вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.06.2025м. ДніпроСправа № 904/10560/17 (904/2196/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Товстоп'ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий світ" арбітражного керуючого Смолова Костянтина Вікторовича, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "АГРОЛІДЕР", м. Дніпро
про стягнення коштів отриманих без достатньої правової підстави
Представники:
від позивача: Смолов К.В., посвідчення №1950 від 21.12.2018
від відповідача: не з'явився
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий світ" арбітражний керуючий Смолов Костянтин Вікторович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "АГРОЛІДЕР" про стягнення коштів отриманих без достатньої правової підстави, в якому просить суд:
1. Відстрочити позивачеві сплату судового збору у розмірі 4844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 коп.) до моменту ухвалення судового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУКТОВИЙ СВІТ" (код ЄДРПОУ 33590996) в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Смолова Костянтина Вікторовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1894 видане Міністерством юстиції України 21.12.2018, 49001, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 59, офіс 234) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АГРОЛІДЕР" (ідентифікаційний код юридичної особи 35028721, адреса: 49019, м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 27) про стягнення безпідставно набутих коштів.
2. Прийняти позовну заяву до розгляду та призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АГРОЛІДЕР" (ідентифікаційний код юридичної особи 35028721, адреса: 49019, м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУКТОВИЙ СВІТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 33590996, адреса: 49026, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 60-62) безпідставно набуті кошти у розмірі 12 201 350,00 грн (дванадцять мільйонів двісті одна тисяча триста п'ятдесят гривень 00 коп.).
4. Розподілити судові витрати у справі за даним позовом відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства.
Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 16.01.2018 Господарським судом Дніпропетровської області відносно позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий світ" (м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 60-62, код ЄДРПОУ 33590996) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/10560/17, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А. Є.
21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до положень частини 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/10560/17(904/2196/25) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.
Ухвалою суду від 07.05.2025 клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий світ" арбітражного керуючого Смолова Костянтина Вікторовича про відстрочення сплати судового збору задоволено та відстрочено сплату суми судового збору у сумі 4 844,80 грн до ухвалення судового рішення у справі №904/10560/17(904/2196/25). Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 03.06.2025 о 10:30 год.
У судове засідання, призначене на 03.06.2025 представник відповідача не з'явився.
У судове засідання, призначене на 03.06.2025, з'явився представник позивача.
Так, судом встановлено, що ухвалою суду від 07.05.2025, зокрема, було роз'яснено відповідачу, що відповідно до ст. 178 ГПК України він має право надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позовну заяву, додаткових доказів у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
29.05.2025 ухвала суду від 07.05.2025 про відкриття провадження у справі №904/10560/17(904/2196/25), яка була направлена на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "АГРОЛІДЕР" була повернута на адресу Господарського суду Дніпропетровської області з відміткою АТ "Укрпошта" "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За загальними вимогами пункту 91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 №270 (далі Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92 Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об'єкті поштового зв'язку не передбачено (п. 102 Правил).
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).
Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, Правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення "за закінченням терміну зберігання", суперечить вимогам Правил, та фактично відповідає причині повернення "у зв'язку з відсутністю адресата".
Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв'язку, слід дійти висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Станом на 03.06.2025 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
Суд заслухав вступне слово представника позивача.
Суд здійснив дослідження доказів.
У судовому засіданні, призначеному на 03.06.2025, оголошене скорочене рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2024 у справі №904/10560/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРУКТОВИЙ СВІТ" було визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру у справі, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Смолова Костянтина Вікторовича (свідоцтво №1894, видане Міністерством юстиції України 21.12.2018, адреса: 49001, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 59, офіс 234).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/10560/17(904/6188/21) від 02.10.2024 було визнано фраудаторними та недійсними договори позики між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРУКТОВИЙ СВІТ" (код ЄДРПОУ 33590996) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АГРОЛІДЕР" (код ЄДРПОУ 35028721), зокрема:
Договір позики № 15/12/15 на 2 851 950,00 грн;
Договір позики № 151117 на 557 500,00 грн;
Договір позики № 18/01/16 на 4 837 000,00 грн;
Договір позики № 19/04/16 на 880 900,00 грн;
Договір позики № 22/02/16 на 3 074 000,00 грн.
Позивач зазначив, що на виконання вказаних договорів ТОВ "ФРУКТОВИЙ СВІТ" було перераховано ТОВ "КОМПАНІЯ "АГРОЛІДЕР" грошові кошти на загальну суму 12 201 350,00 грн (дванадцять мільйонів двісті одна тисяча триста п'ятдесят гривень 00 коп.).
Зазначені обставини встановлені, зокрема, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2024 по справі № 904/10560/17 (904/6188/21).
Відтак, Позивач дійшов висновку, що відсутні будь-які правові підстави для утримання зазначених грошових коштів ТОВ "КОМПАНІЯ "АГРОЛІДЕР".
18.12.2024 ліквідатором ТОВ "ФРУКТОВИЙ СВІТ" була направлена вимога № 02-18/228 від 18.12.2024 на адресу ТОВ "КОМПАНІЯ "АГРОЛІДЕР" про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 12 201 350,00 грн (том 1 - 9 а.с.).
В той же час, станом на дату звернення з вказаною позовною заявою, грошові кошти за вищезазначеними фраудаторними договорами позики повернуто не було.
У зв'язку з чим, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АГРОЛІДЕР" (ідентифікаційний код юридичної особи 35028721, адреса: 49019, м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУКТОВИЙ СВІТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 33590996, адреса: 49026, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 60-62) безпідставно набуті кошти у розмірі 12 201 350,00 грн (дванадцять мільйонів двісті одна тисяча триста п'ятдесят гривень 00 коп.).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з таких підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договорів, укладених за умови дотримання загальних принципів цивільного законодавства.
Одними з фундаментальних принципів цивільних відносин є справедливість, добросовісність і розумність. Це означає, що суб'єкти цивільних правовідносин повинні діяти добросовісно і розумно для досягнення легітимності у виникненні прав та обов'язків.
Ці принципи стосуються також прав та обов'язків, які виникають на підставі договорів як однієї з форм правочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України).
При здійсненні цивільних прав особа повинна дотримуватися моральних засад суспільства (ч. 4 ст. 13 ЦК України).
Відповідно до ч. 6 ст.1 3 ЦК України, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити положенням цього Кодексу, іншому цивільному законодавству, інтересам держави і суспільства, а також моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути укладений у формі, встановленій законом, і бути спрямованим на досягнення реальних правових наслідків, що ним передбачені.
Правочин, укладений батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх або непрацездатних дітей.
У разі порушення хоча б однієї з вимог цієї статті або загальних принципів цивільного законодавства під час укладення правочину, такий договір не може вважатися чинним і визнається недійсним, а майно (в тому числі грошові кошти) вважається набутими безпідставно і підлягає поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України), а також результатом виконання недійсного правочину ( п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Таким чином, застосування до спірних правовідносин положень глави 83 та, зокрема, ст. 1212 ЦК України є можливим у разі існування однієї з обов'язкових умов, а саме:
Набуття однією зі сторін за рахунок іншої майна (коштів);
Відсутність підстав для отримання майна (коштів);
Підстава на якій було набуте таке майно (кошти) згодом відпала, в тому числі у зв'язку з визнанням договору недійсним.
За таких обставин суд дійшов висновку, що саме ця стаття та глава 83 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а також зважаючи на те, що кошти знаходяться у ТОВ "КОМПАНІЯ "АГРОЛІДЕР" за недійсними правочинами і для повернення безпідставно стягнутих коштів, підлягають застосуванню зазначені вище положення цивільного законодавства, на відміну від положень ч. 1 ст. 216 ЦК України, яка передбачає здійснення саме двосторонньої реституції.
Подібного висновку щодо різниці між відносинами, які регулюються ст. 216 та ст. 1212 Цивільного кодексу України дійшов у постанові Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в справі № 396/29/17 від 27.11.2019. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21 (п. 73-83) також було застосовано схожий підхід.
Зобов'язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов'язаний повернути предмет власного збагачення.
Традиційно в доктрині цивільного права зобов'язання, які є наслідком безпідставного збагачення, іменуються кондикційними (з лат. "condictio sine causa" - повернення збагачення, одержаного без правової (справедливої) підстави).
Приписи глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача такого майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України).
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.
Кондикційні зобов'язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню.
Безпідставне збагачення може полягати як у так званому "фактичному" збагаченні, коли набувач, не отримуючи права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в "юридичному" збагаченні, коли набувач отримує суб'єктивне право на предмет збагачення.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (постанова Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).
Конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність встановлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Сутність зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18).
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19).
Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 916/913/21 (п. 27-29) було також сформовано наступні висновки:
"Тлумачення змісту ст. 216 ЦК України свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов'язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю. Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину. Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами.
Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.
Водночас частинами 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Верховний Суд вже неодноразово висновував (див. постанови від 27.11.2019 у справі №396/29/17, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 13.05.2021 у справі №910/6360/20), що системне тлумачення абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; б) правила абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України".
Враховуючи наведене, для повернення виконаного за недійсним правочином у разі, коли тільки одна із сторін здійснила його виконання, правила статті 216 ЦК України не застосовуються, а повернення виконаного здійснюється на підставі положень глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України.
Крім того, відповідно до висновку сформульованого Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15: "Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі N 917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19, від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 643/8385/21, від 18 жовтня 2023 року у справі N 639/6422/21".
Відповідно до висновку зробленого у постанові КЦС ВС від 26 вересня 2019 року у справі № 520/4210/18: "Тлумачення статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав".
Як вбачається з матеріалів справи про банкрутство ТОВ "ФРУКТОВИЙ СВІТ" та підтверджується рішенням суду у справі № 904/10560/17(904/6188/21) від 06.10.2024, при укладенні Договорів позики №15/12/15 від 15.12.2015, № 18/01/16 від 18.01.2016, № 22/02/16 від 22.02.2016, № 19/04/16 від 19.04.2016, № 151117 від 15.11.2017 ТОВ "ФРУКТОВИЙ СВІТ" діяло очевидно недобросовісно, штучно створивши передумови для порушення щодо себе справи про банкрутство з метою уникнення належного виконання зобов'язань перед іншими кредиторами:
"Відповідно до абзацу 11 п. 3.2. Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками:
- зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства;
- штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості:
- продаж задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів (особлива увага приділяється договорам відчуження майна або оренди майна, зокрема перевіряється відповідність ціни реалізації ринковій та наявність дозволу на вказані операції органу, уповноваженого управляти майном);
- продаж товарів (робіт, послуг), які виготовляє підприємство, за ціною, нижчою за собівартість, без належних економічних підстав (наприклад, регульована ціна реалізації, яка корегується за рахунок коштів державної підтримки; продаж за передоплатою; тимчасове зниження ціни в рекламних цілях: продаж морально застарілої продукції; продаж продукції, що не користується попитом; продаж товарних залишків готової продукції для перепрофілювання або запуску нового виробництва; продаж товарних залишків (сезонної продукції) у зв'язку із закінченням сезону тощо);
- у разі збиткової діяльності підприємства спрямування отримуваних грошових засобів та інвестицій на закупівлю товарів, робіт, послуг, безпосередньо не задіяних у виробничо-господарській діяльності: необґрунтоване зменшення або збільшення штату підприємства.
Відтак, вищезазначене підтверджує позицію Позивача, що оскільки укладення Договорів поворотної фінансової допомоги №15/12/15 від 15.12.2015, №18/01/16 від 18.01.2016, №22/02/16 від 22.02.2016, №19/04/16 від 19.04.2016, №151117 від 15.11.2017 призвело до зменшення майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Світ", яке знаходиться у розпорядженні підприємства, вказані дії спрямовані на шкоду кредиторам.".
Зважаючи на те, що Договори №15/12/15 від 15.12.2015, №18/01/16 від 18.01.2016, №22/02/16 від 22.02.2016, №19/04/16 від 19.04.2016, №151117 від 15.11.2017 визнано недійсним і рішення суду набрало законної сили, а виконання договору здійснювалось однією стороною - ТОВ "ФРУКТОВИЙ СВІТ", то в силу положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, майно (грошові кошти), набуте за договорами, що визнані судом недійсними є таким, що набуто без достатньої правової підстави, а тому підлягає поверненню на користь ТОВ "ФРУКТОВИЙ СВІТ".
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Враховуючи, що Позивачем судовий збір за подання позовної заяви не сплачувався, сума судового збору в сумі 4 844,80 грн підлягає стягненню з Відповідача в дохід державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий світ" арбітражного керуючого Смолова Костянтина Вікторовича (49026, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 60-62, код ЄДРПОУ 33590996) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "АГРОЛІДЕР" (49019, м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 27, код ЄДРПОУ 35028721) про стягнення коштів отриманих без достатньої правової підстави - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "АГРОЛІДЕР" (49019, м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 27, код ЄДРПОУ 35028721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий світ" (49026, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 60-62, код ЄДРПОУ 33590996) безпідставно набуті кошти у розмірі 12 201 350,00 грн (дванадцять мільйонів двісті одна тисяча триста п'ятдесят гривень 00 коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "АГРОЛІДЕР" (49019, м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 27, код ЄДРПОУ 35028721) в дохід державного бюджету (отримував коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ Господарського суду Дніпропетровської області 03499891) у розмірі 4 844,80 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено та підписано 11.06.2025.
Суддя А.Є. Соловйова