Житомирський апеляційний суд
Справа №278/1/25 Головуючий у 1-й інст. Рябенька Т. С.
Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М.
09 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Борисюка Р.М., Талько О.Б.,
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/1/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Рябенької Т.С. в селищі Пулини,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом у якому просив стягнути із ОСОБА_2 305751,77 грн матеріальної шкоди та 10000,00 грн моральної шкоди завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30 вересня 2024 року на 106 км 800 м автодороги М-06 Київ-Чоп мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Рено", д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу "Мерседес", д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням позивача. В результаті ДТП, автомобіль "Мерседес", д.р.н. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, а позивачу заподіяно матеріальну та моральну шкоду. Постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 31.10.2024 у справі № 935/2803/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до висновку судового експерта Юзви С.Г., вартість відновлювального ремонту автомобіля "Мерседес", д.р.н. НОМЕР_2 становить 460 751 грн 77 коп., вартість визначення розміру відновлювального ремонту вказаного автомобіля становить 5000 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТДВ "СК "КРЕДО" за полісом № 221555451, ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 160 000 грн, розмір франшизи - 0,00 грн. Вказував, що звернувся до ТДВ "СК "КРЕДО" із заявою про виплату страхового відшкодування, надавши документи у відповідності до ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". 12.11.2024 ТДВ "СК "КРЕДО" здійснено виплату йому страхового відшкодування в розмірі 160 000 грн. Крім матеріальної шкоди внаслідок ДТП йому було завдано моральну шкоду, яка пов'язана із сильним психо-травмуючим стресом, викликаним хвилюванням у зв'язку з пошкодженням автомобіля, неможливістю користуватися автомобілем для сімейних потреб та перевезення вантажу. Йому довелося витрачати свій час для збирання, оформлення та подання документів для
отримання страхового відшкодування, а також понесення додаткових витрат. За захистом своїх прав він змушений був звертатися до суду, що спричинило певні хвилювання. Моральна шкода також полягає в порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного життя, погіршенні стосунків з оточуючими людьми. Тривалий час він змушений користуватися громадським транспортом, що спричиняє певні незручності. Тому вважає справедливим оцінити розмір моральної шкоди в 10 000 грн, що враховує в себе усі страждання та неприємності, які йому довелося перенести, зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на здоров'я, неможливості керування автомобілем в сімейних та робочих цілях, а також моральних стражданнях, пов'язаних з ДТП.
Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 65 106,58 грн, моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн та 651,07 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу у якій просить його скасувати в частині стягнення розміру матеріальної шкоди та розміру судових витрат. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 305751,77 матеріальної шкоди, 15 157,52 грн судових витрат за подання позову, а також 10 736,28 грн судових витрат за подання апеляційної скарги. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до висновку експерта №87/24 від 01.11.2025, складеного на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача становить 460 751,77 грн. без ПДВ; вартість матеріального збитку становить 220 106,58 грн. без ПДВ. На підставі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховою компанією в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленого законодавством. 12.11.2024 ОСОБА_1 отримано від ТДВ «СК «КРЕДО» страхове відшкодування в розмірі 160000,00 грн, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу. Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 19 липня 2021 року у справі № 203/3219/15-ц; від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17; від 11 березня 2020 року та у справі № 754/5129/15-ц. Верховний Суд у своєму рішенні від 02 лютого 2022 року у справі № 757/54513/16 зазначив, що системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу. У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 (провадження № 61-10773св20). Крім цього, статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (відповідач), у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, розмір спричиненої матеріальної шкоди, який в порядку ст. 22 Закону, 1192, 1194, 1166, ЦК України не відшкодовується страховиком та покладається безпосередньо на винну в ДТП особу становить: 460 751,77 грн. (вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача без урахування зносу) - 160 000,00 грн. (відповідальність страховика) = 300 751,77 грн. Тому вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судові витрати в загальному розмірі 341 645,57 грн., де: 300 751,77 грн - різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою; 5 000,00 грн - понесені витрати з визначення розміру відновлювального ремонту автомобіля «Мерседес» д.р.н. НОМЕР_2 (послуги судового експерта); 10 000,00 грн - моральної шкоди; 15 157,52 грн. - судові витрати при розгляді справи в суді першої інстанції; 10 736,28 грн. - судові витрати при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Отже, суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, помилкового дійшов висновку, визначивши розмір завданої шкоди позивачу виходячи з розміру матеріальної шкоди (220 106, 58), а не з розміру відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля (460 751,77). Також суд першої інстанції помилкового дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу (правову) допомогу, мотивуючи тим, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також будь-яких платіжних документів, що підтверджують сплату клієнтом адвокату грошових коштів. Звертає увагу суду, що вищезазначене не відповідає дійсності та спростовується наявністю доказів понесених позивачем витрат на надання правничої допомоги в електронному кабінеті, які було надано разом з позовною заявою.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 30 вересня 2024 року на 106 км 800 м автодороги М-06 Київ-Чоп ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Renault Master, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху та здійснив наїзд на транспортний засіб Mercedes Benz Sprinter, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який здійснив вимушену зупинку на дорозі, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальної шкоди.
Постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 31.10.2024 у справі № 935/2803/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні 30.09.2024 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 транспортний засіб марки Mercedes Benz Sprinter, д.н.з. НОМЕР_2 , 2007 року випуску належить ОСОБА_1 .
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Renault Master, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ТДВ "СК "КРЕДО", страховий поліс № 221555451.
Відповідно до копії висновку експерта № 87/24 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи за договором з ОСОБА_1 від 01.11.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 318 СDі, р.н. НОМЕР_2 , 2007 року виготовлення, внаслідок його пошкодження у ДТП 30.09.2024 становить 460 751, 77 грн. Вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику даного автомобіля внаслідок його пошкодження у ДТП 30.09.2024 становить 220 106, 58 грн.
За складання висновку експерта № 87/24 від 01.11.2024 ОСОБА_1 сплатив виконавцю ФОП ОСОБА_4 5000 грн, згідно квитанції до прибуткового ордера від 01.11.2024 року.
Факт виплати ТДВ "СК "КРЕДО" страхового відшкодування ОСОБА_1 в розмірі 160000,00 грн підтверджується копією квитанції від 12.11.2024 року.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою ст. 22 ЦК України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування.
Згідно із ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст. 22 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За правилами ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Норма частини першої ст. 1188 ЦК України передбачає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).
Спірні права і обов'язки у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулювались у чинній на час їх виникнення редакції Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (як зазначалось у тексті постанови Закон).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку.
Відповідно до ст. 3 Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі ст. 6 Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Пункти 9.1, 9.4 ст. 9 Закону вказують, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п.22.1 ст. 22 Закону ).
Відповідно до ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортних пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Встановлено, що ДТП, унаслідок якої було пошкоджено майно позивача, сталася з вини відповідача. Тобто ОСОБА_2 завдав майнову шкоду ОСОБА_1 .
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Renault Master, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ТДВ "СК "КРЕДО", яке виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 160 000, 00 грн. Тобто частину завданої позивачу майнової шкоди відшкодовано страховою компанією (у межах ліміту страхового відшкодування).
У даній справі, позивач на обґрунтування розміру матеріальної шкоди надав суду висновок судового експерта Юзва С.Г. №87/24 від 01.11.2024 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, у якому зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України експерт обізнаний.
Згідно даного висновку вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 318 СDі, р.н. НОМЕР_2 , 2007 року випуску, внаслідок його пошкодження у ДТП 30.09.2024 становить 460751,77 грн., а вартість матеріального збитку - 220106,58 грн.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційному суді відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, що визначена висновком судового експерта вартість відновлювального ремонту не відповідає ринковій і не сприяє відновленню автомобіля до попереднього стану.
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.
Особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.
Суд у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди повинен виходити з фактичної (реальної) суми.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
З огляду на наведені вимоги закону та обставини справи, суд першої інстанції зробив неправильні висновки щодо розміру належної до відшкодування ОСОБА_1 майнової шкоди.
Оскільки ТДВ "СК "КРЕДО" здійснило страхову виплату позивачу у розмірі 160000,00 грн, тому ОСОБА_2 повинен відшкодувати ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 300751,77 грн ( 460751,77 - 160000,00) грн, тобто різницю між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням.
Суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства та не дав належної оцінки зібраним доказам, у зв'язку з чим ухвалене ним рішення підлягає зміні в частині розміру майнової шкоди.
Щодо правової допомоги, наданої в суді першої інстанції.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Аналіз змісту наведеної частини статті дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.
Тобто докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суд першої інстанції, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву. Повторне подання доказів в суді апеляційної (касаційної) інстанції в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, процесуальний закон не вимагає.
З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Бартосевича Б.В. серії КВ № 5370 від 24.02.2020 та копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1248622 від 19.12.2024, укладеного між позивачем та адвокатом Бартосевичем Б.В.
У додатках до позовної заяви у п. 12 представником позивача зазначено як додаток: докази понесення позивачем витрат на надання правничої допомоги.
У описі цінного листа найменування предметів пунктом 12 вказано докази понесених позивачем витрат на надання правничої допомоги.
Так, відповідно до даних із Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), а саме: «Електронний кабінет», «Електронний суд» вбачається, що представник ОСОБА_1 - Бартосевич Б.В. долучив до позовної заяви докази на підтвердження витрат за надання професійної правничої допомоги, а саме: договір про надання професійної правничої допомоги №5-12 від 09.12.2024, Акт-розрахунок №12-3 приймання-передачі послуг професійної правничої допомоги від 10.12.2024, згідно якого: ознайомлення із суттю правових питань 4 год. - 6000,00 грн; підготовка подання позовної заяви - 6000,00 грн, всього - 12000,00 грн; платіжна інструкція № 1.81539101.1 від 11.12.2024 про оплату ОСОБА_1 правничої допомоги , отримувач - ОСОБА_3 в сумі 12000,00 грн.
З врахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу з тих підстав, що позивачем та його представником на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04).
Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина друга статті 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про доведеність і обґрунтованість 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які поніс в суді першої інстанції позивач, та відповідність їх критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Щодо витрат на правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - Бартосевич Б.В. просить стягнути із ОСОБА_2 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження таких витрат, представником надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Бартосевича Б.В. серії КВ № 5370 від 24.02.2020; ордер на надання правничої (правової) допомоги №5-12 від 09.12.2024, укладеного між позивачем та адвокатом Бартосевичем Б.В.; договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №5-12 від 09.12.2024; Акт-розрахунок №5/4 приймання-передачі послуг правничої (правової) допомоги від 10.04.2025 із якого вбачається: підготовка, подання до суду апеляційної скарги вартість - 6000,00 грн; платіжна інструкція № 1.116740171.1 від 11.04.2025 про оплату ОСОБА_1 правової допомоги ОСОБА_3 на суму 6000,00 грн.
Враховуючи надані стороною позивача суду апеляційної інстанції докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, та за відсутності заяв, клопотань, заперечень відповідача щодо розміру таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції у розмірі 6000,00 грн, як таких, що були фактичними, а їхній розмір обґрунтованим.
Згідно п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів експертів та проведенням експертизи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи (частина третя статті 133 ЦПК України).
Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.
Так, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 134 ЦПК України передбачено обов'язок сторін попередньо визначити суми судових витрат. Зокрема, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина перша цієї статті).
Частинами другою, третьою статті 102 ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно із частинами першою, п'ятою - сьомою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:
(1) витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;
(2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;
(3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;
(4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №712/4126/22 від 22 листопада 2023 року.
За складання висновку експерта № 87/24 від 01.11.2024 ОСОБА_1 сплатив виконавцю судовому експерту Юзва С.Г. 5000 грн, згідно квитанції до прибуткового ордера від 01.11.2024 року.
Суд першої інстанції та апеляційної інстанції врахували зазначений висновок експертизи як доказ під час розгляду справи та ухвалення судового рішення.
Колегія суддів вважає, що витрати, здійснені ОСОБА_1 за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 87/24, є обґрунтованими, безпосередньо пов'язані із розглядом справи та підлягають відшкодуванню.
Згідно ч. ч. 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За звернення до суду із позовом ОСОБА_1 сплатив 3157,52 грн судового збору, згідно квитанції №3694-1776-6274-4108 від 31.12.2024 року.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив 4736,28 грн судового збору, квитанція №50-20-5652-8909-7399 від 13.04.2025 року.
Разом з тим, рішення суду першої інстанції оскаржується в частині матеріальної шкоди - оскаржувана сума 240645,19 грн х1%=2406,45 грн х150% = 3609,67 грн х 0,8 ставки, апеляційна скарга подана через Електронний суд = 2887,73 грн - сума судового збору, що підлягала сплаті за подання апеляційної скарги.
Відтак, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 3157,52 грн судового збору за звернення до суду із позовом та 2887,73 грн за подання апеляційної скарги, а всього 6045,25 грн судового збору.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди змінити, збільшити розмір матеріальної шкоди з 65106,58 грн до 300751,77 грн.
Рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2025 року в частині з стягнення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат скасувати.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000, 00 грн судових витрат за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції та 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3157,52 грн судового збору за звернення до суду із позовом та 2887,73 грн за подання апеляційної скарги, а всього 6045,25 грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 11 червня 2025 року.
Головуючий
Судді