10 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/25334/23 пров. № А/857/20821/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі № 380/25334/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
суддя у І інстанції - Кисильова О.Й.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складення повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої позивачу грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 у справі №380/14893/22 без рівноцінної та повної компенсації витрат доходів;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 у справі № 380/14893/22.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача щодо виплати йому грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, на виконання судового рішення без одночасної компенсації податку з доходів фізичних осіб є протиправними, оскільки право на вказані виплати, останній набув у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби і така сума повинна була бути виплачена відповідачем позивачеві у день звільнення з військової служби.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, із посиланням на невірне застосування норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог, наводячи норми матеріального права та окремі обставини справи, вказує, що відповідач належним чином виконав рішення суду, при цьому за вказаним рішенням відповідач не зобов'язаний компенсувати позивачу податок з доходів фізичних осіб, вказане питання не було предметом спору. Звертає увагу апеляційного суду на пропуск позивачем строку звернення до суду.
Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.
У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.12.2021 № 445-ОС штаб-сержант ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.12.2021 № 456-ос, ОСОБА_1 виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 02.01.2022.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 у справі №380/14893/22 зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу з 29.01.2020 та з 01.01.2021 грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходження військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 відповідно, з урахуванням виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду відповідач 22.07.2023 здійснив зарахування на картковий рахунок ОСОБА_1 належного грошового забезпечення у розмірі 48 206,01 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по картковому рахунку позивача АТ КБ "Приватбанк".
06.10.2023 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом про надання інформації щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 у справі № 380/14893/22, із наданням відповідних розрахунків нарахувань та утримань.
Листом від 11.10.2023 № 11/16742-23-Вих, відповідач повідомив про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 у справі №380/14893/22, долучивши довідку про виплачені суми, розрахунок доплати допомоги на оздоровлення, розрахунок перерахунку грошового забезпечення, розрахунок перерахунку грошового забезпечення.
Зі змісту довідки про виплачені суми згідно з рішенням суду від 01.06.2023 № 380/14893/22, слідує, що ОСОБА_1 нараховано до виплати грошове забезпечення у розмірі 59883,24 грн. Із нарахованої суми утриманий податок з доходів фізичних осіб у розмірі 10778,98 грн та військовий збір у розмірі 898,25 грн.
Позивач вважає дії відповідача, щодо виплати грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходження військової служби на виконання судового рішення без одночасної компенсації податку з доходів фізичних осіб протиправними, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що здійснюючи розрахунки з позивачем на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 у справі № 380/14893/22, відповідач повинен був нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, затверджені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
За приписами частин 4-6 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Приписами статті 168 Податкового кодексу України врегульовано порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Передбачена пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України компенсація утриманої з грошового забезпечення (грошових винагород та інших виплат) суми податку на доходи фізичних осіб здійснюється за рахунок таких сум, тобто законодавцем встановлено особливості утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб для наведених у цьому пункту осіб.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
З системного аналізу правових норм у цій справі вбачається, що виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.
В свою чергу, Порядком № 44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки та право на яке набуте у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 у справі №380/14893/22 зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу з 29.01.2020 та з 01.01.2021 грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходження військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 відповідно, з урахуванням виплачених сум.
На виконання вищезазначеного судового рішення, відповідач 22.07.2023 здійснив зарахування на картковий рахунок ОСОБА_1 належного грошового забезпечення у розмірі 48 206,01 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по картковому рахунку позивача АТ КБ "Приватбанк", однак з одночасним утриманням податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Відтак суд дійшов висновку про те, що на відповідача як суб'єкта владних повноважень, у якому позивач проходив військову службу та перебував на усіх видах забезпечення було покладено обов'язок вжити заходів з проведення з позивачем повного розрахунку за всіма видами забезпечення на день виключення із списків особового складу. Однак, відповідні заходи щодо повного розрахунку з позивачем на час його звільнення з військової служби вжито не було через протиправні дії відповідача, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.
Оскільки виплата суми виплачена на виконання рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 у справі №380/14893/22 безпосередньо входять до складу грошового забезпечення, відтак наявні підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Щодо строку звернення до суду з цим позовом, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд в постанові від 06 лютого 2025 року в справі № 380/6777/24 вказав про належність спору про нарахування та виплата позивачу недоотриманого грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб, до такого, що стосується грошового забезпечення позивача.
Оскільки 11.10.2024 року позивач дізнався про виплату грошового забезпечення (без врахування спірної компенсації), а з цим позовом останній звернувся 29.10.2024 року, відтак тримісячний строк звернення не пропущено.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Натомість, відповідач в апеляційній скарзі, окрім як опису норм матеріального права, не наводять жодних доводів в чому полягає неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи неповнота встановлених обставин і належним чином не спростовує висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позову.
Оцінюючи наведені скаржниками доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.
Так, у рішенні від 10 лютого 2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) Державної прикордонної служби України - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі № 380/25334/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
В. С. Затолочний