Житомирський апеляційний суд
Справа №935/1991/23 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.
Категорія 16 Доповідач Павицька Т. М.
09 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Галацевич О.М.
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №935/1991/23 за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Коростишівської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. у м. Коростишеві,
У червні 2023 року керівник Коростишівської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах Коростишівської міської ради з вказаним позовом, у якому просив витребувати з чужого незаконного володіння, а саме ОСОБА_1 на користь Коростишівської територіальної громади в особі Коростишівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1822510100:01:013:0003, площею 0,100 га. В обґрунтування позову вказує, що рішенням Коростишівської міської ради від 06.10.2020 №1146 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», надано дозвіл відповідачу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га, яка розташована в межах АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з метою надання її у власність, за рахунок земель комунальної власності Коростишівської міської ради. У подальшому рішенням Коростишівської міської ради від 19.01.2021
№61 «Про затвердження документації із землеустрою», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 1822510100:01:013:0003, яка розташована в межах
АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та надано її у власність ОСОБА_1 . Право власності на дану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 12.02.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Разом із тим вказує, що план зонування території (зонінг) м. Коростишева Житомирської області, затверджено рішенням Коростишівської міської ради від 17.03.2016 №121 «Про затвердження плану зонування території (зонінг) м. Коростишева Житомирської області». Втім згідно викопіювання М 1:5000 Плану зонування території (зонінг) м. Коростишева Житомирської області, земельна ділянка площею 0,1000 га з кадастровим номером 1822510100:01:013:0003 відноситься до зони Р-3 (міські парки, сквери, бульвари, міські ліси, лугопарки, лісопарки, гідропарки, меморіальні парки, пляжі). Не зважаючи на те, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкодити їх використанню за цільовим призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природній стан цих земель, та достовірно знаючи про те, що місце розташування земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 1822510100:01:013:0003 не відповідає вимогам законів та чинній містобудівній документації, оскільки остання розташована в межах зони Р-3 - рекреаційної зони озеленених територій загального користування, на якій не передбачено житлове будівництво, Коростишівською міською радою затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 у приватну власність спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка). Крім цього, під час відведення та передачі у приватну власність спірної земельної ділянки Коростишівською міською радою порушено порядок зміни її цільового призначення. Зазначає, що Коростишівська міська рада, як розпорядник земель комунальної власності допустила порушення, що виразилося у прийняття незаконного рішення та передачу у власність спірної земельної ділянки з недотриманням вимог земельного та містобудівного законодавства. Вказує, що на надісланий Коростишівською прокуратурою запит, Коростишівська міська рада листом від 22.06.2023 року повідомила про те, що не вживатимуть заходів реагування. Звернення прокурора до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання, оскільки спір порушує інтереси територіальної громади.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2025 року позов керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Коростишівської міської ради задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Коростишівської територіальної громади в особі Коростишівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1822510100:01:013:0003, площею 0,100 га, розташовану в межах АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 2982,26 грн.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не досліджено в повному обсязі матеріали проєкту землеустрою, в якому наявний висновок Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області за №258 від 11.11.2020, яким погоджено йому проєкт земельної документації. Суд першої інстанції взяв до уваги лише докази, які долучив позивач. Крім того, відповідь від 20.10.2020 за №29 начальника відділу містобудування та архітектури Коростишівської міської ради не є частиною проєкту землеустрою спірної земельної ділянки та являється неналежним доказом. Вказує, що ним було дотримано усіх вимог щодо отримання земельної ділянки. Відповідно до схеми розміщення земельної ділянки, що знаходиться в проєкті земельної документації, відзначено земельну ділянку та поруч знаходяться будівлі. Факт будівництва на сусідніх ділянках підтверджується фото знімками з кадастрової карти, проте суд дані докази визнав такими, що не спростовуються предметом спору. Зазначає, що процедура перевірки рішень органів місцевого самоврядування не передбачена жодним нормативним документом.
13 травня 2025 року Коростишівська окружна прокуратура подала відзив у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 28.02.2025 залишити без змін. Вказує, що доводи апеляційної скарги зводяться до порушення вимог Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право особи мирно володіти своїм майном тобто захисту права приватної власності. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Так, у рішенні «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року Суд зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом». У свою чергу Суд зазначає, що вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Окрім цього, суд зазначає, що втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно бути виправданим, а таким воно є, якщо здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу» та з дотриманням «справедливого балансу». У даній справі судом дотримано «справедливий баланс» між необхідністю забезпечення загальних інтересів Коростишівської громади та необхідністю захисту основоположних прав відповідної особи. судом встановлено, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкодити їх використанню за цільовим призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природній стан цих земель. Як стверджував у судовому засіданні відповідач, він особисто був присутній на земельних комісіях на яких обговорювалося питання передачі йому земельної ділянки та перебування спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення відповідно до затвердженого 13.10.2015 року Генерального плану м. Коростишів. Тобто достовірно знаючи про те, що місце розташування земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 1822510100:01:013:0003 не відповідає вимогам законів та чинній містобудівній документації, оскільки остання розташована в межах зони Р-3 - рекреаційної зони озеленених територій загального користування, на якій не передбачено житлове будівництво, відповідач свідомого намагався отримати її у власність. Водночас Коростишівською міською радою всупереч низки вимог законодавства затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 у приватну власність спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка). Згідно ч. 4 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється (у даному випадку, земельна ділянка віднесена до зони Р-3 і жодних змін до містобудівної документації в цій частині не вносилось). Статтею 21 Земельного кодексу України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для, зокрема, визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам. Оскільки рішення Коростишівської міської ради від 19.01.2021 №61 «Про затвердження документації із землеустрою», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 1822510100:01:013:0003 та надано її у власність ОСОБА_1 прийнято з порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, воно є незаконним. Крім того, у подальшому рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2021, справа № 240/5333/21, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу містобудування та архітектури Коростишівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Коростишівська міська рада про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у видачі будівельного паспорту на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 на спірній земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та зобов'язання відділу містобудування та архітектури Коростишівської міської ради видати ОСОБА_1 будівельний паспорт на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 на вказаній вище земельній ділянці з тих підстав, що дії відповідача порушують право позивача на забудову земельної ділянки в межах її цільового призначення. Наведені обставини свідчать про належне дослідження судом першої інстанції всіх доказів у справі та постановлення законного і обґрунтованого рішення про задоволення позову.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 13 жовтня 2015 року рішенням Коростишівської міської ради №1056 затверджено Генеральний план м. Коростишева, Житомирської області, розроблений ДП «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування», м. Київ.
17 березня 2016 року рішенням Коростишівської міської ради №121 затверджено план зонування території (зонінг) м. Коростишева, Житомирської області розроблений ДП «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» м. Київ.
06 жовтня 2020 року рішенням Коростишівської міської ради №1146 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована у межах АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) з метою надання її у власність за рахунок земель комунальної власності Коростишівської міської ради.
Відповідно до висновку начальника відділу містобудування, архітектури, земельних відносин, інфраструктури захисту довкілля та цивільного захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області Т. Жалюк від 11.11.2020 року №258 відповідачу ОСОБА_1 погоджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у його власність, яка розташована у межах АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності.
19 січня 2021 року ОСОБА_1 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1822510100:01:013:0003, площею 0,100 га, яка розташована в межах АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земельних ділянок комунальної власності Коростишівської міської ради та надано у власність вказану земельну ділянку.
Право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1822510100:01:013:0003, зареєстровано за ОСОБА_1 12 лютого 2021 року, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Зі змісту висновку начальника відділу містобудування та архітектури Коростишівської міської ради Загоровської Т.В. про не погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 29.10.2020 №29, слідує, що розглянувши проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою надання у власність ОСОБА_1 , загальною площею 1,000 га розташованої в АДРЕСА_1 , відділом містобудування повідомлено ОСОБА_1 про наявні обмеження та обтяження містобудівного характеру відносно спірної земельної ділянки. Вказано, що відповідно до розробленого та затвердженого генерального плану та плану зонування, земельна ділянка, що розташована в АДРЕСА_1 (рекреаційні зони озеленених територій загального користування) та Ж-1С (санітарно захисна зона від кладовищ).
Відповідно до викопіювання М 1:5000 Плану зонування території (зонінг) м. Коростишів, Житомирської області, наданого відділом містобудування та архітектури, земельна ділянка з кадастровим номером 1822510100:01:013:0003, площею 0,1000 га відноситься до зони Р-3.
У адміністративній справі №240/5333/21 Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 року за позовом ОСОБА_1 до відділу містобудування та архітектури Коростишівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Коростишівська міська рада про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії встановлено, що планом зонування території м. Коростишева передбачено приналежність земельної ділянки, яка належить позивачу на праві приватної власності і на якій він бажає збудувати будинок, до зони Р-3 рекреаційні зони озеленення територій загального користування (міські парки, сквери, бульвари, міські ліси, лугопарки, лісопарки, гідропарки, меморіальні парки, пляжі), суд вважає, що відповідач відмовляючи у наданні будівельного паспорта діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Згідно статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (стаття 18 ЗК України).
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).
Як визначено статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно з пунктами «а», «в» частини третьої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із статтею 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
Відповідно до ч. 1,3 ст. 52 Земельного кодексу України землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об'єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об'єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об'єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення.
Частиною 2 статті 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Відповідно до частини 1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
За частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Передання земельної ділянки віднесеної до територій земель рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку без зміни її цільового призначення суперечить приписам Земельного кодексу України.
Рішенням Коростишівської міської ради №121 від 17 березня 2016 року затверджено план зонування території (зонінг) м. Коростишева, Житомирської області розроблений ДП «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» м. Київ.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дослідив висновок начальника відділу містобудування та архітектури Коростишівської міської ради Загоровської Т.В. про не погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 29.10.2020 №29, слідує, що розглянувши проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою надання у власність ОСОБА_1 , загальною площею 1,000 га розташованої в АДРЕСА_1 , відділом містобудування повідомлено ОСОБА_1 про наявні обмеження та обтяження містобудівного характеру відносно спірної земельної ділянки. Вказано, що відповідно до розробленого та затвердженого генерального плану та плану зонування, земельна ділянка, що розташована в АДРЕСА_1 (рекреаційні зони озеленених територій загального користування) та Ж-1С (санітарно захисна зона від кладовищ).
Також суд першої інстанції взяв до уваги в якості письмового доказу викопіювання М 1:5000 Плану зонування території (зонінг) м. Коростишів, Житомирської області, наданого відділом містобудування та архітектури, за яким земельна ділянка з кадастровим номером 1822510100:01:013:0003, площею 0,1000 га відноситься до зони Р-3.
Крім того відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так у адміністративній справі №240/5333/21 Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 року за позовом ОСОБА_1 до відділу містобудування та архітектури Коростишівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Коростишівська міська рада про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії встановлено, що планом зонування території м. Коростишева передбачено приналежність земельної ділянки, яка належить позивачу на праві приватної власності і на якій він бажає збудувати будинок, до зони Р-3 Рекреаційні зони озеленення територій загального користування (міські парки, сквери, бульвари, міські ліси, лугопарки, лісопарки, гідропарки, меморіальні парки, пляжі), суд вважає, що відповідач відмовляючи у наданні будівельного паспорта діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1822510100:01:013:0003, площею 0,100 га, станом на дату формування проєкту землеустрою та подальшого затвердження рішення Коростишівської міської ради про відведення її власність відповідача, розташована по АДРЕСА_1 , що за планом зонування міста Коростишева відноситься до території земель рекреаційного призначення (Р-3) та межує із землями Ж-1С (санітарно захисна зона від кладовищ), що підтверджується наданим викопіюваннями плану.
Вказаних обставин відповідачем не спростовано.
Тому суд першої інстанції правильно вважав, що ухвалюючи рішення про передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) Коростишівська міська рада діяла не в межах повноважень передбачених законом.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частиною1, 3 ст. 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка немала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач),власник має право витребувати це майно від у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого не власника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що земельна ділянка вибула з комунальної власності всупереч встановленого законом порядку на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, а також безоплатно, а тому існують всі правові підстави для витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння на користь територіальної громади на підставі ст.ст.387,388 ЦК України.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, а також на неправомірне втручання у право власності.
У практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
Суд першої інстанції правильно вважав, що витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача є обґрунтованим, а втручання держави у його право власності є виправданим, оскільки порушення загальновідомого, чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов'язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом.
Генеральний план міста Коростишева, яким встановлювалися обмеження забудови земельних ділянок міста був затверджений та опублікований у місцевих засобах масової інформації та на веб-сайті Коростишівської міської ради до виділення у власність відповідачу земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:013:0003.
Крім того зі змісту висновку начальника відділу містобудування та архітектури Коростишівської міської ради Загоровської Т.В. від 29.10.2020 №29 вбачається, що відповідачу спершу не було погоджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки земельна ділянка, що розташована у АДРЕСА_1 (рекреаційні зони озеленених територій загального користування) та частково у зоні Ж-1С (санітарно захисна зона від кладовищ) та має певні обмеження щодо забудови, тобто суперечить затвердженій містобудівній документації.
При цьому в даному випадку оцінюючи критерій пропорційності, законності та справедливого балансу щодо втручання у право мирного володіння відповідачем спірною земельною ділянкою, суд першої інстанції правильно врахував те, що станом на дату ухвалення даного рішення виконавчим комітетом Коростишівської міськради не проводилися будь-які дії щодо зміни до плану зонування міста Коростишева. Зокрема територій земель по АДРЕСА_1 до теперішнього часу не віднесено до категорії земель із іншим правовим режимом, що б надавало можливість використання такої земельної ділянки для будівництва житлового будинку.
Таким чином, судом першої інстанції у цій справі перевірено, чи є втручання законним, чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес, чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Надано належну оцінку добросовісності відповідача ОСОБА_1 та додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна, у зв'язку із чим, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Інші доводи викладені в апеляційній скарзі, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 11 червня 2025 року.
Головуючий
Судді