Справа № 202/4167/25
Провадження № 1-кс/202/3414/2025
09 травня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , підозрюваного ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , яке погоджене з прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_6 , про арешт майна, яке подано у кримінальному провадженні № 12025042210000672 від 26.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
Слідчий СВ ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 звернувся із погодженим з прокурором клопотанням, в якому просить накласти арешт на вилучений 26.04.2025 року під час затримання ОСОБА_3 в порядку ст. 208 КПК України мобільний телефон марки «Redmi Note 13» imei: НОМЕР_1 .
В обґрунтування свого клопотання слідчий посилається на те, що СВ ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області розслідується кримінальне провадження № 12025042210000672 від 26.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме за фактом незаконного придбання, зберігання особливо небезпечних психотропних речовин з метою збуту, за попередньою змовою групою осіб.
26 квітня 2025 року під час проведення особистого обшуку ОСОБА_3 був вилучений мобільний телефон марки «Redmi Note 13» imei: НОМЕР_1 , який постановою слідчого визнаний речовим доказом, оскільки може містити відомості, які можуть бути використані як доказ при встановлення обставин вчинення вказаних кримінальних правопорушень.
Отже, з метою збереження речових доказів, слідчий просить накласти арешт на вилучений мобільний телефон.
Слідчий та прокурор в судове засідання не з'явились, повідомлялись про розгляд клопотання.
Підозрюваний та його захисник - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти накладення арешту, посилаючись на те, що мобільний телефон йому не належить.
Слідчий суддя, заслухавши учасників, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Слідчим суддею встановлено, що СВ ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025042210000672 від 26.04.2025 року, в якому 26 квітня 2025 року ОСОБА_3 було затримано в порядку статті 208 КПК України та наступного дня, 27 квітня 2025, йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Згідно з матеріалами клопотання під час затримання ОСОБА_3 та його особистого обшуку був вилучений мобільний телефон «Redmi Note 13» imei: НОМЕР_1 .
За змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК України).
Так, за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому згідно зі статтею 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна (частина четверта статті 170 КПК України).
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя вважає доведеним, що був вчинений злочин і наявні обґрунтовані підстави вважати, що вилучений мобільний телефон відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, оскільки може мати значення доказу, а саме містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, містити інші відомості, які мають значення для досудового розслідування.
При цьому існує ризик приховування чи знищення підозрюваним інформації, яка міститься у мобільному телефоні, у випадку не накладення на нього арешту, оскільки підозрюваний є особою, заінтересованою в результатах кримінального провадження.
Отже, матеріали клопотання слідчого доводять наявність правових підстав для накладення арешту.
На переконання слідчого судді, в даному випадку накладення арешту на вилучений мобільний телефон відповідає потребам досудового розслідування та не матиме негативних наслідків, оскільки це пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речового доказу, тобто таке обмеження права володіння, розпорядження та користування майном відповідатиме вимогам законності з огляду на те, що збереження речового доказу необхідно з метою встановлення істини у кримінальному провадженні та арешт носить тимчасовий характер до проведення слідчих та інших процесуальних дій, зокрема проведення огляду мобільного телефону, і може бути скасований відповідно до статті 174 КПК України, в тому числі за клопотанням сторони захисту.
Отже, клопотання слідчого необхідно задовольнити та з метою забезпечення збереження речового доказу накласти арешт на мобільний телефон «Redmi Note 13» imei: НОМЕР_1 , вилучений 26 квітня 2025 року, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ним.
Керуючись ст. ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого задовольнити.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на мобільний телефон марки «Redmi Note 13» imei: НОМЕР_1 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_7