Справа № 932/8844/23
Провадження № 1-кп/932/490/24
05 червня 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
представника
Дніпропетровської обласної
військової адміністрації ОСОБА_8 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Дніпра обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023041650000909 від 06.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,-
До Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшов обвинувальний акт та додатки до нього щодо ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
У підготовчому судовому засіданні стороною захисту було заявлено клопотання про повернення обвинувального акта у зв'язку з тим, що обвинувальний акт в порушення вимог п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України не містить відомостей щодо потерпілого, а також, що в порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення є неконкретизованими та штучно надуманими, а реєстр матеріалів досудового розслідування суперечить вимогам ст. 109, 110 КПК України та є таким, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Відповідно до клопотання про повернення обвинувального акта сторона захисту посилається на таке.
Щодо неналежного залучення потерпілого під час досудового розслідування.
В обвинувальному акті потерпілим визначено Дніпропетровську обласну військову адміністрацію. Проте Дніпропетровська обласна військова адміністрація не є та не може бути потерпілим, оскільки згідно з матеріалів кримінального провадження № 12023041650000909 від 06.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Дніпропетровська обласна військова адміністрація із заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заявою про залучення її до провадження як потерпілого до слідчого відділу ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області та Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра не зверталась, письмова згода від Дніпропетровської обласної військової адміністрації щодо визнання потерпілою особою в матеріалах кримінального провадження - відсутня.
У матеріалах вищезазначеного кримінального провадження є постанова про залучення як потерпілої сторони від 18.09.2023 та лист № 43-5/10030 від 18.09.2023 на адресу Дніпропетровської обласної військової адміністрації про надання відомостей про уповноважену особу з повноваженнями бути представником потерпілого в межах кримінального провадження. Будь-які відомості про те, що такий лист був направлений на адресу Дніпропетровської обласної військової адміністрації, отриманий нею або відповідь на такий лист є в матеріалах кримінального провадження, відсутня.
Щодо неконкретизованості формулювання обвинувачення.
Під час досудового розслідування стороною обвинувачення не було зібрано достатньо доказів для об'єктивного та неупередженого рішення про повідомлення про підозру, оскільки будь-яких підстав та приводів для цього не було.
Згідно з обвинувального акта дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 191 КК України, як виразились у розтраті чужого майна (коштів державного бюджету), шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах (а.с. 14, 22, 30 обвинувального акта).
Згідно з обвинувального акта дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 191 КК України, які виразились у розтраті чужого майна (коштів державного бюджету), шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах (а.с. 41, 49, 57 обвинувального акта)
Висунуте обвинувачення вказує, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як службові особи, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою вчинили дане кримінальне правопорушення.
Проте в яких самих діях обвинувачених виразилось це зловживання своїм службовим становищем з використанням наданих повноважень та в чому це полягає, обвинувальний акт не містить.
Так, в матеріалах кримінального провадження № 12023041650000909 від 06.06.2023 відсутні будь-які докази щодо незаконного і безоплатного витрачання грошових коштів (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в результаті чого б було поліпшене майнове становище інших осіб, зокрема ТОВ «АРТ-ПРОМ», або безпосередньо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Статтею ч. 5 ст. 191 КК України передбачений матеріальний склад кримінального правопорушення, що передбачає наслідки, як обов'язковий елемент його суб'єктивної сторони. Отже, матеріальний склад кримінального правопорушення обов'язково повинен містити у собі, як діяння, так і наслідок.
Як вбачається з обвинувального акта, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 191 КПК України, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення є некоректним за своїм змістом, оскільки зазначені відомості про фактичні обставини не відповідають дійсним обставинам.
У той же час, вказані недоліки обвинувального акта щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та його суперечність порушують право обвинувачених, передбачене ст. 42 КПК України, знати у вчиненні якого кримінального правопорушення вони обвинувачуються, що тим самим унеможливлює якісно і в повній мірі здійснити захист, чим істотно порушується право обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на правовий захист.
Щодо розміру шкоди зазначеного в обвинувальному акті.
В обвинувальному акті зазначено: «Розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, становить 3 062 486,03 грн (три мільйони шістдесят дві тисячі чотириста вісімдесят шість гривень три копійки)».
3 огляду на той факт, що сторонами співфінансування закупівлі шкільних меблів були Міністерство освіти і науки України та Дніпровська міська рада, та знову гадано припустити, що діями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 могла би бути завдана шкода, як вважає орган досудового розслідування, то розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, мав би бути визначений пропорційно до учасників співфінансування.
Отже, в обвинувальному акті слідчим та прокурором некоректно зазначений розмір шкоди через наявність двох сторін співфінансування закупівлі шкільних меблів, що є порушенням вимог п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Так, у своєму клопотанні сторона захисту посилається на те, що обвинувальний акт у порушення вимог п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України не містить відомостей щодо потерпілого, хоча факт спричинення майнової шкоди є одним з елементів об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України.
Щодо реєстру матеріалів кримінального провадження.
У розділі Реєстру 3. «Заходи забезпечення кримінального провадження в ході досудового розслідування» слідчим лише п. 25, 26, 27 правильно зазначено відповідно до закону дані про заходи забезпечення кримінального провадження, а всі інші пункти 1-24 не відповідають вимогам закону та не відносяться до заходів забезпечення кримінального провадження, що суперечить вимогам ст. 109, 110 КПК У країни та не відповідає вимогам ст.291 КПК України.
Обвинувачені підтримали заявлені стороною захисту клопотання та просили суд постановити ухвалу про повернення обвинувального акта прокурору.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акта, посилаючись на те, що він складений відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, а відтак підстави для повернення обвинувального акта прокурору відсутні. Разом із цим прокурором до суду були подані письмові заперечення щодо обвинувального акта, які узгоджуються з його правовою позицією у судовому засіданні.
Представник Дніпропетровської обласної адміністрації просила суд розглянути клопотання сторони захисту на розсуд суду, звернула увагу на те, що Дніпропетровська обласна адміністрація не є потерпілою особою.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, розглянувши заявлені стороною захисту клопотання, ознайомившись із поданими прокурором письмовими запереченнями та вивчивши обвинувальний акт і додані до нього документи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Частиною 6 ст. 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статі 7 цього Кодексу.
До загальних засад кримінального провадження згідно зі ст. 7 КПК України віднесено законність, яка встановлює обов'язок слідчого, прокурора та суду неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК України, інших актів законодавства.
Виходячи з тлумачення кримінального процесуального закону, положення п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України поширюються не лише на випадки, коли обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а й на випадки, коли обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).
Так, в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначено, що потерпілим у кримінальному провадженні є Дніпропетровська обласна військова адміністрація (ЄДРПОУ 00022467, юридична адреса: пр. Олександра Поля, буд. 1, м. Дніпро, 49004; к.т. 742-89-80, 742-88-59, факси (056)-770-31-22, 742-83-84, email: info@adm.dp.gov.ua).
При цьому, відомості про уповноваженого представника потерпілого у даному кримінальному провадженні відсутні.
До обвинувального акта також доданий цивільний позов прокурора у кримінальному провадженні прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 в інтересах Дніпропетровської обласної військової адміністрації до ОСОБА_6 та до ОСОБА_7 про солідарне стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням у розмірі 3 062 486, 23 гривень (три мільйони шістдесят дві тисячі чотириста вісімдесят шість гривень двадцять три копійки).
Статтею 55 КПК України передбачений порядок залучення потерпілого у кримінальному провадженні.
Зокрема, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Окрім того, ч. 7 ст. 55 КПК України передбачено, що якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.
Проте як вбачається з попередніх судових засідань Дніпропетровська обласна Державна адміністрація себе потерпілої стороною не вважає.
Як вбачається зі змісту заперечень 29.09.2023 на адресу облдержадміністрації надійшов лист Відділення поліції № 5 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 28.09.2023 № 435/10537, яким облдержадміністрацію було повідомлено, що досудове розслідування внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041650000909 від 06.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України, в якому облдержадміністрація начебто виступає потерпілим, завершено.
Разом з тим, до 29.09.2023 облдержадміністрації взагалі не було відомо про кримінальне провадження № 12023041650000909 від 06.06.2023 та про надання їй статусу потерпілого у вказаному кримінальному провадженні (без її заяви та згоди).
За інформацією управління діловодства і контролю апарату облдержадміністрації листи, запити від правоохоронних органів, зокрема, від Відділення поліції № 5 та/або Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра, яка здійснювала процесуальне курівництво у кримінальному провадженні, щодо обставин кримінального провадження №12023041650000909 від 06.06.2023 та щодо пропозиції облдержадміністрації надати письмову згоду про визнання її потерпілою особою, не надходили.
Відтак, отримавши 29.09.2023 вказаний лист ВП № 5, юридичний департамент облдержадміністрації, як відповідальний за напрям структурний підрозділ, листом від 19.10.2023 № 11-865/0/139-23 повідомив Відділення поліції № 5 про відсутність достатніх підстав для залучення облдержадміністрації в якості потерпілого у кримінальному провадженні №12023041650000909 від 06.06.2023, що фактично є незгодою з визнанням її потерпілою особою.
Згідно з вказаного заперечення вбачається, що облдержадміністрація здійснювала лише розподіл субвенції, наданої за рахунок коштів державного бюджету місцевим бюджетам. Тобто, якщо кримінальним правопорушення у межах вищезазначеного кримінального провадження завдано майнову шкоду інтересам держави, то така шкода завдана державному бюджету в особі його головного розпорядника, а саме - Міністерство освіти і науки України.
Також, на думку облдержадміністрації у даному випадку відсутні процесуальні передумови для здійснення прокуратурою інтересів державного представництва в особі облдержадміністрації, оскільки в даному випадку наявні процесуальні порушення щодо “надання» облдержадміністрації статусу потерпілого в межах кримінального провадження №12023041650000909 від 06.06.2023.
Отже, виходячи з наданої за підписом представника Дніпропетровської обласної Державної адміністрації інформації слідує, що слідчим не дотриманий передбачений ст. 55 КПК України порядок залучення потерпілого у кримінальному провадженні та порушені передбачені ст. 56 КПК України його права, що підтверджується доданим до обвинувального акта реєстром матеріалів досудового розслідування, в якому відсутні відомості про здійснення таких необхідних процесуальних дій, як допит уповноваженого представника потерпілого, вручення пам'ятки про права та обов'язки потерпілого, попереднє повідомлення позивача про звернення прокурора із цивільним позовом до суду тощо.
Наведені обставини не були спростовані під час підготовчого судового засідання прокурором.
Отже, внесення до обвинувального акта відомостей про наявність у цьому кримінальному провадженні потерпілого - Дніпропетровської обласної військової адміністрації, без проведення передбаченої ст. 55 КПК України обов'язкової процедури залучення потерпілого, вочевидь, є грубим порушенням закону, що, у свою чергу, унеможливлює забезпечення прав потерпілого на стадії судового провадження без їх попередньої реалізації під час досудового розслідування у розумінні дотримання основоположних прав і свобод осіб.
Тим більше, як слідує з означеного вище заперечення, облдержадміністрація не надавала письмову згоду слідчому на залучення її як потерпілого до даного кримінального провадження, яка, з огляду на вимоги ч. 7 ст. 55 КПК України, є обов'язковою умовою для прийняття слідчим такого процесуального рішення, адже, за відсутності такої згоди, особа у разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження, як свідок.
Отже, порушені наведені вище вимоги кримінального процесуального закону та безпідставно до обвинувального акта внесені відомості про наявність у даному кримінальному провадженні потерпілого - Дніпропетровської обласної військової адміністрації, яка письмову згоду на її залучення як потерпілого не надавала.
Тож суд, не вдаючись до оцінки доказів, а лише посилаючись на ті обставини, які зазначені в обвинувальному акті та доданому до нього реєстрі матеріалів досудового розслідування, доводи сторони захисту, які не спростовані прокурором, дійшов висновку про порушення вимог ст. 55 КПК України щодо порядку залучення потерпілого у даному кримінальному провадженні, що, у свою чергу, позбавляє процесуальної можливості призначити судовий розгляд.
Щодо неконкретизованого обвинувачення.
Необхідно зазначити наступне, відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Сам обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення особі у вчиненні злочину, та передає його до суду.
Направлений обвинувальний акт містить, як формулювання обвинувачення із зазначенням всіх встановлених обставин злочинів, зокрема, часу і місця їх вчинення, так і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
Дослідивши зміст обвинувального акта суд встановив, що обвинувачення, яке в ньому викладене у достатньо змістовному об'ємі у розумінні ст. 291 КПК України, тобто стороною обвинувачення дотримано вимог діючого кримінально-процесуального законодавства відповідно до яких, суд має встановити чи можливо перейти на стадію судового розгляду. Разом із цим суд не вправі перебирати на себе повноваження прокурора та вирішувати у якому об'ємі, яким чином та з яким змістом необхідно подавати обвинувальний акт до суду.
Щодо некоректно зазначеного розміру завданої шкоди.
Питання майнової шкоди, вид та її розмір вирішується під час розгляду справи по суті. Також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, має право подати цивільний позов, який вирішується судом разом із розглядом кримінального провадження, у розумінні ст. 61, 128 КПК України.
Оскільки на сьогоднішній момент у суду відсутня можливість встановити вид та розмір майнової шкоди, кому вона завдана, суд не вправі вирішувати чи коректно вона зазначено, кому вона була завдана, та чи повинна бути пропорційно визначеною.
Щодо реєстру матеріалів кримінального провадження.
Як вбачається з найменування та змісту ст. 291 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування не є складовою частиною обвинувального акта, а є окремим документом, що додається до обвинувального акта.
У КПК України відсутнє право суду повертати обвинувальний акт через невідповідність вимогам закону доданого до обвинувального акта реєстру матеріалів досудового розслідування, оскільки у ст. 314 КПК України мова йде саме про обвинувальний акт, а не про додатки до нього.
Сам собою реєстр матеріалів досудового розслідування є додатком до обвинувального акта та повинен містити формально-довідкові відомості про шлях утворення доказової бази обвинувачення, засоби одержання доказової інформації та забезпечення кримінального провадження. Інформація, яка міститься в реєстрі, самостійного доказового значення не має. З доданого реєстру є зрозумілим шлях утворення доказової бази обвинувачення, засоби одержання доказової інформації та забезпечення кримінального провадження.
Згідно зі ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
Натомість п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України не передбачає як підставу для повернення обвинувального акта прокурору факт невідповідності вимогам закону будь-яких додатків до цього акта. Тому будь-які посилання на невідповідність вимогам ст. 109 КПК України реєстру матеріалів досудового розслідування чи інших поданих до суду додаткових матеріалів кримінального провадження не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
При цьому, зауваження до змісту реєстру матеріалів досудового розслідування не перешкоджають здійсненню судового розгляду та носять формальних характер.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотань захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні №12023041650000909 від 06.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, прокурору Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 314 - 316 КПК України, суд, -
Клопотання захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які діють в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні №12023041650000909 від 06.06.2023 - задовольнити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023041650000909 від 06.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України повернути прокурору Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після спливу семиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для її оскарження. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання.
Повний текст ухвали складено та проголошено 09 червня 2025 року о 08 год. 00 хв.
Головуючий суддя ОСОБА_1