Справа № 462/1217/25
11 червня 2025 року, суддя Залізничного районного суду міста Львова Ліуш А.І., розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
позивач звернулася до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вимоги позову мотивовано тим, що він з 07 грудня 2005 року по 01 квітня 2024 року працював у ЛМКП «Львівтеплоенерго». Так, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23 серпня 2024 року його позов до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати задоволено частково та стягнуто із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на його користь 39 334 грн недорахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 01.01.2010 року по 30.09.2015 року, та 94 946 грн., компенсації втрати частини заробітної плати, у зв'язку з порушення строків її виплати. 29 листопада 2024 року йому було фактично виплачено відповідачем вищевказану суму. Оскільки при звільненні відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з позивачем, відповідно до ст.117 КЗпП України, просить позов задовольнити.
Відповідачем було подано до суду відзив, у якому не погоджується з вимогами позову, оскільки вимога про стягнення 100 649,92 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є необгрунтованою, так як позивачем пропущено строк на звернення до суду з такою вимогою, оскільки у справі №462/5304/24 рішення суду ухвалено 23 серпня 2024 тому і строк на звернення з позовом про стягнення середнього заробітку необхідно відраховувати з вказаної дати. При розгляді даної справи просить врахувати такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості та дії відповідача щодо її виплати. За спірний період заробітна плата позивача становила 201 614,98 грн. Спори у цих справах виникли внаслідок того, що у формулу розрахунку заробітної плати було закладено нижчий розмір мінімальної заробітної плати, ніж було передбачено Законом України «Про державний бюджет України». Таким чином, сума невчасно виплачених коштів становить 19,51% від загальної суми нарахованої і отриманої заробітної плати. Тобто невиплачено 39 334 грн, що становить 19,51% від виплачених 201 614,98 грн, а також додатково сплачено 94 946,20 грн компенсації втрати частини заробітку. За наведеного, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
23 квітня 2025 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому зазначає, що перебіг тримісячного строку для звернення позивача до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні розпочався 30 листопада 2024 року, з наступного дня, коли відповідач провів із позивачем повний та фактичний розрахунок, і не був пропущений позивачем.
Дослідивши докази, наявні у матеріалах заяви суд приходить до наступного переконання.
Судом було встановлено, що згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 стверджується, що ОСОБА_1 : 07.12.2005 року він був прийнятий слюсарем з ремонту парогазотурбінного устаткування третього розряду в групу з ремонту допоміжного турбінного устаткування цеху з ремонту тепломеханічного устаткування ТЕЦ, будівель і споруд згідно наказу № 304-к від 07.12.2005 року; 01.01.2006 року група з ремонту допоміжного турбінного устаткування перейменована у групу з ремонту турбінного устаткування згідно наказу № 5 від 10.01.20106 року; 01.12.2006 року присвоєний четвертий розряд за професією слюсаря з ремонту парогазотурбінного устаткування згідно наказу № 259-к від 01.12.2006 року; 01.09.2007 року був переведений в Теплоелектроцентраль-1 в цех з ремонту тепломеханічного устаткування ТЕЦ-1, будівель і споруд слюсарем з ремонту парогазотурбінного устаткування четвертого розряду цієї ж групи згідно наказу № 311-к від 21.08.2007 року; 01.05.2009 року був переведений слюсарем з ремонту парогазотурбінного устаткування по п?ятому розряду згідно наказу № 195-к від 30.04.2009 року; 04.09.2015 року цех з ремонту тепломеханічного устаткування ТЕЦ-1, будівель і споруд перейменовано в цех з ремонту тепломеханічного устаткування згідно наказу № 353 від 04.09.2015 року; 20.03.2017 року переведений слюсарем з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів по п?ятому розряду в групу з ремонту та монтажу поверхонь підігріву котельного та турбінного устаткування цього ж цеху Теплоелектроцентралі-1 згідно наказу № 259-к від 01.12.2006 року; 01.06.2023 року переведений слюсарем з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів по четвертому розряду цієї ж групи та цеху Теплоелектроцентралі-1 згідно наказу № 383-к від 01.06.2023 року; 01.04.2024 року звільнений з роботи за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, згідно наказу № 220-к від 01.04.2024 року.
Як вбачається з витягу з наказу №220/к, 01 квітня 2024 року, ОСОБА_1 , звільнений з роботи за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.
Матеріали справи також містять розрахункові листи за січень -квітень 2024 року. Згідно з розрахунком, здійсненим позивачем відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №100 від 08 лютого 1995 року, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 100 649 грн 92 коп.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23 серпня 2024 року, вирішено стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 , недораховану заробітну плату за період з 01.01.2010 року по 30.09.2015 року у сумі - 39 334 грн., провівши з цієї суми стягнення податків та обов'язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати. Крім того, стягнуто з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини заробітної плати, у зв'язку із порушенням строків її виплати у сумі - 94 946 грн. 20 коп., провівши з цієї суми стягнення податків та обов'язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати. Вирішено питання судових витрат. Матеріали справи також містять виконавчий лист за вказаним рішенням суду, заяву про виконання судового рішення вих №01-17/10/24, та виписку по картковому рахунку за 29 листопада 2024 року, про безготівкове зарахування коштів - заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати ОСОБА_1 , добровільну сплату за рішенням суду по справі 462/5304/24.
Крім того, відповідачем було надано до суду розрахункові листки ОСОБА_1 , за період з січня 2010 року по вересень 2015 року.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно із статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Метою законодавчого регулювання умов відшкодування працівнику за час затримки усіх виплат при звільненні є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Однак, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК), загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. У трудових відносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи права відповідно до частини третьої статті 13 ЦК, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року (справа № 761(9584)15-ц (далі постанова) у пункті 87 прописано, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить до висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП.
При цьому, зменшення суми відшкодування залежить від розміру недоплаченої роботодавцем суми. Істотним є період затримки (прострочення) невиплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.
Велика Палата у зазначеній вище постанові зазначає, що враховувати необхідно ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. (п.п.91; 91п.1,2,3,4 постанови).
Враховуючи те, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, суд, беручи до уваги правові позиції Великої палати прописані у постанові від 26 червня 2019 року вважає за необхідне зменшити суму компенсаційних виплат позивачу.
Враховуючи те, що з моменту виникнення заборгованості після звільнення з роботи та звернення до суду із цим позовом в лютому 2025 року, з огляду на неспівмірність заявленої до виплати суми середнього заробітку із встановленим розміром заборгованості по заробітній платі та її компенсації, беручи до уваги правові позиції Великої Палати, викладені у постанові від 26 червня 2019 року (справа № 761/9584/15-ц), той факт, що позивачем не доведено, які майнові втрати понесені ним через невчасну доплату, суд вважає за необхідне зменшити вказану суму до 10 000 грн., що, на думку суду, буде справедливим, пропорційним та відповідатиме наведеним вище критерієм визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат.
Крім того, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, виходячи з такого.
Статтею 233 КЗпП України встановлено тримісячний строк як загальний строк для звернення за захистом суб'єктивних трудових прав працівників.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п.20, 25 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.99 р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Як вбачається із матеріалів справи, повний розрахунок з позивачем відповідачем проведено 29 листопада 2024 року, а з даним позовом позивач звернувся до суду 19 лютого 2025 року. Таким чином, позивачем не пропущено тримісячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України.
Із змісту ст. 137 ЦПК України вбачається, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно долучених до матеріалів справи договору про надання правничої (правової) допомоги від 03 квітня 2024, додаткової угоди №3, акту виконаних робіт про надання правової допомоги, та квитанції до прибуткового касового ордеру, позивач уклав з адвокатом Прімєровою Н.Г., договір про надання правової допомоги та здійснив оплату у розмірі 5000 грн.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачу було надано професійну правничу допомогу, однак заявлені витрати в розмірі 5 000 грн., у вказаній справі є несумірними з її складністю, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру, що суперечить принципу розподілу витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі №910/15944/17 від 24.01.2019 року
Із врахуванням наведеного, суд вважає, що з відповідача слід стягнути витрати на правову допомогу на користь позивача в розмірі 3 000 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд присуджує стягнути із відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 120,33 грн.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, ст. 116, 117 КЗпП України, суд
позов задовільнити частково.
Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго / код ЄДРПОУ 05506460, місцезнаходження: м. Львів, вул. Д.Апостола, 1/ на користь ОСОБА_1 /РНОКПП: НОМЕР_2 , Львівська область, село Чорний Острів/ середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, без урахування податків та інших обов'язкових платежів в розмірі 10 000 /десять тисяч/ гривень.
Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 3 000 /три тисячі/ гривень витрат на правову допомогу.
Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 120 /сто двадцять /гривень 33 копійки понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Суддя: А.І. Ліуш