ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
10 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/771/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства “Веселий Роздол»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2025 року, суддя в І інстанції Мавродієва М.В., повний текст якого складено 10.03.2025, в м. Миколаєві
у справі №915/771/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “РОНА ІНЖИНІРИНГ»
до відповідача: Приватного підприємства “Веселий Роздол»
про стягнення 110 976 грн
В червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “РОНА ІНЖИНІРИНГ» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з Приватного підприємства “Веселий Роздол» 110 976 грн заборгованості, з яких: 100 208,78 грн - основна сума боргу, 1307,93 грн - інфляційні витрати, 919,95 грн - 3% річних, 8539,65 грн - пеня.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору №251 від 27.11.2023 щодо сплати за отримані послуги з гідродинамічного очищення свердловини.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2025 у справі №915/771/24 позов задоволено; стягнуто з Приватного підприємства “Веселий Роздол» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю “РОНА ІНЖИНІРИНГ» 100 208,78 грн основного боргу, 1307,93 грн інфляційних втрат, 919,95 грн 3% річних, 8539,65 грн пені та 2422,40 грн судового збору.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту надання відповідних послуг та нездійснені оплати відповідачем, внаслідок чого за останнім утворилась прострочена заборгованість. Відповідачем не заперечено та не спростовано факту реального виконання зазначеного в акті та звіті обсягу робіт за Договором №251, та не надано виконавцю обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у визначений п.5.1 Договору №251 строк.
Таким чином, суд дійшов висновку, що замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, а нездійснення ним остаточної оплати таких робіт є відповідно порушенням умов Договору №251 і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства “Веселий Роздол», в якій останнє просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2025 у справі №915/771/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що умови договору про надання послуг було порушено саме позивачем, адже Виконавцем було грубо порушено норми договору щодо строків та порядку надання акту здачі-приймання послуг; посилання на договір від 27.11.2023 року в позовній заяві є безпідставним, так як в подальшому між тими ж сторонами було укладено новий договір від 02.12.2023 року №262, яким фактично було змінено договір від 27.11.2023 року і сторони виконували саме договір від 02.12.2023 року; Відповідач, фактично, послуги не прийняв та не отримав, права на одностороннє підписання акту здачі-приймання послуг Позивач не отримав також, докази фактичного виконання послуг - відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що не підписуючи Акт приймання виконаних робіт за грудень 2023 року та Довідку про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2023 року від 31.01.2024 року на суму 160 208,78 грн, Відповідач тим самим не виконує своє зобов'язання належним чином, а отже, порушує статтю 526 Цивільного кодексу України, оскільки обов'язок Відповідача оплатити послуги прямо залежить від конкретної обставини - підписання Акта приймання виконаних робіт. Ігнорування Відповідачем підписання актів та/або безпідставне ухилення від прийняття наданих послуг не може бути підставою, яка звільняє його від обов'язку оплатити надані послуги.
Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 110 976 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства “Веселий Роздол» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2025 у справі №915/771/24; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Рона інжиніринг», як виконавцем, та Приватним підприємством “Веселий роздол», як замовником, укладено договір №251 (далі - Договір №251), за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався надати послуги з гідродинамічного очищення свердловини в селі Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, а замовник зобов'язався своєчасно прийняти і оплатити послуги, які визначені у п.1.1 цього договору (п.п.1.1, 1.2 Договору №251).
Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині виконання взятих на себе зобов'язань - до повного їх виконання сторонами (п.12.1 Договору №251).
Згідно п.1.4 Договору №251, склад, обсяг та вартість послуг, що доручаються до виконання виконавцю, визначаються кошторисною документацією до цього договору.
Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Договору №251, загальна сума договору складає 160232,10 грн, у тому числі ПДВ 20% - 26705,35 грн. Кінцева сума договору може змінюватися, виходячи з фактичного обсягу наданих послуг, що підтверджується актом (актами) здачі-прийняття наданих послуг.
Згідно п.3.1 Договору №251, після підписання договору замовник протягом 10 діб сплачує на рахунок виконавця аванс у розмірі 60000,0 грн з ПДВ.
Замовником 01.12.2023 за платіжним дорученням №468 було здійснено оплату авансу виконавцю по Договору №251 у розмірі 60000,0 грн.
Відповідно до складеного виконавцем Звіту наданих послуг з гідродинамічного очищення свердловини в селі Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області в період з 01 по 04 грудня 2023 року виконавцем здійснено такі роботи:
- вимірювання статичного рівня води і фактичної глибини свердловини;
- проведення дебітних випробувань перед очищенням свердловини, діаметр свердловини 200 мм;
- видалення пісчаної пробки із застосуванням ерліфта - 1,0 м;
- очищення свердловини від нанесених і корозійних відкладень і мулистих пробок із застосуванням реактивної насадки (за три рази) 125,9 м;
- вібраційно хвильове оброблення водоносного шару, діаметр свердловини 200 мм (за два рази) - 36,9 м;
- проведення трьох проміжних та одного заключного обстеження свердловини;
- проведення дебітних випробувань після очищенням свердловини, діаметр свердловини 200 мм.
Проведені виконавцем види робіт збігаються зі складеним позивачем та затвердженим відповідачем Дефектним актом.
У Звіті виконавець встановив, що в процесі виконання робіт на глибині 125,9 м було виявлено фланець насосу (водопідйомної колони), вилучення цього обладнання із свердловини з великою вірогідністю призвела б до руйнування відкритого стовбуру свердловини, про що було повідомлено представника замовника. Наявність вище зазначених предметів в свердловині не заважає її подальшій експлуатації. Також у Звіті виконавець вказав, що в результаті дебіт свердловини було підвищено в 1,75 рази, а питомий дебіт в 1,16 рази. Рекомендований дебіт свердловини повинен бути не більше 4,0 куб.м/год, або питомий дебіт 0,14 куб.м/год при глибині встановлення насосного агрегату не вище за 110 м.
Згідно п.1.3 Договору №251, надані послуги за цим договором передаються виконавцем замовнику на підставі акту здачі-прийняття наданих послуг, який підписується обома сторонами. У цьому договорі під актом сторони розуміють акти складені за типовою формою КБ-2в та довідки складені за типовою формою КБ-3.
Відповідно до п.п.5.1, 5.2 Договору №251, прийом наданих виконавцем послуг оформлюється актом(ми) здачі-прийняття наданих послуг та здійснюється замовником протягом 2-х днів з моменту його повідомлення про готовність послуг до приймання. У випадку наявності недоліків або дефектів наданих послуг, замовник зобов'язаний у цей термін вмотивовано письмово повідомити виконавця про відмову від підпису актів. На виявлені недоліки або дефекти виконавець та замовник складають акт з переліком необхідних доопрацювань і термінів їх виконання. У разі прострочення або ненадання замовником вмотивованої відмови від підпису актів наданих послуг, виконавець має право в односторонньому порядку підписати ці акти, які мають бути оплачені замовником.
Згідно відомостей акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2в від 31.01.2024 на об'єкті “Гідродинамічне очищення свердловини в селі Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області» за грудень 2023 року виконано робіт на суму 160208,78 грн, а саме:
- вимірювання статичного рівня води і фактичної глибини свердловини;
- обстеження свердловини за допомогою телеінспекційної системи контролю;
- проведення дебітних випробувань перед очищенням свердловини, діаметр свердловини 200 мм;
- проведення дебітних випробувань після очищенням свердловини, діаметр свердловини 200 мм;
- очищення свердловини від нанесених і корозійних відкладень і мулистих пробок із застосуванням реактивної насадки (за три рази) 125,9 м;
- видалення пісчаної пробки із застосуванням ерліфта - 1,0 м;
- вібраційно хвильове оброблення водоносного шару, діаметр свердловини 200 мм (за два рази) - 36,9 м.
Згідно п.п.3.2, 3.3 Договору №251, за надані послуги згідно п.1.1 цього договору замовник сплачує виконавцю суму, яка буде визначена актом (актами) здачі-прийняття наданих послуг. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 календарних днів після підписання замовником та виконавцем актів здачі-прийняття наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця.
Виконавцем на адресу замовника була направлена вимога про сплату залишку вартості наданих послуг у сумі 100208,78 грн.
31.01.2024 виконавцем на адресу замовника була направлена вимога №04, в якій виконавець повідомив замовника, що вартість наданих по Договору №251 послуг становить 160208,78 грн, у зв'язку з чим виконавець вимагав від замовника сплатити 100208,78 грн залишку вартості наданих послуг.
До такої вимоги, виконавцем будо додано, зокрема, акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в від 31.01.2024 на суму 160208,78 грн, довідку про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 від 31.01.2024 на суму 160208,78 грн та Звіт наданих послуг.
31.01.2024 вказана вимога разом з додатками була направлена виконавцем на адресу замовника поштовим відправленням №0303714863412 та вручена останньому 28.02.2024.
Також позивачем надані суду докази направлення вказаної вимоги разом з додатками 24.04.2024 на електрону адресу замовника, вказану ним в Договорі №251.
Крім того, 09.05.2024 виконавцем на адресу замовника було направлено претензію №1/05-24, в якій виконавець просив сплатити заборгованість за Договором №251 у розмірі 100208,78 грн.
Позивач зазначає, що відповідач порушив умови укладеного договору в частині оплати отриманих послуг та остаточно не розрахувався з позивачем за обсяг наданих послуг, що зумовило звернення позивача з позовом до суду.
Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 100 208,78 грн - основна сума боргу, 1307,93 грн - інфляційні витрати, 919,95 грн - 3% річних, 8539,65 грн - пеня у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №251 від 27.11.2023 щодо сплати за надані позивачем послуги з гідродинамічного очищення свердловини в селі Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області..
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) мас право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями 4.4. 1,2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням с правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання встановлених статтею 11 цього Кодексу. Виникають з підстав,
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, с договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, що 27.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Рона інжиніринг», як виконавцем, та Приватним підприємством “Веселий роздол», як замовником, укладено договір №251, за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався надати відповідні послуги.
Вищенаведений договір підписаний зі сторони Приватного підприємства “Веселий роздол» та містить відтиск печатки відповідача.
За умовами частини першої статті 581 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.
Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на договорі та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на документах, суд повинен дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
З'ясування відповідних питань і оцінка пов'язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за цих обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто, чи співпадає така особа з відповідачем у цій справі, чи ні).
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.08.2020 у справі №927/833/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження того, що його печатка була загублена, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
Таким чином, беручи до уваги те, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, та з огляду на той факт, що відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки, апеляційний господарський суд зазначає про відсутність підстав вважати, що печатка відповідача використовувалась проти його волі.
Отже, укладений договір №251 від 27.11.2023 став належною підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов'язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).
Так, відповідно до умов п.п.1.1, 1.2 Договору №251 від 27.11.2023 сторони погодили, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати такі послуги: гідродинамічне очищення свердловини в селі Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, замовник зобов'язався своєчасно прийняти і с визначені у п.1.1 цього договору (п.п.1.1, 1.2 Договору №251).
Відповідно до складеного виконавцем Звіту наданих послуг з гідродинамічного очищення свердловини в селі Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області в період з 01 по 04 грудня 2023 року виконавцем здійснено такі роботи:
- вимірювання статичного рівня води і фактичної глибини свердловини;
- проведення дебітних випробувань перед очищенням свердловини, діаметр свердловини 200 мм;
- видалення пісчаної пробки із застосуванням ерліфта - 1,0 м;
- очищення свердловини від нанесених і корозійних відкладень і мулистих пробок із застосуванням реактивної насадки (за три рази) 125,9 м;
- вібраційно хвильове оброблення водоносного шару, діаметр свердловини 200 мм (за два рази) - 36,9 м;
- проведення трьох проміжних та одного заключного обстеження свердловини;
- проведення дебітних випробувань після очищенням свердловини, діаметр свердловини 200 мм.
У вказаному звіті виконавець встановив, що в процесі виконання робіт на глибині 125,9 м було виявлено фланець насосу (водопідйомної колони), вилучення цього обладнання із свердловини з великою вірогідністю призвела б до руйнування відкритого стовбуру свердловини, про що було повідомлено представника замовника. Наявність вище зазначених предметів в свердловині не заважає її подальшій експлуатації.
Також у звіті виконавець вказав, що в результаті дебіт свердловини було підвищено в 1,75 рази, а питомий дебіт в 1,16 рази. Рекомендований дебіт свердловини повинен бути не більше 4,0 куб.м/год, або питомий дебіт 0,14 куб.м/год при глибині встановлення насосного агрегату не вище за 110 м.
Слід зазначити, що проведені виконавцем види робіт збігаються зі складеним позивачем та затвердженим відповідачем Дефектним актом.
Згідно п.1.3 Договору №251, надані послуги за цим договором передаються виконавцем замовнику на підставі акту здачі-прийняття наданих послуг, який підписується обома сторонами. У цьому договорі під актом сторони розуміють акти складені за типовою формою КБ-2в та довідки складені за типовою формою КБ-3.
За результатами наданих послуг Позивачем складено Акт приймання виконаних робіт за грудень 2023 року та Довідку про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2023 року від 31.01.2024 року на суму 160 208,78 грн, у тому числі ПДВ 20% 26 701,46 грн.. Зазначені Акт і довідка були підписані тільки Позивачем.
За актом приймання виконаних робіт за формою КБ-2в від 31.01.2024 на об'єкті “Гідродинамічне очищення свердловини в селі Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області» за грудень 2023 року виконано робіт на суму 160208,78 грн, а саме:
- вимірювання статичного рівня води і фактичної глибини свердловини;
- обстеження свердловини за допомогою телеінспекційної системи контролю;
- проведення дебітних випробувань перед очищенням свердловини, діаметр свердловини 200 мм;
- проведення дебітних випробувань після очищенням свердловини, діаметр свердловини 200 мм;
- очищення свердловини від нанесених і корозійних відкладень і мулистих пробок із застосуванням реактивної насадки (за три рази) 125,9 м;
- видалення пісчаної пробки із застосуванням ерліфта - 1,0 м;
- вібраційно хвильове оброблення водоносного шару, діаметр свердловини 200 мм (за два рази) - 36,9 м.
Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Договору №251, загальна сума договору складає 160232,10 грн, у тому числі ПДВ 20% - 26705,35 грн. Кінцева сума договору може змінюватися, виходячи з фактичного обсягу наданих послуг, що підтверджується актом (актами) здачі-прийняття наданих послуг.
Згідно п.п.3.2, 3.3 Договору №251, за надані послуги згідно п.1.1 цього договору замовник сплачує виконавцю суму, яка буде визначена актом (актами) здачі-прийняття наданих послуг. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 календарних днів після підписання замовником та виконавцем актів здачі-прийняття наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця.
31.01.2024 виконавцем на адресу замовника була направлена вимога №04, в якій виконавець повідомив замовника, що вартість наданих по Договору №251 послуг становить 160208,78 грн, у зв'язку з чим виконавець вимагав від замовника сплатити 100208,78 грн залишку вартості наданих послуг. До такої вимоги, виконавцем будо додано, зокрема, акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в від 31.01.2024 на суму 160208,78 грн, довідку про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 від 31.01.2024 на суму 160208,78 грн та Звіт наданих послуг.
Вказана вимога разом з актом приймання виконаних робіт була отримана відповідачем 28.02.2024, про що відповідач сам зазначив у відзиві на позовну заяву.
Матеріали справі свідчать, що відповідачем в порушення умов Договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України не було здійснено розрахунку з позивачем за надані послуги.
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач порушив договірні зобов'язання, які відображені у нездійснені оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого за відповідачем утворилась прострочена заборгованість у розмірі 100208,78 грн.
Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 100208,78 грн, відповідачем суду не надано. З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 100208,78 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
За доводами скаржника, останній вважає не доведеним факт надання позивачем спірних послуг за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2024 на суму 160208,78 грн, підписаним позивачем в односторонньому порядку, з чим судова колегія не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.
Документами, які підтверджують виконання позивачем зобов'язання з надання послуг відповідачу, а також виникнення у відповідача зобов'язання з їх оплати, є акти надання послуг, які є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вказаних положень законодавства та засвідчують факт здійснення сторонами господарських операцій і містять інформацію про вартість послуг.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність.
Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема, непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам).
Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/23).
Разом з тим колегія суддів наголошує, що в судовій практиці стосовно акта виконаних робіт, підписаного однією стороною, усталеною є правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі №23/236, в пункті 6.3 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №916/693/21, від 14.07.2021 у справі №911/1981/20, від 20.04.2021 у справі №905/411/17, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18.
Суть цієї правової позиції полягає в тому, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. При цьому надавач послуг не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
Нормами чинного законодавства передбачено обов'язок замовника здійснити оплату фактично виконаних робіт.
Сама по собі відсутність підписаного сторонами акту виконаних робіт або порушення строків та порядку надання акту виконаних робіт не може бути підставою для несплати вартості фактично виконаних робіт, чим спростовуються помилкові доводи скаржника про протилежне.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання (ст. 610 ЦК України).
Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт), покладений саме на замовника.
Якщо замовник безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18).
Таким чином, якщо позивач, як виконавець, фактично виконав відповідні роботи і надіслав відповідачу, як замовнику, акти надання послуг, які останній отримав та не надав доказів їх оплати чи мотивованої відмови від їх підписання, а строк здійснення оплати за ними настав, то заявлена позивачем вимога про стягнення коштів за виконані роботи за вказаними актами повинна розглядатись судами, на підставі чого суди повинні ухвалити рішення про стягнення коштів за фактично виконані роботи.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №910/18384/20, від 29.11.2021 у справі №910/11215/20.
Отже, виходячи зі змісту положень статей 525, 526 ЦК України, обов'язок замовника оплатити послуги виникає з факту їх надання, а не з факту оформлення передачі послуг актом приймання-передачі виконаних робіт.
Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.
Наведене вище дає підстави дійти висновку, що для здійснення відповідачем оплати виконаних позивачем робіт за договором, позивач повинен був направити замовнику визначені умовами Договору документи, зокрема, акти виконаних робіт, а замовник повинен був їх підписати та/або надати вмотивовану відмову від їх підписання.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатні докази - це ті, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Факт укладення договору та належного виконання умов даного договору повністю підтверджується наданими Позивачем доказами, зокрема, звітом надання послуг з гідродинамічного очищення свердловини № б/н в селі Олександрівка, Вознесенського району, Миколаївської області в період з 01 по 04 грудня 2023 р., Актом приймання виконаних робіт за грудень 2023 року та Довідкою про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2023 року від 31.01.2024 року на суму 160 208,78 грн., у тому числі ПДВ 20% 26701,46 грн; дефектним актом,
Відповідачу направлено, зокрема, акт виконаних робіт та отримано останнім, що не заперечується з боку відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження повернення позивачу акту з вмотивованою відмовою від їх підписання всупереч приписам статей 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України.
А тому здійснивши аналіз наданих сторонами доказів, суд першої інстанції згідно ст. 79 ГПК України дійшов вірного висновку, що надані позивачем докази свідчать про те, що позивач фактично надав відповідачу послуги з перевезення. Водночас, з наявних матеріалів справи не вбачається, щоб відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання послуг.
Стосовно аргументів скаржника, що посилання на договір від 27.11.2023 року в позовній заяві є безпідставним, так як в подальшому між сторонами було укладено новий договір від 02.12.2023 року №262, яким фактично було змінено договір від 27.11.2023 року і сторони виконували саме договір від 02.12.2023 року, судова колегія вказує наступне.
Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
При цьому відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Судова колегія зазначає, що визначених законом підстав недійсності (нікчемності) договору про надання послуг не встановлено і на відповідні обставини не посилаються учасники справи.
В судовому порядку спірний договір недійсним також не визнавався, а тому цей договір є чинним та в силу ст.204 ЦК України його умови є обов'язковими для сторін такого правочину.
У даному випадку, аналіз змісту Договору №262 від 02.12.2023 свідчить, що його предметом є виконання робіт з підйому стороннього металевого предмета з свердловини, тоді як предметом Договору №251 є виконання гідродинамічного очищення тієї ж свердловини.
Таким чином, йдеться про різні види робіт, що свідчить про відсутність тотожності предметів вказаних договорів.
Крім того, Договір №262 не містить умов щодо внесення змін до Договору №251 або припинення його дії. Відсутність у договорі положень про його правовий зв'язок із попереднім договором виключає можливість його тлумачення як додаткової угоди до договору №251.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що відповідно до Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог. Предметом позову є вимоги, що випливають з виконання Договору №251. Отже, правовідносини сторін за іншим договором, укладеним у подальшому, не є предметом розгляду у межах цієї справи.
Згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт та технічними звітами, наданими позивачем, останнім фактично були виконані роботи саме з гідродинамічного очищення свердловини, що відповідає предмету Договору №251; фактичне виконання зобов'язання за договором підтверджується відповідною первинною документацією (актами, звітами), яка не була належним чином спростована другою стороною.
Таким чином, доводи відповідача про зміну договору №251 договором №262 є безпідставними, суперечать змісту обох договорів і не можуть бути прийняті судом до уваги.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
А тому, оскільки невиконання грошового зобов'язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів повної оплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 124294,14 грн правомірно задоволена судом першої інстанції.
Відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Вимога разом з додатками 31.01.2024 позивачем була направлена на адресу відповідача поштовим відправленням №0303714863412 та вручена позивачу 28.02.2024.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховані на суму основного боргу 1307,93 грн інфляційних втрат за період з березня по травень 2024 року та 919,95 грн - 3% річних за період з 07.03.2024 до 26.06.2024.
Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що вони є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховані на суму основного боргу 8539,65 грн пені за період з 07.03.2024 до 26.06.2024.
Відповідно до положень ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.ч.1-3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.6.4 Договору №251, при несвоєчасній оплаті замовником вартості наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.
Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним та правильним, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2025 у справі №915/771/24.
За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Веселий Роздол» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2025 у справі №915/771/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2025 у справі №915/771/24 - залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Я.Ф. Савицький
Н.М. Принцевська