ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4252/25
провадження № 2-о/753/256/25
22 травня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді Мицик Ю.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Власенка Д.А.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Києві за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванченко Олена Леонідівна про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,
03 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва із заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання заявниці на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 разом із спадкодавцем - своєю матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На обґрунтування заяви зазначила, що її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , однак останні тридцять п'ять років фактично проживали разом із заявницею за адресою: АДРЕСА_1 .
Батьку заявниці ОСОБА_4 належала 1/2 частка квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яку після його смерті в 2021 році успадкувала заявниця. Інша частка вказаної квартири у розмірі 1/2 належала її матері - ОСОБА_3 .
У лютому 2022 року, у зв'язку із початком збройної агресії Російської Федерації проти України, заявниця відвезла свою мати на дачу до Київської області, однак повернути її до міста Києва не змогла. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла у с. Чубинське Бориспільського району Київської області.
У лютому 2025 року заявниця звернулась до Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Іванченко Олени Леонідівни із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку зі значним пропуском строку та рекомендовано звернутись до суду для встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.
У зв'язку із цим, для реалізації своїх спадкових прав на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , заявниця вимушена звернутись до суду із даною заявою.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 04 березня 2025 року для розгляду справи визначено суд у складі головуючого судді Мицик Ю.С. Фактично справу було передано судді 05 березня 2025 року (а.с. 41-42).
Ухвалою від 12 березня 2025 року суд призначив справу до розгляду в порядку окремого провадження в судове засідання та витребував від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванченко Олени Леонідівни належним чином засвідчену копію спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3 (а.с. 46-47).
31 березня 2025 року від представника Київської міської ради Лимич Лесі Григорівни до суду надійшли письмові пояснення у справі, в яких остання просила суд прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням даних пояснень та проводити розгляд справи без участі представника заінтересованої особи (а.с. 59-63).
11 квітня 2025 року від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванченко Олени Леонідівни до суду надійшла відповідь на ухвалу суду від 12 березня 2025 року №34/01-16 зі змісту якої встановлено, що виконати вимоги ухвали не вбачається можливим, оскільки на підставі ст. 5 Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус відмовила ОСОБА_1 у заведенні спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (а.с. 73-75).
В судовому засіданні заявниця у своїх поясненнях зазначила, що безперервно проживала разом із батьками, а саме з 1984 року за адресою: АДРЕСА_1 , хоча її батьки були зареєстровані за іншою адресою. Останні роки життя мати заявниці лікувалась від онкологічного захворювання та перебувала на обліку в онкологічному центрі у Святошинському районі містя Києва. Вимоги своєї заяви підтримала та просила їх задовольнити.
Представник заявниці в судовому засіданні просив задовольнити заяву.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила, що вона з 1983 року проживає за адресою: АДРЕСА_3 . З померлою ОСОБА_3 в неї були близькі, дружні відносини. Зазначила, що ОСОБА_6 заселилась до даного будинку разом зі своїми батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у 1984 році та весь час проживали за цієї адресою за виключенням літнього періоду, коли вони виїжджали до себе на дачу.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що заявниця є її сусідкою та їхні сім'ї перебували в дружніх стосунках починаючи з 1983 року. Підтвердила, що заявниця, її мати ОСОБА_3 та її батько ОСОБА_4 постійно проживали у квартирі АДРЕСА_4 . Свідок бачила вказану родину щодня, оскільки вони проживали на два поверхи вище. Під час повномасштабного вторгнення ОСОБА_3 перебувала за містом на дачі де і померла.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявниці та її представника, допитавши свідків, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Чубинське Бориспільського району Київської області померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 12 березня 2022 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено актовий запис № 5659 (а.с. 20).
Заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 15 серпня 1968 року, актовий запис № 2732 (а.с. 18).
17 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванченко Олени Леонідівни із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець за законом. Однак приватний нотаріус листом № 15/01-16 від 19 лютого 2025 року повідомила заявниці, що перевіривши інформацію в Реєстрі територіальної громади за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 : АДРЕСА_5 встановила відсутність відомостей, які б підтверджували факт постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем на дату відкриття спадини (а.с. 6).
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Пунктом 23 цієї постанови роз'яснено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно стст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
За приписами чч. 1-3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року в справі № 569/15147/17; від 18 листопада 2020 року в справі № 523/19010/15-ц; від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19; від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
При цьому, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.
З матеріалів цивільної справи встановлено, що ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.15).
Головою правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бажана 24/1» Томай В.С. 18 лютого 2025 року видана довідка № 5Г про те, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично не проживали за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 27).
Відповідно до довідки Житлової ремонтно-експлуатаційної комісії № 207 від 11 лютого 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мешкають за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації (а.с. 28).
23 лютого 2025 року мешканцями будинку АДРЕСА_6 ОСОБА_8 (квартира АДРЕСА_7 ), ОСОБА_5 (квартира АДРЕСА_7 ) та ОСОБА_7 (квартира АДРЕСА_8 ) складено акт, про те що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю донькою ОСОБА_1 з середини 80-х років до смерті. Акт засвідчений начальником житлово-експлуатаційної дільниці № 411 ОСОБА_9 (а.с. 29).
Також, 24 лютого 2025 року Начальником житлово-експлуатаційної дільниці № 411 Компанії з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва Вакуленком В.Ф., видано довідку № 154 про те, що за адресою АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 проживали ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по день їхньої смерті, про що свідчать сусіди згідно акту від 23 лютого 2025 року (а.с. 30).
Крім того, за клопотанням ОСОБА_1 , суд допитав свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 із показань яких суд установив, що заявниця фактично проживала зі своїми батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 починаючи з 1984 року та по день їх смерті.
З інформаційної довідки № 80767944 від 08 квітня 2025 року зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) суд установив, що спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 не заводилась (а.с. 75).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність, а також достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що померла ОСОБА_3 за своє життя хоч і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проте, фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю дочкою ОСОБА_1 , що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а відтак суд дійшов висновку про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 до дня її смерті.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, стст. 10, 13, 76, 81, 258, 263, 265, 273, 293, 294, 319, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванченко Олена Леонідівна про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ Ю.С. МИЦИК