печерський районний суд міста києва
Справа № 757/48811/24-ц
21 травня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Вовк С. В.,
при секретарі судових засідань - Брачун О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання і надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Ахалциського районного суду Грузії від 17 січня 2024 року про стягнення коштів з Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « АіДіЕс Боржомі Грузія»,
У жовтні 2024 року до суду надійшло клопотання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання і надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Ахалциського районного суду Грузії від 17 січня 2024 року про стягнення коштів з Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АіДіЕс Боржомі Грузія».
Клопотання обґрунтоване тим, що вказане рішення Ахалциського районного суду Грузії від 17 січня 2024 року набрало законної сили, разом з тим, не виконується ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи».
Представник ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» направив до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» визнає існування заборгованості по сплаті 6 703 226,59 доларів США, однак просить суд звернути увагу на наступні обставини, які просить врахувати.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України (далі - «РНБОУ») від 07.11.2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 07.11.2023 року № 739/2023 до компаній Рісса Інвестментс Лімітед (Rissa Investments Limited) та Інтернешнл Дистриб'юшн Системз Лімітед (International Distribution Systems Limited) строком на два роки було застосовано санкції у вигляді:
- блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
- запобігання виведенню капіталів за межі України;
- заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність.
У той же час, компанії «Rissa Investments Limited» (Кіпр) належать 100% корпоративних прав на компанію «International distribution systems limited» (Кіпр), якій у свою чергу належать 100% корпоративних прав на ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи».
В рамках кримінального провадження ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.06.2022 року в справі № 761/9239/22 накладено арешт на 100 % простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» у кількості 2 500 шт., номінальною вартістю 1 800,00 грн, загальною номінальною вартістю 4 500 000, 00 грн.
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває справа № 991/11063/24 за позовом Міністерства юстиції України про застосування до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та компанії «Rissa Investments Limited» санкції, передбаченої пунктом 11 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції».
Сторони про розгляд клопотання повідомлялись належним чином, в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.
Суд, дослідивши клопотання, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Ахалциського районного суду Грузії від 17 січня 2024 року у справі N 8015372-2/761-23 задоволено скаргу ТОВ « АіДіЕс Боржомі Грузія» та накладено на відповідача - українського ПрАТ «Індустріальні та дистриб'юторські системи» (IN: 24364528; адреса: Україна, 01014, Київ, вул. Болсунівська, 13-15) сплату 6 703 226, 59 доларів США (шість мільйонів сімсот три тисячі двісті двадцять шість доларів США і п'ятдесят дев'ять центів), 5 000 (п'ять тисяч) грузинських ларі в державних зборах, сплачених позивачем, і 3 722, 9 грузинських ларі (три тисячі сімсот двадцять два грузинських ларі і дев'яносто тетрі), понесених позивачем у судових справах витрат (переклад).
Згідно статті 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Визнання та виконання таких рішень здійснюється у порядку, встановленому законом України (ст.82 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 53 Конвенції «Про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 22 січня 1993 року - клопотання про дозвіл примусового виконання рішення подається в компетентний суд Договірної Сторони, де рішення підлягає виконанню. Воно може бути подано й у суд, що виніс рішення в справі в першій інстанції. Цей суд направляє клопотання судові, компетентному винести рішення по клопотанню. До клопотання про дозвіл примусового виконання рішення додаються: а) рішення або його засвідчена копія, а також офіційний документ про те, що рішення набуло законної сили і підлягає виконанню або про те, що воно підлягає виконанню до набуття законної сили, якщо це не випливає із самого рішення; б) документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності була належним чином представлена; в) документ, що підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання; г) документ, що підтверджує угоду сторін, по справах договірної підсудності.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Відповідно до ч.1 ст.462 ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Порядок визнання та примусового виконання в Україні судових рішень (в тому числі, ухвалених судами Республіки Грузія) на теперішній час врегульовано нормами Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (Мінськ, 22.01.1993 року), Закону України «Про міжнародне приватне право», Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України, Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року №1092/5/54, зареєстр. в МЮУ 02.07.2008 року за № 573/15264.
10 листопада 1994 року Верховною Радою України ратифіковано Конвенцію про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, яка набула чинності для України 14 квітня 1995 року і застосовується у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією і Туркменістаном (Закон України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР).
Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР ратифіковано із застереженнями Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (м. Мінськ, 22 січня 1993 року).
Відповідно до вказаного закону, Україна взяла на себе: зобов'язання щодо надання правової допомоги в обсязі, передбаченому статтею 6 Конвенції, за винятком визнання і виконання виконавчих написів; зобов'язання визнавати і виконувати рішення, винесені на територіях держав - учасниць Конвенції, передбачені пунктом «а» статті 51 Конвенції, за винятком нотаріальних актів щодо грошових зобов'язань.
Згідно з пунктом «а» ст. 51 «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах», кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує рішення, винесені на території інших Договірних Сторін, зокрема, рішення установ юстиції по цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди по таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов'язань, рішення судів по кримінальних справах про відшкодування збитку.
Відповідно до ст.53 Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах», клопотання про вирішення примусового виконання рішення подається в компетентний суд сторони, що домовляється, де рішення підлягає виконанню. Воно може бути подано до суду, який виніс рішення по справі у першій інстанції. Цей суд направляє клопотання суду, компетентному винести рішення по клопотанню.
У відповідності до п.12 Постанови ВСУ клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.
Пунктом 10 вищевказаної Постанови Верховного Суду України визначено, що під визначеним міжнародними договорами України судовим порядком розгляду клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) розуміється порядок провадження в цивільних справах, встановлений ЦПК. Тому при розгляді зазначених клопотань повинні застосовуватися відповідні інститути ЦПК, які згідно із засадами цивільного судочинства забезпечили б права стягувача та боржника, об'єктивне, правильне і своєчасне вирішення питання.
Процесуальні правовідносини, які спрямовані на визнання та виконання рішень іноземних суддів в Україні врегулюванні у розділі ІХ чинного Цивільно-процесуального кодексу України.
Згідно статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних справах у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Приписами статті 462 ЦПК України встановлено, що рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки (стаття 463 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
Статтею 466 ЦПК України визначено вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
Усі документи, які необхідні для додавання до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, заявником додані до матеріалів справи.
За правилами статті 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: 1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; 4) якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; 8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання; 9) в інших випадках, встановлених законами України.
З матеріалів справи судом не вбачається обставин, які б свідчили про відповідність критеріям, наведеним вище, зокрема і приписам частини другої статті 468 ЦПК України.
Наведені представником ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» обставини щодо застосування санкцій, накладення арешту на акції не є перешкодою для надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, адже у суду відсутні відомості про можливе вчинення «АіДіЕс Боржомі Грузія» дій направлених на сприяння ухиленню від санкцій.
На підставі викладеного та керуючись ст. 51-55 Конвенція «Про правову допомогу і правові відносини по цивільним, сімейним і кримінальним справам» від 1993 року, ст. ст. 462- 467 Цивільного процесуального кодексу України , суд,
Клопотання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання і надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Ахалциського районного суду Грузії від 17 січня 2024 року про стягнення коштів з Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « АіДіЕс Боржомі Грузія» - задовольнити.
Надати дозвіл на примусове виконання в Україні рішення іноземного суду - рішення Ахалциського районного суду Грузії від 17 січня 2024 року у справі № 8015372-2/761-23, яким задоволено скаргу ТОВ « АіДіЕс Боржомі Грузія» та накладено на відповідача - українського ПрАТ «Індустріальні та дистриб'юторські системи» (IN: 24364528; адреса: Україна, 01014, Київ, вул. Болсунівська, 13-15) сплату 6 703 226, 59 доларів США (шість мільйонів сімсот три тисячі двісті двадцять шість доларів США і п'ятдесят дев'ять центів), 5 000 (п'ять тисяч) грузинських ларі в державних зборах, сплачених позивачем, і 3 722, 9 грузинських ларі (три тисячі сімсот двадцять два грузинських ларі і дев'яносто тетрі), понесених позивачем у судових справах витрат (переклад).
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Суддя С. В. Вовк