04 червня 2025 року м. Харків Справа № 917/1125/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Стойка О.В.
при секретарі судового засідання Семченко Ю.О.,
за участі представників сторін:
позивача - Теймуразян Л.Ф. (поза межами приміщення суду) - довіреність 01.01.2007-320/д від 15.05.2025
відповідача - Малініна К.М. (поза межами приміщення суду) - ордер ВІ№1298734 від 30.04.2025
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Гоголівської селищної ради Миргородського району Полтавської області (вх.№1025П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.11.2024
у справі №917/1125/21 (суддя Солодюк О.В., дату складання повного тексту рішення не зазначено)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м.Київ
в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз", м.Полтава
до Гоголівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, смт.Гоголеве, Миргородський район, Полтавська область,
про стягнення 3.901.265,82 грн
До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазвидобувного управління "Полтаванафтогаз" до Гоголівської селищної ради про стягнення 3.901.265,82 грн матеріальної шкоди у розмірі різниці між економічно обгрунтованими ПАТ "Укрнафта" тарифами на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії та затвердженими Гоголівською селищною радою тарифами за період з 24.12.2018 по 01.03.2021 (по наданню послуг з теплопостачання) та за період з 01.10.2020 по 01.03.2021 (по наданню послуг з підігріву води для населення). В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач затверджував тарифи на постачання теплової енергії та підігріву води в розмірах, нижчих від собівартості. Довготривале порушення відповідачем майнових прав позивача завдало позивачу матеріальної шкоди у розмірі різниці між економічно обґрунтованими позивачем тарифами на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії за затвердженими відповідачем тарифами.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.12.2021 позов задоволено. Стягнуто з Гоголівської селищної ради на користь ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазвидобувного управління "Полтаванафтогаз" 3.901.265,82 грн заборгованості та 58.518,99 грн судового збору.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 рішення Господарського суду Полтавської області від 16.12.2021 у справі №917/1125/21 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.05.2023 постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 16.12.2022 у справі №917/1125/21 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.11.2024 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Гоголівської селищної ради на користь ПАТ “Укрнафта" в особі Нафтогазвидобувного управління "Полтаванафтогаз" 3.901.265,82 грн шкоди та 58.518,99 грн судового збору.
Відповідач не погоджуючись з рішенням місцевого суду, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.11.2024 у справі №917/1125/21 в якій просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням принципів господарського судочинства та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення і прийняття судом апеляційної інстанції нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- судом першої інстанції не враховано, що заяви позивача разом з доданими додатками щодо встановлення тарифів не відповідали формі та переліку необхідних документів, що передбачені чинним законодавством;
- в даному випадку мала місце недоведеність складу правопорушення, позивачем рішення сесії в порядку адміністративного судочинства не оскаржувалися, що підтверджує той факт, що позивач не вбачав порушення прав та інтересів останнього за результатами прийняття відповідних рішень.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 у справі №917/1125/21 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Гоголівської селищної ради; встановлено строк до 26.05.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 26.05.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 04.06.2025.
16.05.2025 на виконання вимог ухвали суду з Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №917/1125/21.
23.05.2025 через електронну систему “Електронний Суд» на адресу Східного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач погоджується з рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.11.2024 у справі №917/1125/21, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому позивач зазначає, що суд першої інстанції при новому розгляді в повному об'ємі, належним чином виконав вказівки касаційного суду. Зокрема, судом досліджено та надано об'єктивну оцінку поясненням позивача з доданими додатковими доказами, якими підтверджувався факт економічної обґрунтованості розрахунків ПАТ «Укрнафта» та їх відповідність Порядку №869. В той же час, відповідач не вчинив жодної з дій, яку орган місцевого самоврядування зобов'язаний здійснити за наслідками розгляду заяви суб'єкта господарювання, а саме - в місячний термін задовольнити заяву суб'єкта господарювання та прийняти рішення про затвердження запропонованих заявником тарифів або ж протягом десяти робочих днів з дня надходження заяви (з дня її реєстрації) винести рішення про відмову у затвердженні таких тарифів із направленням письмового повідомлення про залишення заяви без розгляду із зазначенням чітких мотивів такої відмови та посиланням на відповідні нормативно-правові акти.
У судовому засіданні 04.06.2025 представник відповідача - Малініна Катерина Миколаївна підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягала на її задоволенні. Представник позивача - Теймуразян Людмила Федорівна, в свою чергу, проти позиції апелянта заперечувала з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Одним із основних предметів діяльності ПАТ “Укрнафта» є здійснення підприємницької діяльності з виробництва, постачання і передачі теплової та електроенергії (п.п. 2.2.20 Статуту ПАТ “Укрнафта»).
Нафтогазовидобувне управління “Полтаванафтогаз» ПАТ “Укрнафта» здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії на підставі ліцензій, виданих Полтавською обласною державною адміністрацією.
НГВУ »Полтаванафтогаз» включено до переліку суб'єктів природної монополії, що здійснює транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами на території Полтавської області.
Включення ПАТ “Укрнафта» в особі НГВУ “Полтаванафтогаз» до вищевказаного переліку свідчить про те, що позивач є суб'єктом природної монополії у сфері транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами на території Полтавської області.
НГВУ »Полтаванафтогаз» ПАТ “Укрнафта» здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам відповідно до затверджених в установленому порядку тарифів води (надалі - Порядок формування тарифів), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869, для встановлення одноставкових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання ліцензіат подає уповноваженому органові у друкованому та електронному вигляді заяву і розрахунки тарифів на планований період за встановленими такими органами формами з відповідними розрахунками, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під час їх проведення.
Тарифи на надання послуг з централізованого опалення - вартість надання одиниці послуги з централізованого опалення відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку; тарифи на надання послуг з централізованого постачання гарячої води - вартість надання одиниці послуги з централізованого постачання гарячої води визначеної кількості та відповідної якості, розрахована на основі економічно обгрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку (п. 4 Порядку формування тарифів).
09.08.2016 листом №11/01-634 позивач - ПАТ “Укрнафта» в особі НГВУ “Полтаванафтогаз» звернувся до Гоголівської селищної ради Великобагачанського району, в якому повідомив про понесення значних збитків в зв'язку з підвищенням цін на енергоносії та просив внести до порядку денного питання погодження економічно обгрунтованих тарифів, а саме:
Тарифи на теплопостачання та підігрів води:
Опалення 1 кв. м. в опалювальний період: 1. Населення - 19,27 грн з ПДВ., Сторонні організації - 33,90 грн з ПДВ.
Теплова енергія, 1 Гкал.: 1. Сторонні організації - 828,00 грн з ПДВ.
Підігрів води 1 куб. м.: 1. Населення - 40,32 грн з ПДВ.
Підігрів води на одного чоловіка в місяць - 123,38 грн з ПДВ.
Також в даному листі позивач повідомив орган місцевого самоврядування про те, що в найближчих населених пунктах, де надаються аналогічні послуги, тарифи на обігрів 1 м.кв. опалювальної площі вищі в 5-6 разів, а тарифи на виробництво 1 Гкал. теплової енергії вищі більші, ніж у 7 разів.
Гоголівська селищна рада, розглянувши звернення позивача, рішенням від 22.09.2016 позачергової 14 сесії 7-го скликання затвердила лише тарифи для сторонніх організацій в наступних розмірах: опалення 1 кв.м. в опалювальний період, з ПДВ - 33,90 грн; теплова енергія, 1 Гкал, з ПДВ - 500,00 грн.
05.10.2016 листом №11/03-808 позивач повторно звернувся до відповідача з проханням щодо підвищення тарифів, з огляду на те, що відповідач всупереч п. 104 Порядку формування тарифів, не затвердив тарифи на теплопостачання та підігрів води для населення
Гоголівська селищна рада рішенням від 31.10.2016 позачергової 15 сесії 7-го скликання затвердила комунальні тарифи для населення в наступних розмірах:
- Опалення (в опалювальний період) 1 кв. м., з ПДВ - 11,36 грн;
- Підігрів води, 1 куб. м., з ПДВ 18,64 грн;
- Підігрів води на одного чоловіка в місяць, з ПДВ - 59,48 грн.
В 2017 році рішенням від 15.08.2017 позачергової 22 сесії 7-го скликання Гоголівської селищної ради було затверджено тариф на опалення 1 кв.м. в опалювальний період для населення в розмірі 19,27 грн з ПДВ.
14.09.2018 листом №01/01/11/06/02/13/03-24 позивач втретє звернувся до Гоголівської селищної ради Великобагачанського району, в якому просив розглянути та затвердити на сесії тарифи на постачання теплової енергії та підігрів води в наступних розмірах:
- Тариф на 1 м2 для населення - 27,00 грн з ПДВ;
- Тариф на 1 м2 для сторонніх організацій - 31,86 грн з ПДВ4
- Розрахунок вартості 1 Гкал. - 1 113,65 грн з ПДВ;
- Тариф на підігрів 1 м3 води - 54,23 грн з ПДВ;
- Тариф на підігрів води на 1 особу - 165,94 грн з ПДВ.
Гоголівська селищна рада, розглянувши звернення позивача, рішенням 31 сесії 7-го скликання від 11.10.2018, всупереч п. 104 Порядку формування тарифів, вирішила відкласти розгляд та затвердження тарифів на постачання теплової енергії та підігріву води, запропонованих НГВУ “Полтаванафтогаз», до наступного засідання сесії Гоголівської селищної ради у зв'язку з коротким терміном на вивчення даного питання.
Позивач зазначає, що з огляду на те, що він не має права припиняти надання послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії і постачання гарячої води, він був змушений надавати вищевказані послуги згідно з останніми затвердженими (хоч і збитковими) тарифами.
04.11.2019 листом № 01/01/11/06/02/16/03-19 позивач вчетверте звернувся до відповідача, в якому повідомив про те, що на житловий будинок за адресою вул.Горєва, 15 в смт.Гоголеве, встановлено вузол обліку тепла та відповідно просив розглянути та затвердити на сесії тарифи на постачання теплової енергії та підігрів води в наступних розмірах:
- Тариф на 1 м2 для населення - 27,00 грн з ПДВ;
- Тариф на 1 м2 для сторонніх організацій - 31,86 грн з ПДВ;
- Розрахунок вартості 1 Гкал. - 1 113,65 грн з ПДВ для сторонніх організацій;
- Розрахунок вартості 1 Гкал. - 1 026,49 грн з ПДВ для населення;
- Тариф на підігрів 1 м3 води - 54,23 грн з ПДВ;
- Тариф на підігрів води на 1-го чоловіка - 165,94 грн з ПДВ.
Вказаний лист відповідач залишив без відповіді.
21.08.2020 листом №01/01/11/06/02/16/03-222 позивач вп'яте звернувся до відповідача, в якому повторно повідомив відповідача про те, що на житловий будинок за адресою вул.Горєва, 15 в смт.Гоголеве встановлено вузол обліку тепла та відповідно вп'яте просив розглянути та затвердити на сесії тарифи на постачання теплової енергії та підігрів води в тих же розмірах, що і в попередньому році. Також позивачем зазначалося про те, що за 9 місяців 2019 року підприємство понесло величезні збитки у зв'язку з незатвердженням економічно обґрунтованих тарифів.
Вказаний лист відповідач всупереч абз.1 п.11 (3) та п.99 (4) Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води також залишив без відповіді.
10.12.2020 листом № 01/01/11/06/02/16/03-350 позивач вшосте звернувся до відповідача, в якому просив затвердити економічно обґрунтовані тарифи.
Гоголівська селищна рада, за результатами розгляду вказаного листа, рішенням 6 позачергової сесії 8-го скликання від 29.01.2021 вкотре всупереч п.99 Порядку формування тарифів» в новій редакції вирішила залишити тарифи на постачання теплової енергії та підігріву води на території Гоголівської селищної ради без змін до закінчення карантину.
08.02.2021 листом №01/01/11/06/02/16/03-05 позивач всьоме звернувся до відповідача, в якому в черговий раз просив затвердити економічно обґрунтовані тарифи.
08.02.2021 листом №01/01/11/06/02/16/03-06 позивач наголосив відповідачеві на тому, що тариф 500 грн. за 1 Гкал з ПДВ не покриває навіть собівартості виготовлення 1 Гкал теплової енергії, яка становить 1050 грн. без ПДВ.
Гоголівська селищна рада, в свою чергу, знову прийняла рішення 7 позачергової сесії 8-го скликання від 19.02.2021, яким затвердила тарифи на постачання теплової енергії та підігріву води в розмірах, нижчих від собівартості.
При цьому, відповідач жодного разу не надавав заперечень щодо необґрунтованості поданих позивачем розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, а також не пояснював причин не затвердження тарифів в розмірах, розрахованих позивачем.
Зважаючи на довготривале порушення відповідачем майнових прав позивача в межах загального строку позовної давності, визначеного ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до суду з позовними вимогами щодо стягнення завданої позивачеві матеріальної шкоди у розмірі різниці між економічно обґрунтованими позивачем тарифами на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії та затвердженими відповідачем тарифами. Позивачем нараховано завдану та невідшкодовану матеріальну шкоду за період з 24.10.2018 по 01.03.2021 (по наданню послуг з теплопостачання) та за період з 01.10.2020 по 01.03.2021 (по наданню послуг з підігріву води для населення) у розмірі 3.901.265,82 грн.
Дана справа була предметом розгляду судами різних інстанцій.
При новому розгляді, Господарський суд Полтавської області, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що внаслідок бездіяльності відповідача (тривале незатвердження тарифів), протиправної поведінки (затвердження тарифів у розмірах значно нижчих від економічно обгрунтованих), відповідач порушив основний принцип регулювання діяльності суб'єктів природних монополій - принцип самоокупності суб'єктів природних монополій. При цьому, господарський суд дослідив надані позивачем розрахунки щодо тарифів на постачання теплової енергії та підігрів води, здійснив перевірку розрахунку тарифів, дійшов висновку що дані тарифи вірні та відповідають "Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води", який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869. І свою чергу Відповідач не надав суду контррозрахунку тарифів, а отже, не спростував правильність їх нарахування позивачем.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
В даному випадку предметом спору є матеріально правова вимога ПАТ “Укрнафта» до органу місцевого самоврядування про стягнення матеріальної шкоди у розмірі різниці між економічно обґрунтованими тарифами на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії та затвердженими селищною радою тарифами.
Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Виконавці відповідних комунальних послуг здійснюють розрахунки економічно обгрунтованих витрат на виробництво (надання) комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.
Повноваження щодо встановлення тарифів на комунальні послуги розмежовані між Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до положень Законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» і «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», НКРЕКП уповноважена встановлювати тарифи на теплову енергію та відповідні комунальні послуги для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється зазначеною комісією.
Щодо інших суб'єктів господарювання, діяльність яких не підлягає ліцензуванню з боку НКРЕКП, встановлення тарифів на теплову енергію та комунальні послуги належить до компетенції органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до повноважень виконавчих органів сільських, селищних та міських рад належить встановлення тарифів на побутові, комунальні (за винятком тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання, централізоване водовідведення, а також послуги з постачання гарячої води, що регулюються Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги - у межах і порядку, визначених чинним законодавством.
Отже, повноваження щодо прийняття рішень про встановлення тарифів на комунальні послуги належать виключно уповноваженим на те органам.
Як вже зазначалось, відповідно до положень Статуту ПАТ "Укрнафта" одним із основних предметів діяльності товариства є надання житлово-комунальних послуг. В свою чергу, Нафтогазовидобувне управління «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії на підставі ліцензій, виданих Полтавською обласною державною адміністрацією.
НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» включено до переліку суб'єктів природної монополії, що здійснює транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами на території Полтавської області. Враховуючи викладене, основною метою діяльності Підприємства позивача, у тому числі, але не виключно, є задоволення потреб, зокрема, у теплопостачанні об'єктів житла, бюджетної сфери, соцкультпобуту, інших об'єктів у містах і селищах області та отримання від цієї діяльності прибутку.
Так, для жителів селища Гоголеве Миргородського району Полтавської області та інших споживачів Нафтогазовидобувне управління «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» надає житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та підігріву (постачання) гарячої води.
За приписами статті 9 Закону України «Про природні монополії», одним із базових принципів державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій є принцип їхньої самоокупності. При здійсненні регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються такими суб'єктами, органи державного регулювання повинні враховувати: витрати, які відповідно до податкового законодавства відносяться до валових витрат виробництва та обігу; обов'язкові податки та збори до бюджетів і державних цільових фондів; вартість основних виробничих фондів і амортизаційні відрахування; необхідні інвестиції для відтворення основних фондів; очікуваний прибуток залежно від можливих цін (тарифів); територіальну віддаленість споживачів від місця виробництва; відповідність якості продукції потребам споживачів; наявність державної підтримки у вигляді дотацій чи інших форм.
Вищезазначені положення конкретизуються через норми частини другої статті 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та статті 15 Закону України «Про теплопостачання», які закріплюють принцип перегляду державних фіксованих і регульованих цін і тарифів у разі зміни умов виробництва, реалізації продукції, а також при зміні цін на енергоносії та інших складових витрат.
Частина 3 статті 20 Закону України «Про теплопостачання», яка визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування сфери теплопостачання, передбачає, що встановлення тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, а також органами місцевого самоврядування - в межах наданих законом повноважень.
У свою чергу, згідно з підпунктом 2 пункту «а» частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних і міських рад належить встановлення, у порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (включаючи її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, а також на інші комунальні, побутові, транспортні послуги - за винятком тих тарифів, встановлення яких віднесено до компетенції НКРЕКП.
Таким чином, на підставі вказаних норм повноваження Гоголівської селищної ради, як відповідача в цій справі, охоплюють встановлення або погодження, в межах компетенції, тарифів на теплову енергію, побутові, комунальні, транспортні та інші послуги.
При попередньому розгляді цієї справи, Верховний Суд, скасовуючи рішення Господарського суду Полтавської області від 16.12.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2023, направив справу №917/1125/21 на новий розгляд, виокремивши ключові аспекти:
“...30. Суди попередніх інстанцій вказавши про обставини затвердження відповідачем тарифів у розмірах значно нижчих від економічно обґрунтованих, внаслідок чого позивач не отримав прибутку не встановили обставин того, чи відповідають розрахунки позивача щодо тарифів на постачання теплової енергії та підігріву води "Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води", який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869.
31. Зокрема, як було вказано раніше, формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення здійснюється підприємствами, діяльність яких регулюється на місцевому рівні, згідно з вимогами «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2019 року №291) «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги».
32. Без встановлення наведеної обставини є передчасним висновок судів попередніх інстанцій про те, що внаслідок протиправної поведінки (затвердження тарифів у розмірах значно нижчих від економічно обґрунтованих) відповідач порушив основний принцип регулювання діяльності суб'єктів природних монополій - принцип самоокупності суб'єктів природних монополій.».
Отже, колегія суддів зауважує, що Верховним Судом надано вказівку при новому розгляді встановити обставини щодо того, чи розмір тарифів на вказані вище послуги визначений позивачем правильно. При цьому, слід зазначити, що з тексту постанови вбачається, що йдеться не про дотримання процедури звернення із заявою суб'єкта господарювання чи повноту пакету документів, а саме про необхідність перевірити обґрунтованість розміру тарифу (його цифрове значення).
Положення «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 (далі - Порядок №869) встановлюють механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.
Пунктом 59 Порядку №869 встановлено, що вартістю послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Водночас, одиницею калькулювання собівартості виробництва, транспортування, постачання теплової енергії є 1 Гкал теплової енергії (п.13 Порядку №869). Одиницею калькулювання собівартості послуг з постачання гарячої води є 1 куб.метр води, підігрітої до нормативної температури (п. 81 Порядку №869).
Як зазначає позивач, виробництво та транспортування теплової енергії для названих вище споживачів послуг здійснюється на власній котельні та власними тепломережами позивача відповідно. В розрізі здійснення ліцензійної діяльності з постачання теплової енергії (розподілу теплової енергії) НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» обладнало вузлом обліку тепла житловий будинок за адресою вул.Горєва, 15 в смт.Гоголеве, на інших об'єктах ведуться організаційно-підготовчі роботи щодо встановлення будинкових лічильників. Розподіл та нарахування за постачання теплової енергії на об'єктах (будівлях), не обладнаних вузлами обліку, здійснюється за нормою споживання. Забір води для технологічних потреб здіснюється з власних джерел ПАТ «Укрнафта». У свою чергу підігрів 1 куб.метра води здійснюється з використанням теплоносія (теплової енергії), виробленого на власній котельні позивача. Забір питної води для надання послуг з постачання гарячої води позивач проводить з власних джерел.
Враховуючи зазначені вище умови провадження операційної діяльності з надання послуг з постачання теплової енергії та підігріву (постачання) гарячої води, позивач провів розрахунки одноставкових тарифів на такі послуги на підставі калькулювання вартості 1 Гкал теплоенергії по котельні №10 смт. Гоголеве.
Відповідно до пп.11 п.5 Порядку №869 одноставковий тариф на теплову енергію вартість одиниці теплової енергії (1 Гкал) відповідної якості, що реалізується споживачам, визначена як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування, постачання, витрат на відшкодування втрат, планованого прибутку і не розподілена на умовно-змінну та умовно-постійну частини тарифу.
Алгоритм формування одноставкових тарифів на теплову енергію внормований п.п. 30 - 46 Порядку №869. Так, одноставкові тарифи на теплову енергію, що реалізується споживачам, є сумою тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
У разі коли ліцензіат здійснює одночасно виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тариф на теплову енергію для відповідної територіальної громади, на території якої ліцензіат провадить (має намір провадити) ліцензовану діяльність, повинен дорівнювати відношенню суми загальних річних планованих витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, витрат на відшкодування втрат та загального річного планованого прибутку від ліцензованої діяльності у відповідній територіальній громаді, до річного планованого обсягу реалізації теплової енергії споживачам такої територіальної громади (п. 45 Порядку №869).
Тарифи на теплову енергію визначаються як сума тарифів на виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії з урахуванням витрат на утримання центральних теплових пунктів, постачання теплової енергії без урахування витрат на утримання індивідуальних теплових пунктів (п. 46 Порядку №869).
Формування одноставкових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання здійснюється шляхом визначення вартості виробництва, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії окремо для кожної територіальної громади, в межах якої ліцензіат провадить (має намір провадити) відповідний вид ліцензованої діяльності, яка складається з планованих витрат, що включаються до повної собівартості, та витрат на відшкодування втрат ліцензіата, розрахованих відповідно до вимог цього Порядку, і річного планованого прибутку.
Одноставковий тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання складається з планованих витрат, що включаються до повної собівартості, витрат на відшкодування втрат ліцензіата, розрахованих відповідно до вимог цього Порядку, і планованого прибутку (п. 30 Порядку №869).
Розрахунок одноставкових тарифів на виробництво теплової енергії містить плановані річні витрати, що включаються до виробничої собівартості, адміністративні витрати, інші операційні витрати, фінансові витрати, витрати на відшкодування втрат, а також річний планований прибуток, що стосуються відповідного виду діяльності ліцензіата (п. 34 Порядку №869).
Відповідно до наведених вимог формування тарифів на послуги теплопостачання та постачання гарячої води ПАТ «Укрнафта» була визначена вартість таких послуг, виходячи з вартості одиниці теплової енергії (1 Гкал), визначеної як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування, постачання. До структури тарифів (вартості послуг) позивач не включав понесені ним витрати на відшкодування втрат. У свою чергу, така складова тарифу, як плановий прибуток визначена в розрахунках тарифів як рентабельність.
Обсяг планових витрат, що були включені позивачем до повної собівартості теплової енергії (вартості 1 Гкал), відображено в розрахунку планових витрат операційної діяльності по котельні №10 НГВУ «Полтаванафтогаз» смт. Гоголеве в 2017 році.
На підставі визначеного обсягу планових витрат теплової енергії позивачем була розрахована вартість 1 Гкал теплоенергії та складена калькуляція повної собівартості 1 Гкал теплоенергії по котельні №10 смт. Гоголево НГВУ «Полтаванафтогаз».
Калькуляція повної собівартості 1 Гкал теплоенергії по котельні №10 смт. Гоголево НГВУ «Полтаванафтогаз» складена відповідно до вимог, встановлених Порядком №869. Отже, позивач дотримався законодавчо встановленої методології складання калькуляції повної собівартості 1 Гкал теплоенергії.
У свою чергу, на підставі розрахованої вартості 1 Гкал теплоенергії позивач провів розрахунки тарифів на послугу теплопостачання та послугу постачання гарячої води. Принцип розрахунків тарифу на постачання (підігрів) гарячої води є аналогічним попереднім розрахункам.
Котельня №10 НГВУ «Полтаванафтогаз» в смт. Гоголеве є виробничим об'єктом позивача, що забезпечує теплопостачання для інших власних виробничих об'єктів і, разом з тим, для населення та для сторонніх організацій. У зв'язку з цим, комплекс заходів щодо підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи систем централізованого теплопостачання, реконструкції, модернізації вказаної котельні здійснюється виключно за рахунок власних джерел фінансування позивача та у відповідності до виробничих програм (планів) ПАТ «Укрнафта».
Відповідач, в силу вимог ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», був зобов'язаний або погодити визначений позивачем рівень рентабельності, або визначити інший рівень прибутку для розрахунків позивачем тарифів на комунальні послуги.
Проте, відповідачем не було дотримано законодавчо встановленої вимоги щодо визначення рівня рентабельності для послуг теплопостачання та постачання гарячої води, що надаються позивачем.
Водночас вимогами законодавства у сфері теплопостачання не встановлений чіткий механізм визначення такої рентабельності. Відповідно, в даному випадку визначення рентабельності відповідачем та затвердження тарифів мали б бути здійснені одночасно. Позивач неодноразово подавав на розгляд відповідача економічно обґрунтовані розрахунки тарифів на послуги з теплопостачання та постачання гарячої води. Відтак, правомірно очікував на затвердження відповідачем тарифів на комунальні послуги, що розраховані на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку (рентабельності).
За змістом статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення», державні регульовані ціни повинні формуватися на економічно обґрунтованих засадах, тобто відповідати витратам на виробництво та реалізацію товару з урахуванням прибутку.
Частини 1 і 2 статті 15 цього ж Закону передбачають, що у разі встановлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування тарифів на рівні, нижчому за економічно обґрунтований, суб'єкти господарювання мають право на відшкодування різниці з відповідного бюджету. Установлення таких тарифів без передбачення джерел компенсації цієї різниці не допускається і може бути оскаржене в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про природні монополії», шкода, завдана суб'єкту господарювання внаслідок дій або бездіяльності органу, що регулює діяльність суб'єкта природної монополії, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному цивільним законодавством.
Стаття 1173 Цивільного кодексу України закріплює, що шкода, заподіяна незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади чи місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню незалежно від вини цих органів.
Як вірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, у період існування спірних правовідносини між сторонами, регулювання відносин у сфері надання житлово-комунальних послуг здійснювалося на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV (діяв до 01.05.2019), та пізніше - Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII (чинний з 01.05.2019).
Пункт 7 частини 1 статті 21 та пункт 8 частини 1 статті 22 Закону від 24.06.2004 надавали виконавцям і виробникам комунальних послуг право на компенсацію збитків у разі затвердження тарифів на рівні, нижчому за рівень економічно обґрунтованих витрат. Частина 4 статті 31 цього ж Закону прямо зобов'язувала орган місцевого самоврядування, який затвердив такі тарифи, компенсувати виконавцям/виробникам послуг з місцевого бюджету різницю між встановленими тарифами та фактичними витратами на їх виробництво.
Таким чином, підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в повному об'ємі, належним чином виконав вказівки касаційного суду. Зокрема, судом досліджено та надано об'єктивну оцінку поясненням Позивача з доданими додатковими доказами, якими підтверджувався факт економічної обґрунтованості розрахунків ПАТ «Укрнафта» та їх відповідність Порядку №869. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягала у тривалому невстановленні тарифів, а також ухвалення рішень щодо затвердження тарифів на рівні, суттєво нижчому за економічно обґрунтований, є протиправною. Такі дії порушили базовий принцип регулювання діяльності суб'єктів природних монополій - принцип самоокупності.
Щодо доводів заявника апеляційної скарги відносно площі обігріву, суд встановив, що позивачем 26.11.2024 було надано відповідну довідку про площу обігріву приміщень (348 805,94 м?), яка була долучена до матеріалів справи, то колегія суддів зазначає, що контррозрахунку з боку відповідача не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, тому наведені позивачем показники залишилися неспростованими.
Також судом визнано необґрунтованими твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що сім попередніх заяв-звернень ПАТ «Укрнафта» щодо затвердження тарифів були складені з порушенням вимог щодо форми. В матеріалах справи відсутні будь-які докази розгляду цих заяв, як і відмов у їх задоволенні. Навпаки, аналогічна за змістом і формою восьма заява-звернення була розглянута і задоволена рішенням позачергової сесії 08.10.2021, що свідчить про відступ самого органу місцевого самоврядування від попередньої позиції та підтверджує бездіяльність щодо розгляду попередніх звернень.
Окремо слід зазначити, що за висновками Верховного Суду, які є обов'язковими для судів попередніх інстанцій, наведеними у постанові від 24.05.2023, суду необхідно було перевірити обґрунтованість розміру тарифу, в той же час підтверджувався факт дотримання процедури звернення із заявою суб'єкта господарювання.
Отже, відповідач не вчинив жодної з дій, яку орган місцевого самоврядування зобов'язаний здійснити за наслідками розгляду заяви суб'єкта господарювання, а саме - в місячний термін задовольнити заяву суб'єкта господарювання та прийняти рішення про затвердження запропонованих заявником тарифів або ж протягом десяти робочих днів з дня надходження заяви (з дня її реєстрації) винести рішення про відмову у затвердженні таких тарифів із направленням письмового повідомлення про залишення заяви без розгляду із зазначенням чітких мотивів такої відмови та посиланням на відповідні нормативно-правові акти. Обов'язок органу самоврядування вчинити одну з перелічених вище дій прямо приписується нормативно-правовими актами, зокрема відповідно до п.99 Порядку №869 розгляд розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, поданих ліцензіатом, здійснюється уповноваженим органом протягом одного календарного місяця з дня отримання відповідної заяви у порядку, встановленому Мінрегіоном.
Однак, орган місцевого самоврядування не скористався своїм правом на відмову в задоволенні заяви та не виконав свого обов'язку щодо направлення заявнику письмового повідомлення з обґрунтуванням відмови з конкретною вказівкою фактичних та правових підстав, про що вказується в рішеннях судів та не заперечується відповідачем.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що позивачем правильно, з дотриманням вимог законодавства в сфері теплопостачання, визначено розмір та структуру тарифів на послуги теплопостачання та постачання гарячої води, натомість відповідач не надав жодного доказу, який би слугував підтвердженням його заперечень, не здійснив та не надав суду альтернативний розрахунок тарифів на послуги на підтвердження необґрунтованості та неправомірності розрахунків, проведених ПАТ «Укрнафта».
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим постанова підлягає залишенню без змін.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України»; вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип,пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Названий Суд також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України).
Частиною 1 статті 276 встановлено підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, так у вказаній статті зазначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що відповідачу за даною справою надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Апеляційна скарга Гоголівської селищної ради Миргородського району Полтавської області на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.11.2024 у справі №917/1125/21 задоволенню не підлягає.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Гоголівської селищної ради Миргородського району Полтавської області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 26.11.2024 у справі №917/1125/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України
Повна постанова складена 09.06.2025.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.В. Стойка