Справа № 459/462/25
Провадження № 2/459/114/2025
09 червня 2025 року Шептицький міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Новосада М.Д.
з участю секретаря судового засідання Козак І.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицький цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромта за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про визнання кредитного договору недійсним, -
05.02.2025 представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить стягнути з останнього на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1104277 від 06.11.2023 року в розмірі 54144 грн. В обґрунтування позову послався на те, що 06.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1104277, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти, а останній зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Товариство свої зобов'язання виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов договору. Крім того, умовами договору передбачено, що такий вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов'язань за ним.
21.06.2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», уклали договір факторингу № 21062024, згідно якого, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ СЕЛФІ КРЕДИТ», включно і до відповідача за кредитним договором №1104277 від 06.11.2023 року.
Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 54144 грн: заборгованість за тілом кредиту - 9000 грн; заборгованість за відсотками - 45144 грн. Тому просить позов задоволити.
Ухвалою від 07.02.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд.
10.02.2025 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому таку заперечив. Вказав, що позивачем не доведено факт отримання відповідачем коштів за кредитним договором. Запевняє, що у період дії воєнного стану штрафи, неустойка, пеня та інші платежі, як захід відповідальності не нараховуються за такими договорами і підлягають списанню кредитодавцем, що позбавляє суд можливості стягувати заборгованість за відсотками у даному випадку. До того ж зазначає, що всі долучені документи до позовної заяви викликають сумніви з приводу їх достовірності. Тому просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю та необгрунтованістю позовних вимог.
10.02.2025 представник відповідача звернувся із зустрічною позовною заявою, в якій просить вищевказаний спірний кредитний договір визнати недійсним. Посилається на те, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Даний кредитний договір не містить підпису відповідача як і додатки до цього договору. Матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі відповідачів, відсутні докази отримання саме позивачем коштів згідно з оспорюваним кредитним договором, тому наявні достатні підстави для судового захисту прав та інтересів останнього.
Ухвалою від 14.02.2025 прийнято зустрічну позовну заяву та на підставі ч. 4 ст. 193 ЦПК України суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче судове засідання.
03.03.2025 від представника позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому він зазначив, що у довідці про ідентифікацію передбачено усі персональні дані відповідача, зокрема РНОКПП та дата народження, що дає можливість його ідентифікувати, за вказаними у довідці про ідентифікацію відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор та ким підписано кредитний договір № 1104277 від 06.11.2023 року. Зі сторони відповідача даний договір було підписано електронним підписом, створеним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора. Заперечення щодо відсутності підписів є необґрунтованими, з огляду на те, що даний кредитний договір було укладено в електронній формі, про що зазначається у самому кредитному договорі. Також представник ОСОБА_1 зазначає, що не проводилися заходи досудового врегулювання, проте представником ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було надіслано досудову вимогу і позовну заяву з додатками. Просить відмовити у задоволенні зустрічного позову.
24.03.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
28.03.2025 представник відповідача за первісним позовом подав письмові пояснення, в яких зазначає, що позивачем не долучено до матеріалів справи жодного належного та допустимого доказу про те, що банківський картковий рахунок дійсно належить відповідачу за первісним позовом і про переказ саме такої суми первісним кредитором. Доказом надання позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи. З урахуванням того, що у наданих до позовної заяви матеріалах відсутні виписки з рахунку відповідача про перерахування будь-яких коштів первісним кредитором, вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт того, що відповідач дійсно отримав грошові кошти, а саме позику в тій сумі, що зазначена у позовній заяві а також наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку. За відсутності доказів про розмір наданого кредиту, суд позбавлений законної можливості зробити висновок про належність, достовірність та достатність розрахунку позову, який є одностороннім документом позивача та не був погоджений з відповідачем.
У матеріалах справи міститься клопотання представника позивача за первісним позовом щодо проведення розгляду справи у його відсутності.
Представник відповідача за первісним позовом подав клопотання про розгляд справи у відсутності сторони відповідача.
Враховуючи, що в справі наявно достатньо матеріалів, які свідчать про права і взаємовідносини сторін, суд вважає, що заслуховувати їх особисті пояснення потреби немає, а тому розгляд справи слід провести у відсутності сторін та відповідно до ст.247 ЦПК України, без фіксування судового процесу.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Дослідивши зібрані в справі докази, оцінюючи надані докази за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому, так і кожному окремо, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 06.11.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» був укладений кредитний договір №1104277, згідно з п. 1.3. цього договору відповідач отримав 9000грн.
Відповідно до п. 1.4. строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.
Пунктом 1.5. передбачений фіксований тип процентної ставки. За користуванням кредиту нараховуються проценти згідно пункту 1.5.1., відповідно до якого стандартна процентна ставка становить 2.2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. договору.
Згідно з пунктом 1.8. та 1.8.1 орієнтовна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 80280 грн.
Укладаючи Кредитний договір відповідач та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» вчинили дії визначені ст.11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Х648, тобто договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. З цього слідує, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ'та відповідачем не був би укладений.
ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, перерахувавши відповідачу кошти у розмірі 9000грн на платіжну картку, що підтверджується копією повідомлення про перерахування коштів за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1104277 від 06.11.2023.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 21.06.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить - 54144 грн та складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 9000грн., заборгованості по відсотках у розмірі - 45144 грн.
21.06.2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», уклали договір факторингу № 21062024.
Згідно з актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 21.06.2024 за договором факторингу «Клієнт» (ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ») передав, а «Фактор» (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») прийняв реєстр боржників кількістю 9817, після чого з урахуванням п.п. 6.1, 6.1.1 Договору від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей на загальну суму 159 218 126,24 грн.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу №21062024 від 21.06.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 54144 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту 9000 грн., заборгованості за відсотками 45144 грн.
Згідно платіжної інструкції від 21.06.2024 № 3392 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило оплату за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 21062024 від 21.06.2024 на суму 2 479 762,78 грн.
Таким чином, позивач правомірно, на законних підставах набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №1104277 від 06.11.2023 в сумі 54144 грн.
28.01.2025 представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» скерував на адресу відповідача досудову вимогу, в якій вимагав від останнього негайно погасити заборгованість за кредитним договором №21062024 від 21.06.2024.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Уст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис є одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У ч. 1 та ч. 2ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1ст. 642 ЦК України).
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.2 ст. 1050 ЦК України).
Згідно ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Частиною 1ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно із ч. 1ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача за первісним позовом з приводу того, що ОСОБА_1 не підписував та не укладав кредитний договір № 1104277 від 06.11.2023 і не отримував кредитних коштів за цим договором.
Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» регламентовано укладення кредитних договорів в електронній формі. Згідно Правил, договір в електронній формі укладається за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується через веб-сайт. Спершу споживач проходить всі етапи реєстрації у вказаній системі, зазначає номер мобільного телефону, особисті дані, після чого, надсилає заявку товариству з бажаними умовами отримання кредиту. Про прийняте рішення товариство повідомляє шляхом відправки відповідного інформаційного повідомлення. Споживач може відмовитися від пропозиції. У випадку прийняття такої, натискає відповідну кнопку інтерфейсу ІКС товариства. Після чого, товариство надсилає засобом мобільного зв'язку одноразовий ідентифікатор у вигляді коду, що є електронним підписом споживача. У момент введення коду, споживач направляє товариству електронне повідомлення про прийняття пропозиції, підписане електронним підписом одноразовим ідентифікатором, таким чином підписуючи кредитний договір.
Для укладення електронного договору №№ 1104277 від 06.11.2023 відповідач здійснив всі необхідні дії, передбачені Правилами, подав відповідну заявку, вказав свої персональні дані, підписавши електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора - Х648, що підтверджується власне кредитним договором та довідкою про ідентифікацію, а отже, даний договір укладений у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Отже, підписавши кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту та засвідчив у встановленій законом формі свою обізнаність з усіма умовами кредитування.
Посилання ОСОБА_1 на недостовірність долучених до позовної заяви документів є безпідставним, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 100 ЦПК України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Судом встановлено, що кредитний договір було укладено між сторонами в електронній формі, позовну заяву та додані до неї докази сформовано в системі «Електронний суд», що передбачає накладення кваліфікованого електронного підпису, тому суд дійшов висновку, що докази подані позивачем з дотриманням вимог ч. 2 ст. 100 ЦПК України, тому у суду відсутні підстави ставити під сумнів подані докази, оскільки вони не є їх паперовою копією.
З приводу тверджень представника відповідача за первісним позовом, що відповідач не отримував кредитних коштів за вказаним договором, суд зауважує, що кредит було надано шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» №20250103-434 від 03.01.2025 про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» на суму 9000 грн та розрахунком заборгованості за даним договором, згідно якого, 06.11.2023 ОСОБА_1 було нараховано тіло кредиту в сумі 9000 грн. З огляду на наведене, такі посилання представника відповідача за первісним позовом на увагу суду не заслуговують.
Необгрунтованими є також доводи представника відповідача за первісним позовом на безпідставність нарахування ОСОБА_1 заборгованості за процентами, як відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України, під час воєнного стану та її списання.
Згідно з положеннями ч. 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак первісний позов не містить вимог щодо стягнення з відповідача процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання. Суд звертає увагу, що такі, відповідно до наданого розрахунку заборгованості, нараховані в межах строку дії договору та згідно з умовами, укладеного сторонами договору.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зазначила, що "Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Також позов не може містити вимогу, у якій йдеться про предмет спору, що відсутній (не існує); реституція ж як спосіб захисту, застосовується для повернення виконаного за правочином, а не в тому разі, коли жодного виконання не відбувалося (…). У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (…). Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов'язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується".
У цій справі представник відповідача за первісним позовом у зустрічній позовній заяві пред'явив вимогу про визнання кредитного договору недійсним з мотивів його неукладеності (непідписання договору та неотримання коштів за ним), а отже, обрав неефективний спосіб захисту прав та інтересів, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним, що також є самостійною підставою для відмови у позові.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги первісного позову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, натомість підстав для задоволення зустрічного позову суд не вбачає, у зв'язку з чим, в задоволенні такого слід відмовити.
Представник відповідача за первісним позовом також звертався з заявою про стягнення витрат на правову допомогу. Враховуючи те, що первісний позов задоволено, а у зустрічному позові відмовлено, на підставі ч.2 ст.141 ЦПК України, заява останнього про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги первісного позову задоволено в повному обсязі, то відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача за первісним позовом слід стягнути на користь позивача за первісним позовом судовий збір, сплачений останнім при поданні позову в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, вул. Смаль-Стоцького, 1, м. Львів) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суму заборгованості за кредитним договором №1104277 від 06.11.2023 року в розмірі 54144 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9000 грн; заборгованість за відсотками - 45144 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2422,40 грн судового збору.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Шептицький міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 09.06.2025.
Суддя: М. Д. Новосад