Справа № 951/42/25
Провадження №2-др/951/6/25
11 червня 2025 року селище Козова
Козівський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Чапаєва Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Барилко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача - адвоката Моленя Р.Б. про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У провадженні Козівського районного суду Тернопільської області перебувала цивільна справа за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Козівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 27.05.2025 задовольнив заяву представника позивача про залишення позову без розгляду, і позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.
Питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу суд не вирішував.
Під час судового засідання 27.05.2025 представник відповідача - адвокат Молень Р.Б. відповідно до абз.2 ч.8 ст.141 ЦПК України зробив усну заяву про намір звернутися із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення із позивача на користь відповідача судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, і у вказаній заяві зазначив, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу буде подано ним у визначеному ЦПК України порядку після ухвалення судового рішення.
02.06.2025 представник відповідача - адвокат Молень Р.Б. подав до Козівського районного суду Тернопільської області письмову заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, яка сформована у системі «Електронний суд» 02.06.2025, тобто з дотриманням визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку подання такої заяви.
Заява містить посилання на докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, які склали 25 478,00 грн, а саме: договір про надання правничої допомоги, тарифи на обчислення вартості послуг як додаток до договору, акт про надання правничої допомоги. Заявник просить ухвалити додаткове судове рішення у справі, яким стягнути з позивача понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 478,00 грн.
Суд ухвалою від 04.06.2025 прийняв заяву представника відповідача - адвоката
Моленя Р.Б. про ухвалення додаткового судового рішення до розгляду та призначив судове засідання для розгляду заяви на 09 год. 30 хв. 11.06.2025.
10.06.2025 до суду від представника позивача надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення та клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. В обґрунтування своєї позиції представник позивача зазначає, що сума витрат, заявлена представником відповідача, значно перевищує встановлені чинним законодавством та нормативно-правовими актами граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу; сума витрат є неспівмірною зі складністю цивільної справи, яка віднесена судом до малозначних справ, та не є пропорційною щодо витраченого часу; не доведено, що сума витрат була фактичною та неминучою.
Крім того, представник позивача, проаналізувавши договір відповідача із адвокатом та акт наданих послуг, просить звернути увагу на таке.
Щодо вивчення законодавства, яке підлягає застосуванню, та судової практики, зауважує, що викликає значний сумнів пункт щодо вивчення законодавства, що підлягає застосуванню, оскільки законодавство, що регулює спірні правовідносини, не змінювалося протягом значного періоду часу, крім того судова практика щодо розгляду справ про стягнення заборгованості за кредитним договором є сталою і визначена ще у 2015 році, а саме постановою Верховного Суду України від 11.03.2015, провадження 6-16-цс15.
Щодо складання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень представник позивача зазначає, що розмір таких витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета судової справи, з урахуванням ціни позову та відповідно до ухвали суду справа визначена як проста. Зауважує, що в акті не зазначено фактично витрачений час на написання зазначених документів, а тому неможливо визначити реальну вартість для підготовки зазначених документів. Вказані тарифи для складання процесуальних документів не є пропорційними до складності справи, відзив у справі та пояснення по суті зводиться лише до повторювання тез із позовної заяви, умов та правил надання банківських послуг та судової практики.
Щодо представництва інтересів клієнта у справі зазначає, що заявлені витрати не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру.
Щодо гонорару успіху адвоката звертає увагу на те, що відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» механізм розрахунку гонорару повинен бути прописаний саме у договорі. Але у наданому договорі, тарифах відсутнє чітке визначення суми гонорару успіху адвоката.
З огляду на викладене, представник позивача просить зменшити суму заявлених представником відповідача до стягнення витрат на правничу допомогу до мінімальної розумної суми, що підлягає компенсації відповідно до діючого законодавства.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, клопотань, заяв про відкладення судового розгляду не подавала.
В судове засідання представник відповідача - адвокат Молень Р.Б., котрий звертався із вищевказаною заявою про ухвалення додаткового рішення, не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань, заяв про відкладення судового розгляду не подавав.
В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань, заяв про відкладення судового розгляду не подавав.
Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі, і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України. За наведених вище обставин та положень цивільного процесуального законодавства, зокрема відповідно до положень реч.2 ч.4 ст.270 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у суду матеріалів справи. Отже, фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Перевіривши доводи заяв учасників справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов таких висновків.
Частиною шостою статті 142 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Системний аналіз наведених норм процесуального права дає підстави вважати, що у разі залишення позову без розгляду вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат підлягають задоволенню у разі необґрунтованих дій позивача, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.
Водночас суд зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у разі необґрунтованих дій позивача.
Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №148/312/16-ц, від 30.06.2022 у справі №753/1625/21.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Сам по собі факт залишення позивачем позову без розгляду не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Залишення позову без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України, і це право не містить обмежень у його реалізації. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Такого самого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 26.09.2018 у справі №148/312/16-ц, від 28.01.2019 у справі №619/1146/17-ц, від 02.12.2020 у справі №202/2600/15-ц, від 17.12.2020 у справі №758/12381/18-ц, від 14.01.2021 у справі №521/3011/18, від 26.07.2024 у справі №736/1209/20.
У постанові від 18.12.2019 у справі № 741/1681/17 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв'язку із закриттям провадження у справі, вказав, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних із розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (частина п'ята статті 142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме собою звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбаченим процесуальним законодавством, і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», в разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Позивач, звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Наявність порушених, невизнаних або оспорених прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, та визначення осіб, якими такі права були порушені, встановлюється судом за наслідками розгляду справи по суті на підставі наданих сторонами доказів.
Разом з тим, суд звертає увагу, що розгляд даної справи відбувався в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, та станом на час подання заяви представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду суд першої інстанції не заслуховував пояснення сторін, не досліджував доказів, та не давав їм оцінку, що унеможливило дійти судом висновку щодо обґрунтованості чи необґрунтованості позову.
Отже, подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду без викладення мотивів вчинення даної процесуальної дії не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, і це право не містить обмежень в його реалізації, а сама заява не містить ознак необґрунтованих дій, неправильних дій або зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За змістом частини дев'ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такого самого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 21.12.2020 у справі № 922/1001/20; Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі № 820/4347/17 та від 18.03.2020 у справі № 280/5628/18.
Із системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статі 141 ЦПК України випливає, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних із розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 18.09.2023 у справі №711/64/23.
Жодних доказів, які би вказували на необґрунтованість дій позивача АТ КБ «ПриватБанк», представником відповідача не надано.
Таким чином, з огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд не вбачає визначених ЦПК України підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України.
Суд, відмовляючи у стягненні заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в цілому, не вдається до оцінки на предмет дотримання критеріїв їх дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторони.
Керуючись статтями 141, 142, 257 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Моленя Ростислава Богдановича про стягнення з позивача - АТ КБ «ПриватБанк» на користь відповідача ОСОБА_1 25 478 гривень витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Копію ухвали направити сторонам у справі.
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ: 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Повний текст ухвали суду складено та підписано 11.06.2025.
Головуючий суддя Р.В. Чапаєв