Справа № 509/180/25
09 червня 2025 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
за участю секретаря судового засідання: Степанової Н.С.
розглянувши в приміщенні суду цивільну справу № 509/180/25 за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Представник позивача Акціонерного товариства "Сенс Банк" звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 15.04.2019 № 631147456 у розмірі 65116,53 грн та судові витрати.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 15.04.2019 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк», (надалі - Банк), угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631147456. Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.
У зв'язку із неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, утворилась заборгованість у розмірі 65116,53 грн з яких: 37 132,70 грн - прострочене тіло кредиту, 14 585,25 грн - відсотки за користування кредитом, 12 806,82 грн - тіло кредиту, 591,76 грн - відсотки за прострочене тіло кредиту та судові витрати.
З огляду на те, що відповідач не виконує зобов'язання за кредитним договором і має заборгованість у розмірі 65 116, 53 грн, позивач вимушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 року матеріали позовної заяви передані на розгляд судді Панасенко Є.М.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 січня 2025 року справу прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судові засідання не з'явився, 28.02.2025 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо винесення заочного рішення. Разом з тим, представником позивача, 09.06.2025, через підсистему «Електронний суд» були подані письмові заперечення щодо чергового клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Відповідач та його представник в черговий раз в судове засідання, 09.06.2025 року не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомленні своєчасно та належним чином. 04.06.2025 року представник відповідача адвокат Віуж Д.В. подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в розгляді іншої справи.
Разом з тим, суд зазначає, що представник відповідача адвокат Вуж Д.М. ознайомився з матеріалами даної справи 05.03.2025 року, однак відзиву на позовну заяву не подав. З того часу двічі в судові засідання не з'явився, подаючи відповідні клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в інших процесах. Із заявами про проведення судового засідання за його участі в режимі відеоконференцзв'язку не звертався.
За відсутності поважних причин повторної неявки сторони відповідача в судове засідання, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливим провести розгляд справи за відсутності учасників справи на підставі наявних матеріалів.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
15.04.2019 року між ОСОБА_1 було підписано оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631147456, анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк», паспорт споживчого кредиту та графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, які в сукупності становлять кредитний договір.
12 серпня 2022 року найменування АТ «Альфа - Банк» змінено на АТ «Сенс Банк».
Як вбачається з витягу з державного реєстру банків, 01.12.2022 року Національний банк України вніс запис до Державного реєстру банків щодо зміни найменування АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА»).
Як встановлено при розгляді справи, між Банком та ОСОБА_1 досягнуто домовленості у письмовій формі щодо ліміту відновлювальної кредитної лінії у розмірі 200000 грн, пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії, Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
Відповідач не сплачував своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Крім того з виписки з особового рахунку відповідача та розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач систематично користувався кредитною карткою та здійснював платежі на погашення заборгованості за кредитним лімітом в межах встановленого ліміту Кредитної лінії, який неодноразово змінювався, при цьому з боку ОСОБА_1 зауважень щодо підвищення ліміту не було.
В порушення взятих на себе зобов'язань у відповідача, станом на 12.03.2024 року, виникла заборгованість в розмірі 65116,53 грн, з яких: 37 132,70 грн - прострочене тіло кредиту, 14 585,25 грн - відсотки за користування кредитом, 12 806,82 грн - тіло кредиту, 591,76 грн - відсотки за прострочене тіло кредиту.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Із досліджених письмових доказів встановлено, що при укладенні спірного правочину сторони погодили його умови, кредитний договір був підписаний позичальником без зауважень і заперечень, що позичальник підтвердив своїм підписом; не оскаржував й не порушував питання про розірвання кредитного договору, тривалий час виконував умови кредитного договору, сплачуючи кредитні кошти, а отже, не вважав його умови несправедливими.
Часткове виконання відповідачем умов договору свідчить про те, що позичальник був ознайомлений із умовами кредитування, порядком погашення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, загальним розміром вказаних сум та розміром сукупних витрат, необхідних для укладення кредитного договору.
Факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Аналогічна позиція міститься у постанові КЦС ВС від 15.01.2025 № 753/16762/15-ц.
Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц дійшов правового висновку, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Отже, надана банком виписка підтверджує обставини видачі кредиту та його розмір, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено також у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2021 по справі №278/2177/15-ц про те, що виписки (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Щодо отримання кредитної картки та користування кредитними коштами, то виписка по картрахунку підтверджує, що відповідачу було видано платіжну картку та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку, оскільки проведення банківських операцій є неможливим без наявності картки. Також з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором.
При розгляді вказаної справи, суд враховує позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), а також від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, згідно якої стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Враховуючи викладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 65116, 23 грн., у зв'язку з чим позовна заява підлягає задоволенню.
Крім сум основної заборгованості, з відповідача на користь позивача, в порядку ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в розмірі 2422, 40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 141, 223, 259, 263-265, ЦПК України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 100; код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором 631147456, у розмірі 65116 (шістдесят п'ять тисяч сто шістнадцять) грн. 53 коп., з яких: 37 132,70 грн - прострочене тіло кредиту, 14 585,25 грн. - відсотки за користування кредитом, 12 806,82 грн. - тіло кредиту, 591,76 грн. -відсотки за прострочене тіло кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 100; код ЄДРПОУ 23494714) судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, строк на подання заяви про його перегляд може бути поновлено, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити рішення суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Головуючий Є.М. Панасенко