Справа № 346/6253/24
Провадження № 2/346/514/25
11 червня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді Сольського В. В.
за участю секретаря судового засідання Біди Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє адвокат Онищук Тарас Назарович до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Представник позивача звернувся до суду з вказаною позовною заявою, у якій вказує, що сторони з 04 лютого 2014 перебувають у шлюбі в якому у них народилися двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представник вказує, що спільне життя подружжя не склалося, в них виявилися різні характери та погляди на життя, шлюб та сім'ю. Вказує, що тривалий час подружжя спільно не проживає та не підтримує жодних відносин , не веде спільного побуту та бюджету. Шлюб носить формальний характер, сім'я розпалася, можливість її збереження відсутня.
Формальне існування шлюбу обмежує позивача у здійсненні правочинів на які потрібна згода іншого з подружжя.
Тому просить шлюб між сторонами розірвати.
Ухвалою судді від 04 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження по справі та призначено судове засідання.
27 березня 2025 року відповідачка подала заяву про надання строку для примирення, в якій зазначила, що вона заперечує щодо розірвання шлюбу, вважає, що сім'ю можна зберегти. Зазначає, що між ними виникають дрібні непорозуміння, які носять тимчасовий характер. Крім того вказує, що у шлюбу у них народилося двоє дітей, які повинні зростати у повноцінній сім'ї та потребують материнської та батьківської любові. Тому просить суд надати їм шість місяців на примирення та налагодження подружнього життя. Розгляд заяви просить проводити в її відсутності.
02 травня 2025 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його та позивача відсутності, в якій заперечив, щодо надання сторонам строку для примирення. Зазначив, що між подружжям втрачено почуття любові та поваги, що свідчить про припинення існування сім'ї. Крім того зазначив, що більше року позивач підтримує тісні стосунки з іншою жінкою, з якою спільно проживає, тобто фактично створив нову сім'ю, планують народження дитини.
Вказує, що формальне існування шлюбу є перешкодою для узаконення нових відносин позивача та порушує права майбутньої дитини, яка буде народжена не у шлюбі.
Вказує, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, просить не надавати строк на примирення, оскільки це порушить його право на вільне укладення шлюбу з іншою людиною і несе в собі характер примушування до шлюбу.
В зв'язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.
04 лютого 2014 року сторони зареєстрували шлюб у виконавчому комітету Угорницької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, актовий запис № 4, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим повторно 08 травня 2025 року Шумським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції.
В шлюбі у подружжя народилися двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей (а.с. 11, 12).
Згідно зі статтею 24 Сімейного кодексу України (далі СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу (ч. 3 ст. 105 СК України).
Згідно з ч. 2 ст. 112 цього Кодексу суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.
На цьому ж наголошує Верховний Суд України в п. 10 Постанови Пленуму за № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» - проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно із статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.
Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення, як це визначено частиною сьомою статті 240 ЦПК України.
Отже, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
У свою чергу, побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки (стаття 1 СК України).
Згідно положень ст. 21, 24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Вирішуючи питання про надання сторонам строку на примирення суд враховує, що подружжя проживає окремо.
З моменту звернення позивача до суду з даним позовом - 20 листопада 2024 року сторони не дійшли спільної згоди щодо збереження шлюбу. Вказана обставина підтверджується, у тому числі, заявами представника позивача, в яких він зазначив, що позивач категорично заперечує щодо надання строку на примирення.
Беручи до уваги те, що позивач не бажає зберігати подружні відносини з відповідачкою, а останньою не наведено беззаперечних доводів щодо необхідності надання строку на примирення подружжю, суд вважає доводи відповідачки про призначення подружжю строк для примирення безпідставними.
У свою чергу, судом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, вони разом не проживають, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.
За визначенням ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
З цього законодавчо сформульованого поняття сім'ї випливає, що однією із ознак сім'ї є спільне проживання та спільний побут подружжя.
Враховуючи особливий характер сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, можливість покладення судом в рішенні обов'язку збереження сім'ї на одного з подружжя при наявності на це його категоричного заперечення, суперечило б інтересам іншого із подружжя, та призвело б до порушення одного із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин, зокрема принципу вільної згоди та добровільності їх існування.
Суд вважає, що визначальним в даному випадку є вільна згода на побудову та підтримання сімейних відносин.
Виходячи з обставин встановлених судом, категоричної позиції позивача з приводу розірвання шлюбу, намір укласти шлюб з іншою особою, суд дійшов до висновку, що сім'я сторін розпалася, її збереження не можливо, а тому позов слід задовольнити.
В порядку ч. 2 ст. 115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
На підставі наведеного, пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 104, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 04 лютого 2014 року у виконавчому комітету Угорницької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, актовий запис № 4, розірвати.
Апеляційна скарга рішення може бути подана особами, які беруть участь у справі, до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя: Сольський В. В.