печерський районний суд міста києва
Справа № 757/33462/23-ц
пр. 2-2104/25
20 березня 2025 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
представника третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної іпотечної установи, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління Національної поліції у Львівській області, про стягнення грошових коштів, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної іпотечної установи (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - третя особа, ГУ НП у Львівській області), про стягнення грошових коштів.
На обґрунтування позову позивач зазначає, що, перебуваючи на службі патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції у Львівській області, 24 липня 2020 року в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 1201 «Про затвердження Порядку забезпечення поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань житлом на умовах фінансового лізингу» (далі - Порядок № 1201), уклав із Державною іпотечною установою (лізингодавцем) та органом забезпечення житлом в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області договір фінансового лізингу ФЛ № 202000491.
Предметом договору фінансового лізингу є об'єкт житлової нерухомості, (однокімнатна квартира) АДРЕСА_1 , загальною площею - 46,2 кв. м, із них житловою -16.4 кв. м.
Вартість житла, що передається у фінансовий лізинг, становить 1 010 948, 00 грн. без ПДВ. Вартість житла, що підлягає компенсації частини лізингових платежів, згідно зазначеного договору та Порядку № 1201, становить 1 010 948, 00 грн без ПДВ.
24 липня 2020 року на виконання Умов вказаного договору фінансового лізингу за участю сторін укладено договір ДК № 202000491 про компенсацію частини лізингових платежів за договором від 24 липня 2023 року ФЛ № 202000491 на строк до 01 липня 2040 року включно, відповідно до пункту 1.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу в строкове платне володіння та користування об'єкт житлової нерухомості, що належить лізингодавцю на праві власності, та зобов'язується передати його у власність лізингоодержувачу на умовах, визначених договорам, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти об'єкт житлової нерухомості, володіти та користуватися ним протягом усього строку фінансового лізингу, та після повного виконання умов договору та сплати усіх лізингових платежів, набути його у власність.
Лізингові платежі, відповідно до пункту 2.2., можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг житло; суми відшкодування витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції (далі - ГУ НП) у Львівській області від 19 квітня 2021 року № 147 о/с «Про особовий склад» він був зі служби в поліції за пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
14 липня 2021 року орган забезпечення житлом (ГУ НП) сповістив його про те, що договір про компенсацію частини лізингових платежів від 24 липня 2020 року є припиненим відповідно до пункту7.1. вказаного договору у зв'язку з його звільненням зі служби.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі № 380/7760/21 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками БПСПОП «Львів» ГУНП у Львівській області від 15 квітня 2021 року № 1551 в частині застосування до нього дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 19 квітня 2021 року № 147 о/с «Про особовий склад» в частині його звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Поновлено його на посаді начальника штабу батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції у Львівській області з 20 квітня 2021 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 квітня 2021 року до 25 січня 2022 року в сумі 131 727,18 грн із проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
25 травня 2022 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі № 380/7760/21 в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками БПСПОП «Львів» ГУНП у Львівській області» від 15 квітня 2021 року № 1551 щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, - скасовано та в цій частині прийнято постанову, якою в задоволені позову в цій частині позовних вимог відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції, яким визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області «Про особовий склад» № 147 о/с від 19 квітня 2021 року щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 залишено без змін.
Зазначає, що з часу його звільнення зі служби та до моменту поновлення він здійснював сплату зайвих платежів (винагород) лізингодавцю в особі Державної іпотечної установи.
У зв'язку з поновленням його на службі в поліції Державна іпотечна установа та ГУ НП із запізненням відновило з 26 квітня 2022 року компенсацію частини лізингових платежів шляхом укладанням нового договору ДК № 202200003.
Посилаючись на те, що вказане порушує його права та законні інтереси, так як, після його поновлення на службі в поліції внаслідок скасування наказу про звільнення в судовому порядку, відповідач відшкодування завданих збитків не здійснив, просить суд стягнути з Державної іпотечної установи на свою користь грошову суму (зайво сплачені платежів) в розмірі 132 109, 37 коп.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 серпня 2023 року відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено для розгляду по суті на 13 грудня 2023 року.
23 листопада 2023 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що з моменту звільнення ОСОБА_1 та припинення договору про компенсацію бюджетні зобов'язання щодо сплати органом забезпечення житлом суми компенсації за тристороннім договором про компенсацію частини лізингових платежів від 24 липня 2020 року № ДК202000491 було припинено та позивач фактично втратив своє право на отримання такої компенсації. Чинним законодавством визначено порядок компенсації витрат лізингоодержувачу за діючими договорами про компенсацію та визначено осіб, які та за рахунок чого мають право на таку компенсацію.
11 грудня 2023 року від представника ГУ НП у Львівській області Григоришин А.В. надійшли пояснення, в яких вона просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що після звільнення позивача зі служби та припинення дії договору від 24 липня 2020 року до укладення позивачем нового договору про компенсацію частини лізингових платежів від 26 квітня 2022 року після поновлення його на службі, між ОСОБА_1 та ГУ НП у Львівській області не було договірних зобов'язань. Позивач не надав доказів на підтвердження стягнення на його користь відшкодування сплачених платежів.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року розгляд справи відкладено до 20 березня 2024 року.
Відповідно до довідки Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року судове засідання у справі було знято з розгляду у зв'язку з чергуванням судді як слідчий суддя. Дата наступного судового засідання 30 травня 2024 року.
У судовому засіданні 30 травня 2024 року представник позивача підтримав доводи позовної заяви, наполягав на їх урахуванні та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, підтримав доводи, викладені у поданому до суду відзиві, та просив відмовити в задоволенні позову через його необґрунтованість та безпідставність.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року у справі оголошено перерву до 10 вересня 2024 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2024 року розгляд справи відкладено до 26 листопада 2024 року.
У поданих до клопотаннях представник позивача зазначає, що підставою для повернення зайво сплачених коштів є норми статті 1212, 1213 ЦК України. У разі їх стягнення, відповідач матиме право стягнути ці кошти з ГУ НП у порядку регресу.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи Головного управління Національної поліції у Львівській області - Григоришиної А. В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Розгляд справи відкладено до 20 березня 2025 року.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились; про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином. У поданих до суду заявах від 19 та 20 березня 2025 року представник відповідача та представник третьої особи просять розглядати справу без їх участі та заперечують проти задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд установив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Суд установив, що, перебуваючи на службі патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції у Львівській області, 24 липня 2020 року в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 1201 «Про затвердження Порядку забезпечення поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань житлом на умовах фінансового лізингу», ОСОБА_1 уклав із Державною іпотечною установою (лізингодавцем) договір фінансового лізингу ФЛ № 202000491.
Предметом договору фінансового лізингу є об'єкт житлової нерухомості, (однокімнатна квартира) АДРЕСА_1 , загальною площею - 46,2 кв. м, із них житловою -16.4 кв. м.
Вартість житла, що передається у фінансовий лізинг, становить 1 010 948, 00 грн без ПДВ. Вартість житла, що підлягає компенсації частини лізингових платежів, згідно зазначеного договору та Порядку № 1201, становить 1 010 948, 00 грн без ПДВ.
На виконання Умов вказаного договору фінансового лізингу, 24 липня 2020 року між ГУ НП у Львівській області, Державною іпотечною установою та ОСОБА_1 укладено договір ДК № 202000491 про компенсацію частини лізингових платежів за договором від 24 липня 2023 року ФЛ № 202000491, яким визначено умови виплати зазначеної компенсації, періодичність платежів та їх розмір, на строк до 01 липня 2040 року включно.
Відповідно до пункту 1.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу в строкове платне володіння та користування об'єкт житлової нерухомості, що належить лізингодавцю на праві власності, та зобов'язується передати його у власність лізингоодержувачу на умовах, визначених договорам, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти об'єкт житлової нерухомості, володіти та користуватися ним протягом усього строку фінансового лізингу, та після повного виконання умов договору та сплати усіх лізингових платежів, набути його у власність.
Згідно вказаного договору ГУ НП в Львівській області, яке виступає Органом забезпечення житлом, здійснює компенсацію частини лізингових платежів за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством, шляхом їх перерахування на поточний рахунок Державної іпотечної установи.
Лізингові платежі, відповідно до пункту 2.2., можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг житло; суми відшкодування витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору.
Відповідно до Порядку № 1201 та пункту 1.8 Договору про компенсацію частини лізингових платежів №202000491 Орган забезпечення житлом зобов'язується щомісячно компенсувати частину лізингових платежів у розмірі 10% від щомісячної суми, яка відшкодовує частину вартості житла, наданого мені в строкове платне володіння та користування.
Крім того, сторонами Договору №202000491 погоджено плановий графік платежів, який є Додатком № 1 до нього.
Відповідно до п. 1.7. договору про компенсацію частини лізингових платежів розмір відсоткової ставки винагороди ДІУ за отримане у фінансовий лізинг житло становить 15,3 % річних.
Орган забезпечення житлом зобов'язаний сплачувати компенсацію частини лізингових платежів, визначену у пункті 1.8 цього Договору, за наявності бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, або інших джерел, не заборонених законодавством, Нарахування ДІУ та сплата Органом забезпечення житлом компенсації частини лізингових платежів здійснюється з дня передачі ДІУ Заявнику Житла у фінансовий лізинг згідно договору фінансового лізингу за актом приймання - передачі. Компенсація частини лізингових платежів за цим договором розраховується та включається ДІУ до реєстру платежів, який не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним надсилається до Органу забезпечення житлом. Дані реєстру платежів є підставою для щомісячного взяття фінансових зобов'язань органом забезпечення житлом та перерахування на рахунок ДІУ суми частини лізингових платежів.
З дня підписання як Договору фінансового лізингу, так і Договору про компенсацію частини лізингових платежів, їх сторонами своєчасно та в повному обсязі виконувались взяті на себе зобов'язання.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції (далі - ГУ НП) у Львівській області від 19 квітня 2021 року № 147 о/с «Про особовий склад» ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції за пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
14 липня 2021 року орган забезпечення житлом (ГУ НП) сповістив ОСОБА_1 про те, що договір про компенсацію частини лізингових платежів від 24 липня 2020 року є припиненим відповідно до пункту7.1. вказаного договору у зв'язку з його звільненням зі служби.
Згідно повідомлення Державної іпотечної установи від 30 липня 2021 року № 3138/11/3 у зв'язку з отриманням листа від ГУ НП у Львівській області про звільнення лізингоодержувача ОСОБА_1 зі служби в поліції та припинення дії Договору про компенсацію частини лізингових платежів та на виконання п. 2.3 Договору фінансового лізингу від 24 липня 2020 року № ФЛ 202000491 надіслано плановий графік платежів для подальшого погашення заборгованості за договором лізингу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі № 380/7760/21 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками БПСПОП «Львів» ГУНП у Львівській області від 15 квітня 2021 року № 1551 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 19 квітня 2021 року № 147 о/с «Про особовий склад» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника штабу батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції у Львівській області з 20 квітня 2021 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 квітня 2021 року до 25 січня 2022 року в сумі 131 727,18 грн із проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
25 травня 2022 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі № 380/7760/21 в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками БПСПОП «Львів» ГУНП у Львівській області» від 15 квітня 2021 року № 1551 щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, - скасовано та в цій частині прийнято постанову, якою в задоволені позову в цій частині позовних вимог відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції, яким визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області «Про особовий склад» № 147 о/с від 19 квітня 2021 року щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» залишено без змін.
У зв'язку з поновленням позивача на службі в поліції на підставі наказу ГУ НП у Львівській області від 27 січня 2022 року № 47 о/с відновлено з 26 квітня 2022 року компенсацію частини лізингових платежів шляхом укладанням нового договору ДК № 202200003.
Позивач в позовній заяві зазначає, що в період квітень 2021 - березень 2022 року самостійно здійснював передбачені за укладеним Договором платежі в повному обсязі без компенсації з боку відповідача як Органу забезпечення житлом, про що свідчать надані ним квитанції, на загальну суму 132 109,37 грн, яку просить стягнути на свою користь із лізингодавця Державної іпотечної установи.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до частини першої статті 96 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські забезпечуються житлом на підставах і в порядку, визначених житловим законодавством.
Порядок забезпечення Державною іпотечною установою поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту житлом на умовах фінансового лізингу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 1201 визначає механізм забезпечення поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань житлом на умовах фінансового лізингу та компенсації частини лізингових платежів за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1201 поліцейський або особа рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту має право на забезпечення житлом на умовах фінансового лізингу в разі: наявності вислуги не менше ніж два роки, крім осіб, які мають статус учасника бойових дій; якщо до досягнення граничного віку перебування на службі залишилося не менше ніж п'ять років.
Згідно до пункту 4 зазначеного Порядку № 1201, договори фінансового лізингу та про компенсацію частини лізингових платежів укладаються на строк до дати досягнення лізингоодержувачем граничного віку перебування на службі. Строк дії таких договорів не повинен:- бути менше ніж п'ять років та не може перевищувати 20 років.
Відповідно до пунктів 18-21 Порядку №1201, лізингові платежі включають: 1) суму, яка відшкодовує частину вартості житла; 2) суму винагороди лізингодавцю за отримане в лізинг житло за фіксованою відсотковою ставкою, розмір якої визначається з урахуванням вартості залучених (запозичених) фінансових ресурсів, але не більше ставки рефінансування, установленої для лізингодавця.
Розмір лізингових платежів, які сплачуються лізингоодержувачем, зменшується на суму компенсації частини лізингових платежів, яку перераховує на рахунок лізингодавця орган забезпечення житлом.
Сума компенсації частини лізингових платежів включає частину суми, яка відшкодовує частину вартості житла, та в повному обсязі суму винагороди лізингодавцю.
Розмір частини суми, яка відшкодовує частину вартості житла, визначається з урахуванням стажу служби лізингоодержувача:
- від 5 до 10 років вислуги - 10 відсотків щомісячної суми, яка відшкодовує частину вартості житла;
- від 10 до 15 років вислуги - 20 відсотків щомісячної суми, яка відшкодовує частину вартості житла;
- від 15 і більше років вислуги - 30 відсотків щомісячної суми, яка відшкодовує частину вартості житла.
Розмір частини щомісячної суми, яка відшкодовує частину вартості житла, збільшується на:
5 відсотків на кожну дитину віком до 18 років, яка проживає разом із лізингоодержувачем, але не більш як на 10 відсотків;
на відповідний відсоток, визначений згідно з цим пунктом, залежно від стажу служби іншого з подружжя (у разі, коли дружина/чоловік заявника є поліцейським або особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань).
Лізингоодержувач протягом строку дії договору фінансового лізингу несе витрати на утримання житла, пов'язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, у тому числі витрати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Пунктом 24 Порядку № 1201 несплачені лізингові платежі в повному обсязі погашаються лізингодавцю органом забезпечення житлом у разі:
1) звільнення лізингоодержувача із служби у зв'язку з пораненням (травмою, каліцтвом, контузією), отриманим під час виконання службових обов'язків, унаслідок чого йому встановлено інвалідність I групи, крім випадків, коли поранення (травма, каліцтво або контузія) є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю, вчинення діяння, яке є кримінальним чи адміністративним правопорушенням, або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
2) загибелі лізингоодержувача під час виконання службових обов'язків або смерті внаслідок отримання поранення (травми, каліцтва, контузії) за зазначених обставин за умови наявності в лізингоодержувача членів сім'ї, які проживали разом з ним.
Відповідно до пунктів 26 та 27 Порядку № 1201 договір про компенсацію частини лізингових платежів припиняє свою дію у разі:
1) звільнення лізингоодержувача із служби (крім випадків, зазначених у пункті 24 цього Порядку);
3) дострокового розірвання договору фінансового лізингу;
4) в інших випадках, передбачених договором про компенсацію частини лізингових платежів.
У разі припинення дії договору про компенсацію частини лізингових платежів за лізингоодержувачем зберігається право користування, володіння та право на викуп житла (предмета лізингу) на умовах договору фінансового лізингу.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків.
Згідно положень частини 1 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України,у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Частиною другою статті 653 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Звернувшись до суду з цим позовом, позивач просить стягнути з Державної іпотечної установи на свою користь суму завданих йому збитків у розмірі 132 109,37 грн, посилаючись на те, що внаслідок протиправного звільнення і припинення договору від 24 липня 2020 року вимушений був здійснювати самостійно оплату відшкодування вартості житла та збільшену винагороду. Як на підставу для задоволення вимог, посилається на норми статті 1212, 1213 ЦК України.
Згідно з частинами першою, другою статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення вказаної норми стосуються позадоговірних зобов'язань з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов'язання), що виникають за наявності одночасно таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Такі висновки щодо застосування положень статті 1212 ЦК України є сталими у судовій практиці та викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17, провадження № 12-125гс18; від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, провадження № 12-182гс18; від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, провадження № 14-32цс19; та у постановах Верховного Суду від 28 грудня 2021 року у справі № 911/1101/21, від 06 червня 2022 року у справі № 903/142/21 та ін.
Договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування судом до спірних правовідносин положень глави 83 ЦК України.
Крім того, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
Обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитися у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні),встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для ухвалення судом рішення про відмову у позові (постанова Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 461/606/18 (провадження № 61-5655св19)).
Аналіз норм процесуального права, а також норм статей 4, 15, 16 ЦК України дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь-яке право особи, а саме порушене.
Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.
Спір у справі виник щодо невиконання умов договору фінансового лізингу, який було укладено позивачем під час проходження служби в Національній поліції, про компенсацію відповідачем частини лізингових платежів.
Водночас Порядком № 1201 та договором про компенсацію частини лізингових платежів не визначений порядок відшкодування лізингових платежів лізингоодержувачу ні лізингодавцем, ні органом забезпечення житлом внаслідок його незаконного звільнення зі служби в поліції та поновлення на посаді.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі № 380/7760/21, яке в цій частині залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року, зокрема визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 19 квітня 2021 року № 147 о/с «Про особовий склад» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України та поновлено його на посаді начальника штабу батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції у Львівській області з 20 квітня 2021 року.
Враховуючи те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі № 380/7760/21 встановлено незаконність звільнення зі служби в поліції начальника штабу батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції у Львівській області, з 20 квітня 2021, його поновлення на службі в органах поліції починаючи з 20 квітня 2021 року, саме ГУ НП у Львівській області, укладаючи новий договір часткової компенсації лізингових платежів мав врахувати принцип повного та ефективного відновлення порушених прав позивача незаконним звільненням та виплатити лізингові платежі разом із надміру сплаченими відсотками винагороди за отримане у фінансовий лізинг житло, починаючи з 27 січня 2022 року (моменту поновлення позивача на службі).
Бездіяльність Головного управління Національної поліції в Львівській області, що полягає в нездійсненні лізингових платежів за договором про компенсацію частини лізингових платежів від 24 липня 2020 року ФЛ № 202000491 у період із 20 квітня 2021 року до 27 січня 2022 року (моменту поновлення позивача на службі) позивач не оскаржував, з вимогами до ГУ НП у Львівській області не звертався.
Водночас, позивач не довів належними та допустимими доказами порушення своїх прав з боку Державної іпотечної установи.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з викладених вище підстав.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат між сторонами у відповідності до статті 141 ЦПК України.
Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про Національну поліцію», статтями 11, 15, 651, 652, 653, 1212 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 76-81, 200, 247, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Державної іпотечної установи, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління Національної поліції у Львівській області, про стягнення грошових коштів, - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 31.03.2025 року.
Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ