Справа № 1805/5179/2012
Провадження № 1/591/3/22
11 червня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді - ОСОБА_1 , з участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, -
В провадженні суду знаходиться кримінальна справа відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 164 КК України.
29 травня 2025 року від прокурора надійшло клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, яке він мотивував тим, що згідно обвинувального висновку ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, яке мало місце з 13.11.2008 по 14.03.2012. З урахуванням того, що з моменту вчинення злочину минуло більше 10 років, враховуючи невчинення підсудним нового злочину за цей період, вважала, що необхідно звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрити.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали, дійшов таких висновків.
11 квітня 2012 року до Зарічного районного суду м.Суми надійшла кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 , який обвинувачується органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 164 КК України. Справа призначалася неодноразово до судового розгляду, але ОСОБА_4 до суду не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв.
У зв'язку із цим, Постановою судді Зарічного районного суду м.Суми від 05 вересня 2014 року останнього було оголошено у розшук, а ухвалою суду від 29 грудня 2015 року провадження по справі зупинено і відновлено тільки 30 травня 2025 року у зв'язку із надходженням клопотання прокурора. Місцезнаходження ОСОБА_4 наразі так і не встановлено.
Відповідно до пункту 11 Перехідних положень КПК України (в редакції 2012 року) кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком розглядаються судамц першої, апеляційної та касаційної інстанцій в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3розділу ЗУ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Пункт 5 ч.1 ст. 7-1 КПК України (в редакції 1960 року) визначає закінчення строків давності як одну із підстав закриття судом провадження в кримінальній справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 11-1 КПК України (в редакції 1960 року) суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч.1 ст. 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.
Згідно ч. 1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Так, статтею 49 КК встановлені строки давності, які за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним.
Відповідно до п. 1. ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
При цьому, ч.2 ст.49 КК України передбачено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Велика Палата Верховного суду у Постанові від 02 лютого 2023 року відступила від правового висновку Об'єднаної палати, викладеного нею в постанові від 05 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19 (провадження № 51-5464кмо20) та зазначила, що друге речення наведеної вище частини статті не містить прямої вказівки щодо строків давності, на які необхідно орієнтуватись після відновлення їх перебігу. Недостатня визначеність формулювання частини другої статті 49 КК зумовлює суперечливе розуміння змісту правової норми і викликає питання - розглядати наведені у третьому реченні загальні строки як: 1) такі, що беззастережно застосовуються замість передбачених у частині першій статті 49 КК диференційованих строків в усіх випадках ухилення особи від досудового розслідування або суду і наступного з'явлення її з зізнанням або затримання; 2) альтернативні, тобто такі, що не виключають застосування диференційованих строків і замінюють їх лише в окремих випадках (справа № 735/1121/20, провадження № 13-26кс22).
Другий варіант передбачає пріоритетність вибору того різновиду строків, який є сприятливішим для особи під час вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності.
Реалізація принципу гуманізму під час тлумачення і застосування конкретного положення закону про кримінальну відповідальність здійснюється за правилом: якщо відповідне положення містить елемент невизначеності і вона не може бути усунута з урахуванням інших конкретних чи загальних положень, таке положення має застосовуватись за найбільш сприятливим для особи варіантом з усіх можливих. Формально-логічний і лексичний аналіз змісту частини другої статті 49 КК дає підстави для висновку, що використані в першому і другому реченнях слова «зупиняється» і «відновлюється» стосуються строків, зазначених у частині першій, тобто диференційованих.
Велика Палата вважає, що встановлені частиною другою статті 49 КК загальні строки мають преклюзивний характер і спрямовані на недопущення застосування щодо людини заходів кримінальної репресії через нерозумно тривалі проміжки часу. Адже в іншому разі зупинення диференційованих строків у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений переховується від розслідування та суду впродовж багатьох років, продовжувало б їх на необмежений час з можливістю покарання особи за кримінальні правопорушення, вчинені в далекому минулому, впродовж усього життя - як тільки вона потрапить у поле зору правоохоронних органів.
Сам по собі факт ухилення від розслідування та суду не є кримінально караним діянням. Однак у разі беззастережної заміни передбачених частиною першою статті 49 КК строків загальними з огляду на сам лише факт такого ухилення, незалежно від тривалості, особа в усякому разі опиниться в гіршому становищі порівняно з тією, котра до спливу диференційованих строків вчинить навіть низку нових злочинів, у тому числі тяжких. Зазначене є очевидно несумісним зі справедливістю як властивістю права, що вимагає співмірності юридичних наслідків протиправних дій їх соціальній небезпечності.
У тексті частини другої статті 49 КК всі три речення нерозривно пов'язані між собою. Зв'язуючою ланкою є зміст першого: факт ухилення особи від розслідування та суду і його правовий наслідок у виді зупинення строку давності. У другому реченні передбачено загальне правило, відповідно до якого після з'явлення з зізнанням або затримання особи диференційований строк давності відновлюється. У третьому реченні, що встановлює присічні строки, словосполучення «у цьому разі» перебуває у змістовому зв'язку як з першим, так і з другим реченнями, і стосується двох альтернативних ситуацій. У поєднанні з першим реченням це словосполучення означає: якщо особа не буде затримана і не з'явиться взагалі, то перебіг давності буде зупинений до спливу загальних строків, а після їх закінчення винний підлягатиме звільненню від кримінальної відповідальності. У взаємозв'язку третього речення з другим словосполучення «у цьому разі» ілюструє ситуацію, коли особа з'явиться або буде затримана, проте кримінальне провадження не завершиться до спливу загальних строків, що також зумовлює звільнення від кримінальної відповідальності за давністю.
З огляду на викладене Велика Палата вважає, що особа, котра ухилялася від досудового розслідування або суду, підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованих строків, передбачених частиною першою статті 49 КК, подовжених на час ухилення. Встановлені частиною другою цієї статті загальні строки повинні застосовуватися лише в разі, якщо вони сплинули на час розгляду справи судом, тобто минуло більш як п'ять років з дня вчинення кримінального проступку і понад п'ятнадцять років з дня вчинення злочину.
Таким чином, враховуючи що з моменту вчинення кримінальних правопорушень минули строки, визначені ч.2 ст.49 КК України, на переконання суду, на даний час є передбачені чинним законодавством умови та підстави для звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Згідно положень ч.4 ст.286 та ч.3 ст.288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та своєю ухвалою закриває кримінальне провадження і звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Приписами ч.1 ст. 248 КПК України (в редакції 1960 року) встановлено, що при наявності обставин, передбачених ст. 6, ч.1 ст. 7, ст.ст. 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.
Згідно обвинувального висновку ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, що мало місце з 13.11.2008 по 14.03.2012. Вказане кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення якого, згідно п.2 ч.1 ст. 49 КК України, три роки. В той же час, починаючи з 2012 року, у судові засідання ОСОБА_4 не з'являється, місце знаходження його не відоме.
Таким чином, оскільки в судовому засіданні встановлені підстави визначені ст.49 КК України, то обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно звільнити від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу - закрити.
На підставі викладеного, керуючись ст.49 КК України, ст.ст. 284,286,288,372КПК України, ст. 248 КПК України (в редакції 1960 року), суд
ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.164 КК України, звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальну справу щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.164 України, - закрити.
Постанова може бути оскаржена протягом 7 днів з дня її оголошення до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Зарічний районний суд м.Суми.
Суддя ОСОБА_1