09 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/6347/24 пров. № А/857/25749/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації,
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року (суддя - Андрусенко О.О., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Луцьк, дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №140/6347/24 за позовом Керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України до Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У червні 2024 року позивач Керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України (далі також МКІП) звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації, в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог чинного законодавства України із забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - Старий Чорторийськ-4, поселення одношарове доби неоліту, який знаходиться с. Старий Чорторийськ (на даний час - с. Чарторийськ), за 2 км на північ від села, та неподання до Міністерства культури та інформаційної політики України пропозицій про занесення вказаного об'єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; 2) зобов'язати відповідача вчинити дії, спрямовані на забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - Старий Чорторийськ-4, поселення одношарове доби неоліту, який знаходиться с. Старий Чорторийськ (на даний час - с. Чарторийськ), за 2 км на північ від села, та подання пропозицій до Міністерства культури та інформаційної політики України про занесення вказаного об'єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що вимоги позивача, не визнає повністю, вважає їх необґрунтованими, безпідставними, такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та не підлягають задоволенню. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації щодо невиконання вимог чинного законодавства України із забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - Старий Чорторийськ-4, поселення одношарове доби неоліту, який знаходиться в с. Старий Чорторийськ (на даний час - с. Чарторийськ), за 2 км на північ від села, та неподання до Міністерства культури та інформаційної політики України пропозицій про занесення вказаного об'єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Зобов'язано Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації вжити заходів, спрямовані на забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - Старий Чорторийськ-4, поселення одношарове доби неоліту, який знаходиться в с. Старий Чорторийськ (на даний час - с. Чарторийськ), за 2 км на північ від села, та подання пропозицій до Міністерства культури та інформаційної політики України про занесення вказаного об'єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає про безпідставний висновок суду першої інстанції щодо невиконання Департаментом вимог про подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Зазначає скаржник, що реалізація повноваження органів виконавчої влади у сфері збереження та використання культурної спадщини - є завданням Відділу охорони культурної спадщини Маневицької селищної ради згідно з пунктом 3.1.4. розділу 3 Положення про відділ. Також вказує, що занесенню об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України передує визначена послідовна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини на всіх рівнях. Тобто підготовка органом охорони культурної спадщини облдержадміністрації (Департаментом) подання до МКІП про надання пропозицій щодо занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток здійснюється на основі поданих відповідних пропозицій виконавчого органу місцевого самоврядування (відділу культури та туризму Маневицької селищної ради). Маневицька селищна рада з відповідними пропозиціями до Департаменту не зверталася. Вважає скаржник, що вимоги щодо необхідності забезпечення охорони об'єктів культурної спадщини не залежать від факту його реєстрації в Державному реєстрі нерухомих пам'яток України. Спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини здійснюють ті самі повноваження, спрямовані на збереження об'єктів культурної спадщини і до набуття ними статусу пам'яток (тобто до внесення до Державному реєстрі нерухомих пам'яток України). Безпідставними є обґрунтування суду в частині невжиття Департаментом заходів щодо виготовлення облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, так як Департаментом в межах визначених повноважень систематично вживаються вичерпні заходи організаційного, правового, методично-консультативного характеру, спрямовані на забезпечення виготовлення облікової документації на об'єкти культурної спадщини на території області. Разом з тим, Маневицька селищна рада листом від 12.06.2024 №1763/01-13/2- 24 не заперечує свої повноваження в частині виготовлення облікової документації. Вказане спростовує факт протиправної бездіяльності Департаменту в частині невиконання вимог чинного законодавства України із забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду від 13.09.2024 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановленим у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи апелянта щодо відсутності протиправної бездіяльності є безпідставними. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене нею рішення суду - без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
На території Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району наявний об'єкт культурної спадщини - Старий Чорторийськ-4, поселення одношарове доби неоліту, який знаходиться в с. Старий Чорторийськ (на даний час - с. Чарторийськ), за 2 км на північ від села.
Наказом управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації від 29.12.2009 №151 “Про затвердження переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини Волинської області» вказаний об'єкт культурної спадщини занесений до переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини Волинської області.
Листом від 22.04.2024 №3399/54/2-24 Волинська обласна державна адміністрація, у відповідь на лист Камінь-Каширської окружної прокуратури від 17.04.2024 №51/1-703/вих-24, повідомила, що щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - поселення одношарове доби неоліту “Старий Чорторийськ-4» (далі - Об'єкт), взято на облік відповідно до наказу управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрацій від 29.12.2009 № 151 “Про затвердження переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини» на виконання Закону України “Про культурну спадщину» у чинній на той момент редакції. На момент взяття Об'єкта на облік Законом не було встановлено термінів щодо виготовлення облікової документації на щойно виявлені об'єкті культурної спадщини. Також повідомлено, що на даний час облікова документація на Об'єкт не розроблена, відтак у зв'язку з відсутністю облікової та іншої науково-проектної документації на Об'єкт у Департаменті відсутні підстави підготовки подання центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини щодо занесення Об'єкта до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Листом від 30.04.2024 №05/15/3629-24 Міністерство культури та інформаційної політики України повідомило, що поселення одношарове доби неоліту Старий Чорторийськ-4 не занесене до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, але перебуває на обліку як щойно виявлений об'єкта культурної спадщини згідно з наказом управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації від 29.12.2009 №151. При цьому, подання (в тому числі від Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації) щодо занесення означеного об'єкта до Реєстру у встановленому Законом порядку до Міністерства не надходило.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог чинного законодавства України із забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, прокурор в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України звернувся до суду з цим позовом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції вірно врахував наступне правове регулювання спірних правовідносин.
Частиною 4 статті 54 Конституції України визначено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Закон України “Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон №1805-III) регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
За визначеннями статті 1 Закону №1805-III:
- об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
- пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини;
- щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону;
- облікова документація - документація, що формується в порядку обліку об'єктів культурної спадщини та містить дані щодо цінності об'єкта культурної спадщини, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність (предмет охорони об'єкта культурної спадщини), етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень.
Отже, регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини спрямоване на її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Згідно статті 3 Закону №1805-III, державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Аналогічна норма міститься в статті 4 Закону України від 18.03.2004 № 1626-IV “Про охорону археологічної спадщини».
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону №1805-III, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: 2) реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; 3) ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об'єктів культурної спадщини; 4) координація робіт з виявлення, дослідження та документування об'єктів культурної спадщини; 5) подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення; 6) занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток місцевого значення.
Частиною 1 статті 6 Закону №1805-III визначені повноваження органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Так, відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема: 2) подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього; 4) затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання пам'ятки місцевого значення та її зон охорони, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об'єктів культурної спадщини (у разі встановлення такою документацією меж території пам'ятки місцевого значення та її зон охорони); 5) затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення режиму використання пам'яток місцевого значення; 6) забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; 7) забезпечення виготовлення, складання і передачі центральному органові виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини наукової документації з описами та фіксацією об'єктів культурної спадщини, а в разі отримання дозволу на їх переміщення (перенесення) - демонтаж із них елементів, які становлять культурну цінність, з метою збереження.
Частиною 2 статті 6 Закону №1805-III встановлені повноваження районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема: 1) забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; 2) подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; 3) забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам'яток та в історичних ареалах населених місць.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №1805-III, об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом “б» частини 1 статті 14 Закону №1805-III, занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки: пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Частиною 2 статті 14 Закону №1805-III передбачено, що об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об'єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об'єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини.
Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Відповідно до Положення про Міністерство культури та інформаційної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885, Міністерство культури та інформаційної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісними майновими комплексами державного підприємства “Мультимедійна платформа іномовлення України» та Українського національного інформаційного агентства “Укрінформ») та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам'яті, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.
Пунктом 3 вказаного Положення визначено, що основними завданнями Міністерства культури та інформаційної політики є, зокрема, забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам'яті, у сфері мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.
Наказом Міністерства культури України від 27.06.2019 №501 “Про внесення змін до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини» затверджено оновлений Порядок обліку об'єктів культурної спадщини (далі - Порядок №158), раніше затверджений наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 за № 158.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку №158, для розгляду питання занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру ініціатором подаються Мінкультури такі документи: подання за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає Ініціатором; облікова документація.
Отже, взяття на облік об'єкта культурної спадщини та оформлення облікової документація передує розгляду питання внесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Відповідно до положень пунктів 1, 4 розділу ІІ Порядку №158 взяття на облік об'єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об'єкта, шляхом занесення його до Переліку об'єктів культурної спадщини. Рішення про занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу та має містити таку інформацію про об'єкт: найменування; власник або уповноважений ним орган (у разі наявності); місцезнаходження; дата утворення; вид; автентичність (збережено, збережено частково); цінність об'єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.
Пунктами 10, 11 розділу ІІ Порядку №158 визначено, що уповноважений орган зобов'язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини у строк, що не перевищує трьох років з дати занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку. Мінкультури координує стан складання уповноваженими органами облікової документації та, у разі необхідності, приймає рішення про зобов'язання уповноваженого органу забезпечити складання облікової документації.
У свою чергу, уповноважений орган, згідно із положеннями пункту 2 розділу І Порядку №158, це орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку №158, облікова документація складається на об'єкт культурної спадщини та містить дані щодо його цінності, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність, етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень (далі - облікова документація).
Розробником облікової документації є наукові установи, в тому числі заклади культури, одним із основних видів діяльності яких є проведення наукових досліджень у сфері охорони культурної спадщини, та які мають у своєму складі чи залучають для проведення досліджень особу, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю “музеєзнавство, пам'яткознавство» або таких наук: мистецтвознавство, культурологія, архітектура - для об'єктів монументального мистецтва; архітектури - для об'єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних;історії - для археологічних, історичних об'єктів та об'єктів науки і техніки (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №158).
Пунктом 3 Розділу III Порядку № 158 передбачено, що облікова документація складається з: облікової картки за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; історичної довідки; матеріалів фотофіксації сучасного стану об'єкта: фото загального вигляду, фото об'єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об'єкта, фото рухомих об'єктів (деталей), фото інтер'єрів, фото загроз (дії негативних чинників); акту стану збереження за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.
З урахуванням наведеного слід зауважити, що Порядком № 158 визначено вичерпний перелік уповноважених органів, які зобов'язані забезпечувати складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини. Такими уповноваженими органами є орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
При цьому, Законами України “Про місцеве самоврядування в Україні» та “Про охорону культурної спадщини», ні Порядком №158, не передбачено повноважень Маневицької селищної ради щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини.
Натомість, з огляду на вимоги пункту 10 розділу ІІ Порядку №158, обов'язок щодо забезпечення складання облікової документації покладено на уповноважений орган, тобто орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласну, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації.
Відповідно до пункту 1 Положення про Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням начальника Волинської обласної військової адміністрації від 29.02.2024 № 95 (далі - Положення), Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) утворено головою Волинської обласної державної адміністрації шляхом перейменування управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації. Департамент є структурним підрозділом Волинської обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Волинської області забезпечує виконання покладених на Департамент завдань.
Відповідно до пункту 4 Положення Департамент у межах своєї компетенції забезпечує реалізацію державної політики, в тому числі у сфері охорони культурної спадщини.
Згідно підпунктами 18, 25 пункту 5 Положення, одними із основних завдань Департаменту відповідно до покладених на нього повноважень є: формування та подання у встановленому порядку Міністерству культури та інформаційної політики України (за погодженням із заступником голови обласної державної адміністрації відповідно до розподілу функціональних обов'язків) пропозицій щодо занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього; виконання функцій замовника, укладання з цією метою контрактів про виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів культурної спадщини та вжиття інших заходів щодо охорони культурної спадщини.
З аналізу вищенаведеного випливає, що уповноваженим органом, який зобов'язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - Старий Чорторийськ-4, поселення одношарове доби неоліту, який знаходиться с. Старий Чорторийськ (на даний час - с. Чарторийськ), за 2 км на північ від села, та подати Міністерству культури та інформаційної політики України пропозиції про його занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України є саме Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації.
У свою чергу, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження вжиття ним заходів щодо виготовлення облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - Старий Чорторийськ-4, поселення одношарове доби неоліту, який знаходиться с. Старий Чорторийськ (на даний час - с. Чарторийськ), за 2 км на північ від села, та подання ним до Міністерста культури та інформаційної політики України пропозиції про його занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Вказане підтверджується інформацією, наданою Волинською обласною державною адміністрацією листом від 22.04.2024 №3399/54/2-24, та інформацією, наданою Міністерством культури та інформаційної політики України від 30.04.2024 №05/15/3629-24.
Відповідач, з посиланням на положення ст. 6 Закону №1805-III та Порядок №158, помилково вважає, що подання відповідачем до МКІП пропозицій щодо занесення вказаного об'єкту культурної спадщини до Реєстру здійснюється лише на основі попередньо поданих відповідних пропозицій виконавчого органу сільської, селищної та міської ради, тобто виконавчого органу Маневицької селищної ради - відділу культури та туризму Маневицької селищної ради.
У даному випадку варто зазначити, що ст. 6 Закону №1805-III не визначає будь-якої «етапності» занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, зокрема не містить положень про те, що на «першому етапі» спочатку свої пропозиції надсилає виконавчий орган Маневицької селищної ради, а на «другому етапі» відповідач надсилає пропозицій до МКІП.
Натомість, положення п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону №1805-III чітко визначають те, що саме відповідач подає пропозиції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Подання таких пропозицій відповідачем до МКІП жодним чином не залежить від того, чи надходили або не надходили до нього відповідні пропозиції від виконавчого органу Маневицької селищної ради.
Порядком №158 врегульовано систему обліку об'єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів. Вказаний Порядок у всіх редакціях, зокрема від 04.12.2015, від 20.08.2019 та від 12.04.2024 передбачав, що пропозиції про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України подаються до Мінкультури (в подальшому МКІП) саме органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласної, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Жодна норма вказаного Порядку у всіх редакціях не надає відповідачу можливість бездіяти у питаннях надання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об'єктів культурної спадщини до Реєстру, а навпаки зобов'язує відповідача вчинити такі дії.
Також норми вказаного Порядку у всіх редакціях також не визначають будь-якої «етапності» подання пропозицій про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Більше того, рішення про занесений до переліку нововиявлених (щойно виявлених) пам'яток архітектури місцевого значення, розташованих на території Маневицької селищної ради, зокрема, Старий Чорторийськ-4, поселення одношарове доби неоліту, який знаходиться с. Старий Чорторийськ (на даний час - с. Чарторийськ), за 2 км на північ від села, прийнято наказом управлінням культури Волинської обласної державної адміністрації (правонаступником якого є відповідач) від 29.12.2009 № 151 - органом, який в силу норм Порядку, зобов'язаний забезпечити виготовлення облікової документації на вказану пам'ятку та подати пропозиції МКІП про занесення об'єкту до Реєстру.
Тобто, відповідачу достовірно відомо про згаданий об'єкт культурної спадщини, оскільки саме за його наказом та на підставі інших супутніх документів (додавались до позовної заяви) відповідний об'єкт включений до Переліку щойно виявлених.
Покликання відповідача на висновки Верховного Суду у постановах від 09.11.2022 (справа № 260/437/21) та від 29.01.2024 (справа № 260/2285/21) у спірному випадку є безпідставними, оскільки у жодній з цих постанов Судом не зроблено висновку про те, що орган виконавчої влади обласної державної адміністрації повинен в обов'язковому порядку очікувати надходження пропозицій про занесення об'єкту до Реєстру від органу охорони культурної спадщини нижчого рівня, і тільки тоді звертатися з аналогічними пропозиціями до МКІП.
Щодо не визначення нормами чинного законодавства конкретних строків для подання пропозицій про занесення об'єктів культурної спадщини до Реєстру.
Так, пунктом 4.8 розділу IV Порядку № 158 в редакції від 01.03.2024 визначено, що уповноважений орган зобов'язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, внесений до Переліку до набрання чинності цим Порядком, у строк, що не перевищує 3 років з дати занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку нововиявлених (щойно виявлених) пам'яток архітектури місцевого значення, розташованих на території Маневицької селищної ради.
За наведених обставин, враховуючи положення статей 3, 6, 14, 17 Закону №1805-III та вимоги Порядку №158, відповідач, як уповноважений орган охорони культурної спадщини Волинської обласної державної адміністрації, зобов'язаний був забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини Старий Чорторийськ-4, поселення одношарове доби неоліту та подати пропозиції до МКІП про занесення його до Державного реєстру нерухомих пам'яток України ще до 29.12.2012 (3 роки після внесення пам'ятки до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини).
Необґрунтованим є твердження відповідача про те, що Акт візуального обстеження об'єкта культурної спадщини за формою, наведеною в додатку 7 до Порядку № 158, який долучається до пропозицій (подання) про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, складається виключно виконавчими органами місцевих рад, оскільки згаданий Порядок №158 не містить будь-яких застережень щодо того, який із органів охорони культурної спадщини проводить відповідне обстеження та складає акт.
Також необґрунтованими є твердження відповідача з приводу того, що відповідно до п. 2.1 розділу ІІ Порядку №158 виявлення нерухомих об'єктів культурної спадщини та складання на них відповідної облікової документації забезпечують виключно виконавчі органи сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, оскільки у цьому пункті мова йде про те, що «Виявлення нерухомих об'єктів культурної спадщини та складання на них відповідної облікової документації забезпечують уповноважені органи, а також районні державні адміністрації, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини», а не лише виконавчі органи місцевого самоврядування.
При цьому, сукупний аналіз вимог п. 1.2, п. 2.1, п. 4.8 Порядку № 158 вказує на те, що забезпечення складання облікової документації на щойно виявлені об'єкти культурної спадщини покладено виключно на уповноважений орган (п. 1.2 Порядку № 158), яким є відповідач, а не на органи місцевого самоврядування.
Відповідачем не надано будь-яких доказів того, що повноваження чи обов'язок із забезпечення складання облікової документації на щойно виявлені об'єкти культурної спадщини делегувались виконавчим органам сільських, селищних чи міських рад, розташованих на території Волинської області.
Відповідно до частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З врахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість позовних вимог, в розрізі встановлених обставин справи та системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, що не спростовано доводами апеляційної скарги.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції приймаються до уваги висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
З врахуванням встановленого, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно та об'єктивно встановлено обставини справи, сформовано правильні висновки по суті розглядуваних правовідносин, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням чинного законодавства, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року в адміністративній справі №140/6347/24 за позовом Керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України до Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль