Справа № 450/3582/24
11 червня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова
в складі головуючого судді Іванюк І.Д.
секретар с/з Деми К.С.
за участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у загальному позовному проваджені цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Віблий Любомир Зеновійович про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
Позивач 29.07.2024 року звернувся до суду з позовом та уточненнями до нього /а.с. 23-26/, в якому просить визначити йому додатковий строк терміном в 1 місяць для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_4 був його другом та за життя склав заповіт, яким заповів йому квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль «Фольксваген Гольф». Оскільки ОСОБА_4 проживав у АДРЕСА_2 разом із донькою ОСОБА_3 , то про його час його смерті він точно не знав. Коли ж дізнався про смерть останнього, не міг своєчасно звернутись в нотаріальну контору через важке захворювання. 24.06.2024 року він звернувся до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Віблого Л.З. із усною заявою про прийняття спадщини, однак дізнався, що пропустив строк на прийняття спадщини і йому було роз'яснено про необхідність звернутись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини до спадкоємиці ОСОБА_4 за законом, яка прийняла спадщину після смерті останнього, проживаючи із ним на час смерті. Вважає, що пропустив строк на прийняття спадщини за заповітом з поважних причин, відповідач не заперечує щодо продовження такого строку, а тому просить позов задовольнити.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення аналогічні наведеним у позовній заяві та просили такий задовольнити. Додатково позивач пояснив, що тривалий час товаришував із ОСОБА_4 , який був родичем дружини його брата ОСОБА_5 - ОСОБА_6 . Брат ОСОБА_5 із дружиною ОСОБА_6 проживав у належній йому квартирі за адресою: АДРЕСА_3 та користувався спірним автомобілем. Після смерті брата ІНФОРМАЦІЯ_2 спадщину прийняла його дружина, а в подальшому, оскільки у них не було дітей та інших спадкоємців 1 черги, то після смерті останньої 15.03.2022 року спадщину прийняв її дядько - ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_7 надав ОСОБА_1 довіреність від 08.04.2022 року, якою уповноважив його вести всі справи у державних органах, а також уклав заповіт, яким заповів йому майно, отримане у спадщину від ОСОБА_6 . Він намагався переоформити на себе вказане майно за час життя ОСОБА_4 , однак не встиг зробити це у зв'язку із смертю останнього і власним тривалим захворюванням. Відповідач ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_4 та визнає за ним право на вказане спадкове майно, однак не має змоги і часу для переоформлення спадщини. За наведеного просять позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена про розгляд справи. Подала заяву, у якій просила розглядати справу за її відсутності, позов визнає повністю та просить такий задовольнити (а.с. 39).
Третя особа - приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Віблий Любомир Зеновійович у судове засідання не з'явився, подав заяву, у якій вказав, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась. Водночас 24.06.2024 року при зверненні до нотаріуса з усною заявою ОСОБА_1 останньому роз'яснено можливість звернутись до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом, а ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті , а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
Ч.1, 2 ст. 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.
У ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Згідно із ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, в той час, як ст. 1260 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Також, чинне законодавством визначає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї (стаття 1268 ЦК України), а ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).
Згідно із ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Отже, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, провадження № 61-41480св18. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 4 листопада 2015 року № 6-1486цс15, позиції Верховного Суду, викладеній у постановах: від 13.03.2020р. у справі №314/2550/17, від 12.05.2021 року №766/12921/20, яка згідно з ч. 1 ст. 417 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
У п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30 травня 2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК . Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 84 роки, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 4).
За життя ОСОБА_4 уклав заповіт, яким заповів належну йому квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль «Фольксваген Гольф», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 (а.с. 6).
З листа приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Віблого Л.З. від 27.03.2025 року за № 39/01-16 (а.с. 82) вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась. Водночас 24.06.2024 року при зверненні до нотаріуса з усною заявою ОСОБА_1 останньому роз'яснено можливість звернутись до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
З довідки Солонківської сільської ради Львівської області від 16.05.2025 року за № 74 вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із ним за вказаною адресою проживали та були зареєстровані : донька - ОСОБА_3 , 1970 р.н., зять - ОСОБА_8 , 1966 р.н., онук ОСОБА_9 , 1988 р.н. (а.с. 99).
З виписки із медичної карти амбулаторного хворого № 205 від 01.07.2024 року (а.с. 27) тривалий час хворів на кардіологічне захворювання.
Також судом встановлено, що за життя ОСОБА_4 надав ОСОБА_1 довіреність від 08.04.2022 року, якою уповноважив його вести всі справи у державних органах від його імені.
Окрім того згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27.11.2021 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняла у спадщину, як дружина і спадкоємець 1 черги за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , рухоме майно, в тому числі і автомобіль «Фольксваген Гольф», 1989 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 .
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17.02.2023 року ОСОБА_4 , як рідний дядько і спадкоємець 3 черги за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання.
Дотриманням свободи заповіту в частині реалізації волі спадкодавця є забезпечення спадкоємцю можливості прийняти спадщину в порядку, встановленому чинним законодавством.
У статті 63 Закону України "Про нотаріат" закріплено обов'язок нотаріуса (посадової особи органу місцевого самоврядування, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій) повідомити про відкриття спадщини тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
З цими нормами корелюються і приписи Глави 9 та 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, зокрема, щодо з'ясування нотаріусом наявності заповіту за даними Спадкового реєстру та роз'яснення нотаріусом спадкоємцям права подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
Отже, закріплений у законодавстві обов'язок повідомлення нотаріусом спадкоємців, про яких йому відомо, про відкриття спадщини, та роз'яснення права на її прийняття є одним з правових механізмів забезпечення права на спадкування, дотримання якого має перевірити суд при вирішенні питання про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом через поважність причин пропуску такого строку.
Аналогічний висновк зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.
Необхідність вчинення нотаріусом дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснення виклику спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року в справі № 6-496цс17, а також висновками Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 390/195/21, від 06 березня 2023 року у справі № 559/2112/19-ц, від 22 листопада 2023 року у справі № 333/8115/21.
Водночас, оскільки спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась, тому відповідно позивач про смерть останнього та відкриття спадщини повідомлений не був. .
Таким чином суд дійшов висновку, що позивач був позбавлений можливості своєчасно звернутись до органів нотаріату із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 із поважних причин, відповідач ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину після його смерті, оскільки постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не заперечує проти визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, тому суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , оскільки такий ним пропущений з поважних причин.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в 1 (один) місяць з часу набрання рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Іванюк І.Д.