Справа № 752/12811/24
Провадження № 1-кс/752/5108/25
10 червня 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засіданя ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про відвід слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_5 від розгляду скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м .Києві від 08.11.2019 року про закриття кримінального провадження № 42018000000002465 від 04.10.2018 року,-
08.06.2025 року адвокат ОСОБА_3 в інтересах скаржниці ОСОБА_4 подав заяву про відвід слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_5 від розгляду скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м .Києві від 08.11.2019 року про закриття кримінального провадження № 42018000000002465 від 04.10.2018 року.
За ч. 1 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді його розглядає інший суддя цього ж суду.
З цих підстав у порядку ст. 35 КПК України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 року для розгляду заяви про відвід визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви про відвід адвокат ОСОБА_3 зазначає, про те, що слідчим суддею Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_5 за результатами розгляду скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м .Києві від 08.11.2019 року про закриття кримінального провадження № 42018000000002465 від 04.10.2018 року вже було постановлено ухвалу про залишення без розгляду зазначеної скарги, що на думку заявника свідчить про повернення скарги ОСОБА_4 без розгляду її по суті. При цьому зазначав, що частина 2 статті 304 КПК України містить вичерпний перелік підстав для повернення, проте жодна з них не могла бути застосована для цілей постановлення ухвали. Крім того зазначав, що чинний КПК взагалі не передбачає правової підстави для постановлення ухвали про залишення скарги без розгляду, що також стало підставою для скасування ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 16.08.2024 року. Заявник відводу стверджував , що у слідчого судді ОСОБА_5 сформувалася суб'єктивна, упереджена думка з приводу обставин справи , а тому він не може зберігати об'єктивність і неупередженість у цьому провадженні, просив відвести слідчого суддю Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_5 від розгляду зазначеної скарги.
Слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_5 про дату і час розгляду заяви про відвід повідомлений належним чином.
Заявник відводу у судове засідання не з'явився, про дату і час розгляду заяви повідомлявся належним чином, про причини неприбуття слідчого суддю не повідомив.
За правилами ст. 107 КПК України, фіксування технічними засобами судового засідання не здійснювалось у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Вивчивши заяву про відвід, матеріали справи № 752/12811/24, провадження 1-кс/752/5108/25, слідчий суддя надходить до наступного висновку.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Однак вичерпного переліку цих обставин процесуальний закон не містить. Отже особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді.
Відповідно до частини 3-5 статті 80 КПК України заява про відвід може бути заявлена як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заява про відвід під час досудового розслідування подається одразу ж після встановлення підстав для такого відводу. Відвід повинен бути вмотивованим.
Оскільки кримінальне процесуальне законодавство містить загальні вимоги до вмотивованості відводу, суд в оцінці вмотивованості відводу звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так Європейським судом з прав людини у п. 66 у рішенні по справі «Мироненко і Мартенко проти України» зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див.,зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» Європейський суд з прав людини зауважив, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
У справі «Хаушильд проти Данії» Європейський суд з прав людини зазначив про необхідність доказів фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення Європейського суду з прав людини у справі Веттштайн проти Швейцарії, п. 43).
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Сумніви у неупередженості слідчого судді ОСОБА_5 заявник обгрунтовує тим, що останнім за результатами розгляду скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м .Києві від 08.11.2019 року про закриття кримінального провадження № 42018000000002465 від 04.10.2018 року вже було постановлено ухвалу про залишення її без розгляду, яка у свою чергу була скасована судом апеляційної інстанції.
Однак, зазначена вище підстава для відводу не може розцінюватись як прояв упередженості слідчого судді ОСОБА_5 під час розгляду скарги ОСОБА_4 після її повернення з суду апеляційної інстанції.
Таким чином слідчий суддя доходить до висновку, що обставини, на які посилається заявник щодо сумнівів в неупередженості слідчого судді ОСОБА_5 не є обґрунтованими, заявлений відвід не є вмотивованим.
За наведених умов підстави для задоволення заяви про відвід слідчого судді ОСОБА_5 відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75, 81, 369, 372 КПК України, суддя
у задоволенні заяви ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про відвід слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_5 від розгляду скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м .Києві від 08.11.2019 року про закриття кримінального провадження № 42018000000002465 від 04.10.2018 року ( справа № 752/12811/24, провадження 1-кс/752/4612/25) відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1