Справа № 453/330/25
№ провадження 2/453/330/25
19 травня 2025 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Курницької В.Я.,
за участі секретаря судового засідання - Трембач М.М.,
без участі сторін, -
розглянувши в залі суду у місті Сколе Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
До Сколівського районного суду Львівської області 03 березня 2025 року в порядку цивільного судочинства за допомогою системи «Електронний суд» звернувся позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, в якій просить стягнути з боржника, яким є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 ) заборгованість за Договором № 4605653 від 05 листопада 2021 у розмірі 19 586, 25 гривень та витрати на правничу допомогу.
В обгрунтування поданого позову посилається на те, що 26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг партнерс», було укладено Договір №26-07/2024, відповідно до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором № 4605653. Станом на час звернення із позовом, заборгованість за Договором № 4605653 від 05 листопада 2021 року відповідачем не погашена, у відповідача обліковується прострочена заборгованість, загальний розмір якої становить 19 586, 25 гривень, з яких: 4 950,00 гривень - заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту); 14 086, 25 гривень - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 550, 00 гривень - заборгованість за комісіями. Просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 19 586, 25 гривень заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі, а саме понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422, 40 гривень та 9 000, 00 гривень понесених витрат на правову допомогу.
Провадження у справі відкрито ухвалою судді від 06 березня 2025 року, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін на 14 травня 2025 року.
Заяв, клопотань від відповідача у зазначеній цивільній справі, пов'язаних із розглядом справи, до суду не надходило.
Частиною 1 статті 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (ч. 5 ст. 279 ЦПК України).
Вказана вимога ЦПК України роз'яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Сторони у справі не подавали клопотань про розгляд зазначеної справи з повідомленням сторін, а суд не вбачав підстав для розгляду справи з повідомленням сторін з власної ініціативи.
Відповідач - ОСОБА_1 , будучи належним чином та завчасно повідомленою про розгляд справи відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0690296415592, у визначений ухвалою суду строк відзиву на позов, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подавала, заперечень щодо факту укладення кредитного договору та розрахунку заборгованості також не надала.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст рішення складено 19 травня 2025 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 14 травня 2025 року, датою ухвалення рішення є саме 19 травня 2025 року.
Перевіривши зібрані докази, суд позовні вимоги задовольняє з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено судом, 05 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 4605653.
Згідно з п. 1.1. Договору кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5 500, 00 гривень.
Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2 475, 00 гривень, які нараховуються за ставкою 1, 50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно з п. 2.1. кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Довідкою про ідентифікацію, яка міститься в матеріалах справи, підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 акцепт договору здійснив шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 1.73019.
За умовами укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з відповідачем у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом відповідача, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4 договору). Укладений ТОВ «Мілоан» з відповідачем договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору).
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.
Відповідно до п. 5, 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно з ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч.ч. 8, 12 ст. 11 цього Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, Договір про споживчий кредит № 4605653 від 05 листопада 2021 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено в електронній формі.
Відповідно до пунктів 2.3.1, 2.3.2 договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на пролонгацію строку користування/повернення кредиту на тих самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Строк продовження кредиту може становити 3, 7 та 15 днів з максимальним розміром комісії та з максимальним розміром комісії у відсотковому значенні від поточного залишку кредиту за його продовження 3.00, 5.00 та 10.00 відповідно.
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на суму 5 500, 00 грн., що підтверджується довідкою від 23 січня 2025 року щодо успішного проведення операції: 5сс86560-1319-4с83-825f-80b437353ec8_637717374263833012; дата проведення платежу: 05 листопада 2021; призначення платежу: Кошти згідно договору 4605653; сума платежу: 5 500, 00 гривень; платіжний метод: карта MASTERCARD; Номер карти: НОМЕР_2 ; банк картки отримувача: PRIVATBANK.
Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором про споживчий кредит № 4605653 від 05 листопада 2021 року належним чином не виконала, у зв'язку з чим за нею утворилась заборгованість, яка відповідно до здійсненого ТОВ «Мілоан» розрахунку складає 19 586, 25 гривень, з яких: 4 950,00 гривень - заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту); 14 086, 25 гривень - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 550, 00 гривень - заборгованість за комісіями.
За умовами п. 3.2.6 кредитного договору передбачено право ТОВ «Мілоан» як позикодавця відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.
Встановлено судом і те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає права вимоги за плату та на умовах, визначених цим Договором ТОВ «Факторинг Партнерс», а ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників, який є Додатком № 3 до Договору факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року, ТОВ «ФК «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 4605653 від 05 листпада 2021 року на загальну суму 19 586, 25, 08 гривень, з яких: 4 950,00 гривень - заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту); 14 086, 25 гривень - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 550, 00 гривень - заборгованість за комісіями (порядковий номер боржника в реєстрі - 16146).
Після отримання права вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 4605653 від 05 листопада 2021 року, ТОВ «Факторинг Партнерс» жодних нарахувань не здійснювалось.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Надані позивачем розрахунки заборгованості за Кредитним договором, в ході розгляду справи відповідач не оспорив.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даними договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд бере до уваги, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «Факторинг Партнерс», яке є правонаступником кредитодавця.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав доказів повернення кредиту, так само як і альтернативного розрахунку заборгованості, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про споживчий кредит № 4605653 від 05 листопада 2021 року в загальному розмірі 19 586, 25, 08 гривень, з яких: 4 950,00 гривень - заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту); 14 086, 25 гривень - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 550, 00 гривень - заборгованість за комісіями.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Факторинг Партнерс» при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 2 422, 40 гривень., що підтверджено наданим позивачем платіжною інструкцією № 0499400039 від 24 лютого 2025 року, а відтак, з огляду те, що позовні вимоги задоволено повністю, вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
З долучених до позовної заяви договору про надання правової допомоги № 02-09/2024-5 від 02 вересня 2024 року, копії платіжної інструкції від 14 лютого 2025 року, заявки на надання юридичної допомоги № 26 від 01 січня 2025 року, витягу з акту № 5 про надання юридичної допомоги від 31 січня 2025 року, вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у з'язку з розглядом цивільної справи за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» з цивільним позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості договором становить 9 000, 00 гривень та складається з послуг, а саме складання позовної заяви кількістю 2 год., вартістю 6 000, 00 гривень; вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики кількістю 1 год., вартістю 3 000, 00 гривень.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 912/1025/20).
Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.
Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.
Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають необґрунтовано завищену вартість.
Як вбачається із згаданих вище документів, предметом наданої професійної правничої допомоги є становить складання позовної заяви кількістю 2 год., вартістю 6 000, 00 гривень; вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики кількістю 1 год., вартістю 3 000, 00 гривень.
Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 19 586, 25 гривень.
Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000, 00 гривень є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи певну кількість кредитних договорів, за якими ТОВ «Факторинг Партнерс» доручає ФОП ОСОБА_4 надавати юридичну допомогу по захисту його прав, що підтверджується платіжною інструкцією від від 14 лютого 2025 року на суму 99 000, 00 гривень з призначенням платежу «Надання правової допомоги згідно договору № 02-09/2024-5 від 02 вересня 2024 року про надання правової допомоги», а також усталену судову практику, дана справа є не складною. При цьому, представником жодним чином не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених ним.
Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої представником допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною позову, конкретних обставин справи, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об'єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих представником послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3 000, 00 гривень, оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», яке було змушеним до залучення професійної правничої допомоги.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 16, 526, 527, 530, 599, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість за Договором № 4605653 від 05 листопада 2021 року у розмірі 19 586 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) гривень 25 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», зареєстрована адреса місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, код ЄДРПОУ: 42640371;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Головуючий суддя В.Я.Курницька