ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
10 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5684/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг": Кемінь В.В.,
від Обслуговуючого кооперативу “УКРАЇНА-СЕРВІС»: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
на рішення Господарського суду Одеської області від 14.04.2025 року, суддя в І інстанції Невінгловська Ю.М., повний текст якого складено 21.04.2025, в м. Одесі
у справі: №916/5684/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу “УКРАЇНА-СЕРВІС»
про стягнення 577 699,18 грн
В грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Обслуговуючого кооперативу “УКРАЇНА-СЕРВІС», в якому просило суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 577 699, 18 грн, з яких:
- пеня в сумі 301 348,14 грн;
- 3% річних у сумі 41 083,13 грн;
- інфляційні витрати у сумі 235 267,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач несвоєчасно здійснив оплату за переданий протягом листопада 2021 - березня 2022 природний газ по Договору постачання природного газу №4613-НГТ-23 від 10.09.2021, чим порушив умови господарського зобов'язання та у зв'язку з чим відповідач повинен відшкодувати позивачу пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.04.2025 у справі №916/5684/24 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача:
- 3% річних у розмірі 20 494,28 грн,
- інфляційні втрати в розмірі 146 065,89 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1998,61 грн; в решті позову відмовлено.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідач у спірних відносинах виступає саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників); договір постачання газу укладений для забезпечення і сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк.
Враховуючи те, що на час проведення позивачем нарахувань пені (січень 2022 - березень 2022) на території України діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, нарахування пені для колективного побутового споживача, в зазначений період не відповідає приписам законодавства, а саме положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Також, приписам законодавства не відповідає нарахування 3 % річних та інфляційних втрат (в період з 24.02.2022 по березень 2022) у зв'язку з введенням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, що триває станом на момент ухвалення рішення (Постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206).
Відтак, керуючись положеннями Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 301 348,14 грн. А також в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат в період з моменту введення воєнного стану на території України та включно з березнем 2022 року.
Водночас, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат за січень 2022 року (в розмірі 12 492,68 грн та 99123,33 грн відповідно) та за період з 01.02.2022 по 24.02.2022, тобто за 24 дні лютого 2022 року в таких розмірах, 3 % річних - 8001,60 грн, інфляційні втрати - 46 942,56 грн.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", в якій останнє просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 14.04.2025 у справі №916/5684/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 411 139,01 грн заборгованості, у тому числі: - пені у сумі 301 348,14 грн; - трьох процентів річних у сумі 20 588,85 грн; - інфляційні втрати у сумі 89202,02 грн та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що умовами договору не було передбачено, що газ реалізується із метою надання Відповідачем послуг побутовим споживачам - фізичним особам, а газ передавався Відповідачу у власність для власних потреб. В цьому випадку Позивач не надавав, а Відповідач не отримував житлово-комунальні послуги, оскільки зазначений договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач як постачальник поставляє споживачеві природний газ для власних потреб Відповідача, з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відсутні. Відповідач не є населенням, в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Постанови КМ України №206, а є юридичною особою у відповідності до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено розгляд справи на 10.06.2025 об 11:00.
В судовому засіданні 10.06.2025 бралв участь представник позивача. Від відповідача участі не брали, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10.09.2021 між ТОВ “ГК "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ", як Постачальником, та Обслуговуючий кооператив “УКРАЇНА-СЕРВІС», як Споживачем, укладено Договір №4613-НГТ-23 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його т а оплатити на умовах цього Договору.
Відповідно до п.1.2. Договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу.
Пунктом 2.1. Договору, сторони визначили замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з червня 2021 року по червень 2022 року (включно), в кількості 295,000 тис.куб.метрів.
Пунктом 2.2 Договору, Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього Договору, повністю покривають потреби Споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього Договору.
Відповідно до п.3.1. Договору, Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Згідно з п.3.2. Договору, постачання газу за цим договором здійснюється Постачальником виключно за умови включення Споживача до реєстру Споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Відповідно до п.3.5. Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Пункт 3.5.1 Договору зобов'язує Споживача надати Постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Споживача, а саме: акт на Обсяг І (фіксований), акт на Обсяг III (фіксований) та акт на Обсяг II. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог п.3.5.2 цього договору, їх ціна (визначається відповідно до Розділу 4 цього договору) та вартість.
Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 50% вартості замовленого на відповідний розрахунковий період природного газу в обсягах, визначених в п.2.1. Договору, - до 22 числа (включно) розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 22 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. Договору.
Згідно умовам ч. 6 п. 6.2. Договору споживач зобов'язаний, зокрема, прийняти газ в кількості, на умовах даного Договору, своєчасно оплачувати поставлений природний газ в розмірі та порядку, що передбачені Договором.
Згідно з п.7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Пунктом 13.1 Договору, набирає Договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 30 червня 2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
Даний договір підписано та скріплено печатками обох сторін.
20.09.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №3 до Договору, в якій сторони визначили доповнити підпункт 4.1.2. пункту 4.1. Договору підпунктом 4.1.2.6. у наступній редакції:
“ 4.1.2.6. Ціна для Обсягу ІІ на листопад 2021 року, визначеного в пункті 2.1. цього Договору, за 1000 куб.м. природного газу встановлюється на рівні 30 217,52 грн. без ПДВ;
крім того податок на додану вартість за ставкою 20 %,
крім того тариф на послуги з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоду на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20 % - 27, 315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м.
Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, для Обсягу ІІ на листопад 2021 року становить 36 424,91 грн.»
20.01.2022 між сторонами було укладено Додаткову угоду №8 до Договору, в якій сторони визначили доповнити підпункт 4.1.2. пункту 4.1. Договору підпунктом 4.1.2.9. у наступній редакції:
“ 4.1.2.6. Ціна для Обсягу ІІ на лютий 2022 року, визначеного в пункті 2.1. цього Договору, за 1000 куб.м. природного газу встановлюється на рівні 31 937,92 грн. без ПДВ;
крім того податок на додану вартість за ставкою 20 %,
крім того тариф на послуги з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоду на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20 % - 27, 315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м.
Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, для Обсягу ІІ на лютий 2022 року становить 38 489,40 грн.»
Також 20.10.2022 Додатковою угодою №11 до Договору, сторони дійшли взаємної згоди призупинити постачання природного газу за Договором через шість календарних днів ( на сьомий день) з підписання даної Додаткової угоди.
Також як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, між ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ", як Постачальником та ОК “УКРАЇНА-СЕРВІС», як Споживачем укладено акти приймання-передачі до Договору, а саме:
- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 споживачем було спожито у листопаді 2021 природного газу в обсязі 26,19000 на загальну вартість 198 622,01 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 споживачем було спожито у листопаді 2021 природного газу в обсязі 5,42700 на загальну вартість 197 678,02 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 споживачем було спожито у грудні 2021 природного газу в обсязі 23,05200 на загальну вартість 670 951,13 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 споживачем було спожито у грудні 2021 природного газу в обсязі 38,12400 на загальну вартість 289 128,10 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 споживачем було спожито у січні 2022 природного газу в обсязі 13,45500 на загальну вартість 513 964,58 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 споживачем було спожито у січні 2022 природного газу в обсязі 51,66800 на загальну вартість 391 844,28 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 споживачем було спожито у лютому 2022 природного газу в обсязі 43,03700 на загальну вартість 326 387,75 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 споживачем було спожито у березні 2022 природного газу в обсязі 39,59800 на загальну вартість 300 306,77 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 споживачем було спожито у березні 2022 природного газу в обсязі 4,36300 на загальну вартість 148 171,33 грн.
Вказані акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими представниками сторін, підписи скріплено печатками.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки АБ “УКРГАЗБАНК» за №11512/37720/2024 від 18.12.2024, ОК “УКРАЇНА-СЕРВІС» здійснило оплату вартості природного газу поставленого ТОВ “ГК "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" за вищезазначеними актами приймання-передачі, в період з 10.09.2021 по 03.12.2024.
У зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків за Договором, позивачем на суму боргу відповідача за січень 2022, лютий 2022 та березень 2022 здійснено нарахування пені в суму 301 348,99 грн., 3 % річних в сумі 41 083,13 грн. та інфляційних витрат в розмірі 235 267,91 грн, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Оскільки скаржник не погоджується із оскаржуваним рішенням виключно в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 411 139,01 грн заборгованості, у тому числі: пені у сумі 301 348,14 грн; трьох процентів річних у сумі 20 588,85 грн; інфляційні втрати у сумі 89202,02 грн, колегія суддів переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги.
У зв'язку з чим, в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь 3 % річних та інфляційних втрат за січень 2022 року (в розмірі 12 492,68 грн та 99123,33 грн відповідно) та за період з 01.02.2022 по 24.02.2022, (3 % річних - 8001,60 грн, інфляційні втрати - 46 942,56 грн) перегляд рішення Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, відповідно до приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, предметом апеляційного перегляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем Обслуговуючому кооперативу за період а також суми 3% річних та інфляційних втрат, за період січень 2022 - березень 2022, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору в частині оплати спожитого газу.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №4613-НГТ-23 від 10.09.2021 є договором постачання природного газу, який згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання його сторонами та, відповідно, виступає підставою для виникнення у сторін господарського зобов'язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України і.
В силу частин першої, другої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Як зазначалося вище, на виконання умов договору позивач у період листопад 2021 - березень 2022 поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 3 036 398,99 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.
Оплату за переданий природний газ Відповідач здійснив повністю, однак не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору. Всього було сплачено Відповідачем 3 036 398,99 грн, що підтверджується банківською довідкою.
Невиконання грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором є його порушенням у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач виступає таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Суб'єкти господарювання при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до приписів статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Крім того, правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Враховуючи викладені вище приписи чинного законодавства та умови договору поставки природного газу, а також невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості поставленого природного газу у передбачений цим договором строк, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для проведення нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Поряд з цим, статтею 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що:
-побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (пункт 23);
-захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи (пункт 10).
Слід наголосити, що Закон України "Про ринок природного газу" не містить визначення таких понять як то "колективний споживач", "колективний побутовий споживач" тощо.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
За змістом статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
У статті 2 Закону України "Про кооперацію" визначено, що кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
В силу частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що Обслуговуючий кооператив "УКРАЇНА СЕРВІС", як управитель, надає послуги співвласникам багатоквартирного будинку що розташований за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н. (на теперішній час - Одеський), с. Лиманка, ж/м Дружний, просп. Маршала Жукова (на теперішній час - Небесної Сотні), буд. 111, що пов'язані з управлінням (в т.ч. утримання та обслуговування) житлового будинку і споруд та прибудинкової території, обслуговування, вивезення сміття, охорони, забезпечення належного функціонування інженерних систем і мереж житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового призначення.
Відповідно до п.1.1. Статуту Обслуговуючого кооперативу “УКРАЇНА-СЕРВІС» затвердженого загальними зборами членів ОК “УКРАЇНА-СЕРВІС» протоколом №15/06 від 15.06.2021, Кооператив є обслуговуючим кооперативом, що утворений внаслідок об'єднання фізичних та юридичних осіб на основі членства для господарської діяльності з метою задоволення житлово-побутових та інших потреб членів Кооперативу для подальшої експлуатації та управління будинком та використання прилеглої до нього земельної ділянки.
Згідно п. 1.4. Статуту, видами діяльності Кооперативу:
- експлуатація житлового будинку та прилеглої до нього земельної ділянки;
- надання членами Кооперативу житлово-експлуатаційних послуг, які відповідають цілям створення цього Кооперативу;
- будівельні та монтажні роботи.
Відповідно до п. 1.6. Статуту, Кооператив є неприбутковою організацією, здійснює господарську діяльність, не маючи на меті одержання прибутку, і не розподіляє отримані в результаті його діяльності кошти (доходи) між його членами. Одержувані Кооперативом кошти з джерел, що не суперечать статуту і чинному законодавству, спрямовуються на рішення статутних задач і цілей Кооперативу.
Як вбачається з копії рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області за №1815514600156/830 від 06.04.2018, ОК “УКРАЇНА-СЕРВІС» було включено до реєстру неприбуткових установ та організацій на підставі пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України.
Як вбачається з копії Договору №8/15 про надання послуг з управління будинку та прибудинкової території житлового будинку від 30.11.2021 року, ОК “УКРАЇНА-СЕРВІС» забезпечує надання послуг, самостійно або із залученням третіх осіб, з управління (в т.ч. утримання та обслуговування) житлового будинку і споруд та прибудинкової території, обслуговування, вивезення сміття, охорони, забезпечення належного функціонування інженерних систем і мереж житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового призначення, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопільський район, с. Лиманка, ж/м Дружний, проспект Маршала Жукова, 111, а Власник - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленою ціною та тарифами у строк та на умовах, що передбачені цим Договором.
Отже, ОК “УКРАЇНА-СЕРВІС» згідно з положеннями його статуту сприяє отриманню членам кооперативу житлово-комунальних послуг, зокрема, постачанню природного газу.
За таких обставин, апеляційним господарським судом враховується, що природний газ, який постачається за договором, використовується виключно для власних потреб або в якості сировини, а не для перепродажу (пункт 1.2 договору), тобто для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будинків.
Відтак, беручи до уваги те, що відповідач об'єднує мешканців у багатоквартирних будинках та діє в їхніх інтересах для забезпечення комфортних умов проживання у будинку, колегія суддів вважає, що останній в частині споживання природного газу на побутові потреби підпадає під визначення колективний побутовий споживач (від імені мешканців будинку) природного газу та договір, укладений з позивачем, спрямований саме для забезпечення потреб мешканців будинків - споживачів житлово-комунальних послуг та сприяння членам кооперативу в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.04.2025 у справі №916/847/24.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судова колегія зауважує, що відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Підпунктом 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-ІХ, встановлено, що з 17.03.2020 на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
11.03.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 (з подальшими змінами), якою з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який Постановою Кабінету Міністрів України “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 № 651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України.
24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Отже, оскільки з 12.03.2020 по 30.06.2023 діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також на даний час діє воєнний стан, введений з 24.02.2022 в Україні Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, та враховуючи норми Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року, а також Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", приписи яких забороняють нарахування та стягнення з населення (які є мешканцями ОК “УКРАЇНА-СЕРВІС») неустойки (штрафів, пені), нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги, суд дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення суми пені, нарахованої за період січень 2022 - березень 2022 у розмірі 301 348,14 грн задоволенню не підлягає, адже у позивача було відсутнє право нараховувати пеню.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми пені у розмірі 301 348,14 грн, нарахованої Обслуговуючому кооперативу за період січень 2022 - березень 2022.
Щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат (спірний період нарахування з 24.02.2022 по березень 2022), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Як вже було зазначено судом, 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
З наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат слідує, що вказані нарахування здійснені позивачем за період з 24.02.2022 по березень 2022.
Враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", а також ту обставину, що відповідач є неприбутковою організацією, створеною мешканцями будинку (населенням) для забезпечення таких мешканців комунальними послугами та оплата таких комунальних платежів здійснюється за рахунок мешканців та за тарифами для населення, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням названих положень законодавства є обґрунтованими за період до введення воєнного стану в Україні та дії вказаної постанови, оскільки під час дії карантину не було обмежено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Суд першої інстанції зробив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за зобов'язаннями січень 2022 року з 01.01.2022 по 23.02.2022, а також з 01.02.2022 по 24.02.2022 включно і встановив, що обґрунтованими та арифметично вірними до стягнення є розраховані за зобов'язаннями за січень 2022 року (в розмірі 12 492,68 грн. та 99 123,33 грн. відповідно) та за 24 дні лютого 2022 року в таких розмірах, 3 % річних - 8001,60 грн., інфляційні втрати - 46942,56 грн.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, порушення норм процесуального чи матеріального права судом апеляційної інстанції не встановлено.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 14.04.2025 у справі №916/5684/24.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Одеської області від 14.04.2025 у справі №916/5684/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Одеської області від 14.04.2025 у справі №916/5684/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 14.04.2025 у справі №916/5684/24 - залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 11.06.2025.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Я.Ф. Савицький
Н.М. Принцевська