Справа № 344/9269/25
Провадження № 2-о/344/302/25
09 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участі : секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,
представника заінтересованої особи ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,-
26.05.2025 заявник звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування такої зокрема зазначено, що відповідач періодично вчиняє щодо неї дії, які мають ознаки домашнього насильства. 13.05.2025 їй було видано направлено особи/сім'ї, яка постраждала від домашнього насильства за ознакою статті. 21.05.2025 було зареєстровано кримінальне провадження №12025096010000280.
26.05.2025 справа надійшла до суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Кіндратишин Л.Р.
Ухвалою судді від 27.05.2025 відкрито провадження у даній справі.
05.06.2025 від представника заінтересованої особи - ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення доказів шляхом витребування від Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області Форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, згідно із додатком до Порядку, затвердженого спільним наказом Міністерства соціальної політики та Міністерства внутрішніх справ України №369/180 від 13.03.2019 щодо кривдника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та окремо щодо кривдника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В судовому засіданні представник заінтересованої особи - ОСОБА_1 заяву про забезпечення доказів в частині витребування Форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, згідно із додатком до Порядку, затвердженого спільним наказом Міністерства соціальної політики та Міністерства внутрішніх справ України №369/180 від 13.03.2019 щодо кривдника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підтримав. Зокрема, з тих підстав, що саме на ОСОБА_2 було складено терміновий заборонний припис 09.05.2025 строком до 15 год. 14.05.2025, до якого його довірителем було надано письмові пояснення. При цьому, рішення про видачу або відмову у видачі обмежувального припису згідно ч.3 ст. 25 Закону України « Про запобігання та протидію домашньому насильству» приймається на підставі оцінки ризиків.
Сторона заявника в судове засідання не з'явилася, станом на час проведення судового засідання заяв та клопотань про відкладення чи розгляд без участі від такої не надходило.
Суд, заслухавши думку представника заінтересованої особи, вивчивши мотиви, викладені у заяві про забезпечення доказів, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку:
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до частини 1, 5 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частинами 1-2 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Обов'язок доказування і подання доказів визначено статтею 81 ЦПК України.
Зокрема, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частин 1-2 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
За змістом норм ч.ч.1-3 ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Згідно вимог п.п. 4,5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів.
Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.
Забезпечення доказів це оперативне закріплення у встановленому цивільним процесуальним законом порядку відомостей про факти, яке вчиняється суддею з метою використання їх як доказів при розгляді та вирішенні цивільних справ у суді. Забезпечення доказів у жодному випадку не можна ототожнювати із їх дослідженням або оцінкою. Єдина мета забезпечення доказів це їх фіксація для забезпечення можливості їх дослідження та оцінки при подальшому розгляді справи.
Розглядаючи заяву про забезпечення доказів, суд має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкодженні, витратити свою доказову цінність тощо).
Системний аналіз норм статей 116 та 117 ЦПК України дає підстави вважати, що необхідність забезпечення доказів виникає, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній 26.11.2019 у справі №401/1824/17.
Слід зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто забезпечення доказів це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.
У поданій суду заяві про забезпечення доказів не вказує щодо витребування Форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, згідно із додатком до Порядку, затвердженого спільним наказом Міністерства соціальної політики та Міністерства внутрішніх справ України №369/180 від 13.03.2019 ( надалі Форма) щодо кривдника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сторона заінтересованої особи не вказує на обставини, докази, які б достеменно вказували на те, що така Форма може бути втрачена або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. При цьому реалізує його через інститут забезпечення доказів, що на думку суду не узгоджується саме з нормою ст. 116 ЦПК України.
Крім цього, слід звернути увагу, що така запитувана Форма стосується саме заявника, яка вважає себе постраждалою особою та звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
Так, згідно із ч. 4 ст. 25 Закону України « Про запобігання та протидію домашньому насильству» терміновий заборонний припис, а не обмежувальний припис, виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.
Змістом заявлених вимог, є видача заборонного обмежувального припису за заявою ОСОБА_2 .
Заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису ( ч. 1 ст. 305-2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках ( ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
При цьому, якщо у межах термінового заборонного припису серія АА №542176 від 09.05.2025, складеного старшим інспектором СПДН Івано-Франківського РУП Костюк О.В. ОСОБА_3 є постраждалою особою, він не позбавлений права у випадку необхідності отримувати документи, що стали підставою для видачі такого.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів в порядку ст.116 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 116-117, 81-84, 260, 261 ЦПК України, суд,-
У заяві представника заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_1 про забезпечення доказів шляхом витребування від Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області Форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, згідно із додатком до Порядку, затвердженого спільним наказом Міністерства соціальної політики та Міністерства внутрішніх справ України №369/180 від 13.03.2019 щодо кривдника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повна ухвала 11.06.2025.
Суддя
Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.