Справа № 513/4/25
Провадження № 2/513/448/25
Саратський районний суд Одеської області
10 червня 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Русавської Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за ст. 625 ЦПК України, суд, -
06 січня 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за ст.625 ЦК України.
З урахуванням уточнюючої позовної заяви позов обґрунтував тим, що 26 вересня 2008 року між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2008/25-100-213, за умовами якого Банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 9737,00 доларів США, а відповідач зобов'язалася у порядку та на умовах що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, однак останній належним чином взяті на себе зобов'язання не виконував, в результаті чого утворилась заборгованість за кредитом.
Згідно з рішенням №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, було прийнято рішення щодо припинення Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», де в п.п.1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.
Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» 12 серпня 2022 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30 листопада 2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Відповідно до договору, відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.
Відповідно до виконавчого листа Саратського районного суду Одеської області від 17 липня 2014 року на користь АТ «Укрсоцбанк» було стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2008/25-100-213 від 26 вересня 2008 року в розмірі 153 354, 92 грн, дане рішення відповідачами не виконано.
Внаслідок невиконання умов договору у відповідача виникла заборгованість розрахована на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, яка станом на 23 лютого 2022 року становить 110 025, 28 грн, та складається з суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість 22801,57 грн та суми заборгованості за інфляційними витратами 87223,72 грн.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача вказану вище заборгованість та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою судді від 21 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
30 січня 2025 року представником позивача через систему «Електронний суд» подано заяву про усунення недоліків, вказаних в ухвалі судді від 21 січня 2025 року усунуті.
Ухвалою судді від 03 лютого 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача АТ «Сенс Банк», будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, шляхом направлення повідомлення в електронний кабінет юридичної особи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника, проти заочного розгляду не заперечує.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про розгляд справи в суді повідомлений завчасно, належним чином, виклик відповідача в судове засідання здійснено шляхом направлення за адресою відповідача рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а також шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті «Судова влада України», про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи від останньої не надходило.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 Верховний Суд зазначав, що наявна у справі довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі№ 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18.
Неявка відповідача в судові засідання є його волевиявленням, проявом дії принципу диспозитивності, який означає (від лат. Dispono - розпоряджатись) надання учаснику справи можливості вільно розпоряджатися своїми правами на власний розсуд (особисто турбуватись про здійснення своїх прав).
У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 зроблено висновок, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним».
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: (…) сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження (…).
Відповідно до ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місце знаходження під час провадження справи.
За встановленими у статтях 12, 13 ЦПК України принципами змагальності та диспозитивності, - особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами та обов'язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 43, 49 ЦПК України, але зобов'язана здійснювати їх добросовісно (частина перша статті 44 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що 26 вересня 2008 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №2008/25-100-213, за умовами якого кредитор надав позичальнику грошові кошти в сумі 9737,00 доларів США, зі сплатою 9,00% процентів річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно графіку, який вказаний в пп.1.1.1 п. 1.1 ст. 1 Договору.
У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань відповідачем утворилась заборгованість за кредитом. 17 липня 2014 року рішенням Саратського районного суду Одеської області у справі № 513/769/14-ц з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість у розмірі 153354,92 грн та судові витрати в розмірі 1533,55 грн.
Згідно з рішенням №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, було прийнято рішення щодо припинення Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», де в п.п.1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.
Загальними зборами акціонерів 09 березня 2010 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування банку на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», а з 10 серпня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» змінило найменування на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк».
12 серпня 2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк», шляхом затвердження його в новій редакції.
30 листопада 2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Як вбачається із досліджених судом матеріалів справи, в результаті невиконання рішення суду та умов договору у відповідача виникла заборгованість розрахована на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання встановленого рішенням суду, яка станом на 23 лютого 2022 року становить 110025,28 грн, та складається з: суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість 22801,57 грн та суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 87223,72 грн.
Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства, що виникають з кредитних правовідносин", наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 у справі № 489/2951/16-ц зазначено, що за змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач мав кредитні зобов'язання перед Банком та з нього, згідно з рішенням суду від 17 липня 2014 року, яке набуло законної сили 25 серпня 2014 року, на підставі якого було видано виконавчий лист, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 153354, 92 грн, а також судовий збір у розмірі 1533, 55 грн.
Розрахунок 3 відсотків річних та інфляційних витрат долучено до позовної заяви та судом перевірено.
Підсумовуючи викладене, враховуючи, що відповідач не виконуює рішення суду на підставі якого було видано виконавчий лист від 17 липня 2014 року, то позовні вимоги позивача про стягнення 3 відсотків річних та інфляційних витрат, відповідно до ст. 625 ЦК України, підлягають задоволенню.
З наведених підстав суд дійшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, -
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за ст. 625 ЦПК України задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , заборгованість, розраховану на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за невиконання зобов'язань за кредитним договором №2008/25-100-213 від 26 вересня 2008 року, станом на 23 лютого 2022 року у розмірі 110025 (сто десять тисяч двадцять п'ять) гривень 28 копійок та складається з суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість - 22801,57 грн та з суми заборгованості за інфляційними витратами - 87223,72 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Саратським районним судом за заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після проголошення рішення, а відповідачем - протягом тридцяти з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 10 червня 2025 року.
Відомості про учсиників справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, адреса: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150.
Представник позивача: Котницький Іван Олексійович, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: м. Чернігів.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрацї: АДРЕСА_1 .
Суддя К. Ю. Рязанова