Рішення
ІмЕНЕм УкрАїни
справа № 521/1918/25
провадження № 2/521/2783/25
28 травня 2025 року
Хаджибейськийй районний суд міста Одеси в складі:
Головуючого судді Михайлюка О.А.,
при секретарі Тарасюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 08 лютого 2024 року приблизно о 18 годині 55 хвилин, відповідач, керуючи транспортним засобом «BMW 3» державний номерний знак НОМЕР_1 , в місті Одеса, по вулиці Овідіопольська дорога, 3в, при виборі безпечної швидкості руху не врахував дорожні умови, не дотримався безпечної дистанції та здійснив виїзд на смугу для зустрічного руху, в результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , з подальшим контактуванням з автомобілем «NISSAN ALMERA» державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , чим порушив п.п.13.1,12.1 «Правил дорожнього руху України» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Позивач вказує, що на момент ДТП він був власником транспортного засобу «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь різницю між вартістю транспортного засобу «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 , до та після ДТП, яка відбулася 08.02.2024 у розмірі у розмірі 83542 (вісімдесят три тисячі п'ятсот сорок дві) гривні 90 (дев'яносто) копійок, моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень та судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок та витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження за фактом ДТП, яка відбулася 08.02.2024 року, у розмірі 7035 (сім тисяч тридцять п'ять) гривень.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, представник позивача подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі та розглянути справу без участі сторони позивача.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позову, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, розглянути справу без участі відповідача та його представника.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 08 лютого 2024 року о 18 годині 55 хвилин, керуючи транспортним засобом «BMW 3», державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Одеса, по вул. Овідіопольська дорога, 3в, при виборі безпечної швидкості руху не врахував дорожні умови, не дотримався безпечної дистанції та здійснив виїзд на смугу для зустрічного руху, в результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 з подальшим контактуванням з автомобілем «NISSAN ALMERA» державний номерний знак, НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , чим порушив п.п.13.1,12.1 «Правил дорожнього руху України» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2024 року у справі № 521/5447/24 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом також встановлено, що автомобіль «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , належав на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 29 травня 2018 року.
Відповідно до висновку експерта № 170-24 експертного транспортно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 , складеного 27 вересня 2024 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулась 08 лютого 2024 року, визначається рівною 393578 (триста дев'яносто три тисячі п'ятсот сімдесят вісім) гривень 83 копійки. Ринкова вартість, з урахуванням аварійних пошкоджень, автомобіля «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулась 08 лютого 2024 року, визначається рівною 150 035 (сто п'ятдесят тисяч тридцять п'ять) гривень 93 копійки.
Цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника наземного транспортного засобу застрахована у АТ «СК «АРКС».
АТ «СК «АРКС» за результатами розгляду заявленого випадку представника позивача (водія/потерпілого) ОСОБА_3 , щодо пошкодження автомобіля марки «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 , що сталося 08 лютого 2024 року у місті Одесі, по вулиці Овідіопольська дорога, 3в, прийняте рішення щодо виплати позивачу страхового відшкодування за вищевказаним випадком в сумі 160000 (сто шістдесят тисяч) гривень 00 копійки, що підтверджується скріншотом екрану телефону позивача з банківського додатку на якому відображена квитанція АТ «СК «АРКС» про зарахування суми страхового відшкодування позивачу 24/06/2024, разом із розрахунком страхового відшкодування АТ «СК «АРКС».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначені у статті 1187 ЦК України.
Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність морально шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа, відповідно до статті 1192 ЦК України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних відносин), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні у межах ліміту відповідальності страховика (страхової суми) є страховик завдавача шкоди (постанова Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (пункт 35), від 3 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (пункт 96)). Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (п. 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).
Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) викладений правовий висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди».
Отже, майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19 (провадження № 61-3047св21) зазначено: «порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2018 року в справі № 140/481/16-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 753/21303/16-ц, від 14 липня 2020 року в справі № 525/1592/18, від 01 серпня 2018 року в справі № 363/2222/16-ц, від 01 квітня 2020 року в справі № 754/10777/15-ц.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року у справі № 211/3277/20 (провадження № 61-3442св22) зазначено: «Законом України від 05 липня 2012 року № 5090-VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який набрав чинності 05 лютого 2013 року, до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» були внесені зміни, які полягали, зокрема в тому, що із вказаної статті виключено пункт 30.3, яким передбачалося, що якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП, а право на залишки транспортного засобу отримує страховик. Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в чинній редакції транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Отже, для визнання автомобіля фізично знищеним згода власника транспортного засобу фактично не потрібна, оскільки вказівку на це вилучено із вказаної статті Закону, а пункт 30.3 - взагалі виключено. Враховуючи викладене, у справі, яка переглядається, у страховика виник обов'язок з відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, хоча розмір такого відшкодування є меншим від страхової суми (ліміту відповідальності). Вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено відшкодування страховиком шкоди у розмірі вартості транспортного засобу до ДТП в разі його фізичного знищення. Подібні висновки були зроблені також в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 209/3145/15-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 362/3680/17, на які послався заявник в касаційній скарзі, в яких так само, як і у справі, що переглядається, за обставин визнання транспортного засобу фізично знищеним, коли сума страхової виплати не покривала у повному обсязі заподіяної шкоди, Верховний Суд виходив з того, що винні в ДТП особи зобов'язані відшкодувати потерпілим різницю між розміром завданої шкоди (при тому, що до цього розміру не входить вартість залишків транспортного засобу) і сумою страхової виплати».
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 стверджує, що має право на стягнення із ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 83542 грн. 90 коп. Позивач посилається на те, що внаслідок ДТП з вини ОСОБА_2 йому заподіяна матеріальна шкода у загальному розмірі 393578 грн. 83 коп., що підтверджується висновком експерта № 170-24 від 27 вересня 2024 року, складеним судовим експертом Крутих Є.О.. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована АТ «СК «АРКС», страхова сума - 160000,00 грн, стягнення якої, як стверджує позивач, вирішено у досудовому порядку. Натомість невідшкодованою залишається сума збитків у розмірі 83542 грн. 90 коп. (393578 грн. 83 коп - 160000 грн., 00 коп. - 150035,93 грн.).
На підставі наданих сторонами доказів суд установив, що 08 лютого 2024 року сталася ДТП за участю ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом «BMW 3» державний номерний знак НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого на момент ДТП був позивач. Вказана ДТП сталася з вини ОСОБА_2 , що підтверджено постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2024 року у справі № 521/5447/24. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована у АТ «СК «АРКС», страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн.
Згідно з наданим позивачем висновком експерта № 170-24 від 27 вересня 2024 року, складеним судовим експертом Крутих Є.О., експертного транспортно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 08 лютого 2024 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, визначена за витратним підходом, складає 624136,55 грн.; ринкова вартість транспортного засобу з урахуванням аварійних пошкоджень, внаслідок ДТП визначається рівною 150035,93 грн.; вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу у результаті ДТП визначається рівною 393578,83 грн..
Таким чином відповідно до висновку експерта № 170-24 від 27 вересня 2024 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу (624136,55 грн.) перевищує ринкову вартість транспортного засобу з урахуванням аварійних пошкоджень (150035,93 грн.), що свідчить про економічну необґрунтованість такого ремонту. Тому транспортний засіб «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 , вважається фізично знищеним.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 204/5314/18 (провадження № 61-17280св20), від 02 грудня 2021 року у справі № 753/17190/18 (провадження № 61-4879св21). Тому до спірних відносин підлягає застосуванню стаття 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на підставі статті 8 ЦК України (аналогія закону).
Суд враховує, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Оскільки транспортний засіб «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 , вважається фізично знищеним, то ОСОБА_1 має право на відшкодовування різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Зазначена обставина має значення у зв'язку з тим, що власнику транспортного засобу, який вважається знищеним, відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди з вирахуванням отриманого власником такого транспортного засобу страхового відшкодування (постанова Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 369/11812/18 (провадження № 61-22766 св 19)).
Аналізуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача різниці між вартістю транспортного засобу «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 , до та після ДТП, яка відбулася 08.02.2024 року, у розмірі у розмірі 83542 (вісімдесят три тисячі п'ятсот сорок дві) гривні 90 (дев'яносто) копійок.
Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що внаслідок дій відповідача йому спричинені моральні страждання: позивач повинен був докласти додаткових зусиль для організації свого життя, особливо членів своєї сім'ї, оскільки вказане забрало у позивача значну частину його робочого та вільного часу, спричинило душевні хвилювання, через постійні телефонні переговори та паперовий клопіт. Позивач розраховував на своє авто, яке було понівечено відповідачем, оскільки це єдиний автомобіль в сім'ї, який мав забезпечувати реалізацію його планів і звичок, а також забезпечувати побутові потреби його сім'ї, коли він у відрядженнях, особливо у період воєнного стану в Україні, коли автомобіль є оперативним засобом пересування та фактично необхідністю для повсякденного життя. На підставі чого, ОСОБА_1 просить стягнути із ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.
Перевіряючи наявність підстав для компенсації моральної шкоди у заявленому розмірі, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд вважає доведеним, що діями відповідача позивачу спричинена моральна шкода, що полягає у порушенні звичайного укладу життя, порушенні права власності для власника автомобіля та порушенні права користування для довірених осіб, пов'язаних з неможливістю користування транспортним засобом.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди знайшли своє підтвердження, у зв'язку з чим суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ст.ст. 133, 141 ЦПК України, суд вважає, за необхідне стягнути з ОСОБА_2 як із винної особи, що спричинила ДТП, яке мало місце 08 лютого 2024 року витрати пов'язані із збиранням доказів, а саме проведення експертного дослідження пошкодженого транспортного засобу на замовлення позивача у розмірі 7035 (сім тисяч тридцять п'ять) гривень.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок, що підтверджується платіжною інструкцією №5088-6471-1143-2870 від 03 лютого 2025 року.
Оскільки позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної в результаті ДТП задоволено в повному обсязі, то вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76, 82, 89, 133, 141, 265, 354 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_2 ) різницю між вартістю транспортного засобу «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 , до та після ДТП, яка відбулася 08.02.2024 року, у розмірі 83542 (вісімдесят три тисячі п'ятсот сорок дві) гривні 90 (дев'яносто) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_2 ) моральну шкоду заподіяну в результаті ДТП, яка відбулася 08.02.2024 року, в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_2 ) 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок в рахунок сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_2 ) судові витрати за проведення транспортно-товарознавчого дослідження за фактом ДТП, яка відбулася 08.02.2024 року, у розмірі 7035 (сім тисяч тридцять п'ять) гривень.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.Михайлюк
28.05.25