10 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/3496/24 пров. № А/857/19266/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року, що ухвалив суддя Валюх В.М. у м. Луцьку, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 140/3496/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товару,
Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про визначення вартості товарів що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України для цілей нарахування митних платежів № UA205110/2024/000044 від 03.10.2023.
28 червня 2024 року Волинський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким в задоволенні позову відмовив.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не підтвердила заявлену фактурну вартість товару 77,84 доларів США (дитяче взуття, що закриває щиколотку, кількість 56 пар, вартість за одиницю 1,39 доларів США). Тому відповідач, на підставі даних з автоматизованої інформаційної системи щодо ідентичного та подібного (аналогічного) товару, відповідно до митної декларації № UA101040/2023/8700 від 11.09.2023, самостійно визначив митну вартість товару.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржила позивачка, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.
Таку позицію обґрунтовує тим, що, на підтвердження вартості товару, надала відповідачу інвойс та товаросупровідний документ. Позивачка звертає увагу на те, що, відповідно до статті 368 МК України, товаросупровідний документ є документом, який застосовується для цілей оподаткування товарів, які переміщуються у міжнародних поштових відправленнях.
З цих підстав, позивачка вважає, що відповідач неправильно визначив вартість товарів, які позивачка переміщувала через митний кордон України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 28.09.2023 на митному посту «Устилуг» Волинської митниці позивачка, з метою переміщення через державний кордон України товару (взуття дитяче та підліткове вагою 48,9 кг, кількістю 56 пар, загальною вартістю 77,84 доларів США), подала митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
Для підтвердження вартості товару до вказаної митної декларації позивачка додала інвойс № 206 від 27.09.2023 та товаросупровідний документ Т1 № 23PL301010NU66G9Y6 від 27.09.2023.
03.10.2023 відповідач, на підставі аналізу поданих документів, прийняв рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів № UA205110/2023/000044, згідно з яким вартість товару за одиницю (взуття дитяче та підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове; торгівельна марка «JONG COLF», код товару 640419900) визначив в сумі 17,96 доларів США, загальну вартість товару 1003,92 доларів США (36711,84 грн).
Вартість товару визначена на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні 20,53 дол. США/кг відповідно до митної декларації № UA101040/2023/8700 від 11.09.2023.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до статті 368 МК України, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів.
У разі переміщення (пересилання) товарів у міжнародних поштових відправленнях для цілей оподаткування додатково може застосовуватися фактурна вартість цих товарів, зазначена у товаросупровідних документах, складених відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу.
При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.
Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.
У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу шляхом прийняття письмового рішення за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Апеляційний суд встановив, що позивачка для підтвердження вартості товару надала товаросупровідний документ Т1 № 23PL301010NU66G9Y6 від 27.09.2023, у якому зазначена фактурна вартість товару на рівні 77,84 доларів США.
Разом з тим, відповідач не прийняв цей документ, оскільки вважав, що позивачка переміщує товар через державний кордон не для особистих потреб.
У статті 364 МК України зазначено, що цей розділ регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.
У випадку переміщення громадянами-підприємцями через митний кордон України товарів, пов'язаних зі здійсненням ними підприємницької діяльності, митне оформлення здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами України для підприємств. Положення цього розділу в такому випадку не застосовуються.
Апеляційний суд встановив, що сумніви митного органу щодо мети (сімейних та інших потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності) переміщення позивачкою товару пов'язані із тим, що позивачка переміщувала 56 пар взуття, у транспортному засобі в якому було 504 пари аналогічного взуття, яке було розподілено між 8 пасажирами та водієм.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими сумніви митного органу, що позивачка переміщувала товар не для власних потреб, а з метою продажу, тому на цей товар не поширюються норми розділ XII «Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами», зокрема статті 368 МК України.
Вказаний товар належить розмитнювати за правилами Розділ VIII «Митне оформлення».
В такому випадку, згідно із частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Апеляційний суд, встановив, що позивачка вказаних вище документів не надала, а тому відповідач правомірно скористався правом на самостійне визначення митної вартості товару.
Як видно із спірного рішення, митну вартість товарів, які позивачка переміщувала через державний кордон, відповідач визначив на основі цін на аналогічні або ідентичні товари, на підставі митної декларації № № UA101040/2023/8700 від 11.09.2023, де митна вартість встановлена на рівні 20,53 дол. США/кг.
Разом з тим, як видно із спірного рішення, відповідач визначив митну вартість товару, які позивачка переміщувала через державний кордон на рівні 17,96 доларів США/кг.
Отже, митна вартість товару в доларах США/кг, яку визначив відповідач, не співпадає із тією, яка вказана у митній декларації № UA101040/2023/8700 від 11.09.2023, та на яку покликався відповідач, як на таку, що є вартістю за аналогічний товар, та береться до уваги для визначення митної вартості спірного товару.
Це твердження свідчить на користь того, що відповідач не обґрунтував митну вартість товару, яку через державний кордон переміщувала позивачка на рівні 17,96 доларів США/кг.
Тому, апеляційний суд вважає, що рішення відповідача про визначення вартості товарів що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України для цілей нарахування митних платежів № UA205110/2024/000044 від 03.10.2023 є необґрунтованим, а тому його необхідно скасувати.
Цей висновок є підставою для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, а тому прийняв незаконне рішення.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити та прийняти постанову, якою рішення суду першої інстанції скасувати, а позов задовольнити.
Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Апеляційний суд встановив, що позивачка за подання позову сплатила 968,96 грн., а за подання апеляційної скарги 1 453,44 грн.
Отже на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року в справі № 140/3496/24 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про визначення вартості товарів що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України для цілей нарахування митних платежів № UA205110/2024/000044 від 03.10.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель