печерський районний суд міста києва
Справа № 757/39111/24-ц
пр. 2-3497/25
02 квітня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Козлова Р.Ю.,
при секретарі - Іваненку С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом компанії ДАНДЖАК, ЛЛС (DANJAQ, LLC) до ОСОБА_1 , Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про дострокове припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_1 від 10.01.2008 р. на комбіновану торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_2" та зобов'язання вичинити дії,
Позивач ДАНДЖАК, ЛЛС (DANJAQ, LLC) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" та просив суд: достроково повністю припинити дію свідоцтва України № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року, на комбіновану торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_2" щодо усіх послуг 35 та 45 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг, для яких її зареєстровано та зобов'язати Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" внести зміни до Державного реєстру свідоцтв на торговельні марки про дострокове повне припинення дії свідоцтва України на торговельну марку за НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року, про що здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Відповідно до заявленого позову 22 травня 2024 року Позивачем подано заявку № m202410292 на реєстрацію торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_2» для послуг 35 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП) та заявку № m202410310 на реєстрацію торговельної марки « ІНФОРМАЦІЯ_2» для послуг 45 класу МКГС. Крім того, 24 травня 2024 року Позивачем подано заявку № m202410435 на реєстрацію знака для товарів і послуг «» для послуг 35 класу МКТП та заявку № m202410477 на реєстрацію знака для товарів і послуг «» для послуг 45 класу МКТП.
Підставою для подання позову позивачем є обґрунтовані підстави вважати, що в процесі розгляду вищевказаних заявок йому буде відмовлено у реєстрації відповідних позначень як торговельних марок на підставі частини третьої статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".
Згідно з вказаною нормою, не підлягають реєстрації як торговельні марки позначення, які на дату подання заявки, або, у разі заявлення пріоритету - на дату пріоритету, є тотожними або настільки схожими, що їх можна сплутати, зокрема, асоціювати з торговельними марками, раніше зареєстрованими чи поданими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи щодо таких самих або споріднених товарів і послуг.
Крім того, навіть у випадку державної реєстрації торговельної марки за відповідними заявками № m202410292,№ m202410310, № m202410435 та № m202410477, за власником свідоцтва № НОМЕР_1 від 10.01.2008 р. зберігається право вимагати визнання свідоцтв на такі зареєстровані торговельні марки недійсними, посилаючись на належні йому права інтелектуальної власності на спірну торговельну марку, які виникли раніше та існували до дати подання заявок № m202410292, № m202410310, № m202410435, № m202410477.
В той же час, представник позивача зазначає, що комбінована торговельна марка "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 10.01.2008 року не використовувалась в Україні протягом останніх п'яти років до дати звернення до суду із позовною заявою щодо заявлених послуг 35 та 45 класів МКТП, для яких вона зареєстрована.
Посилаючись на вищенаведені обставини, представник позивача просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду від 05 вересня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 03 жовтня 2024 року.
19 вересня 2024 року представник відповідача 2 Захарчишина В.С. подала до суду пояснення про неможливість направлення копії відзиву відповідачу 1, та заяву про подальший розгляд справи без участі представника відповідача 2.
18 вересня 2024 року представник Захарчишина В.С. , яка діє в інтересах відповідача 2 -подала до суду відзив на позовну заяву. Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву відповідачем 2 не передбачено здійснення контролю за використанням знаків для товарів і послуг їх власниками. Відповідач 2 здійснює державну реєстрацію та ведення державних реєстрів щодо об'єктів інтелектуальної власності та видає в установленому порядку охоронні документи на ці об'єкти. Виходячи з правової сутності торговельної марки, умовою належного використання торговельної марки є безпосереднє та фактичне використання саме стосовно товарів і послуг, для яких цю торговельну марку зареєстровано. Для вирішення даного спору (сприйняття законного та об'єктивного рішення) позивач повинен в сукупності довести факти невикористання відповідачем 1 своїх прав на торговельну марку; а відповідач 1 - безпосереднє та фактичне використання або зазначити поважні причини невикористання торговельної марки за свідоцтвом України НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року для всіх послуг 35 та 45 класів МКТП, для яких його зареєстровано, протягом п'яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або якщо використання торговельної марки призупинено, - з іншої дати після цієї публікації.
20 вересня 2024 року представник Відповідача 1 - ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Як підставу для такого клопотання було зазначено невідповідність позовних вимог фактичним обставинам справи. Зокрема, представник відповідача 1 послалась на тривале використання ним належної торговельної марки та припинення такого використання виключно через незалежні від нього обставини, а саме - початок повномасштабного вторгнення російської федерації та окупацію міста Маріуполь. Крім того, представник відповідача 1 висловила заперечення щодо поданих позивачем доказів, посилаючись на їхню неналежність. Також вона стверджувала, що у позивача відсутнє порушене право, яке могло б бути предметом судового захисту в межах даної справи.
02 жовтня 2024 року представником позивача Сопільняк В.Ю., була подана відповідь на відзив, відповідно до якої позивач не визнає та заперечує проти всіх обставин та правової оцінки що викладені у відзиві та просить поновити строк для подання додаткових доказів для спростування доводів відзиву.
18 жовтня 2024 року представник відповідача 1 ОСОБА_2, подала до суду заперечення на відповідь на відзив компанії ДАНДЖАК, ЛЛС (DANJAQ, LLC), в яких просила суд не приймати до уваги додаткові докази подані позивачем та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також представником відповідача було подане клопотання про приєднання доказів до матеріалів по справі.
21 листопада 2024 року представник позивача Сопільняк В.Ю., подала до суду заперечення стосовно поданих відповідачем 1 пояснень та доказів, згідно яких просила відмовити відповідачу 1 у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку для подання доказів, приєднати заперечення до матеріалів справи та врахувати при розгляді справи.
21 листопада 2024 року від представника відповідача 1 ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення щодо пропущеного строку для подання доказів та власне наданих доказів використання спірної торговельної марки.
Ухвалою суду від 27 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 10 лютого 2025 року.
10 лютого 2025 та 02 квітня 2025 року у судових засіданнях по суті були присутні представники позивача та представник відповідача 1. Представник відповідача УКРНОІВІ в судові засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судові засідання. В матеріалах наявна заява представника про проведення судового засідання за відсутності УКРНОІВІ.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що відповідач 1 не використовує зареєстровану торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року більше, ніж п'ять останніх років до дати звернення до суду із позовною заявою, що є підставою для прийняття рішення про дострокове припинення дії свідоцтва.
Згідно з частиною першою статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
До об'єктів права інтелектуальної власності згідно з частиною першої статті 420 Цивільного кодексу України належать, зокрема, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
Відповідно до статті 492 Цивільного кодексу України, частини другої статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", торговельною маркою може бути будь яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
За пунктом 3 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до НОІВ і продовжується НОІВ за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону. Дія свідоцтва припиняється достроково за умов, викладених у статті 18 цього Закону. Набуття права на торговельну марку, що має міжнародну реєстрацію або визнана добре відомою в Україні, не вимагає засвідчення свідоцтвом.
Згідно з частиною 4 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг.
Отже, зважаючи на правову сутність торговельної марки, визначальним для вирішення порушеного питання щодо належного використання зареєстрованої торговельної марки є факт наявності відповідного товару та/або послуги (фактична наявність на ринку відповідних товарів та/або послуг).
Судом встановлено, що відповідач 1 є власником свідоцтва України № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року на торговельну марку, яка зареєстрована щодо наступного переліку послуг 35 та 41 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (надалі - МКТП): 35 Клас: Агентства комерційного інформування; вивчання ринку; ділове досліджування; ділове інформування; допомога в керуванні справами; перевіряння рахунків (аудит); послуги щодо зв'язків з громадськістю; рекламні агентства; рекламування; керування справами; ділове адміністрування; діловодство; імпортно-експортні агентства; влаштовування виставок та ярмарків на комерційні або рекламні потреби; демонстрування товарів; послуги постачання для інших (закуповування товарів та надавання постачальницьких послуг іншим фірмам); сприяння продажеві (посередництво); послуги щодо сукупного розміщування асортименту товарів 9 класу, що дозволяє споживачам оглядати та купувати ці товари у магазинах роздрібної торгівлі; 45 Клас: Консультування щодо безпеки; оглядання промислових підприємств для цілей безпеки; відмикання секретних замків; детективні агентства; наглядання за житлом за відсутності мешканців; нічна охорона; охорона особиста; охорона цивільна; стеження за охоронною сигналізацією.
Зазначене підтверджується інформацією зі спеціальної інформаційної системи УКРНОІВІ.
Згідно абзаців 1-4 частини четвертої статті 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг безперервно протягом п'яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або якщо використання торговельної марки призупинено з іншої дати після цієї публікації на безперервний строк у п'ять років, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково. У такому разі дія свідоцтва або дія міжнародної реєстрації в Україні може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва чи міжнародної реєстрації не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами є обставини, що перешкоджають використанню торговельної марки незалежно від волі власника свідоцтва чи міжнародної реєстрації, зокрема обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством. Для цілей цього пункту використанням торговельної марки власником свідоцтва вважається також використання її з дозволу власника свідоцтва іншою особою.
Аналіз означених норм Закону дозволяє дійти висновку, що при достроковому припиненні дії свідоцтва на торговельну марку, обов'язок доведення факту її використання покладений на власника відповідної торговельної марки.
Згідно з частиною першої статті 426 Цивільного кодексу України, способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом.
Згідно з частиною четвертої статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", використанням торговельної марки визнається: нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано; застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки.
Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Аналіз вказаних норм Закону дає підстави стверджувати, що, виходячи з правової сутності торговельної марки, умовою належного її використання є безпосереднє та фактичне використання саме стосовно товарів і послуг, для яких цю марку зареєстровано.
За змістом частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже для вирішення спору щодо дострокового припинення повністю дії свідоцтва України № НОМЕР_1 від 10.01.2008 р., позивач має довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач ОСОБА_1 - безпосереднє та фактичне використання або зазначити поважні причини невикористання торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10.01.2008 р.
Законом України від 16.09.2014 року № 1678-VII "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої" була ратифікована Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) 21.03.2014 р. в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27.06.2014 року в м. Брюсселі (далі - "Угода про асоціацію").
Згідно пункту b статті 157 частини першої Глави 9 Угоди про асоціацію цілями цієї Глави є, зокрема, досягнення належного та ефективного рівня охорони і захисту прав інтелектуальної власності.
Відповідно до статті 158 частини першої Глави 9 Угоди про асоціацію для цілей цієї Угоди права інтелектуальної власності включають, зокрема, торговельні марки.
Статтею 198 Підрозділу 2 частини другої Глави 9 Угоди про асоціацію встановлено, що сторони передбачають, що реєстрація торговельної марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п'ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання; проте жодна особа не може заявити, що права власника на торговельну марку мають бути анульовані, якщо протягом проміжку часу між закінченням п'ятирічного періоду і поданням заяви про анулювання розпочалося або було поновлено реальне використання торговельної марки; початок використання або його поновлення протягом трьохмісячного періоду, що передує заяві про анулювання, яке розпочалося відразу після закінчення безперервного п'ятирічного періоду невикористання, не беруться до уваги, якщо підготовка до початку або поновлення використання здійснюється лише у зв'язку з тим, то власник усвідомлює можливість подання заяви про анулювання.
Аналогічну норму містить і частина друга статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 року, відповідно до якої для подання вимоги про скасування знака надається строк не менше п'яти років, що вираховується від дати реєстрації знака.
Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно статті 10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України, встановлює Закон України "Про міжнародні договори України", і статтею 19 цього Закону встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Отже, враховуючи, що 01.09.2017 року Угоду про асоціацію ратифіковано Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 року, набрала чинності 01.09.2017 року, у повному обсязі до відносин щодо дострокового припинення дії свідоцтв України та міжнародних реєстрації на знаки для товарів і послуг з підстави їх невикористання мають застосовуватися положення статті 198 Угоди про асоціацію.
З урахуванням статті 198 Угоди про асоціацію, дія свідоцтва України та міжнародної реєстрації може бути достроково припинена у разі, якщо торговельна марка без поважних причин безперервно не використовується щодо частини або всіх товарів та/або послуг, внесених до реєстру, протягом п'яти років від дати публікації про видачу свідоцтва або від іншої дати.
Вказані положення Угоди про асоціацію знайшли своє відображення і в ч. 4 ст. 18 Закону (в редакції Закону № 815-IX від 21.07.2020), відповідно до якої якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг безперервно протягом п'яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або якщо використання торговельної марки призупинено з іншої дати після цієї публікації на безперервний строк у п'ять років, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково. Для цілей застосування цього пункту датою, з якої повинно розпочинатися використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією, є дата публікації в Бюлетені НОІВ відомостей про надання правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією в Україні. Дію свідоцтва не може бути припинено, якщо у строк від закінчення п'ятирічного строку невикористання торговельної марки до подання позову про дострокове припинення дії свідоцтва почалося чи відновилося її використання, крім випадку, коли підготовка до початку використання або відновлення використання торговельної марки розпочалися протягом трьох місяців до подання такого позову та після того, як власник свідоцтва довідався про можливість його подання.
Таким чином, для правильного вирішення спору по суті в ході розгляду справи має бути встановлено факт використання чи невикористання торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10.01.2008 р. щодо послуг 35 та 45 класів МКТП, по закінченню п'ятирічного строку невикористання зареєстрованої торговельної марки.
Відповідно, чинним законодавством України встановлюються дві дати, від яких розраховується п'ятирічний період невикористання зареєстрованої торговельної марки: дата публікації видачі свідоцтва та дата призупинення використання торговельної марки, якщо використання торговельної марки припинилось після реєстрації торговельної марки.
На підтвердження факту використання торговельної марки власник свідоцтва має подати суду докази вчинення принаймні деяких дій з числа зазначених у частині четвертій статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Такими доказами можуть бути, зокрема, примірники товарів, на яких нанесено відповідний знак для товарів і послуг, документи із зображенням знака (каталоги, прайс-листи з пропозиціями щодо надання послуг чи поставки товарів тощо). Поширення на території України товарів із зображенням знака може бути підтверджено касовими чеками, квитанціями, накладними, іншими документами, що містять інформацію про найменування товару й місце його придбання, а в разі коли власником знака є нерезидент, підтвердженням ввезення товарів в Україну можуть бути митні декларації та інші митні документи.
Згідно із статтею 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Позивач ДАНДЖАК, ЛЛС (DANJAQ, LLC) стверджує, що відповідач ОСОБА_1 не використовує зареєстровану торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10.01.2008 р. більше п'яти років, що передують даті подання позову у даній справі, що є підставою для прийняття рішення про дострокове припинення його дії, а на підтвердження своїх доводів позивач посилається на письмові докази.
Так, надані суду документи свідчать про те, що представник позивача здійснив відповідну перевірку для встановлення фактів використання торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10.01.2008 р.
Позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру, відповідно до якого відповідач 1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець у період з 26.03.2010 по 01.07.2022. Однак жоден із видів діяльності, зазначених під час цієї реєстрації, не охоплював послуги, що належать до 35 та 45 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП), для яких зареєстрована спірна торговельна марка. Крім того, відповідач 1 є бенефіціарним власником низки юридичних осіб, проте жодна з них не здійснює діяльність, пов'язану з послугами, для яких зареєстрована оскаржувана торговельна марка. Єдиною юридичною особою, яка надає або надавала охоронні та/або детективні послуги, є ТОВ "Альфа-Константа" (код ЄДРПОУ 36151638). Водночас зазначене товариство ніколи не використовувало спірну торговельну марку у своїй господарській діяльності. Цей факт підтверджується змістом вебсторінки http://alfa-mariupol.com.ua/ та матеріалами з веб-архіву, доданими позивачем.
Окрім того, відповідач 1 є бенефіціаром компаній, зареєстрованих для здійснення рекламної діяльності, зокрема послуг рекламних агентств та посередництва у розміщенні реклами в засобах масової інформації. Проте жодних підтверджень використання цими компаніями спірної торговельної марки, у тому числі в мережі Інтернет, не виявлено.
Результати пошуку за зображенням спірної торговельної марки в мережі Інтернет не містять жодних посилань на її використання як самим відповідачем 1, так і будь-якими іншими особами. Результати відповідного пошуку долучені до матеріалів справи.
Всі зазначені юридичні особи, бенефіціаром яких є відповідач 1, зареєстровані в м. Маріуполь Донецької області, яке знаходиться під окупацією російської федерації. Жодну з компаній, що належать відповідачу 1, не було перереєстровано на підконтрольну Україні територію. Навпаки, юридичні особи, такі як ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_2", ТОВ "СІНЕМА ЕССЄТС", ТОВ "РІТЕЙЛ ЕССЕТС", ТОВ "ІНДАСТРІАЛ ЕССЕТС", були зареєстровані відповідачем 1 на території так званої "Донецької народної республіки".
Позивач з посиланням на вищевказані письмові докази вважає, що торговельна марка за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10.01.2008 р. не використовувались відповідачем 1 в Україні щонайменше протягом п'яти років до дати звернення до суду із позовною заявою.
У свою чергу на спростування доводів позивача щодо наявності підстав для дострокового припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_1 на комбіновану торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_2" щодо всього переліку послуг 35 та 45 класу МКТП, для яких зареєстрована комбінована торговельна марка "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 , відповідач 1 посилається на відсутність у позивача права на позов, на наявність доказів використання вказаної торговельної марки та на наявність поважних причин подальшого невикористання даної торговельної марки.
Відповідач 1 стверджує, що спірна торговельна марка використовувалась в період з 2009 року по січень 2022 року на підприємствах ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2» та ТОВ "Альфа-Константа", ТОВ "СІНЕМА ЕССЄТС", ТОВ "РІТЕЙЛ ECCETC", для реалізації послуг зовнішньої реклами, з встановлення спеціального виготовленого обладнання, для чого були зареєстровані сайти ІНФОРМАЦІЯ_2.in.ua та сайт ІНФОРМАЦІЯ_2.ua, які припинили свою роботу у зв?язку окупацією міста Маріуполь і знищенням основних серверів в дата центрі hl.ua в наслідку бойових дій. Розташовані на власному домені ІНФОРМАЦІЯ_2.uа поштові скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 та info@007.ua використовуються відповідачем 1 для діловій переписки. Також торговельна марка використовувалась ним в діловій документації підприємств ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2» та ТОВ «Альфа-Константа» та при реалізації продукції відеонагляду, охороних систем, але дана документація залишилась в місті Маріуполь Донецької області.
На доказ використання спірної торговельної марки відповідачем 1 надано докази використання позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2» в доменному імені ІНФОРМАЦІЯ_2.in.ua та скріншоти з веб-сайту, що був розміщений за даним доменом, відповідно до яких на веб-сайті пропонувались до продажу товари, необхідні для відеоспостереження та охоронних систем.
В подальшому, відповідачем 1 також надані докази використання спірної торговельної марки в діловій документації, а саме листи та комерційні пропозиції ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_2" з розміщеною торговельною маркою на бланку листів, та листи контрагентів, адресовані ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_2", без зазначення спірної торговельної марки на них. Надання інших доказів відповідачем 1 не є можливим внаслідок їх знаходження на тимчасово окупованій території.
Крім того, відповідач 1 зазначає про неможливість використання спірної торговельної марки протягом періоду повномасштабного вторгнення російської федерації до України, через окупацію міста Маріуполь. Оскільки ОСОБА_1 територіально знаходиться поза межами України та у зв?язку з введенням воєнних дій на території України, господарська діяльність не здійснюється ним у зв?язку з підвищенням ризиків від такої діяльності. Що ж стосується наданих позивачем доказів реєстрації належних відповідачеві 1 юридичних осіб на території так званої «Донецької Народної Республіки», в місті Маріуполь, відповідач 1 спростовує такі докази як неналежні та заперечує будь-який зв?язок із ними.
Виходячи зі змісту частини першої статті 426 Цивільного кодексу України та частини четвертої статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" для доведення фактичного використання торговельної марки відповідач 1 ОСОБА_1 повинен надати докази безпосереднього та фактичного використання торговельної марки або зазначити поважні причини невикористання торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 для всіх послуг 35 та 45 класів МКТП, для яких її зареєстровано, протягом п'яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтво (10.01.2008, Бюлетень №1/2008) або якщо використання торговельної марки призупинено, - з іншої дати після цієї публікації шляхом застосування її під час пропонування та надання послуг 35 та 45 класів МКТП, для яких торговельну марку зареєстровано, застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.
За пунктом 4 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів послуг" торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки.
Оцінивши в сукупності вище наведені докази та врахувавши наведені норми права, можна дійти до висновку, що жоден із доказів, наведених відповідачем 1, не підтверджує фактичне використання торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10.01.2008 відповідачем 1 стосовно послуг 35 та 45 класів МКТП у розумінні чинного законодавства протягом п'яти років до подання позову під час пропонування та надання послуг 35 та 45 класів МКТП, зазначених у свідоцтві № НОМЕР_1 від 10.01.2008, оскільки надані докази не підтверджують періоди та факт вчинення принаймні деяких дій з числа зазначених у частині четвертій статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (наприклад, таких дій як застосування комбінованої торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10.01.2008 в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет щодо послуг 35 та 45 класу МКТП, або пропонування та надання послуг 35 та 45 класу МКТП під комбінованою торговельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10.01.2008).
Надані докази не підтверджують використання саме відповідачем 1 чи іншою особою за його дозволом та під його контролем комбінованої торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10.01.2008 року відносно послуг 35 та 45 класів МКТП, зокрема, в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет щодо послуг 35 та 45 класу МКТП. А також такі докази не є належними доказами пропонування та надання послуг 35 та 45 класів МКТП під торговельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10.01.2008 року.
Процес надання послуг є господарською операцією, яка здійснюється на підставі договору. Порядок вчинення та укладання правочинів щодо надання послуг регулюється главою 63 Цивільного кодексу України. Відомості щодо здійснення господарської операції відображаються у первинних документах. Первинні документи є підтвердженням вчинення певної господарської операції - надання послуги.
На підставі поданих відповідачем 1 доказів не можна встановити факт укладення договору(ів) про надання послуг, що відносяться до послуг 35 та 45 класів МКТП, та надання таких послуг на виконання умов договору(ів) із використанням торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10.01.2008 року.
Також відповідачем 1 не доведено переліченими доказами, що комбінована торговельна марка "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10.01.2008 року виконала своє основне призначення - вирізнення послуг, що надаються однією особою від послуг, що надаються іншою особою, оскільки з наданих документів навіть не вбачається, щоб така торговельна марка була доведена до споживачів.
Надані листи та комерційні пропозиції, як й інші докази взагалі мають загальний характер, з них не можна встановити способу використання торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10.01.2008 року, як і надання відповідачем 1 дозволу ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_2" на використання спірної торговельної марки в господарській діяльності останнього (а також здійснення контролю за таким використанням), а тому суд не приймає їх до уваги як належні докази.
Крім того, частина 2 статті 13 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207) визначає, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.
Оскільки відповідачем 1 не здійснено заходів зі зміни податкової адреси заснованих ним юридичних осіб, а власне відповідачем 1 визнано факт відсутності його господарської діяльності в Україні, та власне проживання ним поза межами України, суд вважає доведеним факт невикористання відповідачем 1 спірної торговельної марки.
Щодо наявності причин невикористання торговельної марки за свідоцтвом України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 10.01.2008, суд не знаходить підстав вважати їх поважними. Так, дійсно м. Маріуполь Донецької області знаходиться під тимчасовою окупацією російської федерації. Водночас, суд відноситься критично до неможливості перенесення відповідачем 1 діяльності на підконтрольну територію окраїни, оскільки надавані ним послуги 35 та 45 класів МКТП не передбачали перенесення виробничих потужностей, складських залишків, вироблених товарів тощо. А відтак, перебування відповідачем 1 закордоном не може слугувати належною підставою невикористання спірної торговельної марки. Більш того, хоч відповідачем 1 і заперечується реєстрація за законодавством країни-агресора юридичних осіб у місті Маріуполь із назвами аналогічними до назв належних йому юридичних осіб, доказів на спростування таких обставин та поданих позивачем доказів ним не надано.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем доведено обставини справи, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а відповідачем 1 не доведено безпосереднє та фактичне використання комбінованої торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_2", згідно свідоцтва України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 10.01.2008 року або наявність поважних причин невикористання даної торговельної марки.
З урахуванням наведеного, положень ст. 198 Угоди про асоціацію та ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки позивачем доведено, що комбінована торговельна марка "ІНФОРМАЦІЯ_2", згідно свідоцтва України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 10.01.2008 року, без поважних причин безперервно не використовується щодо всіх послуг, внесених до реєстру, протягом п'яти років до дати подання позову у даній справі.
Щодо аргументів відповідача 1 ОСОБА_1 про те, що у позивача відсутнє право на звернення до суду з вимогою про дострокове припинення дії свідоцтва України НОМЕР_1 від 10.01.2008 року на знак для товарів і послуг, суд зазначає наступне.
Згідно статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частин першої, другої статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 5 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Частина четверта статті 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" містить положення, що будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Аналізуючи вимоги діючого законодавства суд вважає, що з позовом про дострокове припинення дії свідоцтва України на торговельну марку може звернутися особа, яка подаючи такий позов має намір захистити свої порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси.
Тобто, обов'язковою передумовою звернення до суду має бути наявність у особи порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу, яке (порушене право) вона намагається захистити у судовому порядку та таке порушене право має бути наявне саме на момент звернення особи до суду.
Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
За статтею 422 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.
У відповідності до статті 494 Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом
Як встановлено судом, станом на час звернення позивача з позовом до суду та станом на час розгляду справи по суті у позивача наявний законний інтерес, який полягає в отриманні правової охорони на торговельні марки "ІНФОРМАЦІЯ_2" та «" за заявками №№ m202410292 , № m202410310 , № m202410435 , № m202410477 та захисті прав інтелектуальної власності та охоронюваного законом комерційного інтересу позивача щодо надання послуг 35 та 45 класів МКТП.
Вирішуючи питання стосовно позовної вимоги до відповідача 2 Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг у зв'язку із достроковим припиненням дії повністю свідоцтва України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 10.01.2008 року, а також опублікувати інформацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність" суд враховує наступне.
16 червня 2020 р. було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності" за № 703-IX (далі по тексту - "Закон про НОІВ"), який набрав чинності 14.10.2020 року (в редакції 05.01.2022), яким було створено національний орган інтелектуальної власності та внесено зміни у відповідні закони, якими регулюються правовідносини в сфері інтелектуальної власності, зокрема і в Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", яким регулюються спірні правовідносини у даній справі.
Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», національний орган інтелектуальної власності (далі - "НОІВ") - державна організація, що входить до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визначена на національному рівні Кабінетом Міністрів України як така, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом, іншими законами у сфері інтелектуальної власності, актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та статутом, і має право представляти Україну в міжнародних та регіональних організаціях.
Зокрема, Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» доповнено статтею 2-1 наступного змісту:
«1. Функції НОІВ виконує юридична особа публічного права (державна організація), утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та визначена Кабінетом Міністрів України.
2. До владних повноважень, делегованих НОІВ, належить, зокрема, опублікування офіційних відомостей про торговельні марки та подані заявки на торговельні марки у Бюлетені, ведення Реєстру та Бази даних заявок, внесення до Реєстру відомостей.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2022 р. за № 943-р «Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності», було визначено, що функції НОІВ виконує Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій».
Вказане розпорядження КМУ № 943-р набрало чинності з 08 листопада 2022 р., а отже функції НОІВ, зокрема, і щодо ведення Реєстру торговельних марок і внесення до Реєстру змін та відомостей, з 08 листопада 2022 р. перейшли до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій".
Тому суд визнає обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомості про дострокове припинення свідоцтва України № НОМЕР_1 від 10.01.2008 року, та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність" або іншому чинному офіційному виданні державної системи охорони інтелектуальної власності, про що видати наказ.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем доведено належними доказами свої вимоги, а відповідачами не спростовано їх обґрунтованість, що є підставою для задоволення позову повністю.
Судові витрати понесені Позивачем в ході розгляд справи відповідності до ст. 114 Цивільного процесуального кодексу України суд покладає на Відповідача -1
На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 426 Цивільного кодексу України, статтями 16, 17, 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», статтями ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов компанії ДАНДЖАК, ЛЛС (DANJAQ, LLC) до ОСОБА_1 , Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про дострокове припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_1 від 10.01.2008 р. на комбіновану торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_2" та зобов'язання вичинити дії - задовольнити.
Достроково припинити повністю дію свідоцтва України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 10.01.2008 р. щодо всіх послуг 35 та 45 класів МКТП, для яких її зареєстровано.
Зобов'язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомості про дострокове припинення Свідоцтва України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 10.01.2008 р., а також здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність" або іншому чинному офіційному виданні державної системи охорони інтелектуальної власності, про що видати наказ.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь компанії ДАНДЖАК, ЛЛС (DANJAQ, LLC) витрати на сплату судового збору за подання позову 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.)
Повне рішення складено 11 квітня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
Суддя