Справа № 537/2628/23 Номер провадження 22-ц/814/2041/25Головуючий у 1-й інстанції ЗОРІНА Д. О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
09 червня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,
за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 31 січня 2025 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначені) у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У липні 2023 року АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з вказаним позовом, просив стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 93 047,32грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 28.02.2018 відповідачка звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 28.02.2018. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язалась виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . У зв'язку з порушенням відповідачкою взятих на себе кредитних зобов'язань за станом на 25.04.2023 у утворилася заборгованість перед банком у розмірі 93 047 грн 32 коп.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 31 січня 2025 року відмовлено за недоведеністю у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції не дослідив механізму отримання банківських послуг проєкту «Monobank», а також процедуру погодження споживачем Умов і правил обслуговування рахунків. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердила ознайомлення з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, а також отримання їх примірників в мобільному додатку. Відповідач завантажила мобільний додаток «monobank», пройшла ідентифікацію, висловила свою згоду з вказаними документами в електронному вигляді у мобільному додатку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису, а також проводила банківські операції. Відтак, сторонами були погоджені усі істотні умови договору, зокрема, і щодо порядку погашення заборгованості та розміру процентної ставки. Відповідач погашала заборгованість за процентами, а тому суд помилково вважав, що сторони не узгодили такі умови договору.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи убачається, що 28.02.2018 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк» (а.с.12).
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.
Відповідачка підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
Крім того, відповідачка в анкеті-заяві зазначила, що просить вважати: наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, як відкриті або будуть відкриті йому в банку; засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення даних згідно з договором. Також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях; підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного цифрового підпису (п.6). Усе листування щодо цього договору просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.(п.11)
На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримала кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Згідно наданого Банком розрахунку за станом на 25.04.2023 заборгованість за договором №б/н від 28.02.2018 становить 93 047 грн. 32 коп., що є заборгованістю за наданим кредитом (тілом кредиту).(а.с.7-11)
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що банком не підтверджено належними і допустимими доказами факт погодження між сторонами усіх істотних умов договору, зокрема розмір і порядок сплати процентів, тощо. Надані суду докази - розрахунок заборгованості і довідка про рух коштів на картці, підтверджують, що за рахунок тіла кредита, в оплату якого відповідачка перераховувала кошти, банк погашав нараховані відсотки, розмір яких між сторонами не погоджений.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.»
У постанові ВС від 18 травня 2022 року (справа №697/302/20) підтверджено, що саме наведений вище підхід до оцінки факта узгодження між сторонами істотних умов договору застосовується також і у межах правовідносин, що виникають у зв'язку із укладенням кредитного договору у системі Monobank, що запроваджена (практикується) АТ «Універсал Банк».
Окрім того, у постанові ВС від 23 травня 2022 року (справа №393/126/20) викладена правова позиція про те, що «ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.»
У підтвердження заявлених вимог Банк надав суду світлокопію анкети-заяви (а.с.12), яка не містить істотних умов договору: суми кредита, розміру процентів за користування кредитом, строків повернення коштів, тощо, витяг з Умов обслуговування при наданні банківських послуг щодо продуктів Монобанк (а.с.13-25), паспорт споживчого кредита (а.с.26-30), у якому зазначено, що викладена у ньому інформація є актуальною до 01.01.2023, а також розрахунок заборгованості (а.с.7-11).
Зазначені документи з підстав наведених вище не є такими, що підтверджують узгодження між сторонами усіх істотних умов укладеного договору, зокрема суми кредита, строків повернення кредитних коштів, проценти за користування кредитними коштами, штрафні санкції за порушення умов договору, тощо.
Перевіряючи обгрунтованість вимог Банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредита, апеляційний суд керується таким.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року.
Банком суду надана виписка по рахунку відповідачки (а.с.87-99), якою підтверджується видача та повернення коштів за укладеним договором.
Достовірність відомостей, зазначених у виписці по рахунку, відповідачкою не спростована.
Дослідивши дані, що містяться у виписці по рахунку, апеляційний суд встановив, що загальна сума надходжень на рахунок за період з травня 2018 року по червень 2023 року становить 154 914,25 грн, а сума витрат - 189 107,73 грн, отже сума заборгованості становить 34 193,48 грн (189 107,73 грн - 154 914,25 грн).
Такий підхід до визначення заборгованості узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17.
З урахуванням викладеного апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог, а саме про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УніверсалБанк» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 34 193,48 грн.
Оскільки позов банку задоволений на 36,75%, то відповідно до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь АТ «Універсал Банк» 986,37 грн судового збору за подачу позову до суду, та 1 479,55 грн за подачу апеляційної скарги, а всього 2 465,92 грн.
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 31 січня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ; паспорт НОМЕР_3 , виданий 08.05.2007; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352; адреса: м.Київ, вул. Автозаводська, 54/19) заборгованість за договором № б/н від 28.02.2018 у розмірі 34 193,48 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 2 465,92 грн.
В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 09 червня 2025 року.
Головуючий суддя О.А.Лобов
Судді А.І.Дорош
В.М.Триголов