Справа № 757/19304/24-ц
Провадження № 2/761/2234/2025
22 квітня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В
за участю секретаря: Яцишина А.О.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Оверчук О.М.
представника третьої особи: Жиліна О.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у Київській області про стягнення майнової шкоди, -
в квітні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом, згідно з яким, враховуючи уточнену позовну заяву після усунення наданих судом недоліків, визначивши стороною відповідача Головне управління Національної поліції в Київській області, просив суд: стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 150 000,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю посадових осіб Головного управління Національної поліції в Київській області та судові витрати.
Вподальшому, ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва (а.с.36), цивільну справу за вказаним позовом направлено за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 29.05.2024 визначено головуючим суддею Пономаренко Н.В., і ухвалою від 03.06.2024 вказаний позов прийнятий до розгляду, відкрито провадження, розгляд вказаної справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що в провадженні Сектору дізнання Відділу поліції №1 Бориспільського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області у дізнавача Колесника Олександра Сергійовича перебувало кримінальне провадження № 12021116240000163 від 26 листопада 2021 року.
25 листопада 2021 року слідчим Слідчого відділу Відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області Бакшицом В.О. було вилучено у ОСОБА_2 автомобіль марки «Renault Laguna» сірого кольору, д.н.з. « НОМЕР_1 »; Свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 ; пластиковий брелок (ключ) до автомобіля. Вказані дії були проведені слідчим в рамках кримінального провадження № 12021116240000163 від 26 листопада 2021 року. Протокол про вилучення майна в порушення ч. 3 ст. 168 КПК України ОСОБА_2 надано не було. Вказаний автомобіль було придбано позивачем за 150 000 грн., докази чого будуть надані додатково.
26 листопада 2021 року відповідною постановою дізнавача Сектору дізнання Відділу поліції №1 Бориспільського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 автомобіль марки «Renault Laguna» сірого кольору, 2002 року випуску з д.н.з. « НОМЕР_1 », номер шасі НОМЕР_3 ; Свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 виданого ТВЦ 8045 від 10 лютого 2021 року - були визнані речовими доказами.
Ухвалою слідчого судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2021 року на вказане майно було накладено арешт. 20 грудня 2021 року дізнавачем СД ВП №1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області Колесником Олександром Сергійовичем було проведено огляд автомобіля марки «Renault Laguna» сірого кольору, 2002 року випуску з д.н.з. « НОМЕР_1 », номер шасі НОМЕР_3 , що знаходився на території майданчику за адресою: Київська область, Бориспільський район, м. Переяслав, вул. Лагерна 36, про що складено відповідний протокол, його копію також ОСОБА_2 надано не було, його присутність при вказаній слідчій дії не забезпечено та не повідомлено.
28 вересня 2022 року дізнавачем СД ВП №1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області Колесником Олександром Сергійовичем було закрито кримінальне провадження № 12021116240000163 від 26 листопада 2021 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутністю події кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2022 року у справі № 373/1985/21 (провадження № 1 кс/373/372/22 було скасовано арешт, накладений на майно у кримінальному провадженні № 12021116240000163 від 26 листопада 2021 року ухвалою слідчого судді Переяслав Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2021 року, а саме: автомобіль марки «Renault Laguna» сірого кольору, 2002 року випуску з д.н.з. « НОМЕР_1 », номер шасі НОМЕР_3 .
В позові зазначено, що кримінальне провадження 12021116240000163 від 26 листопада 2021 року закрито, арешт майна скасовано, однак вказаний автомобіль позивачу дізнавачем протиправно повернуто не було, не дивлячись на неодноразові звернення до дізнавача та керівника органу дізнання щодо цього.
Як стало відомо позивачу від дізнавача, вилучений у нього автомобіль було протиправно передано дізнавачем невідомій особі, який на даний час ним користується і повернути його позивачу дізнавач не може.
29 березня 2024 року стороною позивача було отримано лише відповідь Начальника Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури № 51-1/461вих24 від 18 березня 2024 року, за змістом якої прокурор відмовляє в повернені вилученого у ОСОБА_2 автомобіля, у зв'язку з тим що він не є його власником чи законним користувачем. Однак, позивач вказує, що такий висновок прокурора суперечить ст. 169 КПК України, в якій єдиний критерієм, характеризуючим особу якій повертається майно є те, що вказане майно вилучено у цієї особи, і жодного з'ясування обставин власності чи користування вказаним майном зазначена норма не передбачає.
Окремо в позові зазначено, що до теперішнього часу жодної реакції від дізнавача чи керівника органу дізнання на клопотання/скаргу не надійшло, що свідчить про протиправне ігнорування звернень вказаними особами та спричинення неповерненням вилученого автомобіля матеріальної шкоди позивачу.
В позові наявні посилання на практику суду касаційної інстанції із висновками, серед іншого, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170 174 цього Кодексу.
Обов'язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути тимчасово вилучене майно після скасування відповідної ухвали про вилучення чи накладення арешту на майно прямо передбачений чинним законодавством.
В позові зазначено, що у зв'язку з незаконністю бездіяльності посадових осіб відповідача, а саме неповерненням позивачу тимчасово вилученого майна після скасування його арешту і закриттям кримінального провадження, чим спричинено позивачу майнову шкоду у розмірі вартості неповернутого майна, причинним зв'язком між протиправною бездіяльністю і спричиненою шкодою, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Через систему «Електронний суд» 26.06.2025 надійшли пояснення третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України у Київський області в якому заперечує проти позовних вимог, доводів у повному обсязі, вважає їх незаконними, необґрунтованими з наступних підстав.
Згідно з Типовим положенням, Головне управління Казначейства є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та не несе відповідальності за дії органів державної влади .
Тобто, Головне управління Казначейства виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов'язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини 1 статті 2 ЦК України. Водночас, відповідно до частини 2 статті 2 ЦК України самостійним учасником цивільних відносин є Держава Україна.
Так, згідно з частиною 2 статті 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.
Таким чином, Головне управління Казначейства жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало (до того ж сам позивач не вказує на Головне управління Казначейства як на порушника своїх прав). Відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, й обов'язкових висновків Конституційного суду України Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану внаслідок як стверджує Позивач незаконних дій, зокрема, інших державних органів.
Вказує, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними.
Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків. Також зазначає, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових чи службових осіб. При цьому факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органів державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили.
Дії (бездіяльність) відповідного органу, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та про відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (ст.11 ЦК України).
Третя особа вказує що вказана позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17. При цьому, в постанові від 12.09.2018 у справі №335/11779/16-ц Верховний Суд вказав, що сама лише наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так-як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.
Головне управління Казначейства вважає, що позивачем не надано до суду доказів, які б свідчили та підтверджували неправомірність дій відповідача, наслідком яких було завдання позивачу шкоди (збитків). Більше того, судових рішень чи будь яких інших доказів, які б свідчили про протиправність дій чи бездіяльність відповідачів Позивачем не було надано.
Окремо зазначає,щ в ході досудового розслідування встановлено, що бланк вилученого 25.11.2021 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль «Renault Laguna» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_3 не відповідає за способом друку встановленому зразку аналогічного бланка документа, що знаходиться в офіційному обігу на території України.
Також встановлено, що автомобіль «Renault Laguna» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_3 не зареєстрований на території України в сервісному центрі, а ввезений на територію України 06.05.2018 громадянином республіки Білорусь ОСОБА_4 в режимі тимчасового ввезення до 1 року.
Згідно ч.1 ст.306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно із правилами судового розгляду, передбаченими ст.318 380 цього Кодексу.
В поясненнях також зазначено, що з матеріалів справи відомо, що ухвалою слідчого судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01.12.2021 на автомобіль «Renault Laguna» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_3 , було накладено арешт в рамках кримінального провадження №12021116240000163. Проте, позивач не був позбавлений можливості захищати свої права шляхом оскарження неправомірних дій чи бездіяльності слідчого органу та прокуратури в порядку, визначеному КПК України.
Звернуто увагу, що позивач стверджує, що автомобіль «Renault Laguna» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_3 , був придбаний ним за 150 000,00грн., проте він не надав жодних доказів про те, що він є власником вищевказаного автомобіля і має право на отримання шкоди у вигляді його вартості.
Через систему «Електронний суд» 07.07.2024 надійшли від представника позивача заперечення на пояснення третьої особи в яких вказано, що жодних позовних вимог до третьої особи позивачем заявлено не було, а також зауважує, що вказані в поясненнях третьої особи обставини обгрунтованості позовних вимог виходять за межі інтересів Казначейської служби.
Відповідачем надано відзив на вказану позовну заяву, який надійшов до суду 31.07.2029 вх.№72117, в якому ГУ НП в Київській області заперечувало проти задоволення позову в повному обсязі, виходячи із наступного.
Так, у відзиві зазначено, що у позивача ОСОБА_2 відсутні докази, що він є власником вилученого транспортного засобу, а скріншот з ОЛХ не може бути належним доказом спричинення матеріальних збитків.
Вказує, що згідно висновку експерта (в межах кримінального провадження) від 04.04.2022 № СЕ-19/111-21/59329-ДД бланк свідоцтва серії НОМЕР_2 , не відповідає за способом друку встановленому зразку аналогічного бланку документу, що знаходиться в офіційному обігу на території України.
Зауважує, що відповідно до відповіді Київської митниці від 10.06.2022 №7-8-617-1-8-7-9763 транспортний засіб марки «Renault Laguna» VF1КG0G0625213776 митний кордон України в зоні діяльності Харківської митниці в режимі тимчасового ввезення до 1 року громадянином республіки Білорусь ОСОБА_5 .
При цьому зазначає, що вказаний транспортний засіб, вилучений в межах кримінального провадження, на території відділу поліції, або Головного управління поліції не перебував. Транспортний засіб був на штраф майданчику і Головне управління поліції не має права нести відповідальність за дії третіх осіб, а саме за повномасштабне вторгнення країни-агресора на територію України, та вилучення транспорту на потреби ЗСУ.
Справа не містить жодного доказу на підтвердження позивачу спричинення майнової шкоди, а також звертає увагу, що в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Вважає, що жодних доказів, які свідчать про протиправність дій працівників поліції позивачем не надано, відповідно й немає підстав обговорювати та досліджувати причинно-наслідковий зв'язок між незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю та завданою шкодою.
Через систему «Електронний суд» 04.08.2024 надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача вказав на пропуск строку для подання відзиву та зазначив, що право власності позивача на автомобіль підтверджується копією письмового договору купівлі-продажу та зазначає, що вимоги ч.1 ст.169 КПК України будь-яких прав на вилучене майно в залежність, від наявності права на його повернення, адже повернути майно співробітники поліції зобов'язані саме тій особі у якої його було вилучено, без з'ясування наявності у нього права власності чи інших прав.
Щодо підтвердження розміру завданих збитків, зазначає, що відповідно до копії договору купівлі-продажу автомобіля від 11 листопада 2021 року, за умовами якого позивач ОСОБА_2 сплатив за придбаний у ОСОБА_6 спірний зниклий автомобіль 150 000 грн., що і є майновою шкодою, яку поніс позивач ОСОБА_2 через протиправну бездіяльність відповідача, пов'язану з безпідставним і протиправним неповерненням вилученого автомобіля.
Окремо звертає увагу, що будь-яких експертних досліджень стосовно самого автомобіля не проводилось, будь-яких фактів підробки його номерів чи агрегатів не встановлено, він не є вилученим з цивільного обороту, має цінність хоча б як набір запчастин, до того ж позивач не позбавлений можливості його розмитнити та поставити на облік. За автомобіль було сплачено певну суму, яку позивач фактично втратив, через недбалість відповідача. Також зазначається, що не має значення для справи ким і через яку митницю вказаний автомобіль було завезено, адже вилучений він був у пана ОСОБА_2 і саме йому він повинен був бути повернутий.
Також не має значення для справи яким чином співробітники поліції розпорядилися вилученим автомобілем, де і як вони його зберігали, адже після вилучення майна та визнання його речовим доказом саме вони несуть повну матеріальну відповідальність за його стан та збереження. Не мали вони також права передавати вказаний автомобіль будь-яким особам, адже він був речовим доказом у кримінальному провадженні, навіть ЗСУ, хоча взагалі не зрозуміло кому вони його віддали і на якій підставі.
У додаткових поясненнях у справі, які надані відповідачем 23.08.2024, серед іншого зазначено, що представником позивача долучено до матеріалів справи договір купівлі-продажу без номеру та реєстрації, яка не засвідчена нотаріально. Звернуто увагу суду на тому, що на Договорі, долученому представником позивача до справи, міститься допис «Сканировано с CanScaner», що свідчить про те, що цей документ відскановано, навіть, не з оригіналу документу, а з фото, що не може бути належним та допустимим доказом по справі.
Перед підписанням договору купівлі-продажу необхідно уважно ознайомитися з його змістом. Також, не варто забувати і про акт прийому-передачі, який відображає фактичну передачу транспортного засобу із зазначеним станом на момент придбання. Повністю завершеною угода може вважатися тільки після внесення відповідних даних про нового власника в технічні документи на транспортний засіб.
Крім того, переоформити право власності на автомобіль можна, оформивши договір купівлі-продажу з наступною реєстрацією автомобіля на нового власника в сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ України.
Також зазначено, що у технічному паспорті, який має ознаки підробки, зазначений ОСОБА_6 , а не позивач. Позивач не переоформив транспортний засіб відповідно до вимог чинного законодавства, а отже не є власником транспортного засобу. Цей транспортний засіб не є власністю позивача. Відповідно до розділу 2 пункту 2.1 Договору, продаж здійснена за суму 150 000 грн., але при цьому, жодного доказу на покупку автомобіля, не надано, що свідчить про те, що цей договір надруковано лише після отримання відзиву відповідача;- відповідно до розділу 2 пункту 2.4 Договору, сторони домовились, що перереєстрація транспортного засобу відбудеться 31 грудня 2021 року, але при цьому, жодної перереєстрації автомобіля не було, але юридично позивач не може набути право власності без перереєстрації транспортного засобу .
Крім того, у відповіді на відзив представником позивача зазначено про те, що на підставі вищезазначеного договору позивач набув право власності, з чим відповідач категорично не згоден, та зазначає, що законодавець не ставить наявність будь-яких прав на вилучене майно, в залежність, але при цьому спір стосується стягнення майнової шкоди, а отже, позивач має довести наявність право власності.
Акцентує увагу суду на тому, що відповідно до відповіді регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області (філія ГСЦ МВС) територіальний сервісний центр № 3248 від 13.01.2022 № 31/10/3248-9 встановлено, що згідно Єдиної державного реєстру транспортних засобів, інформація про реєстрацію транспортного засобу RENAULT LAGUNA, сірого кольору, 2002 року виготовлення, д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_4 - відсутній.
Із державним номерним знаком транспортного засобу НОМЕР_1 закріплений за автомобілем RENAULT LAGUNA, сірого кольору, 2002 року виготовлення, кузов № НОМЕР_5 власник ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача - ГУ ДКС України у Київській області у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на їх безпідставність.
Представник третьої особи заперечував проти задоволення позову.
Вислухавши пояснення учасників справи, які з'явилися у судове засідання, дослідивши зібрані в матеріалах справи письмові докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що сектором дізнання відділу поліції №1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021116240000163 від 26.11.2021 за фактом підробки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України (далі КК України)
Так, відповідно до змісту ухвали від 06.12.2022 слідчого судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області про скасування арешту майна, на час розгляду клопотання представника третьої особи, щодо якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_2 - адвоката Овсієнка Юрія Андрійовича про скасування арешту майна в кримінальному провадженні №12021116240000163 від 26.11.2021, встановлено наступне (а.с. 170-172).
26 листопада 2021 року постановою дізнавача Сектору дізнання Відділу поліції №1 Бориспільського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області Колесником Олександром Сергійовичем автомобіль марки «Renault Laguna» сірого кольору, 2002 року випуску з д.н.з. « НОМЕР_1 », номер шасі НОМЕР_3 ; Свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 виданого ТВЦ 8045 від 10 лютого 2021 року - були визнані речовими доказами.
Ухвалою слідчого судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2021 року на вказане майно було накладено арешт.
20 грудня 2021 року дізнавачем СД ВП №1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області Колесником Олександром Сергійовичем було проведено огляд автомобіля марки «Renault Laguna» сірого кольору, 2002 року випуску з д.н.з. « НОМЕР_1 », номер шасі НОМЕР_3 , що знаходився на території майданчику за адресою: Київська область, Бориспільський район, м. Переяслав, вул. Лагерна 36, про що складено відповідний протокол.
Окремо у вказаній ухвалі від 06.12.2022 про скасування арешту, на час розгляду питання скасування арештованого майна, слідчим суддею встановлено власника такого майна за додатками до клопотання.
Так, транспортний засіб марки «Renault Laguna» сірого кольору, 2002 року випуску з д.н.з. « НОМЕР_1 », номер шасі НОМЕР_3 належить відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 громадянину республіка Польща ОСОБА_7 , від якого на підставі довіреності від 10.12.2021 серії DR/ВАМ 4409707 діє ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Строк дії довіреності до 09.12.2022.
В ухвалі зроблено висновок, що арешт накладений на вказаний вище транспортний засіб, що належить ОСОБА_8 , від імені якого діє ОСОБА_2. на підставі довіреності від 10.12.2021, з метою використання його в кримінальному провадженні як доказів, а саме: для огляду, експертного дослідження, інших слідчих дій.
28 вересня 2022 року дізнавачем СД ВП №1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області Колесником Олександром Сергійовичем було закрито кримінальне провадження № 12021116240000163 від 26 листопада 2021 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутністю події кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2022 року у справі № 373/1985/21 (провадження № 1 кс/373/372/22 було скасовано арешт накладений на майно у кримінальному провадженні № 12021116240000163 від 26 листопада 2021 року ухвалою слідчого судді Переяслав Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2021 року, а саме: автомобіль марки «Renault Laguna» сірого кольору, 2002 року випуску з д.н.з. « НОМЕР_1 », номер шасі НОМЕР_3 (а.с.170-172).
На а.с. 173 справи міститься копія клопотання позивача від 09.12.2022 до дізнавача ОСОБА_3 видати ОСОБА_2 на власне зберігання вказаний автомобіль на підставі скасування арешту на вказане майно з наявною резолюцією дізнавача СД ВП №1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області Колесника О.С. про не заперечення по суті заявленого клопотання.
Дійсно, матеріали справи не містять доказів повернення вказаного майна відповідно до ст. 169 КПК України.
Разом із тим, як вже зазначалось, ініціатором вказаного клопотання про скасування арешту з автомобіля, являється ОСОБА_2 , який діяв через адвоката, однак в інтересах власника транспортного засобу - громадянина Республіки Польща ОСОБА_9 , від імені якого і діяв ОСОБА_2 на підставі довіреності від 10.12.2021.
Строк дії довіреності - до 09.12.2022.
Однак, звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_2 визначив предметом спору саме відшкодування завданої йому майнової шкоди у визначеному ним розмірі 150000,00 грн., у зв'язку з незаконністю бездіяльності посадових осіб відповідача, а саме неповерненням позивачу тимчасово вилученого майна після скасування його арешту і закриттям кримінального провадження, чим спричинено позивачу майнову шкоду у розмірі вартості неповернутого майна, причинним зв'язком між протиправною бездіяльністю і спричиненою шкодою.
Вже під час судового розгляду вказаної цивільної справи по суті заявлених вимог, представником позивача, на підтвердження права власності позивача на вказаний автомобіль, надано письмовий договір купівлі-продажу від 11.11.2021 року, відповідно до умов якого гр. ОСОБА_6 прередав у власність гр. ОСОБА_2 автомобіль марки «Renault Laguna» сірого кольору, 2002 року випуску з д.н.з. « НОМЕР_1 », номер шасі НОМЕР_3 (а.с.133-134).
Вказаний доказ судом оцінюється критично і не підтверджує право власності позивача з 11.11.2021 на вказаний автомобіль, виходячи з наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1371 із відповідними змінами) затверджений Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.
Цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.
Однак, стороною позивача не було надано доказів реєстрації вказаного транспортного засобу на своє ім'я після укладення вказаного договору.
Також не було надано доказів сплати покупцем - продавцю вказаної у договорі суми коштів.
Окрім того, суд, оцінюючи наданий доказ, звертає увагу на ту обставину, що укладення договору купівлі-продажу автомобіля датоване 11 листопада 2021 року, однак, як було встановлено та зазначено без посередньо в ухвалі слідчого судді під час звернення до слідчого судді із вимогою скасування арешту на автомобіль 04.11.2022, він - ОСОБА_2 , діяв не в своїх інтересах, а виключно в інтересах встановленого на час ухвали слідчого судді (06.12.2022) власника транспортного засобу - громадянина Республіки Польща ОСОБА_10 , від імені якого і діяв позивач виключно на підставі довіреності від 10.12.2021 яка діяла до 09.12.2022.
Окремо у вказаній ухвалі від 06.12.2022 про скасування арешту, зазначено, що на час розгляду питання скасування арештованого майна, слідчим суддею встановлено власника такого майна за додатками до клопотання.
Крім того, у вказаному договорі зазначено, що автомобіль належить продавцю ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , що видано 10 лютого 2021 року ТСЦ 8045.
Разом із тим, матеріали вказаної справи містять копію висновку експерта від 04.04.2022 №СЕ-19/111-21/59329-ДД (а.с.90-97) відповідно до висновку якого встановлено, що встановлено, що бланк вилученого 25.11.2021 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль «Renault Laguna» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_3 не відповідає за способом друку встановленому зразку аналогічного бланка документа, що знаходиться в офіційному обігу на території України.
Вищевказані обставини, в даному випадку, повністю спростовують наявність (виникнення) права власності ОСОБА_2 на автомобіль марки «Renault Laguna» сірого кольору, 2002 року випуску з д.н.з. « НОМЕР_1 », номер шасі НОМЕР_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 11.11.2021.
У свою чергу, як передбачено ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 56 Конституції України Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
В свою чергу, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
При цьому, за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Так, статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою.
Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст. 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є одночасна наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
При цьому, відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача. Таким чином, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Дії (бездіяльність) відповідного органу, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та про відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (ст. 11 ЦК України).
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в Постанові від 12.03.2019 року у справі №920/715/17.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у разі скасування арешту.
Однак, позивач просить стягнути на його користь, як власника транспортного засобу, 150000,00 грн. у відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю посадових осіб ГУ НП в Київській області.
В даному випадку, оскільки наявність права власності позивача ОСОБА_2 на вказаний автомобіль не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, тому і право вимоги позивача на відшкодування майнової шкоди заподіяної його майну, як фізичної особи - в даному випадку у позивача відсутнє.
Так, на підтвердження протиправності дій відповідача щодо втрати майна позивача останній посилається на наявні у матеріалах справи його звернення до відповідача щодо повернення втраченого майна, а також на відповідь Начальника Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури № 51-1/461вих24 від 18 березня 2024 року, за змістом якої прокурор відмовляє в повернені вилученого у ОСОБА_2 автомобіля, у зв'язку з тим що він не є його власником чи законним користувачем.
Обов'язок уповноваженої службової особи забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, визначений ч.4 ст.168 КПК України.
Постановою Кабінету міністрів України від 19.11.2012 №1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України» затверджений в тому числі і порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження (надалі - Порядок).
Пунктом 20 Порядку визначено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Відповідно до п.27 Порядку схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв'язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.
При цьому, матеріали вказаної цивільної справи не містять беззаперечних доказів саме втрати відповідачем ГУ НП в Київській області вказаного транспортного засобу.
Так, відповідно до відповіді від 26.03.2024 дізнавача СД ВП №1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області Колесника О.С. на відповідне звернення адвоката Довгаля С.В., вбачається, що автомобіль «Renault Laguna» сірого кольору, 2002 року випуску з д.н.з. « НОМЕР_1 », номер шасі НОМЕР_3 , на який було накладено арешт ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду та вищевказаний автомобіль було поміщено на штраф майданчик майданчику за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповіді зазначено: «В ході спілкування з директором штраф майданчика ОСОБА_11 встановлено, що 12.03.2022 на території на території штраф майданчику прибули військовослужбовці, а саме гр. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією квитка, та посилаючись на Наказ Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2024. Звернувшись із відповідною заявою про отримання в користування автомобіля «Renault Laguna» НОМЕР_1 , після чого даний військовослужбовець взяв з майданчику автомобіль та поїхав, в невідомому напрямку, без відома дізнавача ВП №1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області Колесника Олександра Сергійовича» (а.с. 182).
Долучена до відповіді копія заяви військовослужбовця ОСОБА_12 директору ТОВ Коровнікову А.В. про передачу на потреби та використання в зоні бойових дій автомобіль Рено Лагуна НОМЕР_1, а також долучив копію свого військового квитка (а.с.183, 184).
При цьому, за наявності правових підстав, механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних чи фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану врегульований Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», яким врегульовані також питання оцінки майна, право на відшкодування його вартості, порядок отримання компенсації за примусово відчужене майно, тощо.
Більше того, судових рішень чи будь яких інших доказів, які б свідчили про протиправність дій чи бездіяльність відповідача стороною позивача надано не було.
Позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами як протиправності дій/бездіяльності відповідача, так і наявності причинного зв'язку між шкодою (не доведено і розмір шкоди), заподіяною позивачу (не доведено, що шкоду заподіяно саме позивачу, оскільки не доведено, що він являється власником автомобіля), і протиправним діянням відповідачів (не встановлено протиправну бездіяльність відповідача).
З врахуванням вищенаведеного, в даному випадку судом не встановлено наявність складу цивільного правопорушення, який став би підставою для стягнення матеріальної шкоди на користь позивача.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У зв'язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору, при цьому інші доводи сторін, викладені в їх заявах по суті, не впливають на вищевказані висновки суду.
За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті та не ґрунтуються нормах чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Щодо розподілу судових витрат суд керується правилами ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1166, 1173-1174 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
в задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у Київській області про стягнення майнової шкоди, - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повний текст складений 10.06.2025.
Суддя: