ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 червня 2025 року Справа № 906/1326/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Павлюк І.Ю.
розглянувши апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу “Садовий кооператив “Черемушки» на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.03.2025 (повний текст - 11.03.2025) у справі №906/1326/24 (суддя Нестерчук С.С.)
за позовом Обслуговуючого кооперативу “Садовий кооператив “Черемушки»
до Обслуговуючого кооперативу “Садівницьке товариство “Будівельник Соколовський»
про стягнення 66420,00 грн
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.03.2025 у справі №906/1326/24 відмовлено у позові Обслуговуючого кооперативу “Садовий кооператив “Черемушки» до Обслуговуючого кооперативу “Садівницьке товариство “Будівельник Соколовський» про стягнення 66420,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Обслуговуючий кооператив "Садовий кооператив "Черемушки" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
За доводами апелянта з мотивувальної частини судового рішення вбачається, що Обслуговуючий кооператив «СТ «Будівельник Соколовський» отримав прибуток від Обслуговуючого кооперативу ОК «СК «Черемушки», що підтверджується прибутковими ордерами, які долучені до матеріалів справи.
Додатковим доказом того, що Обслуговуючим кооперативом «СТ «Будівельник Соколовський» отримано прибуток від Обслуговуючого кооперативу ОК «СК «Черемушки» є визначення - Прибуток (англ, profit) - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Прибутковий касовий ордер - первинний документ, застосовується для оформлення надходжень готівки до каси підприємств (юридичних осіб). В справі відсутні докази та підтвердження законних витрат відповідача Обслуговуючого кооперативу «СТ «Будівельник Соколовський».
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не врахував, що оплата фактично відбулася поза межами умов, передбачених договором №1 від 22 листопада 2021 року - без отримання послуги. Завдання збитків та набуття майна без достатньої правової підстави мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. На відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, то для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів необхідним є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
На думку апелянта суд не застосував до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України, виходячи з правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, за яким самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Апелянт звертає увагу, що постановою Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19 вказані висновки: п.164. Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 253229,67 грн, сплачених Відділом за товар, який так і не був поставлений продавцем, хоча й припустилися при цьому помилкового мотивування щодо правових підстав для задоволення відповідної вимоги - застосувавши ст.1212 ЦК замість ч.1 ст.670 ЦК.
Зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зроблено висновок, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору.
Звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність відступлення від висновку, який міститься в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №913/166/19 щодо можливості задоволення вимоги прокурора про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК внаслідок недійсності додаткових угод як таких, що укладені всупереч вимогам п.2 ч.4 ст.36 Закону "Про публічні закупівлі. Оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч.1 ст.670 ЦК, а ст.1212 ЦК застосуванню до цих правовідносин не підлягає.
За доводами апелянта суд першої інстанції не застосував правові підстави для відшкодування ОК «СК Черемушки» збитків, спричинених неправомірними діями ОК «СТ Будівельник Соколовський», відповідно до положень статей 15, 16, 22, 906, 1166 ЦК України, статей 224, 225 ГК України.
Також зазначає, що Обслуговуючий кооператив «СТ «Будівельник Соколовський» не надав суду жодного доказу щодо використання отриманих коштів в інтересах позивача Обслуговуючого кооперативу ОК «СК «Черемушки», а саме - на придбання та ремонт електрообладнання. Одночасно відповідач підтвердив отримання коштів, не спростував та не надав обґрунтування заперечень проти позовних вимог.
Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в рамках справи №761/13656/20 досліджував питання щодо межі застосування ст.1212 ЦК України до позадоговірних та змінених (припинених) зобов'язань. Разом з тим, п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Тлумачення ч.3 ст.651, ч.4 ст.653, п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України. Аналогічні висновки, викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №537/4259/15-ц, від 31.03.2021 у справі №363/3555/17, від 22.12.2021 у справі №465/5790/17, провадження №61-14395св21 та від 13.04.2023 у справі №910/13367/19 (910/13951/21).
Також апелянт стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач добросовісно виконував свої зобов'язання та в подальшому відмовився від них, а відповідач ОК «СТ «Будівельник Соколовський» не виконував свої обов'язки (копії звернень від 05.09.2023 та від 11.09.2023 та квитанцій про рекомендоване відправлення в підтвердження).
На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 06.03.2025 у справі №906/1326/24 повністю та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу «Садовий кооператив «Черемушки» до Обслуговуючого кооперативу «Садівницьке товариство «Будівельник Соколовський» в повному обсязі.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/1326/24 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В.
Листом від 02.04.2025 матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.
15.04.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу “Садовий кооператив “Черемушки» на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.03.2025 у справі №906/1326/24. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу у строк до 30.04.2025 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.
Розпорядженням керівника апарату суду від 09.06.2025, у зв'язку з перебування судді - члена колегії Коломис В.В. у відпустці, з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п.8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №906/1326/24.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/1326/24 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В., суддя Павлюк І.Ю.
Ухвалою суду від 09.06.2025 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Садовий кооператив «Черемушки» на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.03.2025 у справі №906/1326/24 колегією суддів у складі головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В., суддя Павлюк І.Ю.
Колегія суддів звертає увагу, що 07.05.2025 до суду повернулася ухвала від 16.04.2025, адресована відповідачу на його поштову адресу, з відміткою відділення поштового зв'язку: "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи те, що поштова кореспонденція направлялася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про відкриття апеляційного провадження та забезпечення права на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
Водночас, саме відповідач наділений правом отримувати вчасно адресовану йому поштову кореспонденцію і несе відповідні ризики неналежної реалізації цього права та не повідомлення про зміну свого місцезнаходження, якщо таке має місце.
Крім того, ухвала про відкриття апеляційного провадження направлялася до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого має загальний доступ.
Також, згідно ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Тому, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності відзиву відповідача на апеляційну скаргу позивача.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
22.11.2021 між Обслуговуючим кооперативом “Садовий кооператив “Черемушки» (споживач) та Обслуговуючим кооперативом “Садівницьке товариство “Будівельник Соколовський» (електропостачальник) укладено договір №1 про користування електричною енергією (далі - Договір), за яким відповідач зобов'язався постачати позивачу електричну енергію в необхідних йому обсягах, а позивач зобов'язується сплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені договором.
Сторонами цього Договору погоджено серед іншого такі умови:
Позивач, як споживач, зобов'язаний, зокрема забезпечувати правильну експлуатацію повітряних ліній електропередач та кабельних ліній від КТП-483 до приладів обліку, а також проводити ремонтні роботи за рахунок споживача/споживачів (пункт 6 Договору).
Відповідач, як електропостачальник, відповідно до пункту 8 Договору зобов'язаний, зокрема: виконувати експлуатацію КТП-438 та ліній передач 10 кВ; складати калькуляції витрат на обслуговування КТП-438, ліній передач 10 кВ та надання послуг.
Згідно з пунктом 9 Договору оплата за електричну енергію здійснюється: відповідно до показань зареєстрованого приладу обліку за діючим тарифом з врахуванням ПДВ; витратами в лініях та КТП; витратами на роботи, пов'язані з обслуговуванням та необхідним ремонтом обладнання (в тому числі оплата праці спеціаліста з обладнання, найнятого Електропостачальником).
Пунктом 18 Договору передбачено, що затрати пов'язані з експлуатацією КТП, ліній електропередач 10 кВ та надання послуг проводиться за спільний рахунок зі споживачами згідно калькуляції, погодженої зі споживачами.
Відповідно до пункту 14 Договору відповідач як електропостачальник несе відповідальність за припинення подачі електричної енергії без обґрунтованих на те причин, а також у разі порушення прав споживача (відмова в реалізації його прав, у наданні необхідної інформації, надання послуг, що за якістю не відповідають вимогам нормативно - технічних документів, ухилення від перевірки якості електричної енергії тощо).
На вимогу відповідача позивач здійснив оплату таких сум:
03.09.2023 - 35915,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера, в якій зазначено підстава: "попередня оплата за трансформатор";
18.10.2023 - 23913,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера, в якій зазначено підстава: "договір";
30.10.2023 - 5162,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера, в якій зазначено підстава: "договір";
25.03.2024 - 1430,00 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером, в якому зазначено підстава: "від ст Черемушка, договір, за ремонт електролінії".
Загальна сума сплачених позивачем коштів становить 66420,00 грн.
22.09.2024 під час проведення загальних зборів кооперативів ("Кактус", "Надія", "Ентузіаст", "Дизеліст", "Черемушки", "Будівельник Соколовський") позивач оголосив керівнику відповідача вимогу щодо повернення боргу в розмірі 66420,00 грн у зв'язку з тим, що відповідач привласнив ці кошти всупереч договору та порушив права позивача як споживача, оскільки відповідач не надав позивачу звітні фінансові платіжні документи щодо використання цих коштів на придбання та влаштування трансформатора, ремонт - обслуговування трансформатора та електромереж.
Відповідач публічно відмовився отримати претензію №1 від 20.09.2024, про що представниками позивача 23.09.2024 складено акт про засвідчення факту відмови.
25.09.2024 позивач надіслав претензію №1 цінним листом з описом вкладення, однак лист був повернутий відправнику у зв'язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується трекінгом поштового відправлення.
Відповідач на підтвердження своїх заперечень доказів не надав.
За доводами позивача відповідач без достатньої правової підстави утримує кошти позивача всупереч умовам Договору про користування електричною енергією, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 66420,00 грн.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:
Згідно із частиною 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу (стаття 509 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Відповідно до касових ордерів відповідач отримав у готівковій формі від позивача кошти в розмірі 66420,00 грн.
Позивач стверджує, що відповідач не надав звітні платіжні документи щодо використання цих коштів на придбання та влаштування трансформатора, ремонт - обслуговування трансформатора та електромереж. Позивач вважає, що відповідач всупереч договору привласнив ці кошти, що порушує його права як споживача, при цьому здійснює вимоги щодо сплати додаткових коштів, погрожує відключенням електропостачання.
Як правильно встановив суд першої інстанції, між сторонами існують договірні правовідносини щодо постачання електричної енергії, який серед іншого регулює питання витрат на обслуговування та ремонт трансформатора та електромереж.
При цьому, відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, урегульовані нормами, закріпленими у главі 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, що міститься у главі 83 Цивільного кодексу України та в якій закріплені загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз положень статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що ця стаття стосується позадоговірних зобов'язань з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов'язання), що виникають за наявності одночасно таких умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
При цьому, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого ст.1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Такі висновки щодо застосування положень глави 83 Цивільного кодексу України та, зокрема статті 1212 Цивільного кодексу України, є сталими у судовій практиці та викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 грудня 2021 року у справі №911/1101/21, від 06 червня 2022 року у справі № 903/142/21 та в інших.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст.1212 ЦК України (аналогічна правова позиція зазначена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19).
Матеріалами справи не підтверджено, що відповідач отримав кошти поза межами договірних відносин або, що підстава їх отримання згодом відпала.
Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки між Обслуговуючим кооперативом “Садовий кооператив “Черемушки» та Обслуговуючим кооперативом “Садівницьке товариство “Будівельник Соколовський» існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, набуті останнім за наявності правової підстави, їх не може бути стягнуто відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуті кошти.
При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зроблено висновок, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Аналізуючи наявність інших правових підстав для стягнення з Обслуговуючого кооперативу “Садівницьке товариство “Будівельник Соколовський» на користь Обслуговуючого кооперативу “Садовий кооператив “Черемушки» 66420,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Умови укладеного між сторонами договору передбачають обов'язок позивача як споживача брати участь у витратах на обслуговування та ремонт обладнання, експлуатацію КТП, ліній електропередач, зокрема оплата за електричну енергію здійснюється з витратами на роботи, пов'язані з обслуговуванням та необхідним ремонтом обладнання (в тому числі оплата праці спеціаліста з обладнання, найнятого Електропостачальником).
Позивач сплатив кошти відповідачу на підставі цього договору, оскільки квитанції до прибуткових касових ордерів (03.09.2023, 18.10.2023, 30.10.2023) та видатковий касовий ордер (25.03.2024) підтверджують, що позивач здійснив оплату на користь відповідача, вказавши підставу: "Попередня оплата за трансформатор", "Договір", "за ремонт електролінії".
Таким чином сплачені відповідачу кошти в розмірі 66420,00 грн на придбання та влаштування трансформатора, ремонт - обслуговування трансформатора та електромереж в порядку виконання договірного зобов'язання.
У договорі передбачено, що ці витрати здійснюються згідно калькуляції, погодженої зі споживачами та відповідач, як електропостачальник, зобов'язаний складати калькуляції витрат на обслуговування КТП та ліній передач.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не довів, що сплачені кошти на ремонт та обслуговування електромереж не узгоджувалися або не відповідали потребам експлуатації електромереж або, що відповідач діяв усупереч договору.
При цьому, позивач не вказує у які строки спірні роботи мали бути виконані, з якого моменту їх виконання він вважає простроченим.
Тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність інших правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 66420,00 грн,
За змістом ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи недоведення позивачем порушення умов договору відповідачем, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Обслуговуючого кооперативу “Садовий кооператив “Черемушки» до Обслуговуючого кооперативу “Садівницьке товариство “Будівельник Соколовський».
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Пронін проти України», «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації») одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії»).
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.
У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення Господарського суду Житомирської області від 06.03.2025 у справі №906/1326/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу “Садовий кооператив “Черемушки» - без задоволення.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу “Садовий кооператив “Черемушки» на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.03.2025 у справі №906/1326/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.06.2025.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Павлюк І.Ю.