Справа № 346/2566/25
Провадження № 3/346/1106/25
11 червня 2025 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Калинюк О.П., розглянувши справу, яка надійшла від відділу державної нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспортні, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 , громадянку України,
за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення № 1081 від 08.05.2025 року того дня за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 здійснювала валютно-обмінні операції без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, чим порушила ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України.
14.05.2025 року до суду через підсистему «Електронний Суд» надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 , адвоката Потятинника Юрія Романовича, в якому він просить закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного адмінправопорушення.
В обґрунтування клопотання захисник вказує, що дії ОСОБА_1 кваліфіковано як здійснення валютно-обмінних операцій без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, що нібито є порушенням вимог ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України (далі - ГК України) .
Згідно із ч.1 ст.58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
У ч. 1 ст. 128 цього Кодексу передбачено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Згідно з визначеннями, вказаними в частинамх 1, 2 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Відповідно до ст. 42 вказаного Кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Статя 14.1.36 Податкового кодексу України передбачає, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 55 ГК України).
Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності», під господарською діяльністю слід розуміти діяльність фізичних і юридичних осіб, пов'язану з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов'язкові ознаки якої безпосередність і систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.
Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану з виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
З огляду на зазначене, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.164 КУпАП, з'ясуванню підлягають як факти здійснення реалізації продукції (виконання робіт чи надання послуг) особою без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, так і факти систематичності такої діяльності (три і більше рази), її самостійність та ініціативність, наявність в особи господарської компетенції щодо такої діяльності.
Таким чином, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП, суду повинні бути надані докази про те, що особа, не будучи зареєстрованою як суб'єкт господарювання, систематично здійснювала господарську діяльність (три і більше рази).
Також захисник вказує, що ОСОБА_1 не здійснювала будь-яких не дозволених валютно-обмінних операцій, а лише повернула знайомій борг у розмірі 1 000 гривень. Крім того, при складанні зазначеного протоколу особі, яка притягується до відповідальності, не було роз'яснено їй процесуальних прав та обов'язків
Вивчивши матеріали справи, вказане клопотання адвоката захисника суддя дійшов наступних висновків.
Ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Зі змісту протоколу вбачається, що дії ОСОБА_1 кваліфіковано як «провадження господарської діяльності без державної реєстрації фізичними особами, а саме здійснення валютно-обмінних операцій». Такі дії визначено як порушення вимог ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 128 ГК України.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками тощо.
Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
У своїх судових рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» вказаний Суд вказав, що «обвинувачення» для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення серед інших питань вирішує, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, законодавець визначає суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Відповідно до ст. 42 даного Кодексу підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Ст. 14.1.36 Податкового кодексу України передбачає, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 55 ГК України).
Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності», під господарською діяльністю слід розуміти діяльність фізичних і юридичних осіб, пов'язану з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов'язкові ознаки якої безпосередність і систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.
Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Отже, незалежно від наявності/відсутності мети отримання прибутку, господарською діяльністю є виготовлення, реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, що здійснюється самостійно (ініціативно) та систематично.
Таким чяином, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 164 КУпАП, з'ясуванню підлягають як факти здійснення реалізації продукції (виконання робіт чи надання послуг) особою без державної реєстрації як суб'єкта господарювання так і факти систематичності такої діяльності (три і більше рази), її самостійність та ініціативність, наявність в особи господарської компетенції щодо такої діяльності.
Однак, надані суду матеріали не містять об'єктивних та фактичних даних, які б підтверджували, що ОСОБА_1 вчинила саме адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, адже відсутні відомості про її систематичне (не менше трьох разів протягом одного календарного року) здійснення підприємницької діяльності.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано часу його вчинення.
З огляду на вище наведене суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження за наслідками судового розгляду. У зв'язку із цим провадження в справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях особи, яка притягується до відповідальності, складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 221, 247, 283, 284, 288-290, 294 КУпАП, суддя
провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Суддя: Калинюк О. П.