вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"04" червня 2025 р. Cправа № 902/334/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,
За участю представників:
Прокурор Ярмощук В.П., №077237 від 11.04.2023,
відповідачв не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Керівника Немирівської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька обл., 22800)
в інтересах держави
до: Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 4 м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22500)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД"ЕКОАГРОІНВЕСТ" (вул. Данила Нечая, 65, м. Вінниця, Вінницький район, Вінницька обл., 21000)
про: визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі та повернення водного об'єкту із земельною ділянкою під ним
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЕКОАГРОІНВЕСТ" про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі та повернення водного об'єкту із земельною ділянкою під ним.
Ухвалою суду від 25.03.2025 відкрито провадження у справі № 902/334/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 21.04.2025.
03.04.2025 до суду від представника відповідача1 надійшла заява про проведення розгляду справи за відсутності представника відповідача1.
На визначену судом дату в судове засідання 21.04.2025 з'явився прокурор.
За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою відклав судове засідання на 12.05.2025 об 11:30 год.
Враховуючи неявку у судове засідання відповідачів, ухвалою суду від 21.04.2025 останніх повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
На визначену судом дату в судове засідання 12.05.2025 з'явився прокурор.
За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.06.2025 о 10:45 год.
Враховуючи неявку у судове засідання відповідачів, ухвалою суду від 12.05.2025 останніх повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
На визначену судом дату в судове засідання 04.06.2025 з'явився прокурор, інші учасники процесу правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористались.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання позивача та відповідача.
В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі, та просив їх задовольнити.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
В судовому засіданні 04.06.2025 в зв'язку з неявкою учасників справи на проголошення вступної та резолютивної частини рішення остання долучена до матеріалів справи без проголошення.
Оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішенням Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області без номеру від 1.02.2020 «Про надання дозволу на укладення договору оренди землі» надано дозвіл на укладення договору оренди із Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД'ЕКОАГРОІНВЕСТ» оренди земельної ділянки цільове призначення (10.07) для рибогосподарських потреб загальною площею 40,4949 га, яка знаходиться на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області. Вказаним рішенням (п.2, п.3) встановлено ставку орендної плати в розмірі 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД'ЕКОАГРОІНВЕСТ» зареєструвати договір оренди відповідно до чинного законодавства.
На виконання даного рішення 25.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД'ЕКОАГРОІНВЕСТ» та Нападівською сільською радою було укладено договір оренди водного об'єкта, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування водний об'єкт для рибогосподарських потреб. Ставок «Церковний» площею 18,3010 га, розташований в межах населеного пункту с. Нападівка Липовецького району Вінницької області.
Відповідно до п. 2. Договору об'єктом оренди є земельна ділянка під водним об'єктом 18,3010 га., кадастровий номер 0522283800:01:002:0041.
П. 3 Договору встановлено, що у межах об'єкта оренди розміщена гідротехнічна споруда.
До складу гідровузла водного об'єкта входять:
Гребля - 0,6025 га - глуха земляна, низьконапірна; матеріал - суглинисті ґрунти. Водоскидна споруда - шахтний водоскид суміщений з донним водовипуском; матеріал - бутобетон, металеві щити, метал; вид регулювання - затвори щитові. Гребля використовується як внутрішньогосподарська дорога з твердим покриттям (камінь, брущатий).
П. 5 Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 245600,00 грн.
Згідно п. 8. Договору, договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У такому випадку орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. До листа-повідомлення про поновлення договору орендар додає проект додаткової угоди.
Пунктом 9 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем: за воду (водний простір) у розмірі 5659,77 грн в рік, код платежу 2213002 в УДКСУ у Липовецькому району; за земельну ділянку за місцем її розташування у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі у сумі 10065,00 грн в рік, код платежу 18010900, УДКСУ у Липовецькому районі.
П. 14 Договору встановлено, що об'єкт оренди передається для рибогосподарських потреб.
В подальшому державним реєстратором Славнянської сільської ради Липовецького району 29.07.2020 проведено державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД'ЕКОАГРОІНВЕСТ» на земельну ділянку з кадастровим номером 0522283800:01:002:0041 площею 18,9035 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2137152405222, номер запису про інше речове право 37587442).
Відповідно до рішення Липовецької міської ради від 09.01.2020 № 32 «Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Липовецької міської ради» Липовецька міська рада є правонаступником Нападівської сільської ради Липовецького району.
Прокурор зазначає, що дане рішення прийнято за відсутності підстав, передбачених ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, які надавали б право Нападівській сільській раді Липовецького району Вінницької області передавати в користування на умовах оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД'ЕКОАГРОІНВЕСТ» спірний водний об'єкт разом із земельною ділянкою під ним комунальної власності без проведення торгів.
А тому прокурор просить визнати незаконним та скасувати вказане рішення , визнати недійсним спірний договір оренди землі та повернути водний об'єкт із земельною ділянкою під ним.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з такого.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого внесені відповідні повноваження, а також в разі відсутності такого органу.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і змінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовими для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність її захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді.
Таким чином, поняття «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16, ч. 5 ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в України», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до Закону здійснюють правомочність щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
З огляду на положення ч. 1 ст. 83 та ч. 84 Земельного кодексу України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної або комунальної власності.
Таким чином, земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Прийняття рішення про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «ТД'ЕКОАГРОІНВЕСТ» із земель комунальної власності позбавляє конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 172 Цивільного кодексу України, територіальна громада як власник об'єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Таким чином, воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Отже, Нападівська сільська територіальна громада (наразі Липовецька територіальна громада Вінницького району Вінницької області), як власник спірного майна делегувала органу місцевого самоврядування повноваження щодо здійснення права власності від її імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Таким чином, здійснення Нападівською сільською радою, права власності, зокрема розпорядження землею не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватись як вираження волі територіальної громади.
Визначальним у правовідносинах з надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі, здійснене в формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом оформлення договору оренди, укладеного на підставі рішення власника землі (статті 116, 123 ЗК). Тому в разі, якщо правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси, тобто прийнято всупереч волевиявленню власника землі, то такий акт визнається незаконним та скасовується судом на підставі частини 1 статті 21 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Водного кодексу України водні об'єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об'єктом поширюється на такий водний об'єкт.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 зазначеної статті визначено випадки, коли не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності.
Як вбачається з матеріалів справи, передача в користування земельної ділянки у даній справі не підпадає під жоден з випадків, які б надавали встановлену законодавством можливість не проводити земельні торги.
За приписами ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, підставами для визнання акту недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Суд приходить до висновку, що прийняте ним рішення суперечить вимогам Земельного кодексу України, а договір оренди укладений всупереч цивільного законодавства, тому позов підлягає судом задоволенню.
Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.
Отже, при прийнятті рішень про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Так, згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста).
Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій особі у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном , виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 9084,00 грн покладаються на відповідачів пропорційно та підлягають стягненню на користь Вінницької обласної прокуратури.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 238-240 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати рішення 44 сесії 8 скликання Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 19.02.2020 «Про надання дозволу на укладення договору із Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД'ЕКОАГРОІНВЕСТ» оренди земельної ділянки для рибогосподарських потреб, а саме ставу «Церковний», який складається із земельної ділянки під ставком площею 18,3010 га та гідроспорудами площею 0,6025 га, який знаходиться на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.
Визнати недійсним договір оренди водного об'єкту із земельною ділянкою під ним з кадастровим номером 0522283800:01:002:0041, площею 18,9035 га, який розташований у с. Нападівка Вінницького району Вінницької області, укладений між Нападівською сільською радою Липовецького району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД'ЕКОАГРОІНВЕСТ» від 25.02.2020.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД'ЕКОАГРОІНВЕСТ» повернути Липовецькій територіальній громаді в особі Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області водний об'єкт - став «Церковний» та земельну ділянку під ним з кадастровим номером 0522283800:01:002:0041, площею 18,9035 га, які розташовані у с. Нападівка Вінницького району Вінницької області.
Стягнути з Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 4 м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22500, код ЄДРПОУ 04325957) на користь Вінницької обласної прокуратури (вулиця Монастирська, 33, Вінниця, Вінницька область, 21000, код ЄДРПОУ 02909909; банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача МФО: 820172, р/р UA568201720343110002000003988) 4514,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД"ЕКОАГРОІНВЕСТ" (вул. Данила Нечая, 65, м. Вінниця, Вінницький район, Вінницька обл., 21000, код ЄДРПОУ 42674018; банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача МФО: 820172, р/р UA568201720343110002000003988) на користь Вінницької обласної прокуратури (вулиця Монастирська, 33, Вінниця, Вінницька область, 21000, код ЄДРПОУ 02909909) 4514,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
Примірник повного судового рішення надіслати прокуратурі та відповідачу1 в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», відповідачу2 - рекомендованим листом; та на відомі суду адреси електронної пошти прокурора nemyrivprok02@gmail.com, відповідача1 lypovetsmr@gmail.com.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 11 червня 2025 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу 2 (вул. Данила Нечая, 65, м. Вінниця, Вінницький район, Вінницька обл., 21000)