02 червня 2025 року м. Харків Справа № 922/3856/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Радіонова О.О.
за участю секретаря судового засідання Ламанової А.В.,
та представників учасників справи: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича, м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 17.03.2025 року у справі №922/3856/24
за позовом - Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича, м.Харків
до відповідача Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство", смт. Андріївка, Ізюмський р-н, Харківська обл.
про визнання укладеним договору та стягнення 389 513,29 грн
У жовтні 2024 року Фізична особа-підприємець Василевський Віктор Якович (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства «Ізюмське лісове господарство», смт. Андріївка, Ізюмський р-н, Харківська обл (далі- Відповідач) про визнання Договору купівлі-продажу необробленої деревини №2/17-11-2021 від 17.11.2021 укладеним та чинним з моменту його підписання сторонами, а також про стягнення з Відповідача загальної суми 389 513,29 грн (де: 72 797,90 грн - повернення суми попередньої оплати; 29 938,49 грн - інфляційні втрати; 6 527,24 грн - 3% річних; 280 249,66 грн - штрафних санкцій).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.03.2025р. у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Позивач, не погодившись із прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати спірне рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог заявник скарги зазначив, що судом першої інстанції не встановлено об'єктивно всі обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до застосування судом першої інстанції при розгляді справи, положень Закону України «Про товарні біржі» не у тій редакції, яка підлягала застосуванню, що, на думку скаржника, призвело до неправильного вирішення спору по суті.
Також до апеляційної скарги додані додаткові докази, проте клопотання про їх долучення до матеріалів справи в порядку ст.269 ГПК України не заявлено, отже зазначені докази не беруться судовою колегією до уваги.
Відзиву від Відповідача не надходило.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 року у справі №922/3856/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи- підприємця Василевського Віктора Яковича, м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 17.03.2025 року.
Позивачем 15.04.2025 надано додаткові докази та заявлено клопотання про їх долучення, а також про розгляд справи без його участі.
Ухвалою від 28.04.2025року розгляд справи призначено на 02.06.2025 о 11:15 та відмовлено Позивачу у клопотанні від 15.04.2025 про залучення до матеріалів справи додаткових доказів за мотивами його необґрунтованості.
У судове засідання представники учасників справи не з'явилися, в тому числі, не приєдналися до участі в режимі відеоконференції, але були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності, оскільки вони не скористалися своїм правом участі у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
-видача 17.11.2021р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська універсальна біржа» (надалі - Біржа) за результатом загального аукціону з продажу необробленої деревини лісовими господарствами Харківської області аукціонного свідоцтва №8962/171121/6/1, згідно якого Позивача визнано переможцем з отриманням права на укладання договору купівлі-продажу необробленої деревини з Відповідачем на загальну суму 617 615,46 грн.
-підписання 17.11.2021 Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Продавець) 17.11.2021 Договору купівлі-продажу необробленої деревини №2/17-11- 2021 (надалі - Договір), за умовами п.1.1 якого за результатами проведення аукціону із продажу необробленої деревини заготівлі 1 кварталу 2022 року, який відбувся 17.11.2021р., Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах та способом, вказаними в цьому Договорі.
-сплати Позивачем до дати проведення аукціону на користь Біржі гарантійного внеску 5% від стартової ціни лотів (аукціон №8962, дата проведення 17.11.2021р.) у розмірі 26 960,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №А6237 від 16.11.2021р.;
-перерахування Біржею 17.01.2022р. на підставі листа Відповідача №08-19/41 від 14.01.2022р. на його користь частини гарантійного внеску у якості плати від Позивача за товар згідно АС №8962/171121/6/1 від 17.11.2021р. у сумі 8626,12 грн., що підтверджується листом №В-285/2 від 11.10.2024р. та платіжним дорученням №2103 від 17.01.2022р.;
- надання 03.02.2022р. Відповідачем Позивачу рахунку на оплату №31 на решту вартості товару на суму 84171,78 грн., який оплачений Позивачем згідно платіжної інструкції №7182 від 08.02.2022р.;
-перерахування 23.06.2023р. Відповідачем на користь Позивача 20 000,00 грн. як повернення кредиторської заборгованості, що підтверджується випискою з АТ “Укрексімбанк» за період з 17.11.2021р. по 06.10.2024р.;
-направлення 05.08.2024 Позивачем на адресу Відповідача претензії №2024/08/01-1 від 01.08.2024р. (накладна №6112800001883 від 05.08.2024р. та описом вкладення) з вимогою повернути суму попередньої оплати за Договором купівлі - продажу необробленої деревини №2/17-11-2021 від 17.11.2021р. в розмірі 72797,90 грн. та сплатити 28 169,73 грн. інфляційних витрат, 5976,77 грн. 3% річних, 278393,70 грн. пені, яка повернута 20.08.2024 з відміткою “закінчення встановленого терміну зберігання»;
-звернення Позивача з листом №2024/10-08-1 від 08.10.2024р. до ТОВ “УКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА» про надання копій документів, що підтверджують факт перерахування Біржі на користь Продавця частини гарантійного внеску по аукціону №8962, дата проведення 17.11.2021 та надання інформації щодо реєстрації Договору купівлі-продажу необробленої деревини №2/17-11/2021 від 17.11.2021р. на біржі, відповідно до п.2.5, п.7.1 Договору;
-повідомлення Біржею Позивача листом №В-285/2 від 11.10.2024 про відсутність обов'язку здійснювати реєстрацію договорів на момент укладення Договору купівлі- продажу необробленої деревини №2/17-11/2021 від 17.11.2021р.
Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначав, що за змістом Договору купівлі-продажу необробленої деревини №2/17-11-2021 від 17.11.2021р. між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, які притаманні договору купівлі-продажу, де сторонами частково виконані зобов'язання за Договором, зокрема, щодо оплати товару - Відповідачем виставлено рахунок на оплату та прийнято грошові кошти, що сплачені Позивачем на виконання даного договору, у зв'язку з чим просив визнати його укладеним, а посилання у Договорі на необхідність його реєстрації на біржі -помилковим.
Також, враховуючи порушення з боку Відповідача умов Договору щодо поставки товару та повернення передоплати, Позивач просив стягнути на його користь суму попередньої оплати у розмірі 72 797,90 грн, інфляційні втрати у розмірі 29 938,49 грн та 3% річних у розмірі 6 527,24 грн -за порушення строку виконання грошового зобов'язання, а також штрафні санкції у вигляді пені на підставі п.5.3 Договору у розмірі 280 249,66 грн за порушення обов'язку поставити товар.
Відповідач у суді першої інстанції не скористався правом на подання відзиву на позов.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність факту укладення між сторонами договору купівлі-продажу, оскільки спірний договір не зареєстрований на Біржі, а отже він й не породжує будь-яких прав та обов'язків між сторонами.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судова колегія вважає доводи апеляційної скарги частково обґрунтованими, а висновки суду щодо неукладенності договору між сторонами та відмови у задоволені позову - помилковими з огляду на наступне.
Так, підставою для звернення з позовом у даній справі слугувало неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань перед Позивачем за Договором купівлі- продажу необробленої деревини №2/17-11-2021 від 17.11.2021, який він також просив визнати укладеним та чинним з моменту підписання сторонами.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частина друга статті 207 Цивільного кодексу України).
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частини перша, третя статті 626 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою
хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Вимогами ст.639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, проте якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Така ж сама умова встановлена для нотарільного посвідчення договору.
Згідно із частинами першою, другою статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частини третя, п'ята статті 180 Господарського кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, Позивача 17.11.2021, на підставі здійсненого Біржею аукціону з продажу необробленої деревини, визнано переможцем та видано аукціонне свідоцтво №8962/171121/6/1, у зв'язку з чим він отримав право на укладання договору купівлі-продажу необробленої деревини.
Відповідно до ст. 278 ГК України організація торгівлі продукцією на товарних ринках (у тому числі правила розрахунків), крім випадків, передбачених законодавством у сфері енергетики, регулюється законами України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» та «Про товарні біржі».
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.1 ЗУ “Про товарні біржі» (в редакції, яка діяла на момент укладення договору), цей Закон визначає правові умови створення та функціонування товарних бірж на території України як організованих товарних ринків; діяльність товарних бірж регулюється цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, а також іншими актами законодавства щодо товарних бірж.
Відповідно до ч.ч.1,4 ст.3 Закону товарна біржа є юридичною особою, що функціонує у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю та провадить професійну діяльність з організації торгівлі продукцією на товарних біржах, професійну діяльність з організації укладання деривативних контрактів на товарних біржах, а також інші види діяльності, передбачені цим Законом.
При цьому товарна біржа не може бути учасником біржових торгів та здійснювати торгівлю біржовими товарами за власний рахунок або за рахунок третіх осіб і бути стороною біржової угоди (біржового договору) щодо купівлі-продажу біржових товарів, що укладається на такій товарній біржі.
В ч.1 ст.2 зазначеного Закону міститься визначення біржового договору, як такого, що передбачає оплатну передачу біржового товару після проведення розрахунків за таким договором у межах найбільшого з таких проміжків часу - двох робочих днів або проміжку часу, визначеного звичаєм ділового обороту, зафіксованим правилами товарної біржі, та який укладається в ході або за результатами біржових торгів відповідно до правил товарної біржі.
Зазначене корелюється зі змістом ст.ст. 655,656 ЦК України, за змістом яких:
- за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;
- предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
Також ч.4 вищенаведеної ст.656 ЦК України передбачає, що до договору купівлі- продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
За змістом п.1.1 Договору вбачається, що він укладений за результатами проведення аукціону із продажу необробленої деревини заготівлі 1 кварталу 2022 року, який відбувся 17.11.2021.
Предмет Договору полягає в зобов'язаннях Відповідача передати, а Позивача прийняти та оплатити певно визначений в п.3 товар -необроблену деревину стандартизовану в лоти, загальною вартістю 617615,46 грн - на умовах та способом, вказаними в цьому Договорі.
Відповідно до другого розділу Договору Позивач здійснює оплату (передоплата 100% вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Відповідача в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 3 (трьох) банківських днів після дня отримання рахунку. рахунків). При відвантаженні товару залізничним транспортом, Покупець додатково сплачує Продавцю вартість послуг по перевезенню товару залізничним транспортом, вартість пакувальних реквізитів, карантинних та радіологічних сертифікатів.
Сума гарантійного внеску, перерахована Позивачем на рахунок Біржі для участі в аукціоні із продажу необробленої деревини, перераховується Відповідачу в якості частини оплати за проданий товар або повертається на рахунок Позивача протягом 3 (трьох) банківських днів після реєстрації Позивачем на Біржі даного договору купівлі-продажу необробленої деревини.
Змістом п.7.1 Договору сторонами узгоджено, що договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту підписання сторонами та реєстрації на біржі.
Враховуючи відсутність певної реєстрації на Біржі, що також підтверджується листом №В-285/2 від 11.10.2024, суд першої інстанції дійшов висновку, що сторони вказаного Договору не досягли згоди (відсутність реєстрації), тому Договір є неукладеним, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Суд зазначив, що Позивач не може посилатись на умови Договору щодо стягнення з Відповідача будь-яких коштів, а також на порушення з боку Відповідача таких договірних умов.
Однак, судова колегія з такими висновками суду не погоджується, оскільки:
- на момент підписання сторонами спірного Договору законодавцем виключено положення частини 4 ст. 15 із Закону України «Про товарні біржі» про укладеність угоди з моменту її реєстрації на біржі (редакція з 01.07.2021року);
- згідно з відповіддю директора Біржі від 11.10.2024 за №в-285/2., саме з такими змінами в законодавстві сторонами були частково виконані умови Договору щодо укладений Договір не був зареєстрованим;
-всі істотні умови Договору були узгоджені сторонами;
-сторони вчинили дії щодо часткового виконання Договору, а саме - Відповідач надав рахунок на оплату партії товару за Договором та прийняв її, а Позивач-сплатив суму, узгоджену сторонами в Договорі.
Отже умова п.7.1 Договору щодо необхідності реєстрації договору на біржі, що враховувала умову попередньої ( до 01.07.2021р.) редакції Закону України «Про товарну
біржу», яка вже не діяла на момент укладення Договору - за наявності вищенаведених обставин не може протирічити умовам ст.ст. 638-639 ЦК України, ст.180 ГК України щодо моменту укладення договору.
Крім того сторони своїми конклюдентними діями щодо початку виконання Договору підтвердили його укладеність та відсутність необхідності додаткової реєстрації.
Судова колегія вважає безпідставним висновок господарського суду, що надані Позивачем платіжні документи неможливо ідентифікувати у якості оплати саме за спірним Договором за наступних підстав:
- рахунок №31 від 03.02.2022, наданий Відповідачем Позивачу хоч і не містить посилання на сам Договір, проте найменування та ціна зазначеного в ньому товару збігається з частиною товару (партією ) в Договорі;
-зазначений рахунок 08.02.2022 року Позивачем оплачений;
-за змістом листа Відповідача від 14.01.2022 року за №08-19 Біржу проінформовано про укладення низки договорів за результатами торгів, в тому числі, спірного, заявлено про перерахування отриманих Біржею попередніх внесків на рахунок Відповідача за певними реквізитами у якості оплати за товар;
-Біржею за платіжним дорученням від 17.01.2022 року відповідний внесок Позивача перехований Відповідачу в сумі 8626,12 згідно аукціонного свідоцтва від 17.11.2021 року та зазначеного листа Відповідача;
-зазначені обставини укладення Договору та отримання оплати Відповідачем в суді першої інстанції не заперечувалися.
Суд першої інстанції вдався до ретельного дослідження прав та обов'язків Біржі, ступень її участі в спірних правовідносинах сторін, залишивши поза увагою сам предмет спору, який не стосується прав та обов'язків зазначеної особи, (вона взагалі не є учасником справи), а сам спір стосується не укладення, а виконання спірного Договору в частині зобов'язання Відповідача щодо повернення попередньої оплати у зв'язку з не переданням вже оплаченого товару.
Хоча однією з позовних вимог є визнання укладеним Договору, проте доказів спору з цього приводу в матеріалах справи не має, а право, яке Позивач вимагає захистити, стосується саме належного виконання Відповідачем умов Договору.
Також суд в рішенні стверджує про неукладеність Договору через відсутність досягнення сторонами згоди у зв'язку з відсутністю реєстрації Договору, проте, яким чином відсутність не передбаченої законом реєстрації іншою особою (Біржою) впливає на узгодження сторонами істотних умов Договору купівлі -продажу, який викладений в письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками сторін- судом в рішенні не зазначено.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що укладення Договору сторонами не було пов'язане із реєстрацією цього договору на біржі, оскільки на момент його підписання таку вимогу з норм закону було вилучено законодавцем, отже висновок суду про неукладеність Договору є помилковим, не відповідає встановленим обставинам справи та ґрунтується на неправильному тлумаченні вимог закону, рішення суду підлягає скасуванню на підставі ч.1 п.п.3,4.ст. 277 ГПК України.
В той же час, за висновками судової колегії, позовні вимоги щодо визнання Договору купівлі-продажу необробленої деревини №2/17-11-2021 від 17.11.2021 укладеним та чинним з моменту його підписання сторонами, не підлягають задоволенню, оскільки такий Договір вже був укладеним між сторонами з огляду на досягнення ним згоди щодо усіх істотних умов договору.
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності особа може заявити позов про визнання договору укладеним, проте застосування такого способу захисту права має кореспондуватися зі змістом права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, а також з характером його порушення, невизнання або оспорення.
Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Задоволення позову про визнання договору укладеним має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх, отже цей спосіб захисту є виключно превентивним.
Оскільки в даному випадку Позивач звернувся до суду саме за стягненням суми на підставі умов Договору, то додаткове звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.
Саме вирішення спору щодо наявності або відсутності обов'язку сплатити спірні суми, що пов'язані з неналежним виконанням Договору контрагентом, призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін.
Отже вирішення заявленого Позивачем позову в частині визнання Договору укладеним не призведе до ефективного захисту прав Позивача, які він вважає порушеними, тому цей позов не може бути задоволений.
Крім того, судова колегія зауважує, що доказів наявності спору між сторонами саме з приводу укладення спірного Договору - матеріали справи не містять, а отже й обставин порушення прав Позивача Відповідачем саме в цій частині позову (чи доказів дії Позивача при виконанні спірного Договору в умовах правової невизначеності) - судовою колегією не встановлено.
Досліджуючи питання щодо порушення прав Позивача в межах решти позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
За змістом ст.664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до п.3.3 Договору Продавець зобов'язаний протягом 5 робочих днів передати Покупцеві товар після отримання на свій рахунок 100% передоплати за партію товару.
Відповідно до п.4.2.1 продавець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі, відповідно до інформації, заявленої в лоті та умов цього договору, передати покупцеві товар.
Матеріали справи свідчать про те, що Позивачем до дати проведення аукціону Покупцем сплачено на користь Біржі гарантійний внесок 5% від стартової ціни лотів (аукціон №8962, дата проведення 17.11.2021р.) у розмірі 26 960,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №А6237 від 16.11.2021р.
На підставі листа Відповідача №08-19/41 від 14.01.2022р. Біржею 17.01.2022р. було перераховано на користь Відповідача частину гарантійного внеску від Позивача за майно Продавця згідно АС №8962/171121/6/1 від 17.11.2021р. у сумі 8626,12 грн., що підтверджується листом №В-285/2 від 11.10.2024р. та платіжним дорученням №2103 від 17.01.2022р.
Відповідачем 03.02.2022р. надано Позивачу рахунок на оплату №31 на суму 84171,78 грн., який оплачений останнім згідно платіжної інструкції №7182 від 08.02.2022р.
Таким чином, загальна сума грошових коштів сплачених ним на користь Відповідача за Договором склала 92 797,90 грн.
Отже, Відповідач згідно п.3.3 Договору мав виконати свої зобов'язання щодо поставки товару Позивачу в строк до 15.02.2022р. включно, проте з боку Відповідача поставки відповідної оплаченої Позивачем партії товару не відбулося.
Пунктом 5.3. Договору передбачено, що за несвоєчасне або в неповному обсязі надання товару, Продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі 2% від вартості своєчасного наданого товару. В разі, коли прострочення термінів надання товару триває більш ніж 10(десять) банківських днів, Продавець на вимогу Продавця повертає всі сплачені ним за товар кошти, що не звільняє Продавця від сплати пені та виконання ним своїх договірних зобов'язань.
Відповідно до частини 1 ст 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Дослідивши на підставі наведених вимог закону зміст та порядок нарахування встановленої сторонами в п.5.3 Договору відповідальності за порушення строку поставки товару, яку сторони назвали пенею, судова колегія ідентифікує її як штраф, а не пеню, оскільки сторони узгодили її нарахування не за кожний день прострочення, а єдиноразовий подвійний відсоток від вартості такого товару.
За таких підстав нарахування Позивачем такої штрафної санкції за кожний день прострочення-не базується на умовах Договору.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає за необхідне задовольнити вимоги про стягнення спірної штрафної санкції за наведеним пунктом Договору як штрафу (одноразово від суми боргу), що складатиме 2% від загальної вартості безпідставно непоставленого товару в 92 797,90 грн, що складає 1855,95грн.
В задоволенні вимог про стягнення решти штрафної санкції у розмірі 278393,71грн слід відмовити за безпідставністю.
Щодо заявленої Позивачем вимоги про стягнення заборгованості та пов'язаних з нею складових за прострочення виконання грошового зобов'язання, судова колегія зазначає наступне.
Безпосереднє умовами Договору грошового зобов'язання Відповідача перед Позивачем не передбачено, оскільки Відповідач є продавцем товару та зобов'язаний передати товар.
Разом з тим, відповідно до вимог ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Вимогами п.5.3 Договору передбачено, що коли прострочення термінів надання товару триває більш ніж 10(десять) банківських днів, Відповідач на вимогу Позивача повертає всі сплачені ним за товар кошти, що не звільняє його від сплати пені та виконання ним своїх договірних зобов'язань.
Саме на підставі наведеного пункту Договору Позивачем заявлені відповідні позовні вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач 05.08.2024 направив на адресу Відповідача претензію №2024/08/01-1 від 01.08.2024р. (накладна №6112800001883 від 05.08.2024р. та описом вкладення) з вимогою повернути суму попередньої оплати за Договором купівлі - продажу необробленої деревини №2/17-11-2021 від 17.11.2021р. в розмірі 72797,90 грн., сплатити 28 169,73 грн. інфляційних витрат, 5976,77 грн. 3% річних, 278393,70 грн. пені.
Зазначена претензія повернулась Позивачу 20.08.2024 з відміткою “закінчення встановленого терміну зберігання».
Оскільки до цього моменту Позивач не звертався до Відповідача з вимогою про повернення передоплати, його право на її отримання є порушеним з 21.08.2024 відповідно до умов вищенаведеного пункту Договору.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем 23.06.2023р. перераховано на користь Позивача 20 000,00 грн. з призначенням платежу про повернення кредиторської заборгованість згідно акту звіряння, що підтверджується випискою з АТ “Укрексімбанк» за період з 17.11.2021р. по 06.10.2024р.
Копія відповідного акту в матеріалах справи відсутня, проте Позивачем відповідна оплата зарахована у якості частини повернення спірної передоплати, що зумовило заявлення ним вимог в розмірі 72 797,90 грн, які підлягають задоволенню.
Іншого суду не доведено та про наявність інших правовідносин сторін не повідомлено.
Крім того, Позивачем на підставі ст.625 ЦК України заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 29 938,49 грн та 3% річних у розмірі 6 527,24 грн за період 16.02.2022 по 30.09.2024.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, судова колегія вважає вірним періодом обчислення 3% річних та інфляційних втрат є 21.08.2024 по 30.09.2024р, що відповідає моменту порушення права Позивача на повернення попередньої оплати, виходячи з умов п.5.3 Договору, з урахуванням моменту заявлення вимоги та меж позовних вимог.
Здійснивши власний перерахунок, судова колегія вважає обґрунтованим суму 3% річних у розмірі 244,65 грн та інфляційних втрат у розмірі 1091,97 грн.
Позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача решти нарахованих трьох відсотків річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
З урахуванням встановленого вище, рішення Господарського суду Харківської області від 17.03.2025р. у справі №922/3856/24 про відмову у задоволенні позовних вимог слід скасувати на підставі пункту 3,4 частини першої статті 277ГПК України через невідповідність висновків обставинам справи та неправильного застосування норм судом першої інстанції норм матеріального права.
По сраві слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Фізичної особи- підприємця Василевського Віктора Яковича, м.Харків до Державного підприємства «Ізюмське лісове господарство», смт. Андріївка, Ізюмський р-н, Харківська область про визнання Договору купівлі-продажу необробленої деревини №2/17-11-2021 від 17.11.2021 укладеним та чинним з моменту його підписання сторонами та про стягнення попередньої оплати у розмірі 72 797,90 грн, інфляційних втрат у розмірі 29 938,49 грн, 3% річних у розмірі 6 527,24 грн, штрафних санкцій у розмірі 280 249,66 грн - задовольнити частково, стягнувши з Відповідача на користь Позивача попередню оплату у розмірі 72 797,90 грн, інфляційні втрати у розмірі 1091,97 грн, 3% річних у розмірі 244,65 грн та штрафні санкції у розмірі 1855,95 грн.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Також в суді першої інстанції, Позивачем було заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00грн.
Відповідно до частин 1- 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вимогами частини 5 ст.129 ГПК України встановлені чинники, які мають бути враховані судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією.
Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, Позивач у якості попереднього (орієнтовний) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи у вигляді витрат на правничу допомогу, зазначає суму в 20 000,00грн, проте будь якого орієнтовного розрахунку визначеної суми не наводить, доказів понесення таких витрат Позивачем в суді першої інстанції не надано.
Судова колегія зазначає, що наведені відомості не можуть бути розглянуті у якості попереднього розрахунку наведених витрат, необхідних для надання правничої допомоги в межах даної справи в розумінні вищенаведених вимог закону.
В свою чергу, не зазначення конкретного розрахунку попередньої (орієнтовної) суми судових витрат позбавляє можливості суд в порядку, передбаченому п. 6 ч. 5 ст. 129 ГПК України, перевірити чи сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку.
Отже, зазначене положення частини ч. 2 ст. 124 ГПК України щодо наслідків неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат у вигляді відмови такого відшкодування, забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ГПК України, та крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №910/9784/18.
Крім того, доказів понесення таких витрат а ні в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, а ні в п'ятиденний строк з моменту ухвалення рішення судом першої інстанції - Позивачем не надано.
Отже судова колегія позбавлена можливості встановити дійсний розмір витрат, понесених Позивачем на правову допомогу, обсяг відповідних робіт чи послуг та здійснити їх оцінку, виходячи з принципів розумності та справедливості.
Оскільки попередній розрахунок витрат на правову допомогу в суді першої інстанції Позивачем в позовній заяві не наведений, доказів понеесння таких витрат Позивачем не надано, вимога в їх відшкодуванні задоволенню не підлягає за вищенаведеними підставами.
Відповідно до ч. 2 ст.129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору, що зумовлює стягнення з Відповідача на користь Державного бюджету витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1139,85грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1709,78 грн.
Про понесення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції Позивачем не заявлено, отже підстави до їх відшкодування відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича, м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 17.03.2025 року у справі №922/3856/24- задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 17.03.2025р. у справі №922/3856/24 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича, м.Харків до Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство", смт. Андріївка, Ізюмський р-н, Харківська область про визнання Договору купівлі-продажу необробленої деревини №2/17-11-2021 від 17.11.2021 укладеним та чинним з моменту його підписання сторонами та про стягнення попередньої оплати у розмірі 72 797,90 грн, інфляційних втрат у розмірі 29 938,49 грн, 3% річних у розмірі 6 527,24 грн, штрафних санкцій у розмірі 280 249,66 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" (64220, Харківська область, Ізюмський район, смт. Андріївка, вул. Стадіонна, б.36/6 ідентифікаційний код 00993113) на користь Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) попередню оплату у розмірі 72 797,90 грн, інфляційні втрати у розмірі 1091,97 грн, 3% річних у розмірі 244,65 грн та штрафні санкції у розмірі 1855,95 грн.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог- відмовити.
Судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Державне підприємство "Ізюмське лісове господарство" пропорційно задоволеним вимогам.
Стягнути з Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" (64220, Харківська область, Ізюмський район, смт. Андріївка, вул. Стадіонна, б.36/6 ідентифікаційний код 00993113) на користь Державного бюджету витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1139,85грн. та витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 1709,78 грн.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 10.06.2025.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя Д.О. Попков
Суддя О.О. Радіонова