ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
05 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4640/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
за участю представників учасників у справі про неплатоспроможність:
Від Головного управління ДПС у Вінницькій області - Островерх Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 про закриття провадження, суддя суду першої інстанції Демешин О.А., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 24.12.2024
по справі № 916/4640/24
за заявою боржника: ОСОБА_1
про неплатоспроможність, -
Описова частина.
17.10.2024 фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в зв'язку із неспроможністю виконання своїх грошових зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією майна боржника призначено арбітражного керуючого Дворніченка О.О.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 ; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2024; скасовано заборону фізичній особі ОСОБА_1 відчужувати його майно, введену ухвалою Господарського суду від Одеської області від 07.11.2024; встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Дворніченка Олександра Олексійовича (свідоцтво № 286 від 18.07.2013); провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 закрито.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що кредиторських вимог до боржника не заявлено, погодити план реструктуризації боргів боржника та прийняти рішення щодо переходу до процедури реструктуризації боргів боржника або визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника є неможливим, тому суд не вбачає підстав для подальшого розгляду справи про неплатоспроможність боржника.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 про закриття провадження по справі № 916/4640/24.
Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Вінницькій області, як платник податків за неосновним місцем обліку та має не погашений податковий борг перед бюджетом у розмірі 230 726,00 грн., який виник до відкриття провадження у справі №916/4640/24.
Апелянт вказав, що аналіз положень статей 45, 90, 120, 122 КУзПБ дає підстави для висновку про відсутність підстав у господарського суду для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у попередньому засіданні, попри неподання конкурсними кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника станом на дату проведення такого засідання, у тому числі й у межах визначеного частиною першою статті 45 цього Кодексу строку.
Апелянт також послався на те, що у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність було зазначено, що станом на дату подання заяви про неплатоспроможність загальна сума заборгованості ОСОБА_2 становить 826 198,60грн, в тому числі і перед ГУ ДПС у Вінницькій області. В той же час, постановленню ухвали про закриття провадження у справі №916/4640/24 не передувало письмове повідомлення будь-якого із зазначених боржником кредиторів, а також не було призначення судового засідання для вирішення питання про перехід до наступної судової процедури.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 про закриття провадження у справі №916/4640/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 та ухвалити рішення про направлення справи №916/4640/24 для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області;
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 про закриття провадження по справі № 916/4640/24.
ОСОБА_1 вказав, що при подачі заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в суд, він відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу, надав конкретизований список кредиторів із зазначенням загальної суми грошових вимог, а також щодо кожного кредитора - його персональні дані, суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання. Керуючись принципом «судового контролю» суд може зобов'язати керуючого реструктуризацією письмово повідомити кредиторів, яких він вказав в додатку до заяви. При цьому кредитори, яких не вказав боржник, залишаються обійденими такою «увагою», що ставить під сумнів збереження принципу рівності усіх учасників судового процесу.
На думку боржника, у разі небажання кредиторів з тих чи інших підстав брати участь у справі про банкрутство боржника та задоволення своїх вимог у процедурі банкрутства і, відповідно, неподання до боржника кредиторських заяв законодавець передбачив відповідні наслідки, які визначені ним в частині четвертій статті 90 КУзПБ, а саме визнання таких вимог погашеними, а виконавчих документів за відповідними вимогами - такими, що не підлягають виконанню, що суперечить системному тлумаченню частини четвертої статті 45 КУзПБ, яка серед наслідків неподання заяви конкурсним кредитором протягом 30 днів передбачає лише позбавлення його права вирішального голосу, а не визнання його вимог погашеними, а виконавчих документів за відповідними вимогами - такими, що не підлягають виконанню.
Боржник вказує, що статтею 45 КУзПБ встановлено обов'язок конкурсних кредиторів подати до господарського суду відповідні письмові заяви з вимогами до боржника у визначений законом строк. Разом з тим, хоч аналіз положень частини четвертої цієї статті свідчить про право кредитора заявити відповідні вимоги і після закінчення строку, встановленого для їх подання (що не впливатиме на характер та черговість таких вимог га матиме значення лише щодо права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів), однак таке право не може звільнити кредитора від правових наслідків недотримання ним вказаного обов'язку щодо подання письмової заяви з вимогами до боржника у відповідні строки. Такими правовими наслідками є закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі пункту 6 частини першої статті 90 КУзПБ та визначена частиною четвертою цієї статті можливість визнання погашеними вимог конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, а виконавчих документів за відповідними вимогами такими, що не підлягають виконанню.
Керуючись викладеним вище, боржник просить залишити ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 по справі №916/4640/24 без змін, а апеляційну скаргу ГУ ДІІС у Вінницькій області - без задоволення.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/4640/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2025.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/4640/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 про закриття провадження по справі № 916/4640/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/4640/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4640/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 поновлено Головному управлінню ДПС у Вінницькій області строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 про закриття провадження по справі № 916/4640/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 про закриття провадження по справі № 916/4640/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 20.05.2025; призначено справу №916/4640/24 до розгляду на 05.06.2025 о 11:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
05.06.2025 у судовому засіданні прийняв участь представник Головного управління ДПС у Вінницькій області - Островерх Р.В.
Представники інших учасників у справі про неплатоспроможність у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, якою призначено справу №916/4640/24 до розгляду на 05.06.2025 о 11:30, була отримана в електронному кабінеті ОСОБА_1. - 29.04.2025, арбітражним керуючим Дворніченко О.О - 29.04.2025.
Відповідно до доповіді секретаря судового засідання, у день проведення судового засідання по даній справі (05.06.2025) від учасників справи, які не з'явилися у судове засідання, жодних повідовлень про неможливість явки у судове засідання з будь-яких причин чи клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату до Південно-західного апеляційного господарського суду не надходило ні засобами поштового зв'язку, ні засобами телефонного чи інтернет зв'язку.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 05.06.2025, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 про закриття провадження по справі № 916/4640/24, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Головного управління ДПС у Вінницькій області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 про закриття провадження по справі № 916/4640/24 по суті, не дивлячись на відсутність представників окремих учасників у справі про неплатоспроможність, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом.
17.10.2024 фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в зв'язку із неспроможністю виконання своїх грошових зобов'язань.
Як вказав боржник, станом на дату подання заяви про неплатоспроможність загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед кредиторами становить 826 198,60 грн, яка виникла у зв'язку з накладенням контролюючими органами штрафів та інших фінансових санкцій.
Боржник зазначив, що має заборгованість перед наступними кредиторами: Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці та Великомихайлівським відділом державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією майна боржника призначено арбітражного керуючого Дворніченка О.О. Розгляд справи у попередньому засіданні призначено на 16 грудня 2024 року о 10:30.
Судове засідання 16.12.2024 не відбулось у зв'язку з неявкою сторін.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2024 призначено засідання суду на 24 грудня 2024 року об 11:00.
Після публікації оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 № 74568 від 11.11.2024 заяв кредиторів з вимогами до боржника до суду не надійшло.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню та направлення справи до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду, виходячи з таких підстав.
Предметом апеляційного оскарження у цій справі є ухвала господарського суду першої інстанції про закриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, яка оскаржується особою, яка не брала участі у справі.
Частиною першою статті 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У частині шостій статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Із зазначеною нормою Конституції України кореспондуються положення статей 7, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за змістом яких: кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону; іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України; доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України; учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Судова колегія констатує, що реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми щодо осіб, які мають право апеляційного оскарження судових рішень. Водночас суб'єктний склад учасників господарського процесу за Господарським процесуальним кодексом України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за Кодексом України з процедур банкрутства. Так, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Коло осіб (у позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, визначено приписами статей 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.
У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Така правова позиція є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та неодноразово висвітлювалася судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14.
Колегія суддів враховує, що доцільним є підтвердження статусу учасників у справі про банкрутство шляхом прийняття господарським судом відповідного судового рішення (ухвали) задля впорядкування процесу здійснення провадження у справі.
Водночас, наявність такої ухвали (судового рішення) не є безумовною підставою, оскільки Господарський процесуальний кодекс України містить окремі підстави, які надають третім особам захистити їх порушене право. Тобто відсутність відповідного судового рішення (ухвали про визнання або залучення особи учасником у справі про банкрутство) не може позбавляти особу процесуальних гарантій права на апеляційне оскарження за статтею 254 Господарського процесуального кодексу України або невиправдано ускладнювати реалізацію цього права нижче мінімально допустимих стандартів на апеляційне оскарження, визначених Конституцією, Конвенцією, Законом України «Про судоустрій і статус суддів України», Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2024 у справі №903/116/21.
За змістом частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов'язків цієї особи (в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб'єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов'язку стосовно однієї із сторін спору).
Однак, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Доведення такого правового зв'язку є обов'язковим при розгляді справ про банкрутство.
Тому, за наявності відповідних обставин, суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому тощо. Тобто, суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Статус учасників у справі про банкрутство (неплатоспроможність) регламентовано як нормами Господарського процесуального кодексу України, так і спеціальним законом - Кодексом України з процедур банкрутства, зміст правосуб'єктності та особливості процесуального статусу конкретного учасника справи розкриваються шляхом системного тлумачення норм цих законодавчих актів з урахуванням особливостей певної стадії процедури банкрутства.
Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства учасниками у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.
Сторонами у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут) (абзац 22 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства).
За змістом абзацу 11 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Порядок набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначається статтею 122 Кодексу України з процедур банкрутства, за змістом якої цей порядок аналогічний до відповідного порядку, встановленого статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства для справ про банкрутство юридичних осіб, за змістом якої конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, за загальним правилом набуття статусу конкурсного кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку (подібний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №916/1965/13).
За висновком Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, сформульованого у пункті 56.16. постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства) визнання його вимог, конкурсний кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, лише за сукупністю передбачених Кодексом України з процедур банкрутства дій: пред'явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв'язку з позовною давністю, тощо) та визнання грошових вимог у відповідній ухвалі суду конкурсний кредитор набуває правового статусу учасника у справі про банкрутство, отже, наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за Господарським процесуальним кодексом України, зокрема оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство в апеляційному порядку.
Натомість, стосовно осіб, які не брали участі у справі про банкрутство, право на апеляційне оскарження обумовлено такими ж умовами, що і у справах позовного провадження, а саме, необхідністю довести, що у оскарженому рішенні вирішені питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
Скаржник, стверджуючи, що оскаржуваною в апеляційному порядку ухвалою про закриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника вирішено питання про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника, послався на наявність кредиторських вимог до боржника, при цьому, він вказав, що такі вимоги є безспірними, оскільки підтверджені судовими наказами по справах №420/27647/23 та №120/2718/24. Крім того, за даними судовими наказами були відкриті виконавчі провадження.
Перевіряючи наведене Головним управлінням ДПС у Вінницькій області обґрунтування права на звернення з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2024, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, згідно з пунктом 4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» якого втратив чинність Закон про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.
Неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства).
З пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.
Тому призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.
Також у преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За таким підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - «Відновлення платоспроможності фізичних осіб» законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів, як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексом України з процедур банкрутства, не встановлена.
З огляду на виключне право лише боржника - фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (стаття 116 Кодексу України з процедур банкрутства), Верховний Суд неодноразово зауважував, що цим Кодексом запроваджено «добровільне банкрутство» боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність.
Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20.
Отже, процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.
Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою «Відновлення платоспроможності фізичної особи» Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені статтями 119, 120 Кодексу України з процедур банкрутства.
Частиною першою статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Таким чином, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність (частина третя статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства).
Частиною сьомою статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не пізніше трьох днів з дня її постановлення надсилається боржнику до контролюючого органу, визначеного Податковим кодексом України, та інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, до місцевих судів загальної юрисдикції та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні, до органу державної прикордонної служби, державного органу з питань банкрутства, а також іншим учасникам справи та особам, які мають право взяти участь у такій справі.
З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом (пункт 1 частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства).
Подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (частина перша статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства).
Порядок набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство юридичних осіб визначено в статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно з частиною першою якої конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Зазначеними нормами Кодексу України з процедур банкрутства встановлено саме обов'язок конкурсних кредиторів подати до господарського суду відповідні письмові заяви з вимогами до боржника у визначений законом строк. Разом з тим, хоч аналіз положень частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про право кредитора заявити відповідні вимоги і після закінчення строку, встановленого для їх подання (що не впливатиме на характер та черговість таких вимог та матиме значення лише щодо права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів), однак таке право не може звільнити кредитора від правових наслідків недотримання ним вказаного обов'язку щодо подання письмової заяви з вимогами до боржника у відповідний строк.
Такими правовими наслідками є закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у разі, якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог та визначена частиною четвертою цієї статті можливість визнання погашеними вимог конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, а виконавчих документів за відповідними вимогами такими, що не підлягають виконанню.
Протилежний підхід, а саме неподання конкурсними кредиторами відповідних заяв з грошовими вимогами до боржника у визначений законом строк нівелює зобов'язальний характер порядку виявлення кредиторів та унеможливлює здійснення подальшої процедури неплатоспроможності фізичної особи, оскільки одним із наслідків відсутності кредиторів боржника є неможливість організації і проведення зборів кредиторів, до основних завдань яких у процедурі реструктуризації боргів боржника віднесено розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про його схвалення.
Поряд з цим, порядок проведення попереднього засідання суду у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначений статтею 122 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно із частинами другої, третьої якої попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання суду зобов'язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника.
Згідно частини четвертої вказаної статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються:
1)обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;
2)дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Аналіз наведених вище мотивів та положень статей 45, 90, 120, 122 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку про відсутність підстав у господарського суду для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у попередньому засіданні, попри неподання конкурсними кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника станом на дату проведення такого засідання, у тому числі й у межах визначеного частиною першою статті 45 цього Кодексу строку.
Натомість у випадку, якщо після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність конкурсними кредиторами не подано до попереднього засідання заяв з грошовими вимогами до боржника, господарський суд за результатами такого засідання повинен постановити ухвалу, якою:
1)керуючись принципом судового контролю у справах про банкрутство та з урахуванням ролі арбітражного керуючого у цій категорії справ (наділеного нормами Кодексу України з процедур банкрутства відповідними повноваженнями щодо взаємодії з кредиторами боржника), зобов'язати керуючого реструктуризацією боргів боржника письмово повідомити кредиторів (зазначених боржником у заяві про відкриття провадження у справі та заборгованість перед якими стала підставою для відкриття судом такого провадження) щодо правових наслідків неподання ними у порушення вимог частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяв з грошовими вимогами до боржника;
2)призначити відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства судове засідання для вирішення питання про перехід до наступної судової процедури (процедури погашення боргів) чи про закриття провадження у справі.
Згідно пунктами 2, 4, 6, 7 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З урахуванням наведених мотивів та процесуальних норм Верховний Суд у постанові у справі №921/39/21 від 05.10.2022 зазначив, що у випадку:
-наявності у боржника заборгованості (підтвердженої відповідними доказами та яка була підставою для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи) перед конкурсним кредитором, яким в порушення вимог частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства не подано заяву з грошовими вимогами до боржника, та
-подальшого ігнорування таким кредитором свого обов'язку щодо подання заяви з грошовими вимогами до боржника після отримання ним від керуючого реструктуризацією письмового повідомлення щодо правових наслідків невиконання цього обов'язку, -
господарський суд має право прийняти рішення про визнання фізичної особи - боржника банкрутом за відсутності рішення зборів кредиторів, однак з урахуванням та оцінкою стану неплатоспроможності боржника на підставі отриманого звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації боржника.
Поряд з цим Верховний Суд наголосив на тому, що, у такому випадку, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів фізичної особи-боржника, господарський суд зобов'язаний перевірити наявність визначених частиною сьомою статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи з власної ініціативи суду, надати таким обставинам належну юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
У вказаному питанні обов'язку господарського суду щодо перевірки наявності підстав для закриття (з власної ініціативи суду) провадження у справі, визначених частиною сьомою статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, судова палата для розгляду справ про банкрутство врахувала правовий висновок, викладений у пунктах 84-91 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
За тим, врахувавши обставини, що свідчать про добросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи, господарський суд вирішує питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі пункту 6 частини першої статті 90 Господарського процесуального кодексу (у разі, якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог) та застосування наслідків, встановлених частиною четвертою цієї статті.
Узагальнюючи наведене, судова палата у постанові у справі №921/39/21 від 05.10.2022 дійшла таких висновків:
1)відсутність заявлених у визначений законом строк вимог конкурсних кредиторів не є підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника у попередньому засіданні суду, оскільки не спростовує наявність ознак неплатоспроможності такої особи чи загрози її неплатоспроможності, підтверджених відповідними доказами;
2)у випадку не подання конкурсними кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника, однак підтвердження заборгованості відповідними доказами (що стало підставою для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи), господарський суд за результатами попереднього засідання постановляє ухвалу, якою (1)зобов'язує керуючого реструктуризацією боргів боржника письмово повідомити кредиторів щодо правових наслідків не подання ними у порушення вимог частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяв з грошовими вимогами до боржника та (2) призначає судове засідання для вирішення питання про перехід до наступної судової процедури (процедури погашення боргів) чи про закриття провадження у справі;
3)залежно від конкретних обставин суд має право прийняти рішення про визнання фізичної особи - боржника банкрутом попри неподання конкурсними кредиторами заяв з грошовими вимогами та, як наслідок, відсутності відповідного рішення зборів кредиторів. При цьому, обов'язком суду є перевірка наявності підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, визначених частиною сьомою статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства;
4)обставини, що свідчать про добросовісну поведінку боржника (сумлінна співпраця боржника з керуючим реструктуризацією, відкрита його взаємодія з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків, зокрема повідомлення про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), надання повної і достовірної інформації про власний майновий стан та членів сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства тощо), у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом під час вирішення у подальшому питання щодо закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі пункту 6 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства та застосування правових наслідків, встановлених частиною четвертою цієї статті.
Наведеними правовими висновками Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові у справі №921/39/21 від 05.10.2022 уточнив правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 911/3459/20, від 23.12.2021 у справі № 921/173/21 та від 09.06.2022 у справі № 916/2102/21, про можливість закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, у тому числі у попередньому засіданні суду, якщо після оприлюднення офіційного оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство станом на дату проведення такого засідання до боржника не висунуто вимог.
У цій справі апеляційним судом встановлено, що:
- ОСОБА_1 скористався своїм правом на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про власну неплатоспроможність, посилаючись на неможливість погасити заборгованість, яка виникла на підставі накладення контролюючими органами штрафів та інших фінансових санкцій, у тому числі і санкцій Головного управління ДПС у Вінницькій області;
- ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2024, серед іншого, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією майна боржника фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Дворніченка Олександра Олексійовича, оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , зобов'язано Державну митну службу України та Головне управління ДПС в Одеській області надати керуючому реструктуризацією арбітражному керуючому Дворніченку О.О. та суду інформацію про доходи боржника фізичної особи ОСОБА_1 та членів його родини ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , громадянка України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_2 , громадянин України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , код НОМЕР_3 , громадянка України) і про майно, задеклароване такими особами при перетині кордону.
- суд першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність вказав про необхідність направлення даної ухвали Державній митній службі України (post@customs.gov.ua); Державній прикордонній службі України (adpsu@dpsu.gov.ua); ГУ ДПС в Одеській області (od.official@tax.gov.ua); АТ "Універсал Банк" (contact@universalbank.com.ua); Великомихайлівському районному суду Одеської області (inbox@vmk.od.court.gov.ua); Великомихайлівському ВДВС у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (info@vm.od.dvs.gov.ua), ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області (upr@od.pfu.gov.ua); Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) (info@dp.minjust.gov.ua).
-станом на дату проведення попереднього засідання та у визначений законом строк кредитори до боржника з грошовими вимогами не звернулися;
-встановивши відсутність на дату судового засідання заяв кредиторів, суд першої інстанції не зобов'язав керуючого реструктуризацією боргів боржника письмово повідомити кредиторів щодо правових наслідків не подання ними у порушення вимог частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяв з грошовими вимогами до боржника та не призначив судове засідання для вирішення питання про перехід до наступної судової процедури (процедури погашення боргів) чи про закриття провадження у справі, натомість, закрив провадження у справі.
Як зазначалось вище, за результатами попереднього засідання суд першої інстанції закрив провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, вказавши, що оскільки до боржника кредиторських вимог не заявлено, погодити план реструктуризації боргів боржника та прийняти рішення щодо переходу до процедури реструктуризації боргів боржника або визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника є неможливим.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 у попередньому засіданні, оскільки цей висновок суперечить наведеній правовій позиції Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду щодо застосування норм права, викладеній у мотивувальній частині цієї постанови.
Дійшовши вказаного висновку, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи скаржника про невірне застосування місцевим господарським судом норм Кодексу України з процедур банкрутства.
Поряд з цим, господарський суд в оскаржуваній ухвалі про закриття провадження у справі зазначив, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Враховуючи висновки, до яких дійшов апеляційний суд, щодо передчасності закриття судом першої інстанції провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , беручи до уваги те, що ОСОБА_1 у своїй заяві про неплатоспроможність серед своїх кредиторів вказав Головне управління ДПС у Вінницькій області, враховуючи доводи останнього щодо наявності перед ним у ОСОБА_1 заборгованості, підтвердженої судовими наказами по справах №420/27647/23 та №120/2718/24, а також наведені апелянтом обставини, якими пояснюється не подання Головним управлінням ДПС у Вінницькій області заяви з грошовими вимогами до боржника, колегія суддів вважає, що оскаржуваною ухвалою суду було порушено право скаржника на заявлення грошових вимог до ОСОБА_1 , та, крім того, прийнято рішення про права апелянта, адже оскаржуваною ухвалою визнано погашеними вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
У даному випадку судом першої інстанції неправильного застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню, а справа направленню до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 про закриття провадження по справі №916/4640/24 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 про закриття провадження по справі №916/4640/24 - скасувати.
Справу №916/4640/24 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Повний текст постанови складено та підписано 10.06.2025.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран