Справа № 697/759/25
Провадження № 2/697/575/2025
(ЗАОЧНЕ)
10 червня 2025 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Деревенського І.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Задорожнього К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Каневі Черкаської області цивільну справу, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Хорошун Оксана Володимирівна до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
Позивач ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) в інтересах якої діє адвокат Хорошун Оксана Володимирівна (далі - адвокат Хорошун О.В., представник позивача), через систему «Електронний суд», звернулася до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач) про стягнення аліментів.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.07.2017 сторони зареєстрували шлюб у Святошинському районному у місті Києві відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Позивач зазначає, що в 2022 році за обставинами сімейне життя між сторонами не склалося і відповідач залишив позивачку та їх спільну дитину та дитину позивачки від першого шлюбу та наразі проживає окремо від них. Дитина проживає з позивачкою та знаходиться на повному її утриманні. Відповідач участі в утриманні та вихованні дитини не приймає та ніякої матеріальної допомоги не надає починаючи з 2022 року. Стверджує, що відповідач приймати участь у вихованні та повноцінному розвитку дитини не бажає, в добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на її утримання, ігноруючи свої батьківські обов'язки, хоча зобов'язаний утримувати сина. Також зазначає, що позивачка сама не зможе забезпечити належний рівень життя для дитини та те, що відповідач ОСОБА_2 працездатний, отримує дохід, його стан здоров'я дозволяє працювати.
У зв'язку з вище наведеним позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 у розмірі 25 відсотків від усих видів доходу (заробітку) відповідача, щомісячно, починаючи з 28.03.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02.04.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, свої інтереси уповноважила представляти адвоката Хорошун О.В..
Представник позивача - адвокат Хорошун О.В. в судове засідання не з'явилася, через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, крім того просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. (а.с.28-36).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився повторно, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення на адресу відповідача судової кореспонденції, яка повернулася із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.26-27, 39-40), що відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд. Окрім того, за правилами ч.11 ст.128 ЦПК України відповідач викликався до суду шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади (а.с. 38). Крім того відповідач зареєстрований в системі «Електронний суд». Повідомлення про причину неявки в судове засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не подано, а тому суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 15.07.2017 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про що зроблено відповідний актовий запис №731, що підтверджується копіює свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 15.07.2017 Святошинським районним у місті Києві відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 » (а.с.15).
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25.04.2019 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).
З витягу №2106-01-09 про зареєстрованих у житловому приміщені/будинку осіб вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України), мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статтею 191 СК України, передбачено на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Отже, у разі відсутності домовленості між сторонами, право позивача на стягнення аліментів є безумовним та не може ставитися в залежність від позиції відповідача.
Таким чином, позивач у відповідності до ст. ст. 180, 185 СК України, має право на отримання від відповідача аліментів на дітей.
Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі, що передбачений законодавством, та надано належні і допустимі докази щодо доведення обставин, на яких ґрунтується така вимога, врахувавши обставини для визначення розміру аліментів, передбачені ст. 182 СК України, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю, тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 25 відсотків від всіх видів доходу (заробітку) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.03.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/10120/24, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).
Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1). свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001042 (а.с.30); 2). ордеру серії СА № 117297 (а.с.31); 3). платіжної інструкції №ТМ99-72ТК-2Е27-4КСР від 28.03.2025, відповідно до якої Кулик А.Г. через платіжну систему VISA на платіжку карту НОМЕР_3 , перерахувала кошти в сумі 5000 грн., призначення платежу переказ особистих коштів (а.с.32); 4). договору про надання правничої допомоги №22 від 25.03.2025, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Хорошун О.В. (а.с.33-35).
Провівши детальний аналіз вищевикладеного та матеріалів справи, суд констатує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оплати ОСОБА_1 послуг по договору про надання правової допомоги №22 від 25.03.2025, оскільки суду не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а долучена платіжна інструкція №ТМ99-72ТК-2Е27-4КСР від 28.03.2025 без зазначення одержувача та призначення платежу не може слугувати належним доказом оплати за надання правової допомоги.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в частині стягнення витрат на правову допомогу, у зв'язку з відсутністю доказів про їх належну оплату.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду з цим позовом не сплачувала судовий збір в розмірі 1211,20 грн., як така що звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Отже, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави в сумі 1211,20 грн..
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 273, 280-283, 354, 430 ЦПК України, ст. ст. 84, 91, 180-182 СК України, суд -
Позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Хорошун Оксани Володимирівни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 25 (двадцяти п'яти) відсотків від всіх видів доходу (заробітку) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.03.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп..
В частині вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Головучий І . І . Деревенський