору оренди землі та/або його переоформлення.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, і мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Зобов'язанням, у розумінні статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як визначено положеннями статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій, їх розміру та строку (терміну) нарахування за прострочення виконання зобов'язання.
Частиною першою статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 ст. 217 ГК України).
Відповідно до статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як визначено статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з пунктами 129.4, 129.5 статті 129 ПК України на суми грошового зобов'язання, визначено підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх платників та всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.
Частиною 6 статті 231 ГК України регламентовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 4 статті 232 ГК України встановлено, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
За частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки (термін) їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Пунктом 12 Договору від 14.03.2019 № 2019129 Криворізька міська рада та ТОВ «Інтеркомторг» погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, стягується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Суд встановив, що відповідач належним чином не виконував зобов'язання за Договором оренди земельної ділянки № 2019129 від 14.03.2019 щодо сплати орендної плати, позивач нарахував пеню за період з 01.07.2023 по 30.11.2024 в розмірі 18 175, 65 грн, яка підлягає стягненню.
Підсумовую викладене суд встановив, що позивач є управленою стороною та кредитором, а відповідач є боржником, який прострочив виконання зобов'язання, позовні вимоги підлягають задоволенню як такі, що підтверджені та обґрунтовані на підставі доказів та закону.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Задовольнити позов повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомторг» (індекс 50106, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Фабрична, будинок 3ю, приміщення 1, код ЄДРПОУ 24995192) на користь Криворізької міської ради (індекс 50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388) заборгованість за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:381:0037 в сумі 132 396, 41 грн; пеню в сумі 18 175, 65 грн; судовий збір в сумі 3 028, 00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 10.06.2025
Суддя Н.С. Скриннікова