вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
10.06.2025р. Справа № 904/2981/25
За заявою: Фізичної особи-підприємця Труш Оксани Юріївни про забезпечення позову у справі
За позовом: Фізичної особи-підприємця Труш Оксани Юріївни, м. Ніжин
До: Фізичної особи-підприємця Лисака Олександра Ілліча, м. Кривий Ріг
Про: розірвання договору та стягнення 135 000,00грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
Без участі представників сторін
ФОП Труш О.Ю. (позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до ФОП Лисак О.І. (відповідач), в якій просить суд:
- розірвати договір №9 від 06.09.23р.на виготовлення обладнання, укладений між позивачем, ФОП Труш О.Ю. (код РНОКПП НОМЕР_1 ) та ФОП Лисаком О.І. (код РНОКПП НОМЕР_2 );
- стягнути передоплату в розмірі 135 000,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №9 на виготовлення обладнання від 06.09.23р. в частині повного та своєчасного виконання робіт.
Одночасно з позовною заявою ФОП Труш О.Ю. (позивач) звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_1 (код РНОКПП), а також кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми ціни позову, що становить 135 000, 00грн. та на майно ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) в межах різниці між сумами ціни позову, що становить 135 000,00грн., та арештованих грошових коштів, належних йому.
В обґрунтування вказаної заяви позивач, з посиланням, зокрема, на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.23р. у cправі № 905/448/22, зазначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані матеріали, суд дійшов висновку про її задоволення з таких підстав.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.20р. у справі № 753/22860/17).
У п.п. 47-48 постанови від 24.04.24р. у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.23р. у справі №905/448/22).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з сумою коштів, на які просить накласти арешт.
Враховуючи можливість відсутності на рахунку відповідача необхідної суми коштів, на час ухвалення рішення, у випадку задоволення позову, господарський суд дійшов висновку про необхідність застосувати захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ФОП Лисака О.І. в межах ціни позову в розмірі 135 000,00грн.
Невжиття цього заходу забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовної вимоги поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Подібний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.20р. у справі № 490/6312/19, від 21.12.20р. у справі № 487/5726/19.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.22р. у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, ст. 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на нерухоме майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.20р. у справі № 381/4019/18.
Частиною 4 ст. 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.21р. у справі №910/4669/21).
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.22р. у справі №910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.20р. у справі №910/9400/20, від 21.12.20р. у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
У заяві про забезпечення позову позивач просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках відповідача в межах суми стягнення в розмірі у розмірі 135 000,00грн.
За умови неможливості станом на цей час встановити достатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на його рахунках в банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 135 000,00грн., відсутності будь-яких даних про вартість майна, на яке заявник просить суд накласти арешт; з метою дотримання принципу співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами, господарський суд дійшов до висновку про доцільність накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно відповідача та грошові кошти у межах суми позовних вимог 135 000,00грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Заяву Фізичної особи-підприємця Труш Оксани Юріївни про забезпечення позову - задовольнити.
2. Накласти арешт на рухоме та не рухоме майно Фізичної особи-підприємця Лисака Олександра Ілліча ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_2 ) та на грошові кошти, що обліковуються на рахунках Фізичної особи-підприємця Лисака Олександра Ілліча ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_2 ), в межах ціни позову - 135 000,00грн.
Стягувач: Фізична особа-підприємець Труш Оксана Юріївна ( АДРЕСА_2 ; код РНОКПП НОМЕР_1 );
Боржник: Фізична особа-підприємець Лисак Олександр Ілліч ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_2 )
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили 10.06.25р. та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох років до 10.06.28р.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Учасники судового процесу мають право звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково.
Оскарження ухвали в частині забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя Васильєв О.Ю.